Роль і значення молитви у подружжі

Один зі священиків одного разу вернувся ввечері після відвідин парафіян з Йорданською водою. Був чимось так зворушений, що в жоден спосіб не хотів сказати того, що сталося. В кінці дозволив відгадувати. Тривало таке відгадування між священиками близько години. Звучали різні відгадування: може папуга в якомусь домі вміла Богородице Діво? Може хтось випив воду свячену зі збанка? .... Нічого з того! Тоді священик в кінці признався: в домі славного професора університету побачив... клячник!

Чи ви знаєте, що це таке і для чого він служить? Для молитви.

Напевно багато із вас чули, що про дім і родину говориться, що це є Домашня Церква. В який спосіб дім, - такий звичайний, в квартирі чи на селі, - стає Церквою? Чи може потрібно замовити у столяра бароковий вівтар з ангелами і поставити у залі, чи зробити купол над будинком?

Ні! Родина стає тоді Церквою, оскільки там є Ісус з тими, хто у Нього вірить, хто Його знає і любить, і хто є Йому послушний! Це правда, що ми називаємо церквою (через малу букву „ц”) наші святині. В них живе Господь і зустрічається з людиною! Але таким винятковим місцем, найважливішою святинею самого Бога є твоє і моє серце! У Святому Письмі читаємо: „.... бо храм Божий святий, а ним є ви” (1Кор.3,17).

Отже, коли я хочу, щоб наш родинний дім став домашньою Церквою, то має у ньому мешкати сам Ісус Христос, а я мушу про цього найважливішого мешканця (не гостя на якийсь час) постійно пам’ятати!

1. Що потрібно для того, щоб ми не забували про те, що в нашому домі має постійно мешкати Ісус? Для того, щоб ми не забували про це (бо дуже часто людину охоплює склероз на духовне життя) маємо у своєму домі мати багато речей, які б пригадували про Ісуса.

Найважливішим є звичайно хрест! Де він повинен висіти? Про що має пригадувати? До чого має кликати? А де у вашому домі є хрест? Чи видно його? Чи можна перед ним помолитися? Чи висить так низько, щоб можна підійти й поцілувати пробиті ноги Ісуса? А коли зранку в неділю відкриєш очі, то що найперше побачиш перед собою: хрест, святий образ чи....?

Один чоловік розповідав про своє життя. В нашому домі в одній кімнаті стояв стародавній креденс. Всередині нього були столовий сервіс, стакани, горнятка і різний посуд. В ньому часто батьки ховали цукерки, а ми будучи дітьми його відкривали.

Але саме цей креденс служив домашнім вівтаром. Над ним висів хрест і образ Найсвятішого Серця Ісуса. На креденсі лежало Святе Письмо, стояла свічка, свячена вода і завжди свіжі квіти. Зранку бачив як тато молився перед тим, як піти на роботу. А ми всі збиралися разом на молитву ввечері.

Чи є сьогодні у вас в домі місце, де можна помолитися? Де є таке місце, яке нас зосереджує, надає тишу?

Є в наших помешканнях, навіть найтісніших, місце на вівтар, і стоїть він на найважливішому місці і тримає домашніх цілими годинами (навіть на колінах). Це є телевізор – терорист! Божок номер один для дуже багатьох людей. І це тільки тому, що не вміємо виконати здавалося б дрібного кроку: виключити „гада” тоді, коли це потрібно! Коли невідповідна програма, коли гості, коли навчання, коли молитва...

2. А по чому ще можна пізнати цю живу домашню Церкву? Коли є в ній місце і час на спільну молитву всіх домашніх!

Одного разу після закінчення Служби Божої у церкві священик говорив науку для малих дітей про важливість молитви. Діти слухали, відповідали на запитання священика. І тут священик зауважив серед багатьох дітей малого хлопчика десь років шість, який високо підніс руку, бажаючи щось сказати. Священик покликав його до мікрофона і питає:

- Що ти хочеш сказати Андрійку?

Хлопець взяв мікрофон і каже:

- Я не називаюсь Андрійко, я є Михайло Василів і живу по вул. Стуса, 9.

Я хочу сказати, що у мене вдома ніхто не молиться!

Можна собі лише уявити, що напевно отримав цей хлопчик вдома за таку щирість.

Насправді є дуже гарно, коли ввечері усі разом збираються на спільну молитву! Адже тоді, коли люди разом звертаються до Господа Бога не може бути і мови про гнів, про сперечання; спільно разом легше перебороти втому, лінивство, бо один одного підтримує і заохочує.

Та ще й сам Ісус Христос обіцяв, що: „Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них” (Мт.18,19-20).

Поиск по сайту: