Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Аппарат Гольджи (діктіосоми)



У 1989 відкритий Гольджі названий його іменем у 1954р. Серед ультраструктур цитоплазми мембранної природи велике значення мае АГ. Скадаеться із компонентів: системи ипоских порожнистих (дисковидних) цистерн (диктиосом), що лежать пачками по 5-10 шт. і щільно прилягають один до одного 2) великих і дрібних вакуолей, що утворюються по теорії цистерн. Тобто складаеться із окремих диктиосом і пухирців Гольджі. Та кількість диктиосом і пухирців судять про активність АГ, кожна диктиосома це і е 5-7 плоских округлих мішечків-цистерн.

Розмір: діаметр ~1 мкм, товщина 20-40 мм. Цистерни в діктіосомах розміщені грубо один другому. Діктіосомні цистерни не суцільні, а часто по краям мають чисельні вікна (пори).

Розрізняють: I проксимальний (формуючий) кінець.

II дистальний (секреторний) кінець.

У формуючому кінці уявні нові цистерни, а на секторному - іде фрагментация цистерн пухирців.Тобто спостерігаеться постійне утворення і переміщення цистерн від формуючої ділянки до секреторної.

Кількість АГ коливаеться в залежності від типу клітини і фази розвитку (від 10-50 до декількох сот). Так у меристематичний клітинах гороху їх нараховується 15-20, а у деяких водоростей в клітині може бути тільки 1 диктиосома.

АГ е центрами 1) синтезу, накопичення і видалення (секреції) полісахаридів, в її гостаморфних матриксу клітин. стінки і слизу. Для цього у АГ е відповідачі Е. Пухирці Гольджі транспортують їх до плазмалеми. Після того як мембрана пухирців вбудовуеться в плазмалему, вміст пухирців виливаеться у зовні від неї. Таким чином, мембрани пухирців ідуть на подовження плазмалеми, що особливо важливі для клітин, які швидко ростуть.

2) Крім цього, ап. Гольджі приймае участь у розповсюдженні і внутрішньо - клітинному транспорті деяких білків (наприклад, гідролітичних ферментів), різних фізіологічно активних речовин (ліпопротеїнів, гармонів). У цистернах АГ більше піддаються модифікації. Напиклад, а/к фосфорилюються, ацетилюються і зв’язуються з цукрами.

3) Приймать участь в утворенні вакуолей і лізосом.

4) Крім сказаного, з його участю здійснюеться регуляція вмісту води.

Питання про походження остаточно не з’ясовано. Деякі автори твердять, що АТ зформувався з ЕПС шляхом злиття численних пухирців, які віділяються від канальців у деяких нижчих (водорості, гриби)

У вищих немае чіткого зв’язку з ЕПС. Вважають, що утв-на із ядерної мембрани шляхом відшнурування.

Під час ділення рівномірно розподіляеться між дочірніми клітинами. Перед цим розділяеться на діктіосоми. При роботі подвоюються.

ЛІЗОСОМИ грец. лізео-розчиняю, сома-тіло.

Описані 1929-1930р. К. де Дув

Це цитоплазматичні органоїди розміром 0,2-2 мкм. Вони мають сферичну форму (форму пухирця), оточені одинарною мембраною і заповнені густозерною стромою. Бувають декількох типів:

-первинні лізосоми – аутофагосоми

-вторинні - залишкові тільця (телолізосоми).

Первинні - це дрібні мішечки 0,1мкм, заповнені безструнною речовиною. Містять ферменти (40).

Основний Е – числа фосфотаза. Первинні лізосоми можуть зливатися з піноцитизними і ендоцитозними мішечками. У тварин утворюють травну вакуолю (розміри 0,4мкм).

У вторинних відбуваються процесси травлення залишкові тільця- їх вміст або викидаеться або так і залишаються до смерті в клітині.

Аутофагосоми – подібні до вторинних. У них містяться залишені мітохондрії, диктиосоми, ЕПС або цілі структури – пластиди.

Функції – санітари клітини.

Функції пов’язані з тим, що лізосоми містять гідролітичні Е (гідролази),за допомогою яких виконують свої функції.

Захисна

1) Лізування- перетравлення пошкодженних, відмираючих або не функціонуючих частин клітин або клітинних структур (наприклад, пластид, мітохондрії)

2) інколи має міцне самоперетравлювання всіеї клітини під діею власних лізосом. Таке явище спостерігаеться при тривалому голодуванні організму, при самоліквідації зародків.

3)лізосоми беруть участь у процессах диференціації тканин, руйнуючи певні групи клітин або їх структурні елементи (наприклад, при формуванні водопровідних елементів - судин, ситовидних трубок).

По походженню – похідні ЕПС або АГ.

Цитосоми – шароподібні тільця з тонкозернистою структурою, оточені елементарною мембраною. Вони завжди приєднані до каналів ЕПС, чим і відрізняються від лізосом і сферосом.

СФЕРОСОМИ (мікросоми)

Відкриті у 1880 році батаніком Танштейном і тоді їх називали “мікросомами”. Згодом назвали сферосоми. Це округлі тільця ліпопротеїнової природи, дуже заломлюють світло.

Діаметр 0,5- 1 мкм., видимі в оптичний мікроскоп. У молодій сферосомі видна зерниста білкова структура вона стає гомогенною. Всередині містяться Е, ліпаза, естераза, необхідні для синтезу жирів особливо кінцевих етапів. Розвиток сферосом і виникнення в клітинах крапель олій - єдиний процес. Їх ще називають ліпідними (жировими) краплями – олеосомами, тому що містяться ліпіди.

При проростанні насіння, що запасають жири, сферосоми працюють в комплексі з гліоксисомами в процесах глюконеогенозу.

Утворюються за рахунок кінцевих розгалужень ЕПС.

Мікротільця.

Знайдені у 80-роках нашого століття.Виявлені в еукаріотних клітинах багатьох груп рослин і тварин.

Для них характерна одномембранна структура. Форма округла або еліптична. Розміри 0,50—1,5 мкм,.

Вони містять тонкогранулярний або тонкогранулярний матрикс білкової природи. Мікротільця часто взаємодіють з мітохондріями та хлоропластами, підтримуючи цим окислювально—відновні реакції в клітинах.

Пероксисома з білковим кристалом у клітинах.

Їх звичайно стільки стількі мітохондрій в клітинах.

Часто в матриксі пероксисом і гліоксисом присутні кристалоподібні білкові утвори - ферменти. Функція мікротілець складаеться в компартментації (розділення) іонів і низкомолекулярних сполук при допомозі мембран, ряду ферментів, а тим самим і певнох біохімічних реакцій в різних ділянках клітини.

В хлоренхімі вони тісно пов’язані з хлоропластами. Вони мають Е дихання і тому приймають участь у цьому процесі. Такі тільця названі пероксисоми (тому, що містять Е каталазу, що розщеплюе перекис водню). Багато їх в клітинах листа, де вони функціонально зв’язані з хлоропластами. В них окислюеться продукт фіксації СО2 на світлі, при цьому в них окислюеться продукт б/с хлоропластів - гліколева кислота з утворенням а/к гліцину, яка в мітохондріях перетворюеться в серин.

В клітинах запасаючих органів мікротільця містять Е окислення жирних кислот, а також Е гліоксилевого циклу (цикл гліоксалевої кислоти). Їх називають гліоксисоми. Також у них містяться Е циклу Кребса, перетворення запасних жирів вуглеводи (цукри) - глюконеогенез. Звичайно їх дуже багато утворюеться при проростанні насіння у якого запасними продуктами е жири.

Звичайно мікротільця тісно пов’язані з елементами ЕПС, який, мабуть, і е місцем утворення цих органел.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.