Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

РОЗДІЛ V. ВІДМІННІ РИСИ ПРАВА І МОРАЛІ



 

Поряд із загальними рисами існують і відмінні риси моралі і права. Мораль з'явилася ще до поділу суспільства на класи й становлення держави. Право ж складається з установлених у певному порядку компетентними державними органами та зафіксованих у юридичних актах. Воно виражає волю держави, правосвідомість народу, соціальних груп, що стоять біля керма державної влади. Норми моралі складаються в суспільній думці. Принципи і норми моралі можуть бути систематизовані, зібрані в «моральному кодексі», але в цілому моральні погляди, уявлення, вимоги виражаються в суспільній думці, передаються їм. Моральні погляди, ідеї передаються художньою літературою, мистецтвом, засобами масової інформації.

Мораль охоплює область відносин більше широку, ніж сфера відносин, регульована правом. Багато взаємин людей у ​​побуті, колективі, родині є об'єктами моралі, але не підлягають правовому регулюванню. Зміст норм права характеризуються більшою конкретністю, у правових нормах у ряді випадків передбачаються досить докладні деталі, зв'язки. У правових нормах виражений державний підхід до оцінки конкретних суспільних відносин. Моральні вимоги відрізняються більше широким утримуванням, дають більший простір для тлумачення і застосування. Наприклад, мораль засуджує всі види обману і брехні. У праві ж осуд конкретизується стосовно окремих видів неправомірного обману. Відмінність норм права від моралі проявляється також у характері гарантій виконання цих норм. Вимоги моралі й права виконуються більшістю людей добровільно в силу розуміння їхньої справедливості. Норми моралі виконуються в силу особистої переконаності, звичок людини. Внутрішнім гарантом моралі виступає совість людини, а зовнішнім - суспільна думка. «Для мене моя совість значить більше, ніж мови всіх», стверджував Цицерон.

Право, закон мають як специфічної гарантії виконання авторитет і владу держави, забезпечуються при необхідності примусовими заходами. Отже, норми права і моралі в певних випадках спираються і на примусові заходи. Але характер заходів примусу і спосіб їх здійснення в праві і моралі різні. У сфері моралі примус виступає у формі громадської думки, впливу соціальної спільності, колективу. Суспільство в разі вчинення людиною аморального вчинку визначає міру морального осуду, впливу. Моральні норми не регламентують заздалегідь конкретні заходи і форми впливу. У якості одного із заходів морального впливу може бути осуд вчинку людини на зборах колективу, моральне осудження, попередження, виключення з громадської організації. У разі правопорушення відповідні правоохоронні органи зобов'язані вжити належних заходів, передбачених законом.

Порушення норм права припускає строго певний процесуальний порядок притягнення винної особи до юридичної відповідальності. Порушення ж моральних норм такого порядку не припускає.

Різниця між правом і мораллю проявляється в оцінці мотивів поводження особи. Право наказує необхідність всебічної оцінки поведінки людини, яка вчинила правопорушення або злочин. Але з правової точки зору байдуже, якими мотивами керувалася людина в конкретному випадку, якщо його поводження по своїх результатах було правомірним, законним. З точки зору моралі, важливо виявити стимули, мотиви людини, його наміру у виборі певного поводження, що є правомірним.

 

ВИСНОВОК

 

Соціальні норми - це загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об'єктивними закономірностями, є наслідком свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечується різноманітними засобами соціального впливу.
Мораль і право виступають взаємопов'язаними формами регуляції поведінки людей в суспільстві.
Право належить до соціальних норм, тобто до норм, що регулюють відносини між людьми і їхніми організаціями (суспільними утвореннями й об'єднаннями). Усі соціальні норми в залежності від їхньої ролі і місця в системі соціальної регуляції розділяються на правові (чи юридичні), моральні, релігійні, корпоративні, політичні норми, естетичні, звичаї і традиції.
Моральні норми вказують на принципи поводження, мають ідейне обґрунтування в ідеалах справедливості і несправедливості, добра і зла, честі, совісті, обов'язку і забезпечуються визначеним духовним впливом, суспільною оцінкою у формі схвалення або осуду. Головне в моралі — це уявлення про добро і зло. Моральним є те, що приносить добро людям, і навпаки – дії, що спричиняють зло, аморальні.
Право і мораль доповнюють один одного, вони мають як загальні риси, так і відмінні.

За допомогою права держава домагається затвердження у свідомості громадян, усього населення загальнолюдських, прогресивних норм моралі, бореться з несправедливістю, злом і пороками. Цивільне і кримінальне судочинство покликане зміцнювати законність, виховувати людей в дусі поваги до права, закону, справедливим і законним інтересам особистості і суспільства, держави.

Аналізуючи співвідношення права й моралі, можна зробити висновок, що виконання правових норм значною мірою обумовлюється тим, якою мірою вони відповідають вимогам моралі. Норми права не повинні суперечити позитивним основам суспільства. Разом з тим вимоги суспільної моралі неодмінно враховуються державними органами при розробці нормативних актів держави.

Право має сприяти утвердженню ідеалів добра і справедливості в суспільстві. Судові та інші правозастосовні органи звертаються при визначенні юридичних мір до моральних норм, а деякі правові норми безпосередньо закріплюють моральні норми, підсилюючи їх юридичними санкціями. Через право здійснюється охорона моральних норм і моральних підвалин.

Ефективність правових норм, їх виконання багато в чому обумовлюється тим, на скільки вони відповідають вимогам моралі. Щоб правові норми працювали, вони, принаймні, не повинні суперечити правилам моралі. Право в цілому повинне відповідати моральним поглядам суспільства.

Будь-яке порушення норм права є аморальним вчинком, але не всі порушення моральних норм є протиправними діяннями. У деяких випадках право сприяє рятуванню суспільства від застарілих моральних догм.

Основним завданням було зрівняти головні соціальні норми права та моралі. Норми між собою схожі, але з різних боків можна їх розглянути по різному, адже правові стосуються закону і мають більший вплив на суспільство, але зі свого боку моральні не менш важливі і несуть за собою суспільну «розправу».

Наступним завданням потрібно було визначитися чи тема про соціальні норми на сьогодні є актуальною. Можна зробити висновок, що на даному етапі суспільство відносно часто звертає увагу на те що пишиться в законі та що скажуть люди. У правові норми завжди вносяться корективи з якими люди повинні змирюватися і підкорюватися головним вимогам Конституції. А те що стосується моралі, то можна сказати те що ці норми змінюються дуже рідко, адже вони не записуються ні в яких документах, але люди часто на це звертають свою увагу.

Підбиваючи підсумки всього вище сказаного можна запевнити, що соціальні норми права та моралі дуже розвинуті, мають свою мету в суспільстві, вони стосуються кожного. Кожна норма зі свого боку розвивається і вливається в життя кожної людини і має головні позиції у її житті. Без знання цих норм можна затвердити, що людина може вкоїти багато дурниць за які прийдеться відповідати.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. -К, 1996.

2. Про державну службу: Закон України від 16.12. 93р. № 3723-XII//ВВР. - 1993. - № 52. - Cm. 490.

3. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7.06. 2001 № 2493-III //ВВР. - 2001. - № 33. - Cm. 175.

4. АтаманчукГ. В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997.

5. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. М.: Логос, 1998.

6. Вісник УАДУ Темат. вип: Матеріали щорічноїнауково-практичноїконференції "Актуальні проблеми реформування державного управління", 29 травня 1997 р. - №2.

7. Герет Томас М., Клоноскі Річар Дж. Етика бізнесу /Пер. з англ. К: Основи, 1997.

8. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія Кол. авт.; Зазаг. ред. Проф. Оболенского О. Ю. Хмельницький; Поділля, 1999.

9. Державний службовець в Україні / Н. РНижник, В. В. Цвєтков та ін. К: Ін-Юре, 1998.

10. Олуйко В. М. Кадри в регіоні України: Становлення та розвиток. Монографія / За ред. Н. РНижник та Г. І. Лелікова. К: Науков. світ, 2001.

11. Орбан-Лембрик I. E. Психологія управління. Івано-Франківськ: Плай, 2001.

12. Попов Л. А. Этика: Курс лекций. М.: Центр, 1998.

13. Профессиональная этика работников правоохранительных органов: Учебное пособие/ Под ред. Г. В. Дурова и А. В. Опалева. М.: Щит-М., 1998.

14. Сучасні проблеми державного управління: дослідження, технології, методики / За заг. ред. В. М. Князева. К: Вид-во УАДУ, 1999.

15. Цветков В. В. Державне управління: Основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). - X: Право, 1996.

16. Скакун О. Ф. Юридическая деонтология: Учебник. Харьков: Эспада, 2002.

17. Хропанюк В. Н. Теорія держави і права. Уч. посібник Інтерстиль М. 1997 р.

18. Марченко М. Н. Право. Зерцало. М. 1998 р.

19. Назаров А. Т. Основи знань про державу і право. М. 1996 г.

20. Шулепов Н. А. Основи держави і права. М. 1997р.

 

 

Додаток А


 

Додаток Б

 

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.