Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема 5. ФОРФЕЙТИНГ ЯК ФОРМА ЕКСПОРТНОГО ФІНАНСУВАННЯ



При факторингових операціях здійснюється продаж платіжних вимог, а при форфейтингових операціях – векселів, поручительств, гарантій та інших зобов’язань.
В даний час форфейтингові операції розвиваються у сфері міжнародної торгівлі і є покупкою векселів та інших зобов’язань у фірм-експортерів для авансування їх комерційної діяльності. Покупцями експортного боргу виступають спеціалізовані фірми і банки.

Форфейтинг (від фр. forfait — відмова від прав) — це купівля боргу, вираженого у зворотному документі (перевідний або простий вексель) у кредитора на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання про відмову (форфейтинг) від свого права на звернення регресивної вимоги до кредитора у разі неможливості отримання боргу з боржника. Тобто покупець цих вимог бере на себе комерційні ризики, пов’язані з неплатоспроможністю імпортерів, без права регресу цих документів на колишнього власника. Форфейтер не має права подавати будь-які претензії до експортера у разі неплатежу імпортера. Форфейтер бере на себе фактично всі види ризику, а експортер відповідає лише за правові аспекти вимог, наприклад, за відповідність товару умовам договору. Купівля зворотного документа здійснюється звичайно зі знижкою.

Форфейтинг застосовується:

· у фінансових операціях — з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань;

· в експортних операціях — для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцеві.

Основою виникнення форфейтингу були операції «а-форфе» (переуступка прав), які з’явилися у 50-х роках ХХ ст. Поява форфейтингу була зумовлена певною недосконалістю угод «а-форфе», що не задовільняло постійно зростаючий попит на міжнародні кредити. Швейцарія, яка традиційно вважається значним банківським центром і має багаторічний досвід у фінансуванні міжнародної торгівлі, стала одним із засновників перших ринків форфейтування.

Слід зазначити, що для західних банків операції з факторингу і форфейтингу стали добре технічно оснащеними видами фінансових послуг, що надаються експортерам. Вплив на хід імпортних операцій менший і полягає, в основному, у відкритті і під­твердженні акредитивів від імені імпортера і на користь іноземного постачальника товару та наданні імпортеру позабалансових кредитів на термін до надходження платежів від реалізації продукції на внутрішньому ринку. У практичній діяльності вітчизняних експортерів і банків форфейтинг тільки починає запроваджуватися, тому деякі питання правового забезпечення ще недостатньо врегульовані. Специфікою форфейтингу є його неоднозначний характер. Це кредитно-вексельна угода, пов’язана з розрахунками в іноземній валюті, а тому необхідне одночасне дослідження правових аспектів як кредитних відносин, так і вексельного обігу та валютного регулювання. Розширення експортних операцій підприємств-експортерів, а також вдосконалення системи розрахунків дають можливість сподіватися, що з часом форфейтинг посяде належне місце серед банківських операцій, чому певною мірою має сприяти подальше вдосконалення законодавчої та нормативно-інструктивної бази.

Основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі. Однак об’єктом форфейтингу можуть бути інші види цінних паперів або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання векселів пов’язане з простотою їх оформлення, а також із давнім використанням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі.

Ініціатором форфейтингової операції є, як правило, експортер чи його банк. Удаючись до форфейтингу, експортер отримує можливість додатково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгованість. Звернення експортера до форфейтера відбувається, зокрема, в таких випадках:

· власне фінансове становище експортера не дає йому змоги надовго вилучати власні кошти зі свого обороту;

· імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експортера, недостатньо кредитоспроможний;

· експортеру не вдається отримати першокласну гарантію.

Здійснюючи придбання боргових вимог, форфейтер може зберігати їх у себе, в цьому разі витрачені ним грошові кошти можна вважати інвестиціями. Якщо форфейтер не бажає тримати свої кошти в такій формі, він може продати ці інвестиції іншій особі, котра також стає форфейтером. Унаслідок такого наступного перепродажу боргів виникає вторинний форфейтинговий ринок.

До переваг форфейтингу відносяться: прискорення оборотності капіталу унаслідок авансування платежів покупців, звільнення експортерів від валютних ризиків неплатежів, підвищення ліквідності підприємств-експортерів за допомогою зниження дебіторської заборгованості і підвищення рівня грошових коштів, можливість здійснення нових капітальних вкладень.

Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:

· взаємозв’язок із зовнішньоторговельними операціями;

· договори форфейтингу укладаються переважно у вільно конвертованих валютах;

· основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі — прості та перевідні;

· кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

· кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п’яти років, а в деяких випадках — до семи років;

· дисконтування відбувається на основі фіксованої процентної ставки;

· здебільшого форфейтинг пов’язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Форфейтингові операції здійснюються у такий спосіб. Експортер, банк експортера або імпортер виступають ініціаторами договору. Експортер, який хоче скористатися форфейтингом, знаходить зарубіжного покупця (імпортера), котрий, у свою чергу, хоче отримати середньостроковий кредит для фінансування угоди з експортером. При цьому імпортер може виявити бажання оплатити частку вартості товарів відразу, а залишок регулярно оплачувати протягом узгодженого строку. Імпортер повинен оформити серію простих векселів або акцептувати серію первідних векселів. Якщо імпортер має добру кредитоспроможність, то експортер може не вимагати, щоб перевідні векселі були гарантовані. Однак у більшості випадків, особливо коли імпортер не є першокласним позичальником, від нього вимагають знайти банк, котрий гарантував би або авалював зазначені векселі. Експортер, у свою чергу, змушений знайти форфейтера. Як правило, експортер може звернутись до кількох форфейтерів, намагаючись виявити найвигідніші пропозиції. Для форфейтера важливо знати: загальну суму операції; строк; валюту; назву експортера та імпортера, країну, яку вони представляють; чим оформлена заборгованість (прості чи перевідні векселі); форму забезпечення (аваль, гарантія); суму та строк погашення; процентну ставку; предмет та ціну товару; строк та кількість поставок; місце платежу. Після того, як форфейтер отримає відповіді на зазначені вище питання, він здійснює кредитний аналіз. Форфейтер може відмовитись від укладення угоди з експортером або дати згоду на її укладення. Якщо експортер уклав угоду про форфейтинг до підписання контракту з покупцем, він матиме можливість зробити точний розрахунок ціни товару з урахуванням реальних витрат щодо залучення коштів. Експортер відвантажує товари, отримує векселі, які потім продає форфейтеру зі скидкою та на безповоротній основі.

Загальна схема організації форфейтингу має такий вигляд (рис. 5).

Механізм здійснення операцій форфейтингу передбачає, що експортер виконав свої зобов’язання за контрактом і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера шляхом їх продажу з метою отримання готівкових коштів.

Етапи проведення форфейтингової операції:

· Перший етап — підготовка операції. Експортер визначає: вимоги форфейтера до гарантії; можливий розмір дисконту до завершення операції з імпортером. Форфейтер: розглядає заявку експортера; збирає інформацію про можливу операцію; проводить кредитний аналіз; визначає фіксовану ціну.

 
 

 

 


· Другий етап — документальне оформлення операції. Досягнення попередньої домовленості сторін про укладення форфейтингової угоди.

· Третій етап — підписання угоди. Експортер: готує серію перевідних векселів або підписує угоду про прийняття простих векселів від покупця; отримує гарантію або аваль на свої векселі.

Як уже згадувалося, величезна кількість зобов'язань, які підлягають форфейтуванню, приймає форму простих або перевідних векселів, виставлених на боржника бенефіціаром і акцептованих боржником. Переважання цих форм боргових документів визначається такими міркуваннями:

· популярність, тому що ці види зобов'язань існують в усьому світі із давнини. Багаторічний досвід користування такого роду документами веде до значного полегшення спілкування сторін-учасників і, як правило, сприяє швидкому і безперешкодному здійсненню операцій;

· узгоджена на міжнародному рівні правова основа закладена Міжнародною конвенцією про комерційні векселі, (прийнята Женевською конференцією в 1930 p.). Ця конвенція – чіткий кодекс практичних дій. Хоча вона підписана лише представниками країн-учасниць, проте має розроблені принципи, пізніше прийняті зовнішньоторговельним законодавством більшості держав.

Удаючись до форфейтингу, експортер має такі переваги:

· можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера;

· при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього строку кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;

· відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;

· відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення;

· простота документації та оперативність її оформлення;

· непотрібність експортного страхування.

До недоліків форфейтингу, з погляду експортера, можна віднести:

· його високу вартість;

· вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовільняв форфейтера;

· необхідність підготовки документів у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліста, а також необхідність знання законодавства країни імпортера.

Здійснення форфейтингових операцій дає форфейтеру такі переваги:

· простота та оперативність в оформленні документації;

· вища маржа, ніж при кредитуванні;

· можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.

До недоліків форфейтингу для форфейтера належать:

· відсутність права регресу у разі несплати боргу;

· необхідність знання законодавства країни імпортера;

· необхідність нести ризики до погашення векселів;

· відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.

Форфейтер або покупець вимоги, приймає на себе всі ризики експортера або продавця. Такі ризики включають:

· політичний ризик, наприклад, надзвичайні заходи з боку уряду, збройний конфлікт або інші політичні інциденти;

· ризик платежу, пов’язаний з нездатністю або небажанням держави-імпортера або державних органів дозволити здійснення платежів: наприклад, через мораторій або дефіцит валюти;

· комерційний ризик, що полягає у небажанні або неспроможності імпортера чи банка-гаранта виконати свої договірні зобов’язання;

· валютний ризик – ризик, пов’язаний зі змінами валютних курсів;

· ризик відсоткової ставки – ризик, пов’язаний зі зміною відсоткових ставок.

Найважливіші переваги форфейтування для експортера пов'язані, у першу чергу, із повним перенесенням валютних, комерційних, політичних, перевідних та інших видів ризику на форфейтера (банк), що робить форфейтування найкращим для продавця.

Підсумовуючи вище зазначене, можна виділити основні переваги та недоліки форфейтингу (табл.5).

Таблиця 5

Переваги та недоліки форфейтингових операцій

Учасники форфейтингових операцій Переваги Недоліки
Експортер - надання форфейтингових послуг на основі фіксованої ставки; - фінансування за рахунок форфейтера без права регресу на експортера; - можливість одержання готівки відразу після постачання продукції або надання послуг, що благотворно відбивається на загальній ліквідності, знижує обсяг банківських позик, дає можливість реінвестування засобів; - відсутність витрат часу і грошей на керування боргом або на організацію його погашення; - відсутність ризиків (усі валютні ризики, ризики зміни процентних ставок, а також ризик банкрутства гаранта несе форфейтер); - простота документації і можливість швидкого оформлення вексельних боргових інструментів; - конфіденційний характер даних операцій; - можливість швидко упевнитися в тім, що форфейтер готовий фінансувати угоду, оперативно погодити умови угоди; - можливість заздалегідь одержати від форфейтера опціон на фінансування угоди по фіксованій ставці, що дозволяє експортеру заздалегідь підрахувати свої витрати і включити їх у контрактну ціну, розрахувати інші підсумкові цифри. - необхідність підготувати документи таким чином, щоб на самого експортера не було регресу у випадку банкрутства гаранта, а також необхідність знати законодавство країни імпортера, що визначає форму векселів, гарантій і авалю; - можливість виникнення затруднень у випадку, якщо імпортер пропонує гаранта, що не влаштовує форфейтера.  
Імпортер - простота і швидкість оформлення документації; - можливість одержання кредиту по фіксованій процентній ставці; - можливість скористатися кредитною лінією в банку. - зменшення можливості одержати банківський кредит при користуванні банківською гарантією; - необхідність платити комісію за гарантію; - більш висока маржа форфейтера; - можливість виникнення труднощів з оплатою векселя у випадку невиконання експортером будь-яких умов контракту.
Форфейтер - можливість легко реалізувати куплені активи на вторинному ринку; - більш висока маржа, чим при операціях кредитування; - простота і швидкість оформлення документації. - відсутність права регресу у випадку несплати боргу; - необхідність знання вексельного законодавства країни імпортера; - відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта; - необхідність нести всі процентні ризики до закінчення терміну векселів; - неможливість зробити платіж раніше терміну; - ризик трансферту; - ризик коливання валютних курсів.
Гарант -простота оформлення угоди; -одержання комісії за свої послуги. - абсолютне зобов'язання оплати гарантованого ним векселя.

 

Перелік основних документів, котрі експортер або продавець експортних надходжень повинен надати форфейтеру:

1. підтверджена копія інвойса (інвойсів),

2. підтверджена копія базового контракту купівлі-продажу (фінансової частини),

3. підтверджена копія транспортного документу,

4. підтверджена копія акту прийому-передачі (якщо такий є).

та

у разі векселів або тратт:

· векселі або тратти з написом «без права регресу» та гарантовані за допомогою авалю, виданого банком, прийнятним для форфейтера.

у разі банківської гарантії:

· лист про передання прав, виданий експортером, який передає базові платіжні вимоги по відношенню до імпортера та гарантуючого банку на користь форфейтера,

· повідомлення про передання прав, видане експортером на ім’я імпортера та гарантуючого банку,

· лист-підтвердження, виданий імпортером та гарантійним банком, у якому форфейтер визнається новим сумлінним утримувачем.

у разі акредитиву з відстроченим платежем:

· лист про передачу прав, виданий експортером, який передає вимоги, що випливають з акредитиву, на користь форфейтера,

· повідомлення про передачу прав, видане експортером на ім’я авізуючого банку або банку-емітента,

· лист-підтвердження, виданий авізуючим банком або банком-емітентом, у якому форфейтер визнається новим бенефіціаром за акредитивом,

· лист-підтвердження, виданий банком-емітентом, у якому підтверджується, що він здійснить оплату за акредитивом з настанням строку платежу на користь форфейтера та у відповідності з вказівками форфейтера, або виданий авізуючим банком, у якому підтверджується, що він здійснить платіж у відповідності з вказівками форфейтера після отримання коштів від банку-емітента.

Можна зробити висновок, що форфейтування служить юридично найпоширенішим засобом рефінансування зовнішньо-торгівельного комерційного кредиту.

Питання для самостійного вивчення

1. Характеристика валютних, комерційних та політичних видів ризику при форфейтингових операціях.

2. Поняття та економічна сутність акредитиву.

3. Суть векселя як основного документа, котрий застосовується при форфейтингу.

4. Порівняльна характеристика форфейтингу та факторингу.

Література основна: 3; 5; 6; 9; 10.

Додаткова: 18; 22; 23; 24; 30; 32; 34; 37; 41; 42; 45; 60.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.