Казочка про Підмет і Присудок

ПосварилисьякосьПідметізПрисудком.

-Тиодягаєш часто мою маску,— сказав Підмет,— а меніце не подобається. Присудокобразився:

-Звідкити взяв? Коли цебуло?

-Коли і тиіменник, і я іменник. Спробуйрозібратися, хто є хто. А я не хочу бути тобою.

-Нащомені твоя маска іменнику? Я й сам іменник. Довго б сварилисяПідметізПрисудком, та раптомз'явивсярозділовий знак на ім'я Тире.

- Я помирю вас,— сказав він,— стану між вами, і ніхто вас вже не сплутає.

З того часу і стоїть пан Тире міжпідметом-іменником і присудком-іменником, якщоміж ними немає зв'язки. А між підметом-іменником і присудком-прикметником не хоче стояти, бо вони й так не сваряться.

-

Головні члени речення

Не за далекими морями, не за високими горами жили собі два брати.

І звали їх Підмет і Присудок. Жили вони мирно, дружно, ніколи не сперечалися і не сварилися. А поруч жили їх сусіди – Другорядні члени речення. І жили б вони дружно та мирно, якби одного разу Підмет не сказав, що він найголовніший і віднині всі повинні підкорятися тільки йому. А Присудок і собі думає, що він повинен бути найголовнішим. А їхні сусіди і собі затіяли сварку між собою. Кожен хотів бути головним. Три дні і три ночі сперечалися вони, мало не побилися.

Але на четвертий день зачув про цю сварку добрий чарівник Синтаксис і прийшов на допомогу. Він повелів:

- Усі жителі країни Граматики повинні жити мирно і дружно, насамперед Головні члени речення, бо вони зумовлюють один одного. Підмет означає, про кого або про що говориться в реченні, відповідає на питання хто? або що?

Слово, яке означає, що говориться про Підмет, називається Присудком, відповідає на питання що робить? що роблять?

Після цього Підмет і Присудок узгодились між собою. І відтоді вони – Головні члени речення. А інші члени речення стали Другорядними. І досі в країні Граматика мир і спокій.

Речення

За морями чорнильними, за горами паперовими, в хащах дрімучих буквенних розташувалося собі невеличке царство-володарство, зване Реченням.

У королівській родині народилися два сини, імена їм дали чудернацькі: Підмет і Присудок. Поки ще малі були, дружили, пустували брати. А як повиростали, і прийшов час їм брати участь у справах царських, страшенно не злюбили один одного. Кожен з них хотів правувати одноосібно, а не ділити царський трон з братом. Доходило до бійки, сліз. Та бо, ніхто не хотів поступитися ні на крок.

І ось настала мить, коли роздратовані до краю Підмет і Присудок відцуралися батьківського майна і вирушили у світ широкий шукати чого хто хотів. А жителі царства - слова і словосполученя - виснажені багаторічними чварами, вже навіть і не суперечили цьому.

Так би нам і залишатися до сьогодні безмовними і, як колись, малювати палички на піску, чи малюнки на скелях, якби не розважливість старого дідуся Тексту. Він, дізнавшись про скоєне, гукнув: "Та що ж це робиться? Хіба вам усім важко зрозуміти, що як не стане в королівстві Підмета і Присудка, то не буде і самого нашого королівства - Речення, яке одразу ж розпадеться. а за ним занепадуть й інші такі ж королівства, аж поки не згину й сам я,а вслід за мною з лиця землі вся наша велика державна - Мова!".Задумались Підмет і Присудок над словами дідуся Тексту і повернулися в королівство. З тих пір вони живуть у мирі та злагоді.

Підмет і Присудок

Колись давно на столі у хлопчика жило казкове речення. Слова там називались членами речення. Кожне з них мало своє ім'я, вміло шикуватися, говорити і відповідати на питання.

Коли хлопчик ставив питання "хто?","що?", вставав Підмет. Коли Підмет питав: "що я роблю?" - вставав Присудок. Підмет і Присудок ставали на одну лінію. Хлопчик назвав їх головними членами речення, а вони називали себе основою речення, бо керували іншими словами. Всі слова любили їх і слухали.

Підмет і Присудок були добрими, справедливими, з повагою ставились до інших слів, які їх пояснювали, прикрашали і поширювали речення.

Хлопчику було весело і цікаво жити з реченням. Йому хотілося мати багато різних речень, і він створював оповідання, казки.

Синтаксис і Пунктуація

ив-був Синтаксис. Якось одного дня зустрів він Пунктуацію.

-Привіт!

-Привіт, Синтаксис!

Пунктуація почала сміятися з Синтаксису:

-Ха-ха-ха, у тебе немає коми, точки, окличного і запитального знака.

-І що з того? зате в тебе немає словосполучення, тексту і пропозиції,-заперечив Синтаксис.

-Зате, якби не було б знаків запитання, то не було б смислу в пропозиції!

-А якшо не буде пропозиції, навіщо знаки запитання?

Сварилися Синтаксис і Пунктуація, сперечалися, хто кращий, так і ні до чого не прийшли.

Синтаксис і Пунктуація

далекому царстві, в неабиякому князівсті, не за дрімучими лісами, не за високими горами, а в країні Граматиці жив собі Синтаксис. Він був володарем Словосполучень і Речень. І був він розумним правителем. У реченнях кожне слово стояло на свому місці. Але Синтаксису цього було мало. Йому дуже хотілося, щоб думки виражалися з почуттям та відповідною інтонацією. Але в його царстві не було Розділових знаків, Питальних і Окличних речень, навіть межі речень інколи важко визначались. Це утруднювало сприйняття розповіді, висловлювань. Одного разу засмучений Синтаксис гуляв вулицями свого міста і незчувся, як опинився в дрімучому лісі. В даличині побачив він незнайомку. Підійшов до неї і привітався:

- Добрий день, я Синтаксис!

- Я - Пунктуація, а це мої помічники Розділові знаки.

- Чи не хотіли б вони співпрацювати з Реченням.

- Залюбки,- відповіла Пунктуація.

І з тих пір Розділові знаки співпрацюють з Реченням.

Підмет і Присудок

устрів Присудок Підмета і каже:

- На скільки питань ти можеш відповісти?

- На два: хто? Що?

- А я аж на п'ять! Це я забезпечую тобі повну характеристику:

1) Що ти робиш?

2)Що з тобою робиться?

3)Який ти є?

4)Хто ти?

5)Що ти?

-Але, не зважаючи на це, ми двоє є головними членами речення.

Зухвала відповідь збентежила Присудка,і з тих пір Присудок більше не вважав себе кращим.

Присудок

В далекій країні, що мала назву Речення, жив красень-принц Присудок. Був він дуже гарним і працьовитим, але ніяк доля не посміхалася йому, був він дуже самотнім, без друзів. Присудок чекав такого друга, який міг би доповнити його невгамовність твердою впевненістю.

І ось коли він вже геть засумував, прилетіла Словесність, яка доводилась хрещеною матір'ю чарівному принцеві.

- Доброго ранку, любий Присудку,- привіталась вона.

-Принесла я тобі добру звістку. В одній далекій державі живе самотній принц Підмет, якому віщунка напророкувала тебе в друзі. Але на його державу накладене страшне прокляття. Ніхто не може виїхати з країни, тому що кругом виросли великі тернові чагарники, які зла відьма зробила такими густими та високими, що навіть сонячне проміння не пробивається крізь них. Через те в країні завжди ніч, і всі люди, і принц сплять уже поняд сто років. Тільки той хто дістанеться цієї країни винищить чагарник і доторкнеться до принца, стане йому другом,- сказала Словесність і дуже швидко зникла.

Присудок, не довго думаючи, осідлав коня і вирушив в дорогу.

Добрі люди вказали йому шлях до зачарованого королівства. По дорозі він зустрів трьох дітей:

Додаток, Означення та їх сестру Обставину. Вони подорожували світом у пошуках своєї долі. Коли вони почули про зачарованого принца, то вирішили допомогти привітному мандрівнику, який розділив з ними вечерю. А були вони не звичайними подорожніми, кожен з них мав надприродні здібності. Додаток міг запалити вогонь поглядом. Означення міг піснею дощик викликати, а Обставина завжди могла визначити,де вона знаходиться та котра зараз година.

Ось ідуть вони та йдуть, а зла відьма Безладдя наслала на них мороз та вітер. Додаток глянув на них своїм могучим поглядом і розтопив лютих ворогів. Йдуть вони далі, і вже Обставина визначила,що зосталось трохи до того королівства, та відьма взяла та наслала на них спеку та пожежу.

Означення заспівало свою пісню, і впав на землю рясний дощ, який загасив пожежу і розігнав дим. Тоді вони й побачили страшенні чагарники, що виросли навколо зачарованого королівства.

Додаток не розгубився і випалив крізь ті чагарники дорогу,а щоб вогонь не перекинувся далі, Означення дощиком "покропило".

Тоді Обставина показала принцеві Присудку замок принца Підмета.

Коли Присудок доторкнувся до принца Підмета,то сталося те, що віщувала добра фея. Він прокинувся і став добрим другом для свого рятівника.

Свої королівства вони об'єднали, а добрі діти Додаток, Означення та Обставина стали жити разом з ними в добрі і злагоді в чарівному королівстві Речення.

Поиск по сайту: