Історія виникнення та поняття економічної злочинності

Незважаючи на свою досить коротку історію ця злочинність становить одну з найбільших загроз національній безпеці, завдаючи величезної матеріальної та моральної шкоди суспільству. Аналіз економічної злочинності передбачає вивчення закономірностей розвитку самої економіки та процесів управління нею.

Після другої світової війни фахівці зрозуміли, що управління — це атрибут не тільки суто виробничої сфери, воно властиве будь-якій суспільній діяльності, самостійно створює і постійно розширює основу для збагачення суспільства. Такою основою є інформатика, використання інтелектуальної власності як об'єктів менеджменту. Це потребує контролю за виробництвом, зокрема, у веденні бухгалтерського обліку. Нині віктимологічно скерований на організацію контролю за рухом такого традиційного виду витрат на виробництво як заробітна платня. Це було суттєво для 20-х років XX століття, коли питома вага цих витрат становила до 80 % всіх виробничих витрат, але сьогодні останні не перевищують 8—12 %. Основними ж є витрати на інформаційні процеси, що контролюють стан виробництва і шляхи підвищення продуктивності праці. Але вони поки що не стали важливим об'єктом бухгалтерського обліку, а отже, знаходяться поза контролем. Це істотний чинник, який зумовив виникнення економічної злочинності. Вона є, по суті, управлінською злочинністю, що "паразитує" на недоліках усіх ланок управлінської вертикалі.

Крім того, на поширення цієї злочинності суттєво впливає наявність прогалин у правовому регулюванні економічних відносин.

Масштаби і темпи зростання економічної злочинності в Україні, ^ що завершила лише початковий етап трансформаційних перетво-<! рень і ще недостатньо чітко врегулювала економічні відносини, ха-'•* рактеризуються як формуванням злочинних форм бізнесу, так і кри-, міналізацією усього господарського механізму. Економічні злочини Нині включають широке коло різних за своїми кримінально-правовими ознаками діянь, боротьба з якими вимагає адекватного держав-' ного підходу, ресурсного забезпечення га вдосконалення чинного Законодавства, яке не відповідає реаліям сьогодення. Внаслідок цього інтереси держави вступають у протиріччя з інтересами суб'єк-* Ігів господарювання. Це змушує їх приховувати прибутки, не сплачувати податки, окремі операції здійснювати в тіньовому секторі. Держава, зі свого боку, з метою дотримання задекларованого правопорядку, вимушена переходити на адміністративні методи управління економікою, застосовувати жорсткі фіскальні заходи, посилювати кримінальне переслідування за "тіньову" економічну діяльність. Але такими методиками навряд чи можливо запобігти зростанню економічної злочинності, в тому числі її організованих форм, які %есь час видозмінюються. Щоб зрозуміти логіку таких змін, треба Визначити об'єкт економічної злочинності та закономірності її розпитку.

Якщо на початку XX століття дуже важливим чинником виробництва була власність на його засоби і, відповідно, економічна злочинність розумілась як протиправні посягання на неї, то із середини вказаного століття — це посягання на порядок управління економікою, що викликає її розбалансованість і деформує структуру виробництва.

¹ У колишньому CPCP відносно масового характеру економічна злочинність набула в період "застою" (70-80 роки), хоч офіційна влада це категорично відкидала. Він передусім був пов'язаний з кри-j %овим станом економіки, безгосподарністю, відсутністю контролю за ,у Мірою праці та споживання. Грубі порушення розподільчих відносин І призвели до того, що в CPCP почався стихійний, переростаючий у ' ІІримінально організований процес перерозподілу національного ба-їатства. Різного роду "цеховики" вкладали гроші в підпільне вироб-,,"ництво, боролися між собою за ринки збуту. У період "застою" фор-|, !«увалися не просто злочинні клани, а підґрунтя "п'ятої влади". Піс-'Йя розпаду CPCP у 1991 році адміністративний контроль відпав, а ^?1різні форми економічного контролю (фінансовий, валютний, податковий, митний) почали з'являтися в Україні лише у 1995 році¹. кримінологічні дослідження економічної злочинності здійснили такі зарубіжні вчені, як Ньюмен (1958); Ман-нхейм (1965), Єдельхертц (1970), Клинард (1979), Г. Кайзер (1980), Тидеман (1984), M. Шнайдер (1987) та інші. Засновник теорії економічної злочинності — американський кримінолог E. Сатерленд — у 1939 році ввів поняття "білокомірцева" злочинність, що мало на увазі незаконну діяльність корпорацій, передусім, їх менеджерів.

У вітчизняній кримінологічній літературі питання про економічну злочинність було поставлене на початку 70-х років. Тоді почали застосовуватися такі терміни, як "злочини у сфері економіки", "економічні злочини"", "економічний саботаж", "безгосподарність", "марнотратство", "корупція", "відмивання "брудних" грошей" тощо. На жаль, серйозних досліджень економічної злочинності в той період не проводилося.

Поняття "економічні злочини" і "злочини в сфері економіки" найчастіше розглядаються як тотожні. Так, O. M. Яковлев зазначає, що "економічні злочини" (розкрадання, крадіжки, хабарництво, приписки тощо) — це злочини корисливі, майнові і, разом з тим, це злочини у сфері економіки. Економічна злочинність визначається ним як сукупність корисливих зазіхань на власність, порядок управління народним господарством, що вчинюються особами, які займають певні соціальні позиції в структурі економіки та виконують повноваження, пов'язані з цими позиціями. Поняття економічної злочинності є не лише кримінальноправовим, але й кримінологічним. Підставою для поєднання названих злочинів є їх зв'язок із конкретними особливостями економічного та господарського механізму¹. В. M. Єсіпов цю злочинність визначає як діяння, спрямовані на досягнення економічного результату протиправним шляхом суб'єктами господарської діяльності².

Основні зусилля вчених, які досліджували це явище, були спрямовані на пошуки суб'єкта і об'єкта економічних посягань. Якщо E. Сатерленд звертав увагу на осіб, які посідають високе соціальне становище і вчиняють злочини у процесі своєї професійної діяльності, то для більшості сучасних визначень економічної злочинності характерним є те, що в них відсутній суб'єкт. Це пояснюється тим, що у 70-і роки XX століття був значно розширений перелік діянь, що становлять економічні злочини. Економічні злочини вчинюються підприємцями проти конкурентів (порушення правил конкурентної боротьби, промислове шпигунство), окремими підприємцями проти держави (незаконне одержання державного кредиту) або кількома підприємцями спільно проти економічної системи (недотримання правил конкуренції), а також проти суспільства в цілому (екологічні злочини)¹.

Доречно зауважити, що економічні злочини не можна ототожнювати з таким складним поняттям як "тіньова економіка", дослідженню якої останнім часом приділяється значна увага. Найповнішим можна вважати її визначення, дане E. Фейгом: тіньова економіка включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту. Звідси він виокремлює дві основні складові тіньової економіки:

— легальну неприховану економічну діяльність, що не підлягає оподаткуванню та з різних причин не враховується офіційною статистикою ("неформальна економіка");

— протизаконну, свідомо приховувану економічну діяльність ("підпільна економіка")².

До тяжких економічних злочинів законодавство країн з розвинутою ринковою економікою відносить різні порушення правил вільної конкуренції. На цьому виді правопорушень варто зупинитися детальніше, оскільки він відображає найхарактерніші особливості об'єкту економічної злочинності. Відомо, що конкуренція виступає як фактор саморегулювання, самоуправління суб'єктів ринкового господарства. Вона підпорядковує індивідуальні інтереси суспільним, змушує товаровиробників зменшувати виробничі затрати й підвищувати якість продукції та послуг. Отже, конкуренція є фундаментальним чинником системи управління ринковою економікою. Тому посягання на вільну конкуренцію розглядається як тяжкий злочин, що призводить до руйнації засад управління господарством.

В Україні набули поширення такі види економічних злочинів:

— ухилення від погашення заборгованості за отримані під гарантію Уряду України іноземні кредити. В 2000 році порушено та розслідується 14 кримінальних справ, заявлено позовів на загальну суму майже 18 млн. грн.;

— коли з метою ухилення від оподаткування використовуються фірми, зареєстровані на підставних осіб. Підрозділами ДПА України за 8 місяців 2000 року виявлено 8169 фактів ухилення від сплати податків. Сума невиплаченого податку становить 68,1 млн. грн.;

— зловживання у сфері приватизації. За результатами перевірок, проведених органами прокуратури, у 2000 поні порушено понад 700 кримінальних справ у сфері приватизації, до відповідальності притягнуто понад 600 посадових осіб;

— заподіяння збитків державі незаконними торговельними операціями, що здійснюються через підставні фірми. У 2000 році підрозділами податкової міліції ліквідовано понад 2,8 тис. фіктивних фірм, на розрахункових рахунках яких заблоковано 72 млн. грн., припинено діяльність 40 "конвертаційних" центрів, порушено 479 кримінальних справ стосовно осіб, які створили "конвертаційні" центри та фіктивні фірми;

— шахрайство з фінансовими ресурсами. За період з 1997 по 1999 роки викривалося майже 1,7 тис. таких фактів щорічно;

— злочини у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Найприваб-ливішим для злочинців став незаконний вивіз високоліквідної промислової та сільськогосподарської продукції, який е одним з основних джерел валютних надходжень в Україну;

— контрабандна, особливо на українсько-російській та українсько-молдовській ділянках кордону, на які припадає 65 % вартості всіх вилучених контрабандних товарів, та втягування в злочинну діяльність посадових осіб;

— розкрадання зерна з державного резерву;

— випуск фальсифікованої лікеро-горілчаної продукції.

Сума матеріальних збитків від злочинів у сфері економіки України в 1999 році становила 324 млн. 503,3 тис. грн. лише по закінчених розслідуванням справах. Накладено арешт на майно, сума якого сягає 84 млн. 946,4 тис грн. Вилучено майна, іноземної валюти, готівки та цінних паперів на 22 млн. 787 тис. грн. Добровільно відшкодовано 171 млн. 238,7 тис. грн. Реальний відсоток відшкодування — 59,8 %'.

Тривалий час вважалося, що економічна злочинність — це злочинність без фізичних жертв, оскільки вона не має насильницького характеру. Але дослідження показали, що одним із масових видів економічної злочинності є свідоме порушення техніки безпеки та законів про охорону здоров'я й навколишнього середовища. За оцінками вчених, наслідки таких порушень в кілька разів перевищують смертність від насильницької злочинності. Отже, крім матеріальної, економічною злочинністю завдається значна фізична шкода, підрахувати яку зараз важко.

Західні кримінологи вказують і на велику моральну шкоду від економічної злочинності, що руйнує існуючу систему соціальних цінностей, віру в справедливість державних інституцій Іа підприємницьких структур.

Виходячи з вищесказаного, можна констатувати, що економічна злочинність:

— охоплює різні зловживання суб'єкгів господарювання, що посягають на порядок управління економікою;

— реалізується у процесі професійної діяльності суб'єктів господарювання;

— спричиняє істотну матеріальну, фізичну і моральну шкоду суспільству та окремим громадянам;

— складається із множинності епізодів злочинів;

— вчиняється як фізичними, так і юридичними особами;

— створює складність персональної ідентифікації як злочинця, так і жертв економічних злочинів.

Слід також зазначити, що економічна злочинність характеризується високою латентністю. Часто її порівнюють з айсбергом, 9/10 маси якого ховається під поверхнею води. Стосовно прихованості цих злочинів вчені зробили деякі висновки, зокрема: 1) економічна злочинність має переважно природну латентність (офіційна статистика відображає не розповсюдженість економічної злочинності, а лише активність оперативно-слідчої роботи в боротьбі з нею); 2) економічні злочини, порівняно із "загальнокримінальними", мають значно вищий рівень латентності; об'єктивні труднощі доказування у кримінальних справах про злочини даної категорії призводять до того, що навіть у випадках порушення кримінальної справи і пред'явлення обвинувачення винесення обвинувального вироку вкрай ускладнено¹.

Підсумовуючи вищевикладене, можна дати розширене тлумачення економічної злочинності. Економічна злочинність— це явище, що:

— властиве будь-якій державі та виникає в результаті високоін-телектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини економічних ресурсів на свою користь. У країнах з низьким рівнем ринкових відносин їй додатково сприяє невідповідність законодавчої бази економічним реаліям;

— виникає у сфері управління державним чи приватним майном і пов'язана з використанням службового становища з корисливими намірами;

стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а у кінцевому підсумку — підриває основи економічної безпеки держави;

— стимулює "тіньовий" капітал, корупцію та організовану злочинність;

— викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухняних громадян у спроможність держави захистити їх інтереси.

Поиск по сайту: