Дієслова майбутнього часу змінюються за особами й числами.
Систематичне спостереження за дієсловом-присудком у його зв'язку з підметом дозволяє розвивати в учнів навички координації головних членів речення і правильного написання особових закінчень. Цікавими в плані логічного мислення є спостереження над дієслівними словосполученнями, а запам'ятовування норм керування ряду дієслів організовує мовленнєву практику дітей.
Опрацювання дієслова як частини мови спрямоване на поглиблення знань учнів про граматичне і лексичне значення слова, про особливості словозмінювання і словотворення в українській мові, про синтаксичну роль у мовленні. При цьому вивчення дієслова відкриває великі можливості для усвідомлення граматичної будови мови, засвоєння та застосування навичок правильного вживання дієслівних форм, зв'язку їх з іншими словами.
23. Прислівник, його морфологічні ознаки. Розряди прислівників, їх творення. Правопис прислівників. Вивчення прислівника у початковій школі.
Прислівником називається незмінна самостійна частина мови, що виражає сталу ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета. До морфологічних ознак прислівників належать:
1) незмінність;
2)типові тільки для прислівників суфікси -о, -е, -ому, -и, -і(тихо,добре,);
3)лексична і словотвірна співвіднесеність з усіма відмінюваними частинами мови. Розряди: Означальні (якісно-означальні(як?гарно, весело), кількісно – означальні(Скільки? Наскільки? Якою мірою?: дуже, ледве),способу дії (як? яким способом?: босоніж, верхи;).
Якісно-означальні прислівники можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння (веселіше, найкраще, значно вище)Найвищий ступінь порівняння прислівників також має просту і складену форми.
Обставинні (Місця (Де? Куди? Звідки?: згори, праворуч,там,тут),Часу (коли? З якого часу?як довго?доки?: вчора, навіки),Мети(З якою метою? Для чого?: назло, напоказ),Причини (Чому? Через що?: спросоння, спересердя).
Модальніприслівники не виражають певного значення, а лише надають окремому членові речення модальних відтінків, ствердження, порядок викладу думок.
Разом пишуться: утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником,L потім, занадто);складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов.
Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. без: (без кінця, без черги); на: на добраніч, на жаль; до: (до побачення, до речі; з:( з радості, з жалю);в/у:( в разі, уві сні);прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік,. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою. Пишуться через дефіс: прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: (по-новому, по-батьківськи);— прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: (по-перше);— прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів;— прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго.
Молодші школярі знайомляться з прислівником як частиною мови тільки в 4 класі. Вони дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати прислівники в тексті, знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних прислівників.
Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а й закріпленню в них навичок у розпізнаванні і правильному написанні прислівників.
Ознайомлення з прислівником як частиною мови доцільно провести на основі зв'язного тексту, де вжито прислівники різного значення, які відповідають на різні питання .
Отже, вся система роботи над прислівником має бути спрямована на усвідомлення учнями особливостей цієї частини мови та на розвиток умінь користуватися прислівниками залежно від ситуації спілкування