Стаття 258. Терористичний акт

1. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподі­яння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населен­ня, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами держав­ної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (те­рориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

(Стаття 258 у редакції Закону України № 170-У від 21 вересня 2006р.)

1. Терористичний акт є одним із найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки. Він створює загальну небезпеку, може заподіювати або заподіює значну чи тяжку шкоду життю і здоров’ю ні в чому не винних людей, власності, довкіллю, нор­мальному функціонуванню органів влади, підприємств, установ чи організацій, характеризується застосуванням зброї, жорстокістю, насильством, здатний дестабілі­зувати соціально-політичну обстановку в суспільстві чи в окремих регіонах, дезорга­нізувати роботу органів влади, викликати у населення: шок, почуття напруги, неза­хищеності і громадського неспокою, тривоги і занепокоєння, посіяти страх і безпо­радність тощо.

2. Об’єктивна сторона цього злочину виявляється у двох формах: 1) застосуван­ня зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’ я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; 2) погроза вчинення зазначених дій.

3. Під застосуванням зброї слід розуміти використання її вражаючих властивостей проти життя, здоров’я, майна чи довкілля.

4. Поняття вибуху, підпалу розглянуті при аналізі складу диверсії (ст. 113 КК).

5. До інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або за­подіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, можуть бути віднесені застосування радіоактивних, отруйних та інфекційних речовин, біотероризм, затоплення, обвали, каменепади, газові атаки, зруйнування будівель, споруд, доріг, засобів зв’язку, пошкодження об’єктів довкілля, нафтових родовищ, систем життєза­безпечення тощо.

6. Для закінченого складу терористичного акту у формі застосування зброї, вчи­нення вибуху, підпалу чи інших загальнонебезпечних дій необхідно, щоб будь-яка з них створювала реальну небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків.

7. Небезпека для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної матеріальної шкоди чи настання інших тяжких наслідків - це реальна можливість, висока, макси­мальна вірогідність настання цих наслідків. Вона дорівнює або наближається до не­минучості, призвела б до настання тяжких наслідків, якби її не було зупинено, усунено.

8. Погроза (див. коментар до статей 129 та 195 КК) вчинення загальнонебезпеч- них дій передбачає доведення до відома органів державної влади чи місцевого само­врядування, службових осіб, об’ єднань громадян, юридичних або фізичних осіб на­міру готовності винного вчинити зазначені дії. З моменту такої погрози терористичний акт вважається закінченим злочином. Погроза може бути виявлена як безпосередньо, так і опосередковано, як відкрито, публічно, так і анонімно, усно чи письмово тощо.

9. Із суб’єктивної сторони терористичний акт може бути вчинений лише з прямим умислом. При погрозі не має значення, чи справді винний мав умисел привести її до виконання. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони терористичного акту є на­явність мети: 1) порушення громадської безпеки; 2) залякування населення; 3) про­вокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; 4) вплив на прийняття рішень, вчинення або невчинення дій державною владою чи органами місцевого самовряду­вання, службовими особами цих органів, об’ єднаннями громадян, юридичними осо­бами; 5) привертання уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

10. Порушення громадської безпеки як мета терористичного акту є намаганням винного терориста кинути певний виклик суспільству, його захищеності, гарантова- ності від загроз, позбавити людей почуття безпеки (спокою), поставити в небезпеку життя і здоров’я людей та інші цінності суспільства, створити і продемонструвати небезпеку настання тяжких наслідків або їх заподіяння, посіяти жах смерті, страх за власне життя та родини і інших людей, нанести суспільству психологічну травму.

11. Залякування населення - це прагнення терориста викликати у населення теро- фобію, зробити його боязким, лякливим, посіяти страх, жах, паніку тощо.

12. Провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення - це підбивання (підбурювання) до настання таких подій.

13. Вплив на прийняття рішення чи вчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами означає тиск на зазначені органи чи особи.

14. Привертання уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) - це прагнення зробити свої погляди об’ єктом уваги громадськості, примусити її до цього.

15. Якщо дії, передбачені ст. 258 КК, вчинені з метою ослаблення держави, то відповідальність настає за диверсію (див. коментар до ст. 113 КК).

16. Суб’єктом терористичного акту може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років.

17. Про повторність терористичного акту (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК.

18. Про вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

19. Про заподіяння значної майнової шкоди (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до п. 2 примітки до ст. 185 КК.

20. До інших тяжких наслідків, передбачених ч. 2 ст. 258 КК, слід відносити еколо­гічне, зокрема радіоактивне, забруднення значних територій, масове отруєння чи за­хворювання людей, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одній людині або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, аварію поїзда, судна, тривале порушення нормальної роботи транспорту, підприємств та організацій, теракт, поєднаний з нападом на об’ єкти, на яких є предмети, що становлять небезпеку для оточення, загострення міжнаціональних, від­носин, тривалу перерву функціонування елементів систем забезпечення життєдіяльнос­ті населення тієї чи іншої території, ускладнення відносин між державами (наприклад, згортання чи суттєве обмеження торгівлі, туристичного обміну) тощо.

21. Під загибеллю людини, передбаченою ч. 3 ст. 258 КК, необхідно розуміти за­гибель однієї або декількох осіб.

підстави звільнення від кримінальної відповідальності

Детальніше розглянемо питання застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності за участь терористичній діяльності, зокрема, законодавцем у частині 2 ст. 258-3 КК України передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності члена терористичної групи чи терористичної організації: "звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України особа, крім, організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину".

Тобто, як умову звільнення від кримінальної відповідальності за діяння передбачені ч. 1 ст. 258-3 КК України слід розглядати сукупність таких ознак:

1) вчинення дій передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України, у формі участі в терористичній групі чи терористичній організації або сприяння їх створенню або діяльності;

2) добровільне повідомлення особою правоохоронного органу про вчинення нею хоча б одного із діянь, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України: а) створення терористичної групи чи терористичної організації або б) участь у терористичній групі чи терористичній організації або в) матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації;

3) сприяння з боку особи припиненню існування або діяльності терористичної групи чи терористичної організації або сприяння розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації;

4) відсутність в діях особи іншого злочину;

5) особа не є організатором або керівником терористичної групи чи терористичної організації.

Існує думка, що спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за дії, що передбачені ч. 1 ст. 258-3 КК України суперечить загальним засадам кримінального права і дає можливість активним учасникам та організаторам терористичних актів безпідставно уникнути відповідальності. Крім того, зазначається, що умови звільнення від кримінальної відповідальності роблять можливими провокації такого злочину. Також відмічається неприпустимим у цьому випадку звільнення не на стадії незакінченого злочину (добровільна відмова від його вчинення), як це визначено ст. 17 КК України, а на стадії закінченого злочину, коли щире каяття може розглядатися судом тільки як обставина, що пом'якшує покарання [1, с. 22 - 23]. Проте, це питання є дискусійним, оскільки законодавча практика деяких іноземних країн свідчить про те, що у світі простежується тенденція до розширення кола заохочувальних кримінально-правових норм, спрямованих на боротьбу з організованими формами злочинності, не оминуло це й Україну.

Публічні заклики до вчинення терористичного акту Ст 258-2. Відмінність від публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади

Поиск по сайту: