Навчальні цілі заняття (з вказівкою рівня засвоєння)

Національний медичний університет ім. Акад. О.О. Богомольця

Кафедра інфекційних хвороб

Затверджено

на методичній нараді

“____” __________ 2011 р.

Зав. кафедри, д.мед.н. Голубовська О.А.

Методична розробка

Для організації самостійної роботи студентів

4 курсу стоматологічного факультету (7-8 семестр)

практичного заняття з інфекційних хвороб

Тема: ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ. ВІЛ-асоційовані інфекції , що супроводжуються ураженням слизової оболонки ротової порожнини.

Актуальність

ВІЛ-інфекція – вірусна хвороба людини з ураженням її імунної системи, що передається статевим і парентеральним шляхами. Вона є серйозною проблемою суспільства у цілому та систем охорони здоров’я країн світу. 33 млн. осіб у світі інфіковані ВІЛ, з них 50% - жінки, 30 млн. осіб - люди працездатного віку. 67% усіх ВІЛ-інфікованих проживає у субсахарній Африці. Щоденно у світі заражається 7 тис. осіб. Не менш важливою ця проблема є для країн Європейського регіону, насамперед країн Центральної та Східної Європи, де епідемія продовжує поширюватися. І якщо у країнах Західної Європи відбувається певна стабілізація процесу поширення ВІЛ-інфекції, то насамперед в Україні та Росії епідемія продовжує набирати оберти. Якщо у 2001 році у світі на ВІЛ-інфекцію захворіло 3 млн осіб, то у 2007 році – 2,7млн. осіб.

Через зміну у нормативних документах визначення дефініції «СНІД» у відповідності до нових рекомендацій ВООЗ порівнювати динаміку захворюваності на СНІД по різних роках не є коректним. У 2010 році цей показник в цілому у світі склав 12,8 на 100 тисяч населення. Показник смертності у всьому світі від хвороб, зумовлених СНІД, у 2010 році виріс у порівнянні з попередніми п’ятьма роками і склав 6,8 на 100 тис. населення.

В Україні нині темпи поширення ВІЛ удвічі вищі, ніж у 2001 році. В 2010 році в Україні було зареєстровано 20489 нових випадків ВІЛ-інфекції. Проте, з 2006 року темпи приросту нових випадків зменшуються. У 2010 році темп приросту склав 3,3%. В таких регіонах як АР Крим, Волинська, Донецька, Дніпропетровська, Миколаївська, Харківська та Херсонська області та у м. Києві нових випадків ВІЛ було зареєстровано менше, ніж у 2009 році. Проте справжня епідемія потужно розвивається в Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Одеській та Черкаській областях, де темпи приросту склали 20% та більше. В останні роки в Україні все більше виявляється старих випадків ВІЛ-інфекції, які не були виявлені вчасно. В 2010 році майже 26% підтверджених випадків ВІЛ – інфекції отримані в результаті обстежень за клінічними показаннями. Кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які перебували під диспансерним наглядом в Україні на 01.01.2011 року, становить 110 401особу (242,0 на 100 тис. населення).

За оцінками UNAIDS, «Епідемія СНІДу в Україні на даний час є найбільш загрозливою у Европі й поширення СНІДу серед дорослого населення становить понад 1,63%, тобто в Україні проживає 440.000 людей з ВІЛ-інфекцією». Характерним є те, що хвороба вийшла з популяції груп ризику і поширюється серед основної маси населення. Відповідно до соціально-економічного прогнозу до 2014 року епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні спричинить зменшення чисельності населення з 46 млн. до 44,5 млн.

У 2010 році в Україні продовжувалося зростання (до 45%) частки осіб, які були інфіковані статевим шляхом, та зменшення питомої ваги інфікованих при введенні наркотичних речовин ін’єкційним шляхом – до 33,8%. Поширення ВІЛ серед вагітних може відображати рівень поширення серед загального населення. Якщо рівень поширення ВІЛ серед вагітних перевищує 1%, вважається що епідемія в країні знаходиться на генералізованій стадії. В Україні в 2010 році рівень поширення ВІЛ серед вагітних складав 0.48%. вперше у 2010 році спостерігається зниження цього показника.

Станом на кінець 2010 року АРТ в Україні отримував 22 061 пацієнт. З них за кошти державного бюджету лікувалось 18 994 пацієнта (86,3%), а за кошти Глобального Фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією 3 022 пацієнти (13,7%).

Отже, навряд чи в світі знайдеться тепер патологія, що привертала б до себе стільки уваги, як ВІЛ-інфекція. Особливої гостроти проблемі надає не лише те, що хворіють переваж­но молоді люди, які ведуть найактивніше життя — трудове, громадське, сексуальне, але й те, що поки кожний, хто заразився на ВІЛ-інфекцію, ще до останнього часу був приречений: він загине не пізніше ніж через 10—12 років після зараження, а значна частина інфікованих — і раніше.Поширення ВІЛ-інфекції набуло характеру пандемії і являє загрозу здоровۥю, розвитку і виживанню кожної нації. Хвороба уражує перш за все людей у репродуктивному та найбільш працездатному віці, перебігає тривалий час, вимагає значних витрат на профілактику і лікування, закінчується смертю хворої людини.

Водночас, успіхи в удосконаленні антиретровірусної терапії, яких досягла світова медицина в останнє десятиліття, призвели до зміни трактування ВІЛ-інфекції як абсолютно смертельного захворювання. У зв’язку з цим дещо змінилась і термінологія: у класифікації не застосовується більше термін «СНІД», під яким традиційно розумілася абсолютно смертельна патологія, тому рекомендується й у спілкуванні з хворими його не вживати.

Навчальні цілі заняття (з вказівкою рівня засвоєння)

Поиск по сайту: