Структурні ознаки слова. Морфема. Морфеми, їх типи. Методика вивчення розділу “Будова слова” у початковій школі

Більшість слів в українській мові складаються з двох і більше частин (морфем). Кожна морфема має своє значення.

Кожне слово має певну будову. Розрізняють структурну одиницю- морфему. Морфема- це структурна одиниця, що виділяється шляхом зіставлення даного слова з іншими в якого є такі самі морфеми.

Є такі типи:

1. -Кореневі-корінь слова. Кореневі є з вільним значенням (можуть вживатися ізольовано, окремо без інших морфем), Напр.:сон, сад, ліс, рука. З зв’язаним значенням. Це такі корені, що вживаються тільки в поєднанні з іншими морфемами. Напр: роззутися, взутися. Під час вивчення будови слова вчитель повинен працювати з коренями тільки з вільним значенням.

2.- афіксальні (префікси, суфікси, інтерфікси). Інтерфікс не є окремою морфемою. Його назвали між морфемна прокладка. Постфікс стоїть після закінчення. Напр.: зустрічаються. Вчитель початкової школи повинен звертати увагу на префікси і суфікси у словах.

Флексія- закінчення. Найчастіший засіб вираження граматичних значень. Може бути матеріально-виражена. Це та, яка виражається звуками і нульова- рук, ніг. Але не можна вважати, що всі слова матеріально виражені закінчення мають нульову флексію. В українській мові є слова, що не мають системи словозміни, прислівник, дієприслівник, прийменник, сполучник, частка, вигук.

Учитель початкової школи повинен для роботи над нульовим закінченням брати іменники.

Опановуючи розділ «Будова слова», учні початкових класів мають практичне уявлення про основу і закінчення, вчаться виділяти значущі частини слова (корінь, суфікс, префікс). Разом з тим спостерігають за роллю суфіксів і префіксів у творенні нових слів, дізнаються про основне джерело поповнення нашої мови новими словами. Але при вивченні цього матеріалу виникає ряд труднощів, оскільки вживаються подібні терміни: основа, суфікс, префікс. Ці труднощі пов’язані з тим, що діти:

- аналізуючи слова, враховують лише зовнішнє їх оформлення (збіг окремих звуків) і не замислюються над значенням слів (вода і водити);

- враховуючи семантику слова, його значення, забувають про зовнішнє (звукове) оформлення однокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими, скажімо слова парк і сад (місце де ростуть дерева);

- не враховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків (сніг, сніжок);

- не розрізняють однокореневих слів і форм одного й того самого слова (білий, білити і білий, білого);

- «склеюють» корінь із префіксом (наприклад, якщо для виділення кореня із слів заспів доберуть споріднені слова заспівати, заспівувати, то у них виникає бажання помилково прийняти за корінь заспів-, при доборі ж інших слів: співати, спів, співак -корінь буде виділено правильно);

- «склеюють» корінь із суфіксом (наприклад, аналізуючи слово робітник учні можуть дібрати споріднені слова робота, заробіток, робітничий визначити корінь робот-, робіт-, добір же слів зароблений, робити, роботящий переконує учнів в тому, -от-, -іт- - суфікси, а не частини кореня;

- «склеюють» між собою суфікси (наприклад, визначають у слові слоненятко суфікс -енятк- або -ятк- насправді ж тут три суфікси -ен-,

- ят-, -к-);

- «склеюють» суфікс і закінчення (наприклад, у слові казка визначають, як суфікс -ка-).

Отже, вивчаючи морфемну будову слова, вчитель приділяє належну увагу попередженню цих типових учнівських помилок. Лише тоді, коли учні навчаться розмежовувати словотвір і морфемну будову слова, можна вважати, що матеріал вони засвоїли свідомо. Вивчення такого матеріалу відкриває широкі можливості для систематичної роботи над словом. Тому опрацювання його потрібно будувати так, щоб зацікавити учнів, якомога більше уваги приділити розширенню й поповненню їхнього словника.

Графіка. Види письма: піктографія, ідеографія, звукове письмо. Буква як одиниця української графіки. Співвідношення між буквами і звуками у системі навчання грамоти молодших школярів.

Графіка- це - розділ науки про мову, який вивчає сукупність умовних знаків, за допомогою яких мова передається на письмі.

Найголовнішою вимогою графіки є та, що кожному звукові мови повинна відповідати окрема літера (телемайстер - телемайстер, картопля - картопля, вода – вода.)

Піктографія- (від лат. pictus — писаний фарбами, намальований і грец. γράφω — писати) Піктографія — найдавніший тип знакової фіксації мови. За допомогою малюнків (піктограм, тобто зображення на камені, дереві, глині предметів, дій і подій) схематично передавався заг. зміст вислову без відображення мовних особливостей тексту (звуків, слів, їх послідовності і грамат. форм).

Одиниця піктографії- піктограма. Перший крок- начертальні знаки. Негативне- не відбивало звукової мови, потребувало художніх умінь.

Сьогодні- дорожні знаки, вивіски у місцях скупчення людей. Ідеографія- письмо символами. Позитив- передавали деякі абстрактні поняття. Простіше письмо- негатив- не передавали звуків.

Багатознакове письмо. Сьогодні- дорожні знаки, цифри. Складове- один склад, один знак. Прижилося в окремих мовах. Звукове або фонографічне- 1 знак, 1 звук. 1знак=1букві.

Співвідношення між буквами і звуками: Осн.приклад- буква=звуку. Відхилення- буква=звук+звук. а) для я, ю, є на початку слова і складу;

б) ї, щ – завжди. Приклад- їжак, соловї.

Буква+буква=звук. Для дж, дз, що належать до однієї морфеми.

Буква не дорівнює звуку для мякого знаку.

Українська орфографія, її принципи. Вивчення правил уживання апострофа у початковій школі. Позначення на письмі м’якості приголосних. М’який знак та вивчення правил його вживання молодшими школярами.

Орфографія- це система загальноприйнятих правил про способи передачі усного мовлення в писемній або звуковій формі. Терміну грецького походження орфографія відповідає українське слово правопис.

Принципи української орфографії. Принцип- це те, що лежить в основі правопису. Відповідно до цього визначають такі принципи: фонетичний; історичний; морфологічний; смисловий. Фонетичний- написання слова точно відображає його літературну вимову. Морфологічний- написання слова розходиться з його звучанням. Значущі частини морфеми у споріднених словах або граматичних формах того самого слова вимовляються по-різному, але пишуться однаково. Історичний або інакше кажучи традиційний- слова пишуться відповідно до традицій, що склалися історично. Смисловий- написання однозвучних слів залежить від їхнього значення.

В початковій школі вивчають такі правила: Апостроф пишеться – після б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї на позначення роздільної вимови: Напр: здоров’я, м’яч.

Після префіксів, що закінчуються на приголосну, перед я, ю,є,ї: під’їзд, об’єм, пів’яблука.

У словах іншомовного походження при роздільній вимові: ін’єкція, ад’ютант, Х’юстон.

Апостроф не пишеться:- перед сполученням йо: Соловйов, серйозний.

після б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, що позначають м’якість попереднього приголосного: пюре, буряк, дебют.

В українській мові м'якість приголосних на письмі позначають:
1) буквою ь (м'який знак): січень, льодовий;
2) буквами є, ю, я, коли вони стоять після м'якого
приголосного: синє, люди, пісня;
3) буквою і: ліс, сірий.

В початковій школі учні повинні знати, що м’який знак пишеться – у кінці та в середині слова після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н: вогонь, мідь, місяць, вчителька.

У суфіксах –еньк-, -оньк-, -ськ-, -зьк-, -цьк-: сільський, близький, синенький.

М’який знак не пишеться: - після р в кінці складу і слова: Харків, лікар, кобзар.

після н перед ж, ч, ш, щ: кінчик, менший, інший, барабанщик.

Між буквами, що позначають подвоєні м’які приголосні: обличчя, насіння, гілля.

Поиск по сайту: