Мікро- і міофіламенти

Міофібрили характерні для живих тваринних клітин входять у склад десмосом або вільно находяться гіалоплазмі. Товщина 10 нанометрів. Утворюють пучки у декілька сот, побудовані із білків (a- каротин). Мікрофібрили більш стійкі (називають цитоплазматичні нитки). Мають < діаметр (4-10 нм) ніж мікротрубочки. Складаеться із спірально розміщенних білкових сферичних субодиниць, але на відміну від трубок вони не пусті. Вони містять більше подібні до скоротливих білків м’язових клітин. Вони розміщені // і близько один від одного і утворюють тоді скупчення в цитоплазмі. Або мають вигляд 3-х мірної сітки, прикріплюючись до плазмалеми, пластид, ЕПС, рибосом.

Вважають, що скупчуючись, вони переміщуються відносно один другого і таким чином:

1) рухають гіалоплазму,

2) переміщюють прекріплені до них органоїди.

Ще одна функція їх разом із мікротрубочками 3) опорно-каркасна

До хімічного складу: складаеться із нем’язового актину. Це скоротливий білок, подібний по молекулярній вазі з актином м’язів і близький по а/к складу. Він знаходиться в мономерній (глобулянній, Г-актин) або у полімерній формі подвійної спіралі (фібрилярній, Ф-актин)

Всі розглянуті компоненти - це органоїди цитоплазми. Але іншим важливим компонентом цитоплазми е ядро, яке ми розглянемо далі.

Пластиди рослинної клітини.

1. Загальна характеристика пластид.

2. Класифікація пластид.

3. Хлоропласти: визначення, утворення, структура і функції. Первинний крохмаль та його утворення.

4. Хімічний склад хлоропластів.

5. Каротиноїдопласти: визначення, форма, пігменти і функції.

6. Лейкопласти: визначення, утворення і класифікація.

7. Еволюція пластид і їх взаємоперетворення.

Загальна характеристика пластид.

Пластиди (від грец. plastides, від plastos — утворений, виліплений, оформлений) – це забарвлені або безбарвні органоїди рослинної клітини, в яких відбуваються процеси біосинтезу. Залежно від забарвлення розрізняють три типи П.: хлоропласти (зелені П., в кяих відбувається фотосинтез), хромопласти (жовто-оранжеві та червоні П., які беруть участь в обміні речовин) і лейкопласти (безбарвні П., в яких нагромаджуються крохмаль, білки та олії).Саме наявність пластид обумовлює основну відміну рослиних клітин від тваринних.Пластиди — це постійні органоїди клітин зелених рослин. Гриби, бактерії, слизовики, а також синьо-зелені водорості пластид не мають.Вперше пластиди (хлоропласти і хроматофори – пластиди водоростей) були описані Левенгуком в 1676 р. в листках злаків та клітинах водоростей спірогіри.

Більш детально почав вивчати пластиди Шимпер у 1882 р., який описав три типи пластид: лейкопласти, хлоропласти, хромопласти. Причому на думку Шимпера, між пластидами існує певна залежність, а саме: вихідною групою серед пластид він вважав лейкопласти, від яких походять хлоропласти, а з останніх виникають хромопласти, але дана точка зору є помилковою, оскільки доведено, що вихідною групою є хлоропласти.

Класифікація пластид.

Дослідженням структури та функцій пластид, а також їх класифікацією займались вітчизняні вчені О.О. Табенцький, Б.Т. Матієнко та ін. Останній поділяє пластиди на дві групи:

Лейкопласти (безбарвні пластиди);

Хромопласти (пластиди, що містять пігменти).

Лейкопласти поділяють на такі групи:

Амілопласти, які синтезують крохмаль;

Олеопласти, які синтезують жири;

Протеїнопласти, які синтезують білки.

До хромопластів — забарвлених пластид належать:

хлоропласти — зелені пластиди;

каротиноїдопласти, які містять жовті пігменти.

Сюди відносять і хроматофори — пластиди водоростей.

Однак, на сьогоднішній день дотримуються класифікації, згідно якої пластиди поділяються на три групи або типи: хлоропласти, хромопласти і лейкопласти.Необхідно відмітити, що у 1967 році Мерінос виділив ще один тип пластид, які були названі поліфункціональними пластидами.Всі типи пластид генетично зв’язані між собою, незважаючи на те, що функції їх різні.Кількість пластид у різних рослин неоднакова і коливається як між видами , так і в межах однієї рослини.Так, наприклад, у давніх рослин кількість пластид досягає від декількох десятків до сотень міліардів штук, а у деяких нищих одноклітинних організмів є лише одна пластида. Непостійна кількість палстид і у межах однієї клітини. Наприклад, в клітинах покритонасінних рослин може міститися від 20 до 100 пластид.Величина пластид у покритонасінних рослин становить від 3 до 10 мікрон. Найменшими серед пластид є лейкопласти.У порівнянні з цитоплазмою пластиди мають більшу питому вагу і легко відокремлюються з клітини при центрифугуванні.Тіло пластид складається із строми, яка містить, в основному, протеїни і ліпіди, а також пігменти та мінеральні речовини.Пластиди мають білково-ліпоїдну оболонку у вигляді подвійної мембрани, яка називається перистромійом.Слід зазначити, що різні пластиди мають різний вміст складових частин.Так, наприклад, хлоропласти люцерни містять майже у два рази менше ліпідів, ніж хромопласти плодів перцю. Проте, вуглеводів в них у два з половиною рази менше, ніж в хромопластах перцю. До складу пластид входить вода, але її вміст залежить від волного режиму рослин. У пластидах міститься велика кількість різних ферментів, які послідовно використовуються в обміні речовин. Вони запасають енергію, необхідну для метаболічних процесів в рослинній клітині. Пластиди відіграють важливу роль в утворенні і перетворенні запасних речовин.Поластиди розвиваються з особливих клітинних утворень, які назимваються пропластидами.Пропластиди (від грец. pro — перед, до, раніше і plastos — утворений, виліплений) — зачаткові пластиди вклітинах промеристеми і меристеми, з яких утворюються пластиди. П. мають амебоїдну форму, містять строму і дисковидні грани. За зовнішнім виглядом П. нагадують мітохондрії, але відрізняються від останніх більшими розмірами иа особливостями внутрішньої будови.Зовні пластиди вкриті подвійною мембраною. Невелика кількість мембран міститься також в їх внутрішній частині.Велику кількість пропластид мають клітини зародків покритонасінних та голонасінних рослин.Під час розвитку хлоропластів, хромопластів та лейкопластів відбуваються певні зміни форми, розмірів та ультраструктури пропластид. Так, у процесі розвитку хлоропластів під впливом сонячного світла в пропластидах починає рости внутрішня мембрана, з якої утворюються маленькі пухирці, а відтак з них утворюються великі диски. Пізніше з них утворюються пластинчасті мішечки гран.Пластиди розмножуються шляхом поділу. Поділ може відбуватися як з утворенням перетяжки через пластиду, так і шляхом утворення перегородки. При статевому та безстатевому розмноженні рослин пластиди переходять до дочірніх організмів.Здатність пластид до поділу дозволяє зберігати їм неперервність в декількох клітинних поколіннях.

Поиск по сайту: