У природі багато рослин розмножуються коренями, а деякі листками. У сільському господарстві також використовують кореневі й листкові живці для вегетативного розмноження рослин.
Кореневий живець — це відрізок кореня завдовжки 15—25 см. На посадженому в грунт кореневому живці з додаткових бруньок розвиваються надземні пагони, від основи яких відростають додаткові корені. Розвивається нова, самостійна рослина. Кореневими живцями розмножують садову малину, шипшину, деякі сорти яблуні і декоративних рослин. Кореневими живцями легко розмножується кульбаба. Якщо відрізати лопатою частину кореня кульбаби, на ньому влітку утворяться додаткові бруньки, а з них — нові рослини.
Малина та інші рослини розмножуються кореневими паростками. Деякі з коренів малини ростуть горизонтально, неглибоко від поверхні грунту. На них утворюються додаткові бруньки, з яких виростають молоді надземні пагони — паростки. Кореневі паростки разом з частиною коренів материнської рослини можна відокремити й посадити на новому місці.
Часто навколо старої тополі, горобини, черемхи й осики можна бачити молоду поросль. Це кореневі паростки. Вони розвиваються і навколо пеньків спиляних дерев з додаткових бруньок на коренях цих рослин. Коли частина кореня, що зв’язує їх з материнською рослиною, відімре, кореневі паростки стануть самостійними рослинами. Так на місці вирубаного осикового лісу виростає молодий ліс.
Деякі види кімнатних бегоній, лимон, сенполію (узамбарську фіалку) розмножують листковими живцями. Листки висаджують у вологий пісок. При цьому на них розвиваються додаткові бруньки і додаткові корені. У природі листками розмножується жеруха лучна.
Таким чином, вегетативне розмноження рослин дуже поширене в природі. Як і насінне розмноження, воно сприяє збільшенню Кількості особин та розселенню їх. При вегетативному розмноженні рослини успадковують ознаки материнської рослини, що використовується в практиці сільського господарства для швидкого вирощування високих урожаїв (наприклад, бульб картоплі) і для збереження цінних сортів культурних рослин 68(наприклад, плодових дерев при щепленнях).
68. 1. Коренеплоди – видозмінене потовщення головного кореня, що виконує функції запасання поживних речовин. Коренеплоди зустрічаються у буряків, моркви, петрушки, ріпи, редиски.
2. Кореневі бульби – видозмінені потовщені бічні та додаткові корені, що як і коренеплоди запасають поживні речовини. Вони зустрічаються у жоржини, орхідеї, хвощів.
3. Ходульні корені – вирости, що утворюються на пагонах і виконують функцію опори, тому їх називають ще опорними. Такі корені наявні у кукурудзи, пальм, баньяна. Завдяки таким кореням баньян називають дерево-ліс.
4. Дихальні корені – пневматофори, які утворюються у рослин, що ростуть на грунтах, де не вистачає кисню. Вони піднімаються над поверхнею грунту або води, якщо місце заболочене і ростуть вгору. При мікроскопічному розгляді клітин таких коренів, можна помітити велику кількість міжклітинників. Отже, в цих повітряних коренях накопичується повітря, що потім поступає в звичайні корені, які знаходяться в товщі грунту. Такі корені характерні для рослин боліт та мангрових дерев у тропіках.
5. Повітряні корені – це корені, які утворюються у рослин, що пристосувалися рости на корі інших рослин. Вони мають здатність звисати вниз і поглинати вологу з повітря. Такі корені зустрічаються у деяких тропічних рослин.
6. Корені – причіпки – видозмінені корені, які з’являються у витких рослин. Вони здатні чіплятися за опору чи кору дерева, по якій в’ється рослина. Такі чіпкі корені наявні у плющів, фікусів.
7. Корені – присоски – гаусторії зустрічаються у рослин-паразитів, таких як повитиця, омела.
8. Грибокорінь – мікориза – корінь, який утворюється у тому випадку коли коріння дерева та грибниця грибів щільно переплітаються між собою і утворюється корисне співжиття, при якому відбувається обмін поживними речовинами.
9. Корені з бульбочковими бактеріями – це звичайні корені рослин, у яких поселяються бактерії, утворюючи бульбочки, що допомагають рослині накопичувати в собі певні поживні речовини. Наприклад, бобові рослини завдяки бульбочковим бактеріям, акумулюють собі азот з грунту. Крім бобових рослин такі корені мають береза, крушина.
Пневматофор - спеціалізовані коріння рослин, які ростуть на грунтах із зниженою аерацією [1]. Характеризуються наявністю аеренхіми і лентіцел - особливих ділянок кори з порами, через які здійснюється газообмін [1].