Сучасний стан професійної злочинності та заходи боротьби з нею

Нинішня професійна злочинність має різноплановий характер. Наприкінці XX століття за офіційними даними налічувалося понад 100 кримінальних спеціальностей. Це вдвічі більше, ніж на початку століття¹.

До професійних злочинців відносять: злочинців з політичної еліти; професійних злодіїв, шахраїв, фальшивомонетників, грабіжників, вимагателів, найманих убивць.

Найбільшу занепокоєність сьогодні викликають наймані вбивці. Ix можна класифікувати на шість груп:

/). Безробітні — люди соціального "дна" — готові виконати замовлення за мізерну плату.

2). Бійці — члени кримінальних угруповань, які знищують потенційні жертви за наказом "авторитетів", їх гонорар не перевищує 1—2 тис. доларів.

3). Колишні спортсмени (охоронці) — проходять курс спеціальної підготовки для вчинення вбивств на замовлення. Ix гонорар від 2 до 5 тис. доларів.

4). "Профі" — бувші спецназівці, десантники, морські піхотинці — найманці, які працюють за викликом, їх гонорар від 10 тис. доларів.

5). "Суперпрофі" — еліта найманців з колишніх офіцерів силових структур і розвідувальних органів, їх гонорар від 50 тис. доларів. Працюють, як правило, в одиночку.

6). Злочинна комісія — угруповання, що складається з організатора, кілерів, торговців зброєю.

Окремо варто зупинитися на кишенькових крадіях, які належать до висококваліфікованих спеціалістів злочинного світу. Ця кримінальна група викликає підвищений інтерес, оскільки відзначається багаточисельністю вузьких спеціалізацій, стійкістю кримінальної поведінки і яскраво вираженою субкультурою (жаргон, традиції).

Кишенькові крадії поділяються за місцем вчинення злочинів на 7 основних спеціальностей: "риночники" — ті, що "працюють" на ринках; "кроти" — в метрополітені; "майданщики" — на залізничному транспорті; "маршрутники" — на всіх видах міського транспорту; "магазинники" — в магазинах; "театральники" — в театрах; "вуличники" — на вулицях і майданах. За способом вчинення крадіжок виділяють теж 7 спеціалізацій:

1) "технарі" — вчиняють крадіжку за допомогою спеціальних технічних засобів;

2) "ширмачі" — викрадають, прикриваючи свої руки різними предметами (плащами, сумками, букетами квітів);

3) "риболови" — здійснюють крадіжку за допомогою спеціальних гачків;

4) "хірурги" — орудують пацієнтами;

5) "щипачі" — крадуть із сумок за допомогою їх розрізання;

6) "трясуни" — виштовхують предмет крадіжки різким рухом;

7) "сумочники" — дістають із сумок, все використовуючи будь-який інструмент¹.

Крім вказаних кишенькових крадіїв, існують ще спеціаліст, які полегшують роботу основного виконавця. Це, зокрема, "пропольщи-ки" — особи, які приймають крадене одразу ж після вчинення злочину, і "тнрщики" — ті, що відволікають увагу жертви. Чим вища кваліфікація злодія, тим більша його кримінальна активність. У середньому кишеньковий крадій скоює 25—ЗО крадіжок за місяць. В наш час кишенькові крадіжки мають тенденцію до зростання. Ця зумовлено наступними факторами: 1) значне безробіття, що штов-I хає людей на шлях протиправного здобування засобів до існування; 2) велика латентність цього виду злочинів; 3) проблеми з документуванням злочину таким чином, щоб справа мала перспективу закінчитися обвинувальним вироком суду.

Сьогодні великих масштабів набула також професійна проституція, що стала досить прибутковим бізнесом. Тут, крім безпосередніх учасників (клієнта і повії), діють інші зацікавлені особи: утриманці притонів, постачальники "живого товару", водії, охоронці тощо. До того ж, "секс-індустрія" тісно пов'язана з незаконним обігом наркотиків, поширенням венеричних хвороб і СНІДу, шахрайством, корупцією та іншими злочинами.

Новий вид кримінального професіоналізму в Україні уособлюють комп'ютерні злочинці. Для несанкціонованого проникнення до ін-формаційно-телекомунікаційних систем вони залучають висококваліфікованих спеціалістів, які згодом стають злочинцями-професіона-лами. Найчастіше правоохоронні органи мають справу з комп'ютерними шахрайствами. Введення, заміна, виправлення чи знищення даних або програм, інше втручання в процес обробки інформації приносять хакерам чималі доходи й завдають комерційним і державним структурам непоправної шкоди. До електронного злому відносяться також псування систем безпеки комп'ютера, стирання і фальсифікація інформації. Крім того, комп'ютерні технології широко використовують у "тіньових" конвертаційних центрах, що дозволяє клієнтам ухилятися від сплати податків на мільйонні суми.

Наведемо кілька прикладів, що ілюструють діяльність комп'ютерних злочинців-професіоналів. Так, бухгалтер Сімферопольського відділення АПБ "Україна" увійшла до комп'ютерної мережі свого банку і оформила платіжку, за якою переказала 45 тис. гривень на рахунок Севастопольської фірми "Орбі". її спільники перевели цю суму для конвертації у місцевий "Новіко-банк", у якому "віртуальна злодійка" за підробленими документами отримала 10 861 доларів США І розділила їх між спільниками. А в пам'яті комп'ютера банку фіктивну операцію замінила на реально існуючу.

У 1999 році система захисту "Укрексімбанку" заблокувала спроби несанкціонованого проникнення до своєї мережі. Атаки типу Back Office здійснювалися через Інтернет. Спеціалістами СБУ було вжито низку заходів, які дали змогу з'ясувати, що такі спроби йшли від фірми "Інфоком". Невдовзі встановили особу хакера, який пояснив, що хотів отримати доступ до Інтернету, а IP-адреси, за якими можна було безкоштовно користуватися глобальною мережею, йому передав партнер по Інтернету. З'ясувалося, що наївного любителя вирішив "підставити" професійний злочинець.

Боротьба з кримінальним професіоналізмом передбачає вжиття комплексу заходів економічного, соціального і правового характеру, активній участі громадськості. Вся профілактична діяльність мала б грунтуватися на сучасному правовому забезпеченні. Передусім, це стосується вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства. Для цього необхідно дійти одностайного висновку щодо доцільності таких новел:

а) у Загальній частині кримінального кодексу визначити поняття професійного злочинця;

б) для осіб, визнаних такими, остаточну міру покарання встановлювати шляхом складання санкцій, передбачених за кожний епізод їх злочинної діяльності.

А. І. Гуров пропонує створити умови, за яких вчинення злочину було б економічно невигідним. На жаль, це завдання практично недосяжне, але можна зробити так, щоб розплата за злочин була вигідною для держави та потерпілих. Зрозуміло, що це вимагає суттєвого реформування всієї пенітенціарної системи.

Не менш важливо удосконалити роботу правоохоронних органів у сфері боротьби з професійною злочинністю. Спеціалізація й інтеграція злочинців—професіоналів потребує адекватних дій з боку правоохоронців. Серед таких заходів, безумовно, можна вважати подальшу спеціалізацію відповідних підрозділів MBC України. Так, останнім часом виникли два нових головних управління — з боротьби з організованою злочинністю та зі злочинами у сфері економіки. Створено також Національне бюро Інтерполу, що дозволяє ефективніше протидіяти міжнародній професійній злочинності. Поліпшується координації дій та обміну оперативною інформацією між різними силовими структурами, причетними до боротьби з професійною злочинністю.

Окремо на порядку денному стоїть проблема протидії злочинному використанню комп'ютерної техніки. В Україні немає достатньої кількості фахівців, з одного боку, в галузі слідчої та оперативно-роз-шукової діяльності, а з другого, — обізнаних в комп'ютерних технологіях на рівні системного програміста. Назріла необхідність готувати таких спеціалістів у ВУЗах MBC України, а також вивчати світовий досвід у цій справі. Так, у Сполучених Штатах Америки відпрацьована модель ресоціалізації колишніх хакерів.

Особливу занепокоєність викликає високий рівень недовіри населення до правоохоронних органів. Практика свідчить про мало-ефективність боротьби зі злочинністю виключно силами цих органів. Тому потрібно цілеспрямовано налагоджувати тісні зв'язки з громадськістю Фахівці, які досліджують професійну злочинність, зазначають, що кримінальні традиції виступають передумовою відтворення злочинного професіоналізму. Отже, слід налагодити дієву контрпропаганду, спрямовану на руйнування ореолу романтики, що склався довкола "авторитетів". Треба розвінчувати кримінальну субкультуру та її носіїв¹. Це сприятиме зменшенню числа неповнолітніх, які заради романтики йдуть на злочин, а відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, проходять школу професійного злочинця.

Поиск по сайту: