Вимоги до харчових барвників

Учениця 10-б класу

Ляшук Олена

Вчитель:

Шаповал Ю.В.

Зміст:

Харчові барвники

Вимоги до харчових барвників

Основні групи харчових барвників

Синтетичні харчові барвники

Натуральні харчові барвники

Небезпека харчових барвників

Як уникнути шкідливого впливу харчових барвників?

Чи можуть харчові барвники стати причиною гіперактивності?

Чи викликає цукор симптоми СДВГ?

Гігієнічні аспекти застосування барвників в харчовій промисловості

Висновок

Харчові барвники

Використання природних барвників було ще за 3000 років н.е. Барвники везли до Греції з Індії, де з їхніми добували з рослини роду Indigofera (індиго). У Європі у Росії індиго одержували доходи з рослин виду Isatistinctoria. Яскравий і міцний колір тканин, забарвлених індиго, надавав цьому барвнику великою цінністю.

Одне з найдавніших барвників – пурпур, який ще XX ст. н.е. фінікійциі одержували доходи зулиток-багрянок (>murexbrandalis). Для отримання як одиного граму пурпуру потрібно було обробити 10 000 равликів! Пурпур протягом кількох століть був цінним із усіх барвників.

Поштовхом до розвитку хімії барвників є відкриття М.М.Зиніним в 1842 р. реакції відновлення ароматичних нітросполук:

З6H5NO2 +6H З6H5>NH2 +2H2>O.

Вчений у такий спосіб отримав анілін та інші аминопохідні ароматичних сполук, що у послужило основою для створення нова галузь хімічної промисловості –анілінобарвних. Перший синтетичний барвник він у 1855 р. польським хіміком, професором Варшавського університету Я.Натансоном, що у той час у Росії. При нагріванні аніліну з дихлоретаном він отримав яскраво-червоний барвник, під назвоюфуксином.

У 1856 р. англійський хімік У.Г.Перкин, намагаючись синтезувати хінін, виділив із темного осаду, що утворився при взаємодії аніліну здихроматом калію, пурпурну фарбу (>мовеин).

У 1868 р. Д.Гребе і К.Т. Ліберман синтезували алізарин з антрацену черезбромированиеантрахинона і сплавлення броміда з поташем. Перш алізарин одержували доходи з коренів марени.

Потім були синтезованоеозин та інші фталеїнові барвники (А. Байєр і Р.Каро). Нині налічується понад 15 000 барвників найрізноманітніших відтінків, які належать різним класам сполук.

Барвники - це забарвлені органічні сполуки, що синтезуються рослинами та живими організмами (природні барвники), або отримані методами органічного синтезу (синтетичні) та застосовуються для надання бажаного кольору різним виробам. Прийнято розрізняти два класи барвників - натуральні (природні) та синтетичні. Натуральні харчові барвники - це речовини, добуті фізичними методами з рослин та об'єктів тваринного походження; це суміш каротиноїдів, антоціанів, флавоноїдів, хлорофілу та інших натуральних компонентів рослин, наділених пігментами. Сировиною для натуральних барвників можуть бути ягоди, квіти, листя, коренеплоди тощо. Кількість їх у сировині дуже незначна. Завдяки новітнім досягненням, сучасні технології дозволяють отримувати барвники із заздалегідь визначеними властивостями та їх максимальною концентрацією.

Вимоги до харчових барвників

• харчові барвники повинні бути нешкідливими у застосовуваних дозах, не бути канцерогенами, мутагенами та не мати яскраво вираженої біологічної активності;

• також вони повинні володіти стійкістю наданого кольору (стійкість до дії світла, окислювачів і відновників, зміни кислотно-лужного середовища, підвищення температури);

• володіти високий ступенем забарвлення при низьких концентраціях харчового барвника;

• повинні розчинятися у воді або жирах, а також рівномірно розподілятися в масі харчових продуктів;

• не допускається за допомогою харчових барвників приховувати зміну кольору продукту, викликану його псуванням, порушенням технологічного режиму чи використанням недоброякісної сировини.

Зараз в харчовій промисловості дозволене застосування близько 20 синтетичних харчових барвників.

Поиск по сайту: