Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння

Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротворчим чинником українського суспільства, що свідчить про ста­новлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні чинники: сформування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві; * надто різкий поділ на бідних та багатих; *процеси збіднення та збагачення мають деформований характер.

За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень (злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду систе­ми соціального контролю стали, загрозливими для суспільства.

3Природне середовище мешкання людини,особливості забезпечення життєдіяльності в ному.

Взаємовідносини між людиною і природою — найбільша проблема, яка хвилює сучасне суспільство. Це й зрозуміло, бо природа — один з компонентів середовища існування людини, і від її стану залежить майбутнє всього людства. Природа — у широкому розумінні слова — це увесь матеріально-енергетичний та інформаційний прояв Всесвіту. Безумовно, це поняття стосується і живого світу планети Земля, у тому числі людини.

Природне середовище або довкілля обумовлено наявністю абіотичних та біотичних чинників існування людини у навколишньому середовищі.

Абіотичні чинники — сукупність неорганічних речовин, які є основою існування біосфери. Наприклад: склад атмосферного повітря, наявність у ньому домішок, склад води і наявність у ній неорганічних речовин, температура повітря, атмосферний тиск, радіаційний фон тощо.

Біотичні чинники — це сукупність живих організмів, які своєю життєдіяльністю впливають на інші організми, у тому числі на людину. Наприклад: рослини виділяють кисень, необхідний людям, тваринам, а ті, у свою чергу, забезпечують поступлення в атмосферу вуглекислого газу, який використовують рослини у процесі фотосинтезу.

Існує чотири групи основних функцій, які стосовно людини виконує природна сфера:

1) фізіологічна — підтримує життя людини як біологічного виду;

2) соціальна — забезпечує формування людини як соціуму;

3) економічна — визначає діяльність економічних умов існування людини, а також відтворення людини як трудового ресурсу;

4) екологічна — формує, регулює і підтримує стан екосистеми, в якій відбувається життєдіяльність людини.

Унаслідок розвитку природних законів (фізичних, хімічних, біологічних) близько 5 млрд. років тому виникло і безперервно розвивається життя на Землі. Живі істоти народжувалися, поступово еволюціонували від найпростіших до все більш складних систем з їх центром — головним мозком, створили нове середовище під назвою "ноосфера".

Людина — найвищий ступінь розвитку живих організмів на землі, суб'єкт суспільної історичної діяльності і культури. В. Вернадський підкреслював, що людина без природного середовища, яке підтримує її існування, не можлива. Між організмом людини і природним середовищем постійно відбувається обмін речовин. Із природного середовища організм отримує кисень і поживні речовини, а до природного середовища надходять шкідливі продукти розпаду. У сприятливих умовах середовища людина отримує можливість для свого комфортного існування, але, разом із тим, відхилення параметрів середовища від норми створює загрозу для її життя і здоров'я.

На організм людини впливають різноманітні природні фактори: атмосферний тиск, коливання температури, вологість, рівень сонячної радіації, хмарність, опади, вітер, землетруси.

Атмосферний тиск — це сила, з якою повітря тисне на земну поверхню, на всі предмети, які в ній знаходяться. Нормальний атмосферний тиск становить 760 мм рт. ст. З висотою тиск зменшується. Тиск також залежить і від температури повітря. Існує два основних види атмосферної циркуляції. Циклони — це висхідні атмосферні вихори із замкненою ділянкою низького тиску в центрі, й антициклони — низькі атмосферні вихори з високим тиском у центрі.

Надлишковий тиск утворюється фронтом ударної хвилі під час аварій на вибухонебезпечних об'єктах або при ядерному вибуху. При цьому, залежно від величини надлишкового тиску, людина може отримати травми різного ступеня чи загинути.

Температура повітря залежить головним чином від географічної широти місцевості. На річний і добовий хід температури впливають також атмосферна циркуляція і підстилаюча поверхня.

Україна розміщена у помірному кліматичному поясі, має помірно-континентальний клімат, і лише південний берег Криму — субтропічний. Температура в основному залежить від величини сонячної радіації. Середні температури січня -2—8 °С на більшій частині території України і +2—4 °С — на півдні Криму. Середні температури липня +17—19 °С, а в південних районах і в Криму +22—23 °С.

Оптимальною температурою повітря, за якої забезпечується максимальна продуктивність праці, є позитивна температура 18—22 °С. Надзвичайно висока температура або дуже низька при високій вологості суттєво впливає на координацію рухів людини і точність реакції, що в умовах виробничої діяльності може спричинити аварійні ситуації.

