Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Мікро- і міофіламенти



Міофібрили характерні для живих тваринних клітин входять у склад десмосом або вільно находяться гіалоплазмі. Товщина 10 нанометрів. Утворюють пучки у декілька сот, побудовані із білків (a- каротин). Мікрофібрили більш стійкі (називають цитоплазматичні нитки). Мають < діаметр (4-10 нм) ніж мікротрубочки. Складаеться із спірально розміщенних білкових сферичних субодиниць, але на відміну від трубок вони не пусті. Вони містять більше подібні до скоротливих білків м’язових клітин. Вони розміщені // і близько один від одного і утворюють тоді скупчення в цитоплазмі. Або мають вигляд 3-х мірної сітки, прикріплюючись до плазмалеми, пластид, ЕПС, рибосом.

Вважають, що скупчуючись, вони переміщуються відносно один другого і таким чином:

1) рухають гіалоплазму,

2) переміщюють прекріплені до них органоїди.

Ще одна функція їх разом із мікротрубочками 3) опорно-каркасна

До хімічного складу: складаеться із нем’язового актину. Це скоротливий білок, подібний по молекулярній вазі з актином м’язів і близький по а/к складу. Він знаходиться в мономерній (глобулянній, Г-актин) або у полімерній формі подвійної спіралі (фібрилярній, Ф-актин)

 

Всі розглянуті компоненти - це органоїди цитоплазми. Але іншим важливим компонентом цитоплазми е ядро, яке ми розглянемо далі.

Пластиди рослинної клітини.

1. Загальна характеристика пластид.

2. Класифікація пластид.

3. Хлоропласти: визначення, утворення, структура і функції. Первинний крохмаль та його утворення.

4. Хімічний склад хлоропластів.

5. Каротиноїдопласти: визначення, форма, пігменти і функції.

6. Лейкопласти: визначення, утворення і класифікація.

7. Еволюція пластид і їх взаємоперетворення.

Загальна характеристика пластид.

Пластиди (від грец. plastides, від plastos — утворений, виліплений, оформлений) – це забарвлені або безбарвні органоїди рослинної клітини, в яких відбуваються процеси біосинтезу. Залежно від забарвлення розрізняють три типи П.: хлоропласти (зелені П., в кяих відбувається фотосинтез), хромопласти (жовто-оранжеві та червоні П., які беруть участь в обміні речовин) і лейкопласти (безбарвні П., в яких нагромаджуються крохмаль, білки та олії).Саме наявність пластид обумовлює основну відміну рослиних клітин від тваринних.Пластиди — це постійні органоїди клітин зелених рослин. Гриби, бактерії, слизовики, а також синьо-зелені водорості пластид не мають.Вперше пластиди (хлоропласти і хроматофори – пластиди водоростей) були описані Левенгуком в 1676 р. в листках злаків та клітинах водоростей спірогіри.

Більш детально почав вивчати пластиди Шимпер у 1882 р., який описав три типи пластид: лейкопласти, хлоропласти, хромопласти. Причому на думку Шимпера, між пластидами існує певна залежність, а саме: вихідною групою серед пластид він вважав лейкопласти, від яких походять хлоропласти, а з останніх виникають хромопласти, але дана точка зору є помилковою, оскільки доведено, що вихідною групою є хлоропласти.

Класифікація пластид.

Дослідженням структури та функцій пластид, а також їх класифікацією займались вітчизняні вчені О.О. Табенцький, Б.Т. Матієнко та ін. Останній поділяє пластиди на дві групи:

Лейкопласти (безбарвні пластиди);

Хромопласти (пластиди, що містять пігменти).

Лейкопласти поділяють на такі групи:

Амілопласти, які синтезують крохмаль;

Олеопласти, які синтезують жири;

Протеїнопласти, які синтезують білки.

До хромопластів — забарвлених пластид належать:

хлоропласти — зелені пластиди;

каротиноїдопласти, які містять жовті пігменти.

Сюди відносять і хроматофори — пластиди водоростей.

Однак, на сьогоднішній день дотримуються класифікації, згідно якої пластиди поділяються на три групи або типи: хлоропласти, хромопласти і лейкопласти.Необхідно відмітити, що у 1967 році Мерінос виділив ще один тип пластид, які були названі поліфункціональними пластидами.Всі типи пластид генетично зв’язані між собою, незважаючи на те, що функції їх різні.Кількість пластид у різних рослин неоднакова і коливається як між видами , так і в межах однієї рослини.Так, наприклад, у давніх рослин кількість пластид досягає від декількох десятків до сотень міліардів штук, а у деяких нищих одноклітинних організмів є лише одна пластида. Непостійна кількість палстид і у межах однієї клітини. Наприклад, в клітинах покритонасінних рослин може міститися від 20 до 100 пластид.Величина пластид у покритонасінних рослин становить від 3 до 10 мікрон. Найменшими серед пластид є лейкопласти.У порівнянні з цитоплазмою пластиди мають більшу питому вагу і легко відокремлюються з клітини при центрифугуванні.Тіло пластид складається із строми, яка містить, в основному, протеїни і ліпіди, а також пігменти та мінеральні речовини.Пластиди мають білково-ліпоїдну оболонку у вигляді подвійної мембрани, яка називається перистромійом.Слід зазначити, що різні пластиди мають різний вміст складових частин.Так, наприклад, хлоропласти люцерни містять майже у два рази менше ліпідів, ніж хромопласти плодів перцю. Проте, вуглеводів в них у два з половиною рази менше, ніж в хромопластах перцю. До складу пластид входить вода, але її вміст залежить від волного режиму рослин. У пластидах міститься велика кількість різних ферментів, які послідовно використовуються в обміні речовин. Вони запасають енергію, необхідну для метаболічних процесів в рослинній клітині. Пластиди відіграють важливу роль в утворенні і перетворенні запасних речовин.Поластиди розвиваються з особливих клітинних утворень, які назимваються пропластидами.Пропластиди (від грец. pro — перед, до, раніше і plastos — утворений, виліплений) — зачаткові пластиди вклітинах промеристеми і меристеми, з яких утворюються пластиди. П. мають амебоїдну форму, містять строму і дисковидні грани. За зовнішнім виглядом П. нагадують мітохондрії, але відрізняються від останніх більшими розмірами иа особливостями внутрішньої будови.Зовні пластиди вкриті подвійною мембраною. Невелика кількість мембран міститься також в їх внутрішній частині.Велику кількість пропластид мають клітини зародків покритонасінних та голонасінних рослин.Під час розвитку хлоропластів, хромопластів та лейкопластів відбуваються певні зміни форми, розмірів та ультраструктури пропластид. Так, у процесі розвитку хлоропластів під впливом сонячного світла в пропластидах починає рости внутрішня мембрана, з якої утворюються маленькі пухирці, а відтак з них утворюються великі диски. Пізніше з них утворюються пластинчасті мішечки гран.Пластиди розмножуються шляхом поділу. Поділ може відбуватися як з утворенням перетяжки через пластиду, так і шляхом утворення перегородки. При статевому та безстатевому розмноженні рослин пластиди переходять до дочірніх організмів.Здатність пластид до поділу дозволяє зберігати їм неперервність в декількох клітинних поколіннях.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.