1) Принцип більшості. Рішення з певного питання вважається прийнятим, якщо його підтримує більшість від тих, хто бере участь у прийнятті рішення. Проте дії більшості не можуть ліквідовувати права меншості, які захищаються демократичними законами та політичними інститутами держави. Влада більшості повинна гармонійно поєднуватися з гарантіями права різноманітних меншин - етнічних, політичних, релігійних та ін.
2) Право меншості на опозицію. Більшість і меншість громадян рівні у своїх правах і свободах. Безвладна меншість повинна мати можливість для створення опозиції у суспільстві. Більшість не повинна використовувати свою владу з метою придушення інакодумства. Опозиція має можливість вільно розповсюджувати свої ідеї у суспільстві, а це необхідно для того, щоб громадяни могли співставляти і вибирати найефективніші програми розвитку суспільства.
3) Принцип компромісу та консенсусу. Демократія інколи розглядається як сукупність прав і норм, спрямованих на подолання конфлікту між суб'єктами політичного процесу.
4) Принцип активної участі громадян у політичному житті суспільства. Демократія є стабільною лише тоді, коли у її розвитку бере активну участь значна частина громадян. Прагнучи не лише зберегти свою свободу, але й розширити її, громадяни обговорюють політичні програми, є учасниками політичних дискусій, голосують тощо. Як мінімум, громадяни повинні цікавитися тими проблемами, з якими стикається суспільство, щоб зробити компетентний вибір на виборах в органи державної влади та місцевого самоврядування. Політичне невігластво породжує політичну апатію, яка в свою чергу призводить до диктатури.
Основними ознаками демократії є:
• права і свободи, якими реально володіє кожна людина в суспільстві: свобода слова, друку, зборів, право на рівну захищеність законом тощо;
• свобода засобів масової інформації. ЗМІ покликані оперативно й об'єктивно інформувати людей про внутрішньо- та зовнішньополітичні події для того, щоб особа могла усвідомлено розібратися у питаннях політичного життя;
• рівність усіх громадян перед законом. Усі мають право на рівну захищеність законом. Держава покликана встановити рівноправні відносини між усіма громадянами, утверджувати рівність усіх громадян перед законом;
• система стримувань і противаг. Вона включає у себе два основні елементи - федералізм і розподіл влади. Федералізм - це розподіл управлінських функцій між центральними та місцевими органами влади. Розподіл влади - це розподіл владних функцій між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. У систему стримувань і противаг входить і контроль за діяльністю органів влади зі сторони виборців;
• наявність політичного й ідеологічного плюралізму. Плюралізм передбачає багатоманіття ідей, теорій, багатопартійність.
Він не дозволяє узурпувати владу одній політичній силі, що може призвести до диктатури та тиранії;
• можливість громадян відкрито висловлювати та виражати свій протест проти політики уряду, дій інших політичних і суспільних структур.
Форми протесту - найрізноманітніші: демонстрації, пікети, петиції, страйки, марші протесту тощо.
Теми доповідей і рефератів
Політичний плюралізм як універсальний спосіб забезпечення демократії.
Конституційні гарантії демократії в Україні.
Основні концепції демократії.
Форми демократії.
Література
Лрон Р. Демократия и тоталитаризм. - М., 1993.
Дай Т., Зиглер X. Демократия для элити. - М., 1991.
Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и проблеми в Восточной Европе І/ Вопросы философии. - 1990. - №2.
Грозіцька Т. Консенсусна теорія демократії: оптимальна модель для України // Нова політика. - 1998. - №5 (19).
Забежало II. Важкий шлях до демократії і свободи //Політологічні читання. -1994. - №1.
Кельман М. Десять засад демократії //Право України. - 1996. - №8.
Ковлер А. И. Исторические форми демократии. - М., 1990.
Лобер В. Демократия: от зароджения идеи до современности. - М., 1990.
Остром В. Демократия и самоуправление //Государство и право. - 1994. - №4.
Салмин А. М. Современная демократия. - М., 1992.
Сорос Д. Утвердження демократії. - К., 1994.
Токвіль А. О демократии в Америке. - М., 1994.
Трипольський В. Демократія і влада // Віче. - 1997. - №1.
Трипольський В. Тернисті шляхи демократії: спроба політологічного аналізу //Український історичний журнал. - 1994. - №6.
Піча-схеми
39. Поняття "демократія", його сутність
Термін "демократія" походить від грецького demos - народ і kratos -влада, що означає "народовладдя". Вперше цей термін зустрічається у творчості давньогрецького мислителя Геродота.
Демократія розширює сфери індивідуальної свободи, соціалізм її обмежує. Демократія утверджує найвищу цінність коленої людини, соціалізм перетворює людину у простий засіб, цифру. Демократія і соціалізм не мають міме собою нічого спільного, крім одного слова: рівність. Але подивіться, яка відмінність; якщо демократія прагне до рівності в свободі, то соціалізм - до рівності в рабстві і примусі. А. де Токвіль
Демократія - це влада народу, із народу і для народу. А.Лінкольн
Демократія - це така форма організації та функціонування політичної системи, при якій існують рівні можливості для здійснення прав і свобод кожного члена суспільства. Зміст демократії складають права та свободи людини, рівність, соціальна справедливість, солідарність.
Демократія поділяється на пряму (безпосередню), плебісцитарну, представницьку (репрезентативну).
Пряма демократія - це безпосередній вираз особою своїх політичних прав і свобод шляхом участі у підготовці, обговоренні, прийнятті важливих рішень.
Плебісцитарна демократія відрізняється від прямої тим, що остання передбачає участь громадян в усіх стадіях політичного процесу, а при плебісцитарній можливості політичного впливу громадян обмежені і зводяться до голосування "за" чи "проти" певного законопроекту чи рішення.
Представницька демократія - це опосередкована участь громадян у прийнятті рішень шляхом вибору ними в органи влади своїх представників (депутаті»), які покликані виражати їхні інтереси.
Демократію характеризують:
• визначення народу единим джерелом влади, сувереном у державі;
• рівноправність громадян (як мінімум - рівність їх виборних прав);
• підпорядкованість меншості волі більшості при прийнятті рішень та їх виконанні;
• виборність законодавчих органів влади;
• пріоритет прав людини над правами держави;
• обмеження влади більшості над меншістю;
• повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами;
• верховенство закону в усіх сферах суспільного життя;
• розподіл влад з метою недопущення її надмірної концентрації у єдиному центрі.
Погляд. Україна - молода демократична держава, тому не може ще в повному обсязі застосувати у своїй практиці всі європейські норми і стандарти демократичного життя.
У країнах Західної Європи демократія розвивається понад сто років, Україна ж стала на цей шлях лише в 90-і pp. XX ст. і їй ще багато треба зробити, щоб прискорити інтеграцію в законодавчий європейський процес.
УВАГА! Сучасна модель демократії – плюралістична демократія. Це система представницького правління, за якою парламентарі обираються народом і є відповідальними перед ним.