Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Категорія відмінка іменника. Система відмін іменників. Вивчення відмінювання іменників на уроках рідної мови у початковій школі



Категорія відмінка іменника служить для вираження відношень іменника до інших слів у реченні. Ця категорія є суто граматичною (відмінкові форми виступають засобами зв'язку іменників з іншими словами).

У сучасній українській мові категорію відмінка іменника складають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Відмінок - граматична форма іменника, якою виражається те чи інше відношення ( суб'єктне, об'єктне, означальне, обставинне ) іменника до інших слів у словосполученні і реченні. Кожне з цих відношень і становить граматичне значення відмінкової форми.

Називний відмінок називається прямим, усі інші - непрямими.

Усі відмінки, окрім називного та кличного, можуть вживатися з прийменником. Місцевий відмінок вживається тільки з прийменником.

Називний – питання до нього хто? що?

Родовий » кого? чого?

Давальний » кому? чому?

Знахідний » кого? що?

Орудний » ким? чим?

Місцевий » на кому? на чому?

/Клична форма/ »

Не змінюються за відмінками:

іншомовні слова з кінцевим голосним: Декларуа, меню, кіно, але пальто, пальта;

жіночі прізвища на приголосний та -о: Ковальчук, Шевченко;

російські прізвища на -ово, -аго, -их: Дурново, Живаго, Черних;

абревіатури: НТР,але вузу, ЛАЗом;

складноскорочені слова типу завскладу, замдекана.

Вивчення іменника в початкових класах передбачає, по-перше,формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичокправопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словникаучнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові.Ці завдання розв'язуються не ізольовано, а у взаємозв'язку.Лексичні і граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивченняцієї частини мови вимагає поступового накопичення конкретного матеріалудля узагальнення знань про іменник як частину мови.Система роботи над вивченням теми «Іменник» має бутицілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовністьознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих наформування навичок точного вживання іменників у мовленні і правильне їхнаписання. Формування у молодших школярів граматичного поняття «іменник»складається з кількох етапів. Перший – підготовчий, який збігається зперіодом навчання грамоти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття«іменник» передбачає навчання розрізняти предмет і його назву, розвитокуміння класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів,фруктів, транспорту тощо).Другий етап формування поняття «іменник» передбачає ознайомленняучнів із граматичними ознаками слів у єдності з їх смисловим значенням(відповідають на питання

хто? що?

, називають предмети) й закріплення їх утерміні «іменник». Ця робота потребує від учня більш високого ступеняузагальнення, ніж це було на підготовчому етапі.Третій етап полягає у поглибленні знань про смислове значенняіменників, засвоєння форм роду, числа, підготовці до усвідомлення відмінків, розширенні знань про власні і загальні назви. Четвертий етап передбачає формування уміння відмінювати іменники,свідомо вживати відмінкові форми для висловлення своїх думок і правильнописати відмінкові закінчення.

Прикметник як частина мови. Розряди прикметника. Ступені порівняння якісних прикметників. Відмінювання прикметників. Система вивчення прикметника в початковій школі. Моделювання структури уроку вивчення прикметника в 3 класі.

Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета безпосередньо, або через зв’язки з іншими предметами. відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

З лексичної точки зору означає ознаку. Граматична спільність має рід, число, відмінок, але залежний від іменника і синтаксично є означенням, рідше присудком. Якісні мають ступені порівняння є вищий (проста і складена форма); і найвищий ( проста і складена форма).

Прикметники за значенням поділяються на такі розряди:

1)якісні, що виражають ознаки предметів безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскрава особистість

2)відносні, що позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій:вступний тест, прикордонний пост;

3)присвійні, що виражають належність предмета певній істоті: материн рушник, Мартин зошит.

Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Наприклад:

Золотий ланцюжок (відносний),золота душа (якісний);

срібний перстень (відносний) — срібний голос (якісний);

Ступені порівняння прикметників

Якісні прикметники при порівнюванні ознак предметів можуть вказувати на неоднакову міру якості. У зв'язку з цим розрізняються два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому: сьогодні погода холодніша, ніж учора.

Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: Дніпро — найдовша річка України.

Кожен зі ступенів має дві форми: просту й складену.

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш-, -ш-: милий — миліший, ніжний — ніжніший. У деяких прикметників при таких змінах можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-: глибокий — глибший, далекий — дальший.

При додаванні суфікса -ш- у складі прикметників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються літерами жч і щ. У вищому ступені прикметників г, ж, з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — найдорожчий, кращий — найкращий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайзручніший, щонайвродливіший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою приєднання слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш, вдалий, більш глибокий, менш вередливий.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника:найбільш, зручний, найбільш стійка, найменш, приємне.

Не мають ступенів порівняння прикметники, що називають абсолютну якість: голий, порожній; прикметники, утворені за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -езн-, -енн-, -уват-: гарнесенький, величезний, широченний, білуватий.

Відмінювання прикметників з основою на м'який приголосний

Відмінок

Однина

Множина

чоловічий рід

жіночий рід

середній рід


Н.

осінн-ій

осінн-я

осінн-є

осінн-і

Р.

осіннь-ого

осіннь-ої

осіннь-ого

осінн-іх

Д.

осіннь-ому

осінн-ій

осіннь-ому

осінн-ім

З.

осінн-ій,-ого

осінн-ю

осінн-є

осінн-і,іх

О.

осінн-ім

осіннь-ою

осінн-ім

осінн-іми

М.

осіннь-ому,-ім

осінн-ій

осіннь-ому,-ім

осінн-іх


Зміст та завдання методики вивчення прикметника в початковій школі
Завдання вивчення прикметника в 1-4 класах полягають у формуванні граматичного поняття «прикметник» як частини мови, що пов’язана з іменником, у вироблені навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному і пасивному мовленні.
Учні повинні засвоїти, що прикметник:
- називає ознаку предмета,
- залежить від іменника,
- відповідає на запитання який? Яка? Яке?
- робить мовлення більш точним, емоційним і багатим.

Вивчення прикметника здійснюється поступово.

Система родить лад вивченим темам «Прикметники» – це цілеспрямований процес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок уживання прикметників у мовленні.

Прикметник вивчається протягом усіх чотирьох років навчання. У 1 класі в період навчання грамоти діти практично займаються зі словами, що є ознаками предметів (без уживання терміна «прикметник»). У 2 класі водиться термін і додається визначення прикметника. Діти вчаться називати ознаки предметів за кольором, змінювати прикметники разом з іменниками за зразками «один, багато», (без уживання термінів «однина – множина»).

У 3 класі розглядається зв’язок іменників з прикметниками, вводиться терміни «однина – множина», формується поняття змінювання прикметників.

За родами в однині, усвідомлюється неможливість такого змінювання у множині. Нарешті, в 4 класі діти вчаться змінювати прикметники за відмінками, практично (без уживання термінів) знайомляться з прикметниками твердої і м’якої групи .

Формування загального поняття про прикметники

Підготовка до усвідомлення поняття «прикметник» починається ще в період навчання грамоти. Тут відбувається спостереження за лексичним значенням прикметника і знайомство з питаннями, на які він відповідає. Учням слід показати, що ознаки предметів існують у житті, а слова лише називають їх, що один і той же предмет може мати кілька ознак кольору, смаку, розміру, призначення.

Одночасно з вирішенням цього завдання учитель знайомить дітей із постановою відповідних питань: олівець (який?) червоний, чашка (яка?) зелена, плаття (яке?) нове.

Другокласники і третьокласники повинні усвідомити роль прикметника у реченні. З цією метою учитель організовує спостереження за двома реченнями чи невеликим текстом, які відрізняються наявністю або відсутністю в них прикметників (описи предметів чи природи). Внаслідок спостереження учні роблять висновок: точність, яскравість опису забезпечення вживання прикметників. Важливо показати дітям залежність прикметника від іменника.

УРОК 3 клас

Тема. Загальне поняття про прикметник

Мета. Розширити знання учнів про прикметник і його значення у мовленні; вчити визначати прикметник у реченні; розвивати вміння порівнювати мовні явища; виробляти навички каліграфічного письма; розвивати увагу та спостережливість; збагачувати мовлення учнів. Виховувати любов до рідної мови.

Обладнання. Загадка,малюнок потяга,назви зупинок,картки із завданнями, малюнок “Зимовий ліс”,слова-прикметники.

Урок-подорож

Хід уроку

І.Організаційний момент 1.Привітання. Хвилинка релаксації

2.Девіз уроку Думати швидко .Виконувати чітко .Творчо працювати Каліграфічно писати

ІІ. АОЗ та мотивація навчання

Слово вчителяДіти, у нас сьогодні незвичайний урок. Я запрошую вас у подорож. А ось, щоб дізнатись на чому вирушаємо у мандрівку, вам потрібно відгадати загадку.

Загадка Срібна стрічечка лежить,ланцюжок по ній біжить.І на станціях гудок, подає той ланцюжок.( Потяг ). 2. Каліграфічна хвилинка.Дистанційний диктант,Село, весна, веселий, ховається, Мурчик, сказати, зелений, м’ята, зимовий.Так, це прикметник.Отже, ми вирушаємо до країни ПРИКМЕТНИК.А що таке прикметник?

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

ІV. Первинне сприйняття та усвідомлення нового матеріалу

Станція “Дослідницька.Станція “Дружби” (робота в парах).Станція “Фізкультурна”

V. Закріплення та систематизація знань1. Зупинка “Поетична” (вибіркове списування)Вправа 85

2. Станція “Художня”Гра “Павутинка”

VІІ. Домашнє завдання Вправа 86.(Виписати з тексту прикметники).

 

18.Числівник. Розряди числівників. Відмінювання числівників. Методика вивчення числівника у початковій школі.

Числ́івник — самостійна частина мови, яка позначає кількість прдметів або їхній порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?

Числівники за значенням поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні бувають збірні, дробові, неозначено кількісні і власне кількісні.

Українські числівники змінюються за родами, числами та відмінками.

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають одне число або кількість і відповідають на питання скільки? (три, одинадцять, тридцять чотири, семеро, три восьмих). Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі? (третій, одинадцята, тридцять четверте, двадцяті).

Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяють на кількісні і
порядкові.

Кількісні числівники виражають кількісну характеристику предметів або абстраговане число і відповідають на питання скільки? Кількісні числівники об’єднують кілька груп: 1) власне кількісні; 2) неозначено-кількісні; 3) збірні; 4) дробові.

Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на
питання котрий? (котра? котре?).
Кожен розряд числівників має певні граматичні особливості.

СТРУКТУРНІ РОЗРЯДИ ЧИСЛІВНИКІВ

Числівники української мови з-поміж інших класів слів виділяються своєю специфічною структурою. Вони являють собою приклад системи, закритої для поповнення новими утвореннями. Продуктивний словотвір у звичайному розумінні числівникам не властивий. Сучасні числівники — це результат різних історичних процесів і змін, яких зазнали окремі корені іменникового, прикметникового, займенникового та прислівникового походження. Тому в основу характеристики структури сучасних числівників покладено кількість коренів, які зазнали тих чи інших математичних операцій, унаслідок чого сформувалися відповідні числові назви. Залежно від кількості коренів та особливостей їх поєднання числівники поділяються на прості, складні і складені.

Прості числівники утворилися з одного кореня. Вони "охоплюють:

1. Назви чисел першого десятка (один — десять), сто, сорок,' тисяча, запозичені числові "назви нуль, мільйон, мільярд.

2. Збірні числівники обоє, двоє, троє, четверо, п'ятеро,шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, а також похідні від них числівники з суфіксом -к- (двійко, трійко, четвірко, п'ятірко та ін.), і їх пестливі розмовні варіанти (двоєчко, троєчко),

3. Непозначено-кількісні числівники кілька, декілька, багато, небагато, мало, чимало, немало.

Складні числівники сформувалися на базі двох коренів числівників, що входили до складу словосполучень різного характеру. До складних належать:

1. Назви чисел другого десятка: одинадцять — дев'ятнадцять. Вони утворились у давньоруській мові способам додавання, а саме: до одиниць першого десятка (один — дев'ять) у формі називного відмінка за допомогою прийменника приєднувалася форма місцевого відмінка однини числівника десять, пор. одинъ на десіатє, два на десіате і т. д. Такі словосполучення буквально означали один, два і т. д. на десяткові (зверх десятка, понад десяток).

2. Назви десятків: двадцять, тридцять, п'ятдесят — вісімдесят, дев'яносто. Первісно вони також були словосполученнями, що включали дві числові назви: назви одиниць у формі називного відмінка, що вказували на кількість десятків, і числівник десять у формі називного відмінка двоїни чи множини (два десяти, три десяти) або у формі родового відмінка множини (п’ять десять). Цей спосіб поєднання числових назв називався множенням. Числівник дев'яносто — це новотвір давньоруської мови.

3. Назви сотень: двісті, триста, чотириста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот. Вони утворились, як і десятки, способом множення, при якому сполучались назви одиниць, що визначали кількість сотень, і числівник сто у формі називного відмінка двоїни (двє стє), множини (три съта, четыри съта) або в формі родового відмінка множини (пять сътъ, шесть сътъ, дєвять сътъ). Складові компоненти таких числових словосполучень злилися в одне слово.

4. Збірні числівники обидва, обидві; одинадцятеро — дев'ятнадцятеро, двадцятеро, тридцятеро. Форми обидва, обидві утворені способом-множення, коли поєднувалися форми збірного числівника оба (чол. р.), обє (жін. р.) з формами простого кількісного числівника два: обадва — чол р., обєдъвє — жін. і середи, р.

5. Дробові числівники півтора, півтори, півтораста.

В їх основі лежить словосполучення, утворене зі слова пол (половина) і форми родового відмінка однини не членного порядкового прикметника втор (втора) (пор. пол втора (чол. р.), пол вторы (жін. р.), а також родового відмінка не членного порядкового прикметника середнього роду второ і родового відмінка однини числівника сто (пор.: пол втора ста).

6. Неозначено-кількісні числівники кількадесят, кільканадцять, стонадцять. Складені числівники являють собою сполучення двох, трьох, чотирьох і більшої кількості складних і простих числівників. Вони позначають десятки з одиницями (двадцять п'ять), сотні з десятками (чотириста сорок), сотні з десятками і одиницями (п'ятсот сімдесят п'ять), тисячі з сотнями (три тисячі сто), тисячі з сотнями і десятками (дві тисячі чотириста десять), тисячі з сотнями, десятками та одиницями (три тисячі двісті шістдесят сім) і т. д.

У системі складених числівників своєрідну підгрупу становлять дробові числівники: одна четверта, три п'ятих, нуль цілих сім десятих.

Виділяють декілька типів відмінювання кількісних числівників:

1. Відмінювання числівника один, (одна, одне (-о), одні). Цей числівник відмінюється як займенник той (та, те, ті).


відм.

Однина

Множина

чол.р.

жін.р.

сер.р.

Н.

один

одн-а

одн-е

одн-і

Р.

одн-ого

одн-ої/-ієї

одн-ого

одн-их

Д.

одн-ому

одн-ій

одн-ому

одн-им

З.

один/-ого

одн-у

одн-е

одн-і/их

О.

одн-им

одн-ою/-ією

одн-им

одн-ими

М.

одн-ому/-ім

одн-ій

одн-ому/-ім

одн-их


2. Відмінювання числівників два, три, чотири. Числівник два у називному і

знахідному відмінках змінюється за родами (чол. і середн.р. - два, жін.дві).

6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються як іменники, що належать до відповідних відмін.

7. Відмінювання збірних числівників у непрямих відмінках збігається з відмінюванням відповідних кількісних числівників, але тільки з їх вторинними формами: п'ятеро - п'ятьох, п'ятьом, п'ятеро, п'ятьома, (на) п'ятьох.8. При відмінюванні дробових числівників перша частина змінюється як кількісний числівник, а друга - як порядковий.

9. У складених кількісних числівників відмінюються всі складові частини: двісті тридцять шість - двохсот тридцяти шести.

10. У складених порядкових числівників відмінюється лише останній компонент: двісті тридцять шостий - двісті тридцять шостого 11. Дробові числівники становлять собою сполучення:

А) кількісного числівника в називному відмінку та субстантинований порядковий числівник в родовому множини. Напр: дві п’ятих.

Б) кількісного числівника в називному однини та субстантинованого порядкового числівника в називному однини. Напр: одна сьома.

Молодші школярі знайомляться з числівником як частиною мови тільки в 4 класі. Вони дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати числівники в тексті, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних числівників.

Вивчаючи числівник, учні мають засвоїти, що:

числівник є частиною мови;

числівники означають кількість предметів або їх порядок при лічбі;

числівники відповідають на питання скільки? який? котрий?

Числівники бувають кількісні і порядкові (кількісні означають кількість предметів і відповідають на питання скільки? (п'ять), а порядкові означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання який? котрий? (п'ятий))

Числівники змінюються за відмінками, а порядкові ще й за числами і родами;

Числівники роблять мовлення більш точним і емоційним.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.