Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Лінгвістична казка «Звертання»



В одному далекому королівстві жив король Мовознавство. У нього було дуже багато знайомих графів, що підкорялися йому та разом складали його королівство. Король вправно керував своїм королівством, хоч це й було досить важко, бо в кожному з графств виникало багато суперечливих запитань. Одного разу прийшов до Мовознавства його підданий Звертання, бо він не знав, у кого з графів йому можна просити допомоги. Він сказав:

-Шановний повелителю, ви не могли б взяти мене до себе в королівство, я б вам за це щиро віддячив у майбутньому?

На це король відповів:

- Якщо ти так сильно бажаєш цього, ми зараз же зберемо раду з моїх графів і вирішимо, чи не будеш ти нам зайвий!

На раді довго сперечались, особливо був проти граф Синтаксис. Він казав:

-Куди ми його дінемо, куди вставимо його у речення, у мене і так багато другорядних членів речення!

Але король відповів:

- Звертання в майбутньому нам дуже допоможе і стане в нагоді.

Але граф Синтаксис не здавався:

- Як же ми будемо виділяти його на письмі?

Тут до суперечки приєдналась графиня Пунктуація:

- Якщо вже він такий корисний, то я можу всередині речення виділяти його з обох боків комами, а на початку і в кінці - з одного боку.

Тоді король сказав:

- Нехай звертання не буде членом речення і не відповідатиме на жодне запитання.

Тут і граф Синтаксис заспокоївся і дав згоду.

З тих пір живе в цьому королівстві звертання і на славу служить.

«Бережіть розділові знаки»

Один чоловік загубив кому такрапку з комою і почав боятися складних речень, шукав фрази, щоб були простіші. За нескладними фразами прийшли й нескладні думки.

Потім він загубив знак оклику і почав говорити тихо, з однією інтонацією. Його ніщо не хвилювало, не радувало, до всього ставився байдуже. Згодом чоловік загубив знак питання і перестав запитувати. Жодні події не викликали у нього цікавості. Через деякий час він загубив двокрапку:та тире-, тому перестав пояснювати людям свої вчинки, щось заперечувати. Нарешті у нього залишилися одні «лапки». Він не міг висловити жодної власної думки, ідеї, завжди когось цитував.

Бережіть розділові знаки! Це – важливий засіб висловлювання думок.

Просте речення

За широкими долами, за синіми ріками знаходилися володіння князя, який під всіма своїми паперами підписувався як князь Простий, граф Розповідний і Питальний, володар Спонукальний. Але рідні кликали його просто князь просте речення. Дуже любили того князя всі його піддані, бо вмів завжди домовитися з людьми, поговорити, розпитати. Якщо ж йому було щось потрібно, умів ввічливо попросити: «Часточко «Ні», принеси-но перо та чорнило». І що головне – знав мову всіх народів, якими він правив. Приїде у своє царство розповідне – повідомить жителям про те, що відбувається в країні в цей час. Завітає в Питальне – розпитає у мешканців про життя-буття і обов’язково вислухає відповіді. Любив князь відвідувати свої землі в Спонукальному володінні, бо завжди гостинно приймали його там. Це були його улюбленці, бо що б князь не попросив, порадив, наказав – усе миттю виконувалося. На цій землі він на все давав дозвіл і згоду.

Усі володіння князя об’єднувало одне: піддані поважали і любили його, тому, коли він приїжджав до них, ставали окличними. Такі зустрічі завжди були емоційними.

 

 

 


 

Морфологія


Подорож до країни морфології

У древньому і славному царстві Мови є родюча і квітуча земля, що зветься Морфологією.Населяють її великі й малі родини слів, кожне з яких підкоряється законам і волі батька-старшини. Була у батька – старшини донька на виданні. Звали її Іменна.

Надійшла весна прекрасна,

Многоцвітна, тепла, ясна,

Ніби дівчинка в вінку.

Ожили луги, діброви,

Повно гомону, розмови

І пісень в чагарнику.

Однієї такої прекрасної днини вирішив батько одружити свою найулюбленішу дитину й видав наказ. Роз'їхалися слуги по всійземлі Морфології,оповіщаючи мешканців країни з волею батька -старшини. Почули цей наказ троє братів – володарів: Іменник, Прикметник та Числівник. Перший із них – найбагатший, рід його найчисельніший, другий – найпишніший, бо всьому навколо дає ознаку, а третій – найпунктуальніший, бо всьому знає і рахунок, і порядок. Взяли кожен із собою вірних друзівта вирушили у далеку дорогу. Нарешті вони дісталися царського палацу.

В одній з алей помітили вони невелику групу аборигенів.

-А це що за мізерія? – ображено запитав Іменник.

-І зовсім ми не мізерія, - ображено озвався один із групи. – Ми такі ж повноправні жителі Морфології, як і ви. А як нас звуть, ви дізнаєтесь, розгадавши кросворд. Впишіть в клітинки український переклад поданих нижче слів і у виділеному вертикальному рядку прочитаєте наше ім'я.

1. Согласие (згода).

2. Или (або).

3. Простофиля (йолоп).

4. Падеж (відмінок).

5.Имя прилагательное

(прикметник).

6. Единение (єднання).

7. Роза (троянда).

          З г о д а
          А б о    
          Й о л о п
    в і д М і н о к
п р и к м Е т н и к
  є д н а Н н я    
  т р о я Н д а    
      т р И з у б  
    к р о К и      

8. Трезубец (тризуб).

9. Шаги (кроки).

- Повноправні? – втрутився в розмову Прикметник. – І які ж у вас на те права?

Ми походимо з давнього славетного роду. Префікс за – походить із прийменника за , що має просторове значення за кимось, тобто позаду або синонімічний зі словом замість (попрацюй за мене, замість мене). Ця роль – вживання замість імен – і дала нам назву “ займенник ”. А колись, у давнину, не було стільки частин мови, як тепер. Іменники, Прикметники, Числівники входили до однієї великої групи, яка називалася “ Імена ”. Ми вживалися замість Іменника (хлопець – він, земля – вона, поле – воно); Прикметника ( гарний – який, такий, батьків – чий, його), Числівника (п'ять – скільки, стільки, сьомий – котрий, цей, той).

 

Казка про частинимови

 

За синіми морями, за темнимилісами, за високими горами проляглимежікраїниМорфології, уякій правила королева. Країнабула невеличка за розмірами — усього 10 князівств:
Іменник, Прикметник, Займенник, Числівник, Дієслово, Прислівник, Сполучник, Прийменник, Частка, Вигук. Але багатабулаМорфологія.

Кожне князівствозаймалосясвоїми справами.Іменникоб’єднавусіживі і неживіпредмети і називавїх. Прикметниквказував на їхознаки. Числівникмігшвидко й чіткоперелічити все населеннякраїни. Дієсловазахоплюваливсіхсвоєюпрацелюбністю, енергійно і з готовністюзавждивиконувалибудь-яку справу. А якщохтосьвтомлювався, Займенникйогозамінював, а тому щовінбувдужетактовний, то не називав тих, кому булапотрібнадопомога. Прислівник же завждиконтролював, хто як працює:гарночи погано, хтовийшовпрацювативвечері,а хтовранці.
А такікнязівства, як Сполучник, Прийменник, Частка, Вигукбули ледарями, працюватисамі не хотіли, ніякоїдії не виконували.

Королева країниМорфологіїрозсердилася — вона не любила ледарів — і зробилаїх слугами, примусиладопомагати жителям усіхкнязівств.
І так країнаМорфологіярозпалася на 6 самостійнихкнязівств.

РІЗНІ ДИВА,ЩО ТРАПИЛИСЯ З ЧАСТИНАМИ МОВИ

Р

 

ізні дива бувають на світі... Одного разу таке сталося і зі мною, коли ми з друзями пішли в ліс. Вийшли на галявину... І раптом під ялинкою побачили невеликий вогник. Зупинилися, прислухаємося, придивляємося...
Біля маленького вогнища сиділи якісь маленькі істоти, вони про щось тихенько сперечалися. Я почув тоненький голос: "Всі ми, частини мови, буваємо самостійні та службові. Давайте визначимо, хто з нас найголовніший..."
З їхньої розмови я дізнався, що самостійні частини мови - це іменник, прикметник, числівник, займенник, прислівник та дієслово. А службові - частка, сполучник, прийменник. Та ось виступив хтось перший, гордий, поважний (здається, Іменник):
- Я найголовніший з усіх. Я можу означати загальну і власну назву. Наприклад: місто. А яке? Київ. І ви уявляєте конкретне місто! І тільки я можу сказати, якого роду, числа і відміни це слово...

Так говорив Іменник, але тут його перебив інший, що сидів поруч:
- А я можу розповісти, яке це місто - велике, історичне, красиве, дивовижне... Бо я й називаю різні ознаки та якості предмета і явищ. Я можу розповісти, з чого зроблений предмет, який він за походженням, яке його відношення до часу події (наприклад, дерев'яний стіл, приморське село, зимовий день...)

Авжеж, це був Прикметник. Розмову продовжив третій:
- Все це гарно, все це так. Але хто з вас зможе порахувати всі ці ваші предмети? Тільки я!Адже я означаю! кількість, і число, і порядок при лічбі (п'ять, п'ятий...). Тому й звуть мене Числівником...
- Всі ви дуже розумні, дуже вразливі, але я можу замінити вас усіх, бо я ж так і називаюсь - Займенник'. - вигукнув наступний. - Ось дивіться: стіл - він, красивий -такий, вісім - стільки, далеко - там...

Але тут почули спокійний і впевнений голос:
- Все це так... Проте без мене всі ви нічого не змогли б зробити. Так би і сиділи тихенько, навіть не розмовляли б, бо тільки я означаю дію, дозволяю вам діяти. Тому і називаюся Дієсловом. І ще я можу вам сказати, коли відбувалася дія: в минулому, в теперішньому чи в майбутньому часі. Але я й рідня декому з вас: є в мене форми, що подібні до прикметника -Дієприкметник, до прислівника - Дієприслівник...

 

АПрислівник зауважив:
- А я хоч і утворююсь від інших частин мови (темний - здалеку, верх - зверху...), але вкрай необхідно відрізняти мене від інших, бо від цього залежить правопис!
Раптом підвелися трохи ображені Прийменник і Сполучник:
- Все це правда, але й без нас важко було б вам висловлювати думки, бо ми допомагаємо словам поєднуватися у словосполучення і речення. І наші друзі Частка і Вигук теж надають цим реченням різні важливі відтінки. Отже, хоч ми і службові, але теж дуже важливі.
Я стояв, слухав... і зрозумів:
"А справді, всі вони такі різні, але кожний з них має велике значення. І важко було б уявити собі нашу мову, щоб у ній не було хоча б однієї з цих частин".

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.