Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Усвідомлення сенсу свого життя



Андрео Майоссі, знаний італійський архітектор, описуючи в автобіографії своє довге життя, повне праці, змагань, та упадків, ставить собі питання: для чого живе людина?

І лише тепер на старість, - каже він, - я пригадав собі, що коли був малим хлопцем, сидячи на колінах у своєї мами, завдавав їй різні питання, серед яких і було це питання: для чого живе людина? І пригадав собі її відповідь: Людина живе для того, щоб Бога пізнати, любити, Йому вірно служити і в кінці прийти до Нього. І далі в своїй книжці стверджує: Це були наймудріші слова, які коли-небудь чув на землі.

Кожний із вас мріє про щасливу майбутність, про щасливе подружжя. А чи ставили ви собі подібне питання: для чого живе людина? Для чого я живу? В чому полягає сенс нашого життя? Для чого ми будемо жити, як подружжя?

Живемо на землі, щоб Бога пізнати, Бога любити, Богові служити і осягнути вічне життя. Про цю мету нашого життя Ісус Христос говорить у Євангелії від Матея: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт.6,33). Кожен із нас живе для того, щоб своїм життям мати життя вічне, спасіння своєї душі.

На прикладі Святого Письма можемо показати завдяки чому можемо мати життя вічне. Бо це найважливіше питання в житті людини.

Вічне життя можна мати таким чином:

1. Маємо старатися пізнати Бога через віру в правди, Ним об’явлені. Ісус Христос про це каже в Євангелії від Івана: «А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа» (Ів.17,3).

2. Маємо виконувати Божу волю, дотримуючись Його заповідей. Ісус Христос говорить до молодого юнака в Євангелії від Матея: «Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей» (Мт.19,17).

3. Маємо користати із засобів ласки, а саме зі Служби Божої, Святих Тайн і молитви. В Євангелії від Івана каже Господь: «Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним» (Ів.6,54).

Отже, для того, щоб реалізувати сенс свого життя – осягнути вічне життя – нам потрібно вірити в Божі правди, виконувати Божу волю, зберігаючи Його заповіді, і через Службу Божу, Святі Тайни, молитву перебувати в Божій ласці. Віра – це неначе дорога, що веде до небесних воріт, заповіді – це дороговказ на тій дорозі, а засоби ласки – це гроші на подорож.

Віра і молитва.

Ми усвідомили для себе, що маємо жити у подружжі не тільки для того, щоб осягнути певних цілей у спільному житті, але передусім маємо своїм життям осягнути вічне життя. І основою для цього є віра. Бо саме віра і є основою всього нашого життя.

Що означає вірити?

Чи є різниця між: вірити в Бога та вірити Богові?

1. Вірити в Бога – це означає вірити в те, що Бог є (злі духи знають та тремтять, але ця віра не наближує їх до Бога). Тому вірити в Бога за мало, потрібно, щоб ти вірив Богові.

2. Вірити Богові – це означає готовність довіряти Богові, жити тим, що Він навчає у Святому Письмі і в Церкві.

Ми досить часто живемо ще за ментальністю Старого Завіту: євреї довіряли та надіялися на себе, пізніше на Закон і дотримуванням цього Закону вважали, що будуть спасенні. Але євреї не довіряли Богові (наприклад: в труднощах нарікали на Бога, коли йшли до обіцяної землі).

Ми також дуже часто розраховуємо на релігійні практики, добрі вчинки, які повинні бути заслугою для нашого спасіння. Але чи цього вистарчає для вічного життя.

Що нам про це говорить Боже Слово?

Надіюсь, що кожний із вас знаєпритчу про митаря і фарисея (Лк.18,9-14).

У світлі цієї Божої науки проаналізуймо своє відношення до Бога. Якою є твоя позиція до Бога: фарисея чи митаря – ти розраховуєш на свої вчинки чи ти довіряєш Богові, Його милосердю та ввіряєш Йому своє життя?

Сучасна людина практикує, але не довіряє Богу. Це не означає, що добрі вчинки, релігійні практики є чимось поганим. Навпаки, вони повинні бути вираженням довіри Богові, моєї любові до Нього, послуху Йому.

В палаючому будинку є дитина. Вона чує голос батька, тому підходить до вікна, але нічого не бачить, крім клубів диму. «Стрибай!» - кричить батько. Дитина говорить: «Я не бачу тебе». «Але я тебе бачу. Стрибай!» - каже батько. Дитина стрибає, батько ловить її і вона потрапляє в його руки.

Віра Богові є довірою до Його любові, ввіренням себе Йому, так як ця дитина, яка стрибнула в руки батька, попри те, що вона не бачила його.

Оскільки я довіряю, що Бог хоче мого добра і Він знає, що для мене є добрим, я є слухняним Йому. І тому віра – це не є почуття, чи інтелектуальне пізнання, віра – це рішення волі, рішення довіри Богові, Який своїми діями довів, що є гідний довіри.

Як бачимо, віра Богові є основою всього нашого життя. І саме віра є джерелом осягнення головної мети життя людини на землі – пізнати Бога, любити Його, виконувати Його волю і осягнути вічне життя. Без віри виконання заповідей Божих, приймання Таїнств і молитва не мають основи.

 

У Євангелії від Марка Ісус Христос говорить: «Усе чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, - і буде вам так» (Мк.11,24). В цих словах сам Ісус Христос підкреслює зв'язок віри і молитви. Коли людина довіряє себе Богові, то ця довіра виявляється через молитву – нашу щоденну розмову з Богом. Бо молитва є найважливішим елементом подружнього життя.

Катехизм Католицької віри розділ про молитву розпочинає гарними словами святої Терези від Дитятка Ісуса: „Молитва для мене є піднесенням серця, простим поглядом на небо, окликом вдячності і любові як в терпінні, так і в радості”. Так думають святі, навіть такі молоді, як свята Тереза.

А ми – як думаємо і що говоримо про молитву? Що таке молитва? (Відповіді молоді).

Найчастіше кажемо, що молитва – це розмова з Богом. І тут починається глибока таємниця: як можна розмовляти з кимсь, кого не бачимо, не чуємо? Про що розмовляти? Як почути і зрозуміти відповідь Бога? Чи молитва це тільки слова, тільки «Отче наш»?

Якщо ми хочемо з кимсь розмовляти, то мусимо вміти говорити і слухати. Інакше це буде мутний і нудний монолог, бездіяльне слухання, або спроба перекрикування себе. Чи зустрічали ви колись людей, які в жоден спосіб не хотіли слухати, а тільки багато і голосно балакали? Як це було сумно і неприємно.

Або можете собі уявити телефон, в якому тільки мікрофон, а не має слухавки, або тільки слухавка, а не має мікрофону?

Спробуймо застановитися на нашій розмові з Богом. Чи це є легко?

В семінарії усі зранку збиралися на молитву і семінарист розпочинав спільну молитву закликом: „Станьмо в Божій присутності”.

Це є дуже важливо. Коли хочу почати розмову з небом, мушу пам’ятати, що стою перед Богом і буду розмовляти з моїм Творцем і Господом. Яка велика можливість! Я – лише творіння - можу зустрітися з моїм Отцем, який є в небі, і можу Йому про все говорити! Якщо так, то моя постава, мій стрій і місце вказують на те, що відбувається щось дуже важливе, розмовляю з кимсь найважливішим в моєму житті, з кимсь, кого сильно люблю і Який любить мене!

А чи можна молитися на лежачи? – дуже часто запитують мене люди, навіть діти. Певно, що так! – відповідаю.

Часто людина не має іншої можливості до молитви, бо з причини хвороби чи старості не може клякати чи сидіти. Але коли хтось ввечері лягає в ліжко і хоче молитися на лежачи, то нехай вважає, щоб «Отче наш» не скінчилося зранку і то словами „ хліб наш щоденний...”.

 

Спільна молитва.

У подружжі дуже важливою є спільна молитва. У Книзі Товита маємо приклад такої будуючої молитви подругів. В молитві Товії й Сари можна вирізнити три частини, три елементи: прославлення Бога, віднесення до Божих діл, які людина може розуміти і переживати, і на кінець саме прохання. Ця молитва спрямована на вираження конкретного прохання, пов’язаного з існуючою ситуацією тих, що просять: «зволь помилувати мене з нею…» Зміст цієї молитви, особливо в тій частині, де виражається прославлення є зрозумілий у відношенні до Божих діл. Прохання, яке появляється пізніше, є якби продовженням цього діла. Це є прохання, скероване до Бога і передусім має на меті плани людини, її наміри і прагнення, згідно Божої волі. Це є молитва віруючої людини, віра якої випливає з отриманого об’явлення і спрямована на виконання волі Божої. Віруючий так поступає, бо знає, що в цьому є його добро, бо саме Бог є джерелом всякого добра.

Читання: «Устань, сестро, молімося й просім у Господа, щоб учинив з нами милость і спасіння». Вона встала, й вони зачали молитись та просити, щоб на них зійшло спасіння. Він же так узяв молитися: «Благословен єси, о Боже батьків наших, благословенне твоє ім’я по всі віки! Хай небеса тебе благословлять і всі твої створіння по всі віки. Ти створив Адама, ти створив для нього жінку Єву як помічницю йому й опору. І з них обох пішов рід людський. Ти мовив: Недобре чоловікові одному бути; зробімо йому помічницю, подібні до нього! І нині я беру оцю мою сестру не для розпусти, але з добрим наміром. Зволь помилувати мене з нею, і разом до старости дожити». І сказали обоє разом: «Амінь!Амінь!»

(Тов.8,4-8).

Коли ви, як майбутні подруги, будете свідомі Божої присутності, свідомі того, що Бог дає життя і провадить нас в житті, то зможете з вдячністю провадити літургію любові. Адже все, що передається у Тайні Подружжя повинно мати відношення до Бога (Який є вірний грішній людині) – і це в двоякий спосіб:

- як все наше життя цілковито оперте на діях Бога і Його вірності, що допомагає кожному подругові робити кроки, які випливають з пізнання цієї вірності (будуть вони часом відмінні від тільки людської концепції) і тим самим;

- як об’явлення світу діяння і вірності Бога. Він любить нас, незважаючи на наші слабості, страхи і гріхи. І саме це переконання, що Він любить нас такими, якими ми є, дає нам відвагу і силу до протиставлення всім нашим труднощам, сумнівам, слабостям.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.