Тема 4. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ТЕХНОЛОГІЯ І ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРУВАННЯ ФАКТОРИНГУ

Банк (фактор) відображає в бухгалтерському обліку суму зобов'язання за факторинговою операцією на дату укладення договору факторингу за позабалансовими рахунками.

Банк (фактор) здійснює облік розрахункових документів клієнта, що отримані відповідно до умов договору факторингу, за номінальною вартістю і виконує за позабалансовими рахунками таку бухгалтерську проводку:

Дебет

Рахунок для обліку документів за факторинговими операціями;

Кредит

Контррахунок.

Банк (фактор) відображає в бухгалтерському обліку суму коштів, сплачених клієнту, такими проводками:

Дебет

Рахунок для обліку коштів, які надані за факторинговими операціями;

Кредит

Рахунки клієнтів, рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів;

Кредит

Рахунок для обліку неамортизованого дисконту за вимогами, що придбані за операціями факторингу, – у разі утримання авансом процентних або комісійних доходів.

Банк відображає зменшення зобов'язань на суму, сплачену клієнту, за позабалансовими рахунками.

Банк (фактор) відображає в бухгалтерському обліку отримані від боржника кошти як погашення заборгованості за кредитом та процентами. У разі перевищення надходжень над сумою заборгованості за кредитом та процентами банк (фактор) повертає клієнту різницю, якщо інше не встановлено договором факторингу. У цьому разі здійснюються такі бухгалтерські проводки:

Дебет

Рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів, рахунки клієнтів – на суму, що надійшла від боржника;

Кредит

Рахунок для обліку коштів, наданих за факторинговими операціями, – на суму кредиту;

Кредит

Рахунок для обліку нарахованих доходів за факторинговими операціями – на суму нарахованих доходів за цією операцією;

Кредит

Рахунок для обліку процентних доходів за факторинговими операціями, рахунки для обліку комісійних доходів за кредитними операціями – на суму доходів, що не були нараховані;

Кредит

Рахунки клієнтів, рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів – на суму перевищення надходжень над сумою заборгованості банку за кредитом та процентами.

Одночасно банк (фактор) відображає списання з позабалансових рахунків оплачених боржником документів за факторинговими операціями такою бухгалтерською проводкою:

Дебет

Контррахунок;

Кредит

Рахунок для обліку документів за факторинговими операціями – на суму оплачених боржником розрахункових документів.

Банк у разі часткового погашення боржником заборгованості робить відмітку про дату та суму частково погашених зобов'язань на відповідному платіжному документі.

Банк (фактор) відображає в бухгалтерському обліку розрахунок за факторинговою операцією, якщо за умовами договору сплату суми боргу здійснює безпосередньо боржник на рахунок клієнта, такими проводками:

Дебет

Рахунки клієнтів;

Кредит

Рахунок для обліку коштів, наданих за факторинговими операціями;

Кредит

Рахунок для обліку нарахованих доходів за факторинговими операціями – на суму нарахованих доходів;

Кредит

Рахунок для обліку процентних доходів за факторинговими операціями, рахунки для обліку комісійних доходів за кредитними операціями – на суму, яка не відображалася в бухгалтерському обліку за рахунками нарахованих доходів.

Процес адміністрування включає наступні етапи:

1. знайомство з клієнтом і його дебіторами,

2. проведення аналітичної роботи, підготовка заключень стосовно прийняття рішення про доцільність співпраці,

3. перевірка наявності товарів при здійсненні поставки,

4. підготовка і аналіз звітності,

5. повідомлення дебітора про наближення (настання) терміну оплати,

6. контроль за надходженнями грошових коштів від дебіторів,

7. стягнення боргу.

Адміністрування платежів дебіторів включає в себе наступні дії:

· Контроль термінів платежів, тобто контроль вчасної оплати заборгованості. Термін оплати містить дві складові:

- термін товарного кредиту – це період часу, протягом якого повинна бути погашена заборгованість покупцем. При поставці товару постачальником (клієнтом) покупцю (дебітору) заключається договір поставки з відтермінуванням платежу. Як правило, цей період складає 4 – 90 днів. В даний термін покупець зобов’язаний погасити діючу заборгованість за відвантажений товар. Дане відтермінування дає можливість покупцю реалізувати товар і оплатити заборгованість грошовими коштами, отриманими від продажу цього ж товару;

- додатковий термін – це термін, що стосується виключно клієнта тобто постачальника. Дебітор не сповіщається про існування даного терміну, так як він зобов’язаний погасити заборгованість в терміни товарного кредиту, що зазначені в договорі поставки. Додатковий термін надається клієнту на випадок неналежного виконання дебітором своїх зобов’язань по погашенню заборгованості. Даний період не перевищує 30 днів, котрі додаються до терміну товарного кредиту. Після закінчення додаткового терміну, клієнт зобов’язаний погасити, а фактор має право списати суму непогашеної заборгованості.

· Усні та письмові нагадування дебіторам про необхідність здійснення платежу. Нагадування здійснюються в наступній послідовності:

1. Дзвінки, що здійснюються в середині терміну товарного кредиту, якщо заборгованість не була погашена дебітором або погашена частково. Ціллю дзвінка є нагадування у ввічливій формі дебітору про те, що термін товарного кредиту скоро закінчується і необхідно погасити свою заборгованість.

2. Попереджувальні дзвінки здійснюються за два дні до закінчення терміну товарного кредиту якщо заборгованість все ще не погашена. Даним дзвінком дебітору нагадують про терміни погашення боргу.

3. У випадку не погашення дебітором заборгованості в день закінчення терміну товарного кредиту, здійснюється остаточний дзвінок, яким дебітор сповіщається про необхідність термінового погашення заборгованості. Також дебітору повідомляють про те, що у випадку не погашення ним заборгованості в зазначений термін, фактор буде змушений розпочати претензійно-позовну роботу із стягнення заборгованості. Також на даному етапі фактор вимагає від клієнта і дебітора гарантійний лист з термінами оплати.

4. У випадку, якщо попередження в телефонному режимі не дали результату і дебітор так і не перерахував суму заборгованості, в перший день після закінчення терміну товарного кредиту йому скеровується лист-повідомлення, котрий попереджає про наслідки непогашення заборгованості і про підготовку позовної заяви для подання в Господарський суд за місцем реєстрації боржника. Здійснюється підготовка необхідних документів для подання в суд.

5. Якщо заборгованість з якихось причин не погашена в процесі підготовки документів до суду, проводяться зустрічі керівників фактора з керівниками підприємств клієнта і дебітора. На зустрічах виясняються: з яких причин дебітор не може погасити свою заборгованість, в які терміни він її погасить, в які терміни клієнт, як солідарний боржник зобов’язується закрити заборгованість, чи є необхідність звертатися до суду для стягнення з клієнта необхідних грошових коштів. Після проведення зустрічей складаються плани подальших дій з вирішення даної проблеми, пропонуються можливі варіанти зниження ризику.

6. Якщо переговори не дали позитивного результату і заборгованість не погашена, відбувається передача підготовлених документів до Господарського суду за місцем реєстрації боржника. Алгоритм судового стягнення включає в себе: підготовку і оформлення позовної заяви; представлення інтересів фактора в судах; отримання рішення суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку; виконавче провадження. Одним з найефективніших механізмів судових рішень є отримання заключень суду про арешт рахунків або майна клієнта. Об’єктом судових справ виступає клієнт, так як згідно договору факторингу, фактор після закінчення додаткового терміну має право вимагати у клієнта, як солідарного боржника, погашення заборгованості.

Важливою умовою успішного функціонування факторингу є підготовка і навчання спеціалістів з адміністрування. На сьогоднішній день підготовка таких спеціалістів в навчальних закладах не проводиться, тому їх навчають безпосередньо на практиці в процесі роботи.

Спеціаліст з адміністрування повинен володіти наступними навиками і якостями:

· знання основ законодавства,

· комунікабельність,

· знання основ діловодства і бухгалтерії,

· знання роботи органів виконавчої служби тощо.

На практиці спеціаліст з адміністрування повинен вивчити і освоїти:

· принципи і технологію проведення операцій факторингу,

· нормативну базу,

· програмний комплекс,

· принципи і правила роботи з клієнтами,

· принципи співпраці з судовими органами і органами виконавчої служби тощо.

Важливою частиною адміністрування факторингу є аналітика, тобто попередження і запобігання ризикам. Аналітична робота проводиться з ціллю отримання і систематизування даних про контрагентів (адреса, вид діяльності, правова форма, історія і деталі реєстрації, керівництво і структура капіталу, асоційовані структури, великі контрагенти, банківські рахунки, участь у зовнішньоекономічній діяльності, фінансова звітність за декілька років, дані про виробництво і зовнішньоекономічну діяльність тощо). Вивчення даної інформації дозволяє мінімізувати ризики, розробити привабливі умови обслуговування і зпрогнозувати подальшу роботу з клієнтом. Аналітична робота грунтується на:

· використанні баз даних,

· використанні інформаційних агенств,

· коефіцієнтному аналізі,

· кореляції з економічними показниками,

· визначених аспектах суб’єктивного аналізу.

Фактори, що впливають на результат адміністрування:

· правильне оформлення документів, котрі фіксують боргові зобов’язання,

· можливість перевірки кредитної історії дебітора до початку інкасації,

· якісне проведення аналітичної роботи, наявність достатнього об’єму інформації про дебітора,

· своєчасність і повнота виконання всіх етапів адміністрування,

· форс-мажор.

Активність і динаміку роботи дебітора визначають показники інкасації, котрі дають можливість зрозуміти який об’єм заборгованості дебітор погашає в термін. В залежності від обліку залишку непогашеної заборгованості на початок періоду, що аналізується, показники інкасації можна розділити на:

· коефіцієнт інкасації за період (КІ пер), КІ пер = оплата за період / відгрузка за період,

· загальний коефіцієнт інкасації (КІ заг), КІ заг = оплата за період / загальна відгрузка.

Зміст та значення показників інкасації зображено в табл.4.

Таблиця 4

Зміст та значення коефіцієнта інкасації

Підвищення доходності факторингових операцій безпосередньо пов’язане з якістю оцінки кредитного ризику. В світовій практиці існує два основних методи оцінки ризику кредитування, котрі можуть застосовуватися як окремо, так і в поєднанні один з одним:

· суб’єктивне заключення експертів або кредитних інспекторів;

· автоматизовані системи скорингу.

Скоринг — сучасна ефективна технологія для кредитних рішень. Технологія скорингу виникла в 1950 роках в Сполучених Штатах Америки для якісної оцінки кредитоспроможності позичальників і отримала значний розвиток протягом 1990-х і початку 2000-х. На сьогоднішній день різноманітні системи скорингу щільно імплементовані в інтегровані системи ухвалення рішень в кредитно-фінансових установах.

Скоринг представляє собою математичну або статистичну модель, з допомогою якої на основі кредитної історії клієнтів, банк намагається визначити наскільки велика ймовірність того, що конкретний потенційний клієнт погасить заборгованість в термін. У найпростішому вигляді скорингова модель являє собою зважену суму певних характеристик. У результаті отримується інтегральний показник (score), чим його значення є вищим, тим вища надійність клієнта і банк може упорядковувати своїх клієнтів за ступенем зростання кредитоспроможності.

Основні переваги кредитного скорингу:

· зменшення витрат шляхом зменшення кількості персоналу,

· зменшення часу для обробки заяв на отримання кредитів (ухвалення рішень за кредитами скорочується до декількох хвилин),

· зменшення часу для надання відповіді щодо ухвалення рішення про надання кредиту або про його відмову,

· автоматичний розрахунок скорингу для фізичних осіб і суб'єктів малого і середнього бізнесу,

· мінімізація операційного ризику,

· здійснення швидшого, ефективнішого і надійнішого взаємозв'язку між сторонами кредитного процесу (фізичними особами, суб'єктами малого і середнього бізнесу, кредитними установами).

Цілі скорингу:

· оцінка платоспроможності,

· мінімізація витрат, пов’язаних з оцінкою ризику вручну,

· мінімізація ризику халатності при оцінці ризику,

· можливість прогнозування дефолту і збитків, базуючись на статистичних даних.

Поточне адміністрування портфелю боргових зобов’язань включає наступні дії:

· відслідковування платежів в рахунок погашення заборгованості,

· контроль над здійсненням повернення товару,

· моніторинг звітності,

· контроль проблем, що виникають у підприємства і його менеджменту,

· розрахунок показників інкасації,

· відслідковування роботи з іншими фінансовими структурами,

· зустрічі з клієнтами в поточному режимі,

· прогнозування можливості неповернення грошових коштів,

· винесення пропозицій щодо умов подальшої співпраці.

Процес адміністративного управління портфелем боргових зобов’язань збільшує вартість факторингу, але також збільшує і якість даної послуги. Загальна вартість факторингу збільшується в середньому на 0,10% - 0,50% від розміру боргових зобов’язань, що підлягають адмініструванню, а також залежить від безпосередніх затрат на супроводження дебіторської заборгованості і методів, що застосовуються для погашення заборгованості в термін.

У факторинговому бізнесі створюються підрозділи, котрі відповідають за певні процеси:

· клієнтське супроводження (front office),

· кредитний контроль (middle office),

· бухгалтерське і документарне супроводження (back office),

· аналітика, методологія і координація бізнес-процесів, адміністрування – аутсорсінг, тобто передача на виконання певних функцій стороннім особам, що спеціалізуються у відповідній сфері,

· прийняття рішення – уповноважені особи.

Клієнтське супроводження включає в себе визначення ринку і «портрета» потенційного клієнта, формування вихідної бази потенційних клієнтів, залучення, проведення зустрічей і презентацій, збір документів, підготовка і супроводження процесу прийняття рішення, контроль за підписанням договорів, клієнтська підтримка на кожному етапі, взаємозв’язок з іншими підрозділами факторингового бізнесу.

Кредитний контроль включає в себе:

· прийняття операцій,

· перевірку документів,

· забезпечення роботи з аутсорсінговими компаніями,

· контроль за погашенням заборгованості.

Бухгалтерське і документарне супроводження – це підготовка договорів, бухгалтерських розпоряджень; проведення бухгалтерських звірок з клієнтами; здійснення операцій в бухгалтерській програмі; облік.

Аналітичним блоком готується документ, котрий повинен містити:

· основну інформацію про підприємство,

· аналіз бізнесу, галузі і конкурентів,

· аналіз фінансового стану підприємства (оборот грошових коштів; показники діяльності підприємства в динаміці за результатами отримання виручки, прибутку та понесених затрат; показники платоспроможності і фінансової стійкості підприємства; дебіторська і кредиторська заборгованість, їх оборотність, дата виникнення і дата погашення),

· висновок стосовно можливості і доцільності залучення підприємства на факторингове обслуговування до банку.

Питання для самостійного вивчення

1. Методика відображення в бухгалтерському обліку факторингових операцій.

2. Суть та значення кредитного скорингу, методи його розрахунку.

3. Аналіз складових, що впливають на результат адміністрування факторингу.

4. Переваги та недоліки аутсорсінгу, специфіка його діяльності.

Література основна: 1; 2; 4; 7; 12; 13.

Додаткова: 15; 16; 17; 19; 20; 26; 29; 31; 33; 62; 64.

Поиск по сайту: