ЗДОРОВ’Я ЯК ФІЛОСОФСЬКА КАТЕГОРІЯ І МЕТА ГІГІЄНИ

Будь-яку науку в її початковому вигляді можна розглядати як одну із форм діяльності людини. Відомо, що будь-яка форма такої діяльності, а тим більше її вищий варіант, яким є наука, повинна мати якісь основні, властиві будь-якій діяльності ознаки. До таких ознак належать об'єкт дослідження, предмет інтересу в об'єкті, мета цього інтересу і метод, яким досягається мета. З цього випливає, що наука, якщо вона претендує на самостійність, повинна мати принаймні одну або декілька з названих ознак, які властиві тільки їй. Крім того, вона повинна мати реальну нагоду виділення не тільки на науковому рівні, але і на рівні практики та викладання. Це істотна вимога до самостійності наук, що обмежує нескінченність їх диференціації.

Як відомо, об'єктом уваги і вивчення медицини є людина і людська популяція у цілому. Проте цей об'єкт вивчають і багато інших науки, наприклад, антропологія, юриспруденція, комплекс так званих суспільних наук і т.д. Відмінність медицини полягає не в об'єкті дослідження, а в предметі, меті і методі. Предметом інтересу, а звідси і дослідження в об'єкті, тобто в людині, для медицини є здоров'я людини, метою — збереження, зміцнення і примноження цього здоров'я, методи досягнення мети — профілактика хвороб і передчасного зношування організму здорових людей і лікування хворих. Ці ознаки є специфічними для медицини, властивими тільки їй, і саме це дає їй право і можливість самостійного існування у системі природознавства взагалі і у комплексі наук про людину і суспільство зокрема.

Що ж виділяє гігієну в медицині, яке її місце в цій науці? Для цього, мабуть, спочатку слід проіндексувати за згаданими вище ознаками ту її частину, що вже склалася, а точніше існувала з самого початку зародження, тобто гігієну взагалі: який її об'єкт, предмет, мета і метод дослідження.

Об'єктом дослідження гігієни перш за все є людська популяція. Гігієна проводить дослідження на рівні популяції і лише в плані так званої особистої гігієни може давати поради окремим людям, але навіть це часто роблять лікарі лікувального профілю на підставі гігієнічних розробок. Це досить різко відрізняє гігієну від медичних дисциплін лікувального профілю, які проводять дослідження на індивідуальному, а точніше – рівні організму.

Предметом інтересу і дослідження гігієни є здоров'я людей і перш за все його позитивна компонента, його рівень, величина, тоді як предметом інтересу і дослідження медичних дисциплін лікувального напрямку є хвороба, тобто негативна компонента здоров'я. Слід зазначити, що гігієна її також вивчає, але знову-таки на популяційному рівні з метою встановлення величини втрати здоров'я даною популяцією.

Мета гігієни збігається з метою всієї медицини, тобто збереження, зміцнення і примноження здоров'я людей, що цілком природно, оскільки спорідненість наук, як правило, визначається єдністю мети. Що стосується методу її досягнення, то з двох згаданих вище, притаманних медицині методів гігієна використовує метод профілактики, тобто попередження виникнення хвороб і передчасного зношування організму.

Проте гігієна в даний час не є чимось єдиним, реалізованим у науці, у практиці і у викладанні однією спеціальністю і в одних установах. Як і лікувальний напрямок вона розподілилася на усіх трьох згаданих рівнях на ряд самостійних наукових, навчальних дисциплін та галузей практичної діяльності.

Цей розподіл відбувся за методологічними чинниками, професійними, віковими та іншими ознаками. Так сформувалися загальна гігієна, соціальна гігієна, комунальна гігієна, гігієна харчування, гігієна праці, гігієна дітей і підлітків, радіаційна гігієна, гігієна надзвичайних станів з військовою гігієною, морська гігієна, авіаційна гігієна, санітарна токсикологія, санітарна мікробіологія, епідеміологія тощо. Усі вони об'єднані загальною метою, методом її досягнення і об'єктом дослідження. Що стосується предмета дослідження, то він, залишаючись загальним (здоров'я популяції), розрізняється залежно від чинника, що викликає його зміну. Так, комунальна гігієна вивчає зміну здоров'я під дією чинника розміщення людей у географічних регіонах, містах і інших населених пунктах, житлових і громадських будівлях; гігієна праці — зміни здоров'я під дією трудового процесу, умов праці і т. п.; гігієна харчування — під дією їжі і харчування; соціальна гігієна — під дією соціальних чинників, включаючи такі, як суспільно-політична система, економічний добробут, професійна належність та ін.; радіаційна гігієна — під дією іонізуючих випромінювань; епідеміологія — під дією мікроорганізмів тощо.

Поиск по сайту: