Попередження злочинів у сфері економіки

Результати економічного розвитку України кінця 2000 року свідчать, що наша економіка нарощує темпи. Приріст валового внутрішнього продукту склав 5 %. Найбільший він у промисловості — 12 %. Зростають обсяг будівельно-монтажних робіт та вантажообіг залізничного транспорту. Вперше за перехідний період одержане невелике, на 1,3 %, зростання виробництва у сільському господарстві. Позитивні зміни намітилися і в структурі економіки. Випереджаючими темпами зростають галузі, що працюють на споживчий ринок — легка, харчова, деревообробна, целюлозно-паперова, де приріст становить 27—39 %'. Все це сприяє загальносоціальній профілактиці економічних злочинів, яка має своїм завданням усунення чи нейтралізацію негативних явищ, що їх детермінують.

Проблемам попередження економічних злочинів приділялась значна увага у вітчизняній кримінологічній літературі². Зокрема, відмічалося, що ефективність протидії економічній злочинності пов'язана насамперед з удосконаленням податкового законодавства, наскільки воно буде виконувати стимулюючу функцію і не душитиме виробника. Це ліквідує підґрунтя економічної злочинності — тіньову економіку. Це завдання має виконати законодавча і виконавча влада, щоб уникнути генеруючих імпульсів суспільної напруженості. Крім того, у правотворчій діяльності слід запровадити кримінологічну експертизу законопроектів. Без неї Верховна Рада продовжуватиме приймати закони не на користь громадянам і суб'єктам приватного бізнесу.

Не менш значущим у запобіганні економічним злочинам має стати поліпшення діяльності всіх правоохоронних органів, громадських організацій, які задіяні у цій справі. Майже всі автори приходять до висновку, що треба виділити три напрямки їх профілактичної роботи:

1) виявлення й усунення (нейтралізація) криміногенних факторів, що обумовлюють ці злочини (загальна профілактика);

2) виявлення та недопущення злочинів, вчинення яких готується (спеціальна профілактика);

3) встановлення осіб, від яких з високим ступенем вірогідності- можна очікувати вчинення злочинів, та вжиття до них заходів виховного характеру (індивідуальна профілактика).

У зв'язку з тим, що процес боротьби з економічною злочинністю ^досить складний, необхідно залучати до цієї справи науковий потенціал держави з метою внесення конкретних пропозицій щодо удос-! коналення діяльності усіх суб'єктів профілактики злочинів та їх ско-> ординованої взаємодії. Розробку організаційно-практичних заходів Ji Доцільно віднести до компетенції підрозділів, покликаних запобігати } Злочинам у сфері економіки.

В системі правоохоронних органів такими підрозділами є Державна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) і Дер-і жавна податкова служба (ДПС). Діяльність зазначених служб, при сумлінності, чесності, й непідкупності їх працівників, має відповіда-f ти міжнародним стандартам, бути максимально прозорою і зрозумі-%лою як громадськості, так і підприємцям з тим, щоб ефективно ви-Іконувати наступні завдання:

своєчасно запобігати, розкривати і розслідувати злочини в сфері '"'економіки на підприємствах, в організаціях, комерційних структу-J'pax, фінансово-кредитній та банківській системах, добиватися пов-р ного відшкодування нанесених збитків, забезпечувати захист громадян від злочинних посягань;

активно використовувати засоби масової інформації для висвіт-рлення стану економічної злочинності в країні та регіонах і напрямів !'боротьби з нею.

Неабиякий профілактичний ефект можуть принести заходи щодо вдосконалювання діяльності контролюючих органів, наділених ^правами органів дізнання. Поєднання поглибленої перевірки господарської діяльності з вживанням відповідних оперативних заходів позитивно зарекомендувало себе в багатьох країнах¹. І Розкриті останнім часом резонансні злочини у зовнішньоеконо-Іімічній сфері свідчать про необхідність створення принципово нового (Механізму валютно-митного контролю, який би був заснований на • ^організаційній взаємодії фінансових, банківських і митних органів. Через недосконалість такого контролю наша держава щорічно втра-I чає мільярдні валютні кошти, що осідають на банківських рахунках Ii зарубіжних країн.

|І Стримуючим фактором економічної злочинності є вживання місцевими державними адміністраціями заходів організаційно-господарського характеру, передусім, розширення можливостей системиматеріально-технічного постачання, упорядкування правил оренди нежилих приміщень; проведення спеціалізованих ярмарків ч матеріально-технічного постачання бізнесових структур тощо.

Не менш важливою перешкодою економічній злочинності є заходи, спрямовані на ліквідацію кризи неплатежів і нецільового використання бюджетних коштів, зокрема:

— проведення із залученням практичних працівників відповідних мінісгерств і відомств комплексних перевірок законності здійснення товарно-грошових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, що створені при державних підприємствах, виявлення фактів одержання прихованих доходів шляхом вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними цінами на товари і послуги;

— погашення заборгованості з виплати заробітної плати, для чого запровадити механізм матеріальної відповідальності підприємств—боржників перед своїми працівниками;

— забезпечення жорсткого контролю за проходженням бюджетних коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямованих на адресну державну підтримку, а також погашення заборгованості по заробітній платі.

На нинішньому етапі першочерговим завданням в боротьбі з економічною злочинністю є вихід з тотальної кризи, що охопила Україну в 90-х роках минулого століття, а стратегічним — перехід до соціальне орієнтованої ринкової економіки, її демонополізація, створення умов для добросовісної конкуренції.

Питання для самоконтролю

Поиск по сайту: