Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Заходи щодо підвищення прибутку підприємства



Провівши аналіз ТОВ "Хлібодар" можна зробити висновок про те, що підприємство є прибутковим, проте в перспективі можливе збільшення чистого прибутку, прийнявши низку заходів, а саме:

Для підвищення прибутку і рентабельності підприємства, що аналізується, потрібно розробити і реалізувати наступні заходи:

- розробити політику управління дебіторською заборгованістю;

- переглянути діючу цінову політику, яка повинна передбачати зменшення витрат на виробництво продукції підприємства;

- удосконалити маркетингову політику та провести розширення ринків збуту;

Розглянемо ці заходи окремо. В наступний час однією з найважливіших проблем підприємства є невистачання оборотних активів. Це відбувається за рахунок уповільнення платіжного обороту, який викликається зростанням дебіторської заборгованості на підприємстві. Виходячи з цього на підприємстві необхідно розробити ефективну політику управління дебіторською заборгованістю спрямовану на оптимізацію загального її розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Формування кредитної політики по відношенню до дебіторів пропонується здійснювати за наступними етапами:

- визначення принципів кредитної політики по відношенню до дебіторів;

- формування системи кредитних умов;

- формування процедури інкасації дебіторської заборгованості,

- забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

- побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

Розглянемо ці етапи окремо.

При виборі типу кредитної політики підприємство повинно враховувати:

- практику здійснення торгівельних операцій;

- кон'юнктуру товарного ринку;

- потенціальну можливість підприємства нарощувати обсяги виробництва продукції при розширенні її реалізації за рахунок надання кредиту;

- правові умови стягнення дебіторської заборгованості;

- фінансові можливості підприємства в частині відволікання коштів в дебіторську заборгованість.

Для даного підприємства більш оптимальною є помірний тип кредитної політики, при якому підприємство не обмежувало б свою операційну діяльність і не відволікало б коштів в дебіторську заборгованість.

Формування системи кредитних умов передбачає: термін надання кредиту, його розмір і вартість, системи штрафних санкцій за прострочення виконання обов'язків покупцями. Вартість наданого кредиту характеризується системою цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію.

В складі процедури інкасації дебіторської заборгованості повинні бути передбачені терміни і форми попереднього і наступного нагадування покупцям про дату платежів, можливості і умов продовження термінів повернення боргу, умови оголошення справи про банкрутство.

Контроль за станом дебіторської заборгованості передбачає його побудову в рамках загальної системи фінансового контролю на підприємстві. Для цього підприємству доцільно використовувати систему «АВС» стосовно формування портфелю дебіторської заборгованості. В категорію «А» включаються найбільш великі і сумнівні види дебіторської заборгованості; в категорію «В» - кредити середніх розмірів, в категорію «С» - інші види дебіторської заборгованості.

Впровадження перерахованих рекомендацій дозволить підвищити ефективність управління дебіторською заборгованістю і поліпшити фінансові показники роботи ТОВ «Хлібодар».

Наступним заходом є удосконалення існуючою маркетингової політики на підприємстві. Працівники відділу маркетингу повинні досліджувати вітчизняні ринки, займатися вивченням попиту і пропозиції, наявністю конкурентів в даній галузі, цін на продукцію, а також постійно проводити рекламну діяльність. Також необхідно проводити різного роду акції, спрямовані на зниження ціни на продукцію не тільки за рахунок оптового продажу, але й надання святкових, сезонних та інших знижок.

Для зниження собівартості на підприємстві рекомендується провести наступні організаційно-технічні та економічні заходи.

Скоротити витрати на обслуговування виробництва і керування . Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їхньої абсолютної суми. Домогтися цього можливо двома шляхами:

- удосконалити структуру апарату управління. Для реалізації цього проекту вважаємо потрібним створити планово-економічний відділ, одним з головних напрямків, діяльності якого будуть планування і прогнозування діяльності підприємства. На даний момент прогнозуванню, розробці цільових проектів по удосконалюванню роботи підприємства не приділяється належної уваги. Тому, на основі економічного відділу пропонується організувати планово-економічний відділ і акцентувати його роботу на плануванні і прогнозуванні діяльності підприємства;

Оптимізація обсягу виробництва продукції на підприємстві

Вибір і реалізація цього заходу на підприємстві забезпечить максимально можливе завантаження обладнання, що призведе до більш ефективного використання виробничої потужності.

Перевагою є те, що внаслідок оптимізації обсягів виробництва зменшиться частка умовно-постійних витрат на одиницю продукції, що дозволить підприємству зменшити собівартість і отримати додатковий прибуток або знизити ціни на свою продукцію. Вагомою перевагою цієї альтернативи є відсутність капітальних вкладень та порівняно невеликий термін її реалізації.

Недоліком є те, що ТОВ "Хлібодар" орієнтує виробництво на вимоги ринку, тобто обсяги виробництва мають співпадати з попитом на продукцію. А при оптимізації обсягу виробництва може скластися така ситуація, коли частина виробленої продукції ТОВ "Хлібодар" просто не знайде свого споживача, тобто не буде реалізованою. Це може призвести до понесення підприємством значних збитків і, як наслідок, погіршення і без того не ідеального фінансового стану.

Таким чином, співставивши переваги і недоліки даного заходу, можна стверджувати, що його реалізація є доволі реалістичною, проте вона потребує додаткового дослідження попиту споживачів.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Методологічною основою аналізу фінансових результатів, до яких належать показники прибутку та рентабельності, в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і власності, модель їхнього формування і використання.

Найважливішими умовами зростання прибутку від реалізації продукції є збільшення обсягу випуску продукції, забезпечення ритмічності виробництва і відвантаження продукції, зниження її собівартості, підвищення конкурентноздатності, оптимізація запасів готової продукції на складах, своєчасна оплата покупцями замовленої ними продукції, застосування прогресивних форм розрахунків за продукцію.

На прибуток від реалізації впливають зміни в структурі й асортименті реалізованої продукції. це відбувається тому, що рентабельність різних виробів неоднакова. При збільшенні у складі реалізації продукції частки виробів з рентабельністю вищою за середню по підприємству сума прибутку зростає, і навпаки.

В ході дослідження теми курсової роботи було опрацьовано три розділи.

У першому розділі роботи розглянуто теоретичні питання щодо сутності прибутку підприємства та показників, що його визначають.

У другому розділі дана характеристика та описані основні напрями діяльності ТОВ «Хлібодар», а також проведено аналіз показників ліквідності та фінансової стійкості підприємства та надано оцінку ймовірності фінансової неплатоспроможності. З даних другого розділу можна сказати, що підприємство працює не зовсім стабільно, але з кожним наступним періодом має кращі показники, що є позитивною тенденцією.

У третьому розділі подано пріоритетні напрями і запропоновано заходи щодо збільшення прибутку підприємства, а також доведено ефективність їх введення.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.