Вологість залежить від кліматичних умов, пори року і доби. Відносна вологість повітря — параметр надзвичайно динамічний. На території України величина цього параметру може коливатися від 90 % до 100 % у дощову погоду, і до ЗО—40 % — у суху. Однак такі зміни вологості небезпеки для життя не становлять.

Освітленість — величина світлового потоку, що падає на одиницю поверхні. Вона повинна забезпечити зорове сприйняття предметів або їх реєстрацію за допомогою приладів. Неправильне розташування джерел світла, мала освітленість або досить велика може призвести до аварійної ситуації.

Загалом параметри природного середовища дуже активно впливають на життєдіяльність людини. Однак, якщо під дією тих чи інших факторів параметри вийдуть за межі сталих для певного регіону, то створяться умови, які можуть призвести до порушення або повного припинення життєдіяльності. Такі умови вважаються небезпечними, а обставини, що склалися при цьому, характеризуються як небезпека.

Як стверджують учені, за останні роки збільшується кількість вибухів на знати Сонці, які несуть заряди магнітного поля, що викликають "геомагнітні бурі", які дуже негативно впливають на людей, які мають серцево-судинні захворювання.

У результаті цілеспрямованої діяльності людини було розроблено і створено знаряддя праці та комфортні умови проживання. Як наслідок, людина впродовж багатьох століть втручалася у природну сферу, використовуючи все більше її ресурсів. Причому, на відміну від інших істот, людина застосовувала не тільки ті речовини, які потрібні для її фізіологічних потреб (кисень, воду, продукти харчування), але й величезну кількість копалин, лісових та інших матеріалів, потрібних для функціонування сотень тисяч електростанцій, фабрик, заводів. Відходи потрапляли у навколишнє середовище у кількості, що перевищувала можливості його самоочищення, що призвело до порушення екологічної рівноваги на планеті. У результаті такої виробничої діяльності людства наприкінці XX — початку XXI століть кількість різного роду небезпек на Землі збільшилася; з'явились небезпеки глобального характеру.

Серед таких глобальних проблем людства, що загрожують його безпеці, можна виділити такі:

— вичерпання запасів корисних копалин та джерел енергії;

— зміну якісних характеристик глобальних геосфер (атмосфери, гідросфери, літосфери);

— неконтрольоване зростання населення;

— урбанізацію міст;

— утилізацію виробничих і побутових відходів;

— кометно-астероїдну загрозу;

— гонку озброєнь, випробування ядерної зброї.

Розглянемо детальніше кожну з цих проблем.

Вичерпання запасів корисних копалин та джерел енергії. Споживання корисних копалин і природних джерел енергії у сфері матеріального виробництва у світі з року в рік збільшується.

Планета Земля має величезні, але не безмежні запаси корисних копалин і джерел енергії.

Сьогодні населення щорічно виробляє і споживає енергію, еквівалентну приблизно 5 млрд. тонн найкращого вугілля — антрациту. За даними вчених, це споживання буде збільшуватися вдвічі кожні 20 років, що може призвести до повного вичерпання природних енергетичних ресурсів планети — вугілля, нафти, газу, які, до речі, не відновлюються. Ресурси обмеження є одним з чинників, які в найближчі десятиліття сприятимуть розробленню і використанню новітніх технологій, забезпеченню зниження питомого споживання енергоресурсів, скороченню екологічно шкідливих викидів.

Існує величезний запас для скорочення питомого споживання енергії. Наприклад, споживання енергії на кожні 100 дол. ВВП становить 13 кг нафтового еквіваленту в Японії, 18 кг — у Німеччині, 35 кг — у СІЛА, 50 кг — у Канаді, 254 кг— у Румунії. У країнах, що розвиваються, енергія використовується ще більш неефективно, сягаючи 187 кг нафтового еквіваленту на 100 дол. ВВП в Китаї, 154 кг — в Алжирі, 132 кг — в Індії, 105 кг — в Єгипті, 94 кг — у Зімбабве, 93 кг — у Венесуелі.

Зміна якісних характеристик глобальних геосфер (атмосфери, гідросфери, літосфери). Виробнича діяльність людства призводить до зміни якісних характеристик глобальних геосфер (атмосфери, гідросфери, літосфери).

Зазначені процеси впливу на навколишнє середовище є також надзвичайно важливими економічними чинниками. Це підтверджується тим, що будь-які процеси цілеспрямованого впливу на природне середовище пов'язані з витратами (фінансові, матеріальні, енергетичні, інформаційні).

Про зміну клімату свідчить низка фактів. За останні 10 років у Європі були знати побиті всі метеорологічні "рекорди": найспекотніше літо, найбільш морозна зима, найсильніший період посухи; впродовж цих 10 років у світі було зафіксовано більше штормів і ураганів, ніж за весь інший період минулого сторіччя. Наприклад, на Північному полюсі йшов дощ, що останній раз відбувалося, на думку археологів, 160 000 років тому; полярний лід тане, за останні 15 років льодовикова маса зменшилася на 20%.

Загальний запас кисню повітря становить понад 1,2 х 10 15 тонн. Щорічно він зменшується приблизно на 1 х 10 10, а через 150—200 років за прискорених темпів науково-технічного прогресу можна очікувати його скорочення на кілька відсотків. Достатньо сказати, що організм людини чутливий до зниження концентрації кисню вже на 1 —2 %.

Неконтрольоване зростання населення. Надзвичайно швидко відбувається демографічне зростання. За даними ООН, у XX столітті для сучасної цивілізації характерні швидкі темпи зростання населення:

— початок нашої ери — 220 млн. осіб;

— 1900 рік — 1,6 млрд. осіб;

— 1941 рік — 4,6 млрд. осіб;

— 1950 рік — 2,5 млрд. осіб;

— 1987 рік — 5 млрд. осіб;

— 1996 рік — 5,6 млрд. осіб;

— 2005 рік — 6,5 млрд. осіб.

За прогнозами вчених, такий темп збільшення населення на планеті збережеться також і у XXI столітті. Такого висновку дійшли спеціалісти міжнародної організації "Уорлд Уотл" на основі прогнозів, згідно з якими населення Землі збільшиться у найближчі ЗО років до 10 млрд. Для того, щоб люди одержували адекватно харчування, його виробництво повинно збільшитися у три рази, однак ресурси стійкого сільського господарства вичерпалися. Є всі підстави стверджувати, що у разі зростання населення Землі такими темпами через 40 років світу може загрожувати голод.

Таким чином, до наявних фондів споживання треба додати, принаймні, стільки ж продовольства, житла, лікарень, товарів повсякденного попиту, за допомогою яких можна забезпечити життя населення, а це, відповідно, значно збільшує техногенне навантаження на природну сферу.

Дані про зростання кількості населення наведені у табл. 2.1.

Нині 88 % приросту населення припадає на країни, що розвиваються. У розвинутих країнах він не перевищує 1 %. На сьогодні чисельність населення України становить близько 47 млн. осіб. З 1992 року смертність населення в Україні почала випереджувати народжуваність, що може спричинити депопуляцію, тобто загрозу генофонду нації.

Відбулося перенасичення, абсолютне перенаселення планети, що загрожує дією екологічних факторів, які залежать від щільності населення. Збільшення чисельності перетворилося в загрозу для людини і людства загалом.

Таблиця 2.1. Зростання кількості населення

У той же час, за даними ООН, приблизно дві людини з трьох, що живуть на Землі, голодують, а приблизно 1 млрд. живе у злиднях.

У країнах, де відбувається швидке демографічне зростання населення (Азія та Африка), спостерігається нестача природних ресурсів і, в першу чергу, питної води, а також збільшується навантаження на ресурси, які скорочуються і не відновлюються.

Урбанізація міст. Сьогодні більшість жителів планети проживають у містах. Це спричиняє зростання промислового виробництва та енергоспоживання, що, у свою чергу, ще більше забруднює навколишнє середовище, а відтак — погіршує стан здоров'я людей.

Найбільш високі темпи урбанізації спостерігаються в країнах, що розвиваються.

Утилізація виробничих та побутових відходів. З розвитком НТП, винайденням нових технологій виробництва почали проявлятися деякі негативні сторони взаємодії людини і природи.

На перше місце серед них необхідно поставити проблему промислових, сільськогосподарських і побутових відходів. Відомо, що виробництво військово-промислового комплексу (ВПК) дає основну масу найбільш токсичних і небезпечних відходів, які негативно впливають на біосферу.

Варто зазначити, що проблема утилізації відходів існувала в біосфері завжди, ще задовго до існування людини, оскільки функціонування будь-якої системи без відходів неможливе. Але ця проблема вирішувалася самою природою на основі закону кругообігу речовин, збереження і перетворення енергії, фотосинтезу.

Наприклад, органічні рештки відмерлих рослин, листя, трупів тварин унаслідок природних процесів і життєдіяльності Ґрунтових мікроорганізмів перетворювались у шар гумусу, який позитивно впливав на родючість ґрунту.

Усі ці організми перебували у стані ідеальної рівноваги. І навіть поява людини та створення нею речовин, що раніше не існували в природі, цієї рівноваги не порушували. Проте через соціальні процеси (демографічне зростання чисельності населення, урбанізація міст, війни) та бурхливий розвиток науково-технічного процесу ця рівновага поступово порушувалась. Природа за допомогою своїх механізмів нейтралізації, утилізації вже не в змозі знищити значну частину відходів, які накопичуються у біосфері в геометричній прогресії.

Сьогодні до вже існуючої маси відходів щорічно додаються близько 150 млрд. тонн твердих, рідких і газоподібних відходів. Площі звалищ дедалі зростають, особливо поблизу великих міст і промислових центрів, поступово отруюючи середовище.

Наприклад, найбільше в світі звалище побутових відходів знаходиться у Нью-Йорку на Стейтн-Айленді. За 48 років його існування там накопичилося 68 млн м3 сміття.

У Стамбульському регіоні Умраніс, що знаходиться поблизу протоки Босфор, розташоване найбільше в Туреччині звалище побутових відходів. За деякими даними, йому навіть поступається Нью-Йоркське сміттєзвалище. У його надрах довгий час відбувалася хімічна реакція і 28 квітня 1993 року звалище вибухнуло. Квартали районів, розташовані поблизу звалища, відчули поштовх силою до 6 балів. Унаслідок цього було зруйновано 11 будинків, загинуло 39 людей. Після вибуху звалище закрили, а цю подію назвали "турецьким Чорнобилем".

Сучасні очисні споруди дозволяють знешкоджувати не більше 40 % відходів, а решта у вигляді неочищених стоків потрапляють в озера, ріки, моря.

Заводи, що займаються спаленням сміття, утилізують 15—20 % побутового сміття, решта 80—85 % відкладається на поверхні землі. Крім того, щорічно у водоймища з полів потрапляють мільйони тонн пестицидів, гербіцидів та інших хімічних речовин.

Паралельно з цією небезпекою існує небезпека поширення отруйних речовин, які залишилися з часів Другої світової війни. Технологій їх знищення та утилізації не існує й до сьогодні, тому рештки просто затоплюють у морях. Тільки у Балтійському морі дружніми зусиллями Німеччини, Великої Британії, Росії затоплено 303 тисячі тонн хімічних боєприпасів і компонентів до них, які знаходяться зараз на глибині 100 м при температурі 2—4 °С.

Аналогічна ситуація і у Чорному морі, на дні якого на глибині 50—80 м були захоронені тисячі тонн хімічних і звичайних боєприпасів. Це лише частина тих відходів цивілізації, які наповнюють води річок, морів, океанів та ґрунти. Можна сказати, що відходи поступово витісняють людину з її території, на зразок того, як людина витісняє природу.

Це Сьогодні в Україні загальна кількість цікаво накопичених відходів перевищує 25 млрд. тонн, що в розрахунку на 1 м2 території становить близько 40 тисяч тонн. На одну людину припадає понад 400 тонн.

Газоподібні відходи промисловості перетворили у смітник і атмосферу. Загальна кількість цих викидів уже знизила прозорість атмосфери у середньому на 5 %, а в таких промислових регіонах, як Донецько-Придніпровський в Україні — на 12—15 %. Унаслідок потрапляння в атмосферу газоподібних відходів порушується хімічний склад атмосфери, де вже на 3 % бракує кисню і на 5 % більший вміст вуглекислого газу. Зміна балансу хімічного складу стала причиною так званого парникового ефекту і потепління клімату. За різними оцінками вчених за останні роки середня температура повітря на планеті зросла на 0,5—1,5 °С, що призвело до збільшення чисельності природних катаклізмів, повеней, посух, а також до спалахів епізоотій та інфекційних захворювань людства. Унаслідок газоподібних викидів, у тому числі підприємствами військово-промислового комплексу й авіації, в атмосфері накопичується метан, слабкі розчини кислот, хлорфторвуглеводи, які руйнують озонову сферу.

Окрім цього, за 40—50 років освоєння космічного простору, запусків космічної техніки поступово і космос перетворюється у сміттєзвалище.

За різними даними, на орбітах навколо Землі накопичилося близько 3 тисяч відходів у вигляді деталей, що вийшли з ладу, побутового та іншого роду сміття. Основна маса відходів обертається біля Землі у радіусі 2000 км зі швидкістю 10 км/с. У випадку зіткнення об'єктів на такій швидкості енергія має величезну руйнівну силу, що дуже небезпечно у разі зрушення об'єктів з орбіти і падіння їх на Землю. Прогнозується, що якщо освоєння космосу і надалі просуватиметься такими темпами, то до 2010 року загальна маса таких відходів сягне 10—12 тисяч тонн, а до 2050 року зробить неможливим будь-який вид діяльності на земних орбітах не менше ніж на 50—100 років.

Кометно-астероідна загроза. Вона існувала ще до появи людини на Землі. На думку вчених, зникнення живих істот із поверхні Землі відбулося внаслідок зіткнення небесних світил — великого метеориту із Землею. Також через це на планеті глобально змінився клімат.

Земля, як і інші тіла Сонячної системи, піддається бомбардуванню космічними об'єктами, які є для неї небезпечними. Це метеорити, комети та їх уламки. Атмосфера значною мірою захищає поверхню Землі, однак є численні свідчення катастроф. Наслідки дії на Землю космічних об'єктів можуть бути різноманітними: виникнення ефекту ядерної зими, ерозія ґрунту, загазованість атмосфери окислами азоту, рясні кислотні дощі, масові пожежі, смерть та ураження людей, руйнування об'єктів економіки, інженерних споруд, комунікацій тощо. Уражаючі фактори космічних об'єктів при дії на Землю дуже подібні до уражаючих факторів ядерної зброї (за винятком радіологічних).

З метеоритних кратерів на поверхні Землі першим був відкритий Аризонський (діаметром понад 1200 м, глибиною 200 м). Найбільший кратер знаходився під кригою в Антарктиді (діаметром 200 км), скоріше за все, він став наслідком падіння астероїда.

У 1908 році впав метеорит у Тунгуську тайгу (Сибір). Вибух був таким, що впродовж трьох тижнів жителі Західної Європи спостерігали на Сході надзвичайне світло. Можна собі уявити, якщо б це падіння сталося там, де щільність проживання населення дуже велика. Це могло б спричинити великі людські жертви і руйнування.

На сьогоднішній день науці відомі понад 200 кратерів, які виникли від ударів великих метеоритів, близько десяти з них мають у діаметрі понад 50 км.

Підраховано, що потужність вибуху, який виник при падінні об'єкта в Антарктиді, становила 250 млн. Мт, для порівняння — енергія, яка виділилася при падінні аризонського метеорита — 1 Мт, тунгуського — 25 Мт.

У XX столітті кометно-астероїдні загрози не один раз поставали перед людством, але сучасна наука спроможна заздалегідь виявити такі небезпеки і, використовуючи системи захисту, уникнути їх.

Гонка озброєнь, випробування ядерної зброї. Це одні з найболючіших питань, що стоять перед людством. 300 учених із тридцяти країн світу, які вивчали і моделювали можливі наслідки ядерної війни, дійшли висновку, що у разі ядерної війни близько 2 млрд. людей згорить у ядерному полум'ї, розпорошаться або перетворяться на пару, загинуть від пожеж, радіоактивних опадів, відсутності медичної допомоги. Дим і попіл від палаючих міст, лісів, полів, нафтосховищ утворять суцільну завісу в повітрі довкола планети. Настане "ядерна ніч", яка триватиме декілька місяців. Температура знизиться на 20 градусів за Цельсієм. Буде знищено озоновий шар. Усе живе загине, тобто "ядерна зима" перетворить Землю на пустелю. Навіть одного відсотка наявного ядерного арсеналу буде достатньо, щоб знищити не тільки людей, а й флору і фауну на Землі.

Варто сказати про те, що, незважаючи на мораторій щодо заборони розповсюдження ядерної зброї, окрім країн, які мають ядерну зброю (США, Росія, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан), потенційно її можуть мати ще чимало країн. Це збільшує ризик можливого її використання амбіційною екстремістською силою.

Особливо важливими питаннями для країн, які мають ядерну зброю, є питання, пов'язані зі зберіганням, оскільки існує небезпека її викрадення терористами.

Людство морально відповідає за збереження планети перед нащадками. З 60-х років XX століття серйозну увагу охороні довкілля почала приділяти ООН. Було прийнято резолюції: "Економічний розвиток і охорона природи" (1962 рік), "Про організаційні і фінансові основи міжнародного співробітництва в галузі охорони природи" (1972 рік), "Про історичну відповідальність держав за збереження природи Землі для нинішніх і майбутніх поколінь" (1981 рік), створено спеціальний заклад (ЮНЕП) з охорони навколишнього середовища.

Військовий конфлікт на території Кувейту (1991 рік), Іраку (2005 рік) та прилеглих територіях, війна у Чечні наочно показали, наскільки воєнні дії негативно впливають на навколишнє середовище. Так, у результаті горіння 500 нафтових свердловин у Кувейті, що тривало впродовж 6 місяців, відбулося значне теплове забруднення атмосфери (86 млн. кВт цілодобово), забруднення сажею від палаючої нафти (1200 тонн цілодобово), вуглекислим газом (1,9 млн. тонн). Нафтою було вкрито 1554 км 2 поверхні моря, а цілодобово її згорало 7,3 млн. літрів. Унаслідок воєнних дій у Чечні виникали масові інфекційні захворювання людей, що призвело до чисельних жертв серед мирного населення.

Конференція ООН (1972 рік) встановила Всесвітній день охорони навколишнього середовища — 5 червня, який відзначається з метою привернути увагу світової громадськості до проблем охорони довкілля.

У1992 році Всесвітня конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро прийняла стратегічну Концепцію забезпечення сталого розвитку людства у XXI столітті. Наступний Всесвітній екологічний самміт у Йоганнесбурзі у 2002 році за участі 180 країн світу, багатьох міжнародних організацій та провідних учених переконливо засвідчив необхідність практичної реалізації прийнятої Концепції.

Взаємовідносини людини з природою повинні базуватися на принципах розумного природокористування і покращення природної інфраструктури. Природні ресурси мають використовуватися раціонально, а взаємозв'язок людини з природою мусить бути не стихійним, а суворо контрольованим процесом.

Отже, виходячи з визначення характеру взаємодії людини з природою, можна зробити висновки:

— життєдіяльність людини повністю залежить від природи;

— існує негативний вплив людини на природу;

— необхідні гармонійні відносини людини і природи.

4Принципи та способи забезпечення життєдіяльності в техногенному середовищі.

Техногенне середовище— це навколишнє середовище, яке є похідною діяльності людини, тобто середовище, яке виникло як наслідок цілеспрямованої діяльності людства. Нині, за окремими винятками, майже все навколишнє середовище є техногенним. Об'єктами діяльності людини є міста і села, промислові підприємства і гідроелектростанції, сільськогосподарські угіддя і штучні водотоки, навіть багато лісів в Україні, як правило, насаджено людиною.

5Соціально-політичне мешкання людини,його характеристика.

Соціально-політичне середовище
Як було визначено раніше, людина - це соціальна істота (суспільна), і живе вона в соціально-політичному середовищі. Вона виходить у світ разом з іншими. Спілкування формує мову, розвиває мислення, почуття. Діяльність створює спільну основу існування. Створюється особливий, відмінний від тваринного, спосіб життя, що закріплюється різноманітними інститутами, нормами, символами, сукупність яких становить світ великої людської культури.
Соціум - це система підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія котрих забезпечує цілісність суспільства, і навпаки - дисгармонія її веде до суттєвих конфліктів і деформацій. Суспільство - це сукупність історично складених форм спільної діяльності людей.
Сфера суспільного життя містить у собі різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, чинники як матеріальні, так і ідеальні, об'єктивні і суб'єктивні.
Виділяють такі сфери суспільного життя:
- матеріальну - охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання;
- соціально-політичну - включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві - класові, національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реформа, еволюція, війна, класова боротьба. У цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава, громадські організації;
- духовну - це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості, трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масової інформації), перетворення на індивідуальний духовний світ людини;
- культурно-побутову - це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім'ї, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), освіта, виховання тощо.
Усі сфери суспільного життя взаємопов'язані. Важливу роль у суспільстві відіграють соціальні відносини, які втілюють у собі норми економічного, політичного, правового, морального життя суспільства, а також суспільні правила життєдіяльності й поведінки людей. Соціальні відносини виникають між людьми у процесі їх діяльності та спілкування. Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяють на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні та інші.
В основі суспільних відносин лежать індивідуально-суспільні інтереси і потреби людей. У суспільстві постійно виникають і вирішуються різноманітні суперечності, зіткнення інтересів, суспільних цінностей, відносин. Завершальним етапом механізму вирішення суперечностей у системі суспільних відносин є конфлікт. Усе історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. У цьому зв'язку конфлікт є не відхиленням від норми, а нормою співіснування людей у соціумі, формою встановлення пріоритетів у системі інтересів, потреб, суспільних відносин взагалі. Люди конфліктують із різних причин - економічних, політичних, соціальних, екологічних, моральних, релігійних, ідеологічних тощо. Конфлікти бувають різними: між країнами і народами, соціальними верствами й націями, підприємствами та установами, робітниками й адміністрацією, підприємцями та екологами, студентами й викладачами, чоловіками та жінками, молодшим і старшим поколінням.
Люди у процесі життєдіяльності об'єднуються в соціальні групи. Соціальна група - це сукупність певного числа людей, об'єднаних спільним інтересом чи спільною справою. Об'єднання людей у соціальні групи відбувається на засадах не лише матеріальних інтересів. Деякі групи (релігійні) ґрунтуються на засадах духовності. Є групи, в основі яких лежать кревні зв'язки, взаємодопомога, відповідальність (рід, сім'ї тощо). Людей єднають також спільні етнічні особливості (народ, нація), соціально-політичні інтереси (партія, держава), громадсько-моральні та культурні прист-расті (суспільні організації, братства, спілки тощо).
Необхідно розрізняти малі, середні й великі соціальні групи.
Малі соціальні групи - це групи, що об'єднують до декількох десятків осіб: сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільності, дружні (товариські) компанії, шкільний клас тощо.
Середні соціальні групи - групи, що об'єднують жителів одного села чи міста, працівників одного заводу, викладачів одного навчального закладу.
Великі соціальні групи - класи, етнічні спільності (нація, народність, плем'я), вікові групи (молодь, пенсіонери), статеві об'єднання (чоловіки, жінки) - це численні об'єднання людей (до декількох десятків і сот мільйонів).

6.Сучасні екологічні проблеми і здоров’я.

Розвиток цивілізації не можливий без раціональної взаємодії з природою, яка розвивається і функціонує мільйони років. Людина отримує від неї все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, а також, що не менш важливо, емоційну та естетичну наснагу.

Цілеспрямованість дії людини на природу зумовлює не тільки позитивний вплив, а й призводить до негативних наслідків. Своєю діяльністю людина настільки розбалансувала природні зв'язки всієї глобальної екосистеми, що вона почала активно деградувати, втрачаючи здатність до самовідновлення. Цей вплив посилюватиметься із зростанням глобалізації світової економіки.

Екологічний фактор почав реально лімітувати добробут людей: а це погіршує знати здоров'я, збільшує ризик генетичних збоїв, скорочує тривалість життя. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), суспільне здоров'я на 50 % залежить від способу життя і на 25 % від стану навколишнього середовища.

Основними складовими природного середовища є: атмосфера, гідросфера, літосфера, біосфера. Кожна з них має складові елементи, структуру та особливості. Три з них — атмосфера, гідросфера і літосфера — утворені неживими речовинами і є аріолом функціонування живої речовини біоти — головного компонента четвертої складової довкілля — біосфери. Розглянемо детальніше кожну з них.

Особливе місце в структурі природного середовища займає біосфера.

Біосфера (біос — життя, сфера — діяльність) — зовнішня оболонка Землі, у межах якої існує життя. Основним елементом біосфери є людина. Людина — вищий ступінь розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності та культури.

Тенденція еволюції біосфери така: поступове збільшення її загальної біомаси і продуктивності; нагромадження акумульованої сонячної енергії в поверхневих оболонках планети; зростання інформаційної ємності біосфери, яка проявляється в збільшенні життєвих форм; підсилення певних біогеохімічних функцій живого і продуктів життєдіяльності та поява нових функцій; зростання ролі живої речовини в геологічних, геохімічних та фізико-географічних процесах; ускладнення структури біотичного кругообігу. Необхідно додати також трансформуючий вплив господарської діяльності людини, що викликає еволюційну заміну певних біоелементів. Іноді така заміна на регіональному рівні супроводжується повним їх зниженням. Швидке вилучення видів із структури екосистеми спричиняє тенденції, зворотні до вищезазначених, — знижується біомаса, продуктивність та інформаційність біосфери, змінюється характер фіксації сонячної енергії. Отже, еволюція може йти не лише прогресивним шляхом, а й регресивним.

Проблема "людина — біосфера" має два основних аспекти:

1. Техніко-економічний, пов'язаний із зростаючим виснаженням природних ресурсів планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо пошуку нових джерел енергії тощо.

2. Соціально-екологічний, пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища і порушенням біологічної рівноваги у системі "людина — біосфера".

Але якщо соціально-екологічний процес спрямований, як уся еволюція, то в який бік? На це питання відповідає закон, сформульований В. Вернадським: біосфера неминуче перетвориться в ноосферу, тобто сферу, де розум людини буде відігравати домінуючу роль у розвитку системи "людина — природа". Іншими словами, хаотичний саморозвиток, заснований на процесах природної саморегуляції, буде замінено розумною стратегією, що ґрунтується на прогнозно планових принципах та регулюванні процесів природного розвитку.

Основоположники цього вчення (Б. Леруа, П. Тейяр де Шарден, В. Вернадський, П. Флоренський) вкладали в це поняття "розум людини" і божественне начало (сходження до людей божественного розуму), що випливало з їхнього світогляду. У наведеному формулюванні закон ноосфери здається логічним, оскільки людство як частина природи, перетворившись на руйнівну загальносвітову "геологічну силу", може або остаточно зруйнувати біосферу, і тим самим знищити себе, або зберегти її і власне існування. Але, за образним висловлюванням російського геолога М. Вассоєвіча, "біосфера — це є і мешканці, і дім, і ми в нім".

Відмінною особливістю сучасного світу є постійне збільшення антропогенних і технологічних навантажень на біосферу. Це є причиною збільшення розмірів техносферних регіонів, в яких проживає більшість населення планети. Ці регіони характеризуються високим рівнем концентрації промислових об'єктів і щільністю населення.

На планеті сформувалися регіони, де рівень забруднення біосфери сягнув загрозливих розмірів.

Наукові дані свідчать, що катастрофічні зміни в біосфері траплялися досить регулярно ще незадовго до появи людини. Але відбувалися вони впродовж досить тривалих періодів. Відомо, що суттєві зміни умов середовища спричинили зникнення цілої низки видів організмів, але в цьому вбачали прискорення еволюційних Пристосувань. Це відбулося за принципом катастрофічного поштовху, згідно з яким катастрофа завжди викликає суттєві еволюційні перебудови, що можна трактувати як прогресивне явище. Етап прискорення змінюється етапом уповільнення еволюції, тобто діє принцип перервності та неперервності розвитку біосфери.

У наш час антропогенні впливи на біосферу відбуваються інтенсивно й регулярно, і варто чекати нового прискорення еволюційних перебудов, наслідки яких нам навіть важко уявити. Насамперед постає проблема поінформованості людства не лише про стан біосфери, а також про її інформаційно-управлінські мережі. Усвідомлення людством кризової ситуації в біосфері і реакція на глобальну екологічну кризу, що вже розпочалася, характеризується надмірною повільністю. А це загрожує людству фізичним знищенням. За деякими підрахунками, нам залишилося 40—100 років.

7.Антропогенні екологічні катастрофи,їх види.

Антропогенні катастрофи - це негативні природно-техногенні зміни природного середовища, довкілля - біосфери, викликані дією чинників якісного та кількісного характеру, породжених господарською діяльністю людини. Результати таких катастроф впливають на людей, тваринний і рослинний світ, навколишнє середовище в цілому. Катастрофа (гр. - гибель, руйнування) - результат дії певних чинників, сил, через які об'єкт руйнується так, що його відновлення неможливе.

Сучасна прискорена деградація природного середовища - результат розвитку урбанізації, різкого розширення масштабів господарської діяльності людства, його споживчого відношення до природи.

Рюкзак №1 SwissGear Швейцария. Европейское качество! reklama-on.com 1 199 грн

Недорогие ботинки Натуральная кожа. Прочная подошва. Жмите! shoes.in.ua 699 грн

Парфюмы со скидкой -70% на Ваши любимые ароматы! Только у нас deluxe.in.ua

Лучшие ароматы Сводите всех с ума ароматными нотками! Сегодня распродажа aromka.com.ua

Недорогие ботинки Качественная обувь из натуральной кожи и меха. Жмите! shoes.in.ua 699 грн

В результаті збільшилася кількість надзвичайних ситуацій (НС) екологічного характеру - землетрусів, повінів, ураганів, зсувів в багатьох регіонах планети.

Наприклад, в грудні 1967 р. відбувся землетрус у 8 балів у районі водосховища на плато Декан (Індія) - загинуло 180 людей.

Відбулися землетруси від 5 до 7 балів у США на озері Мід, в Африці на водосховищі на річці Замбезі, у Китаї - водосховище Гуаньчжоу, у Таджикістані Нурекське водосховище на річці Вахш. Наведені, штучні землетруси на нафтових родовищах у США (м. Рейнджел, 4-5 балів), на вугільних шахтах Луганська (Україна) у 1995-1996 рр. потужністю 3-5 балів, на Стрілковому родовищі природного газу у Криму зареєстровано 10 поштовхів до 4 балів.

Надзвичайні стани екологічного характеру - це інтенсивна деградація грунтів через його забруднення важкими металами (нікель, кадмій, свинець, ртуть, хром) і агрохімікатами, забруднення всього довкілля шкідливими хімічними речовинами, шумом, електромагнітними, радіоактивними випромінюваннями, температурними інверсіями над промисловими містами. Все це передбачили Закони Українм "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" і " Про зону надзвичайної екологічної ситуації".

Забруднення, засмічення і виснаження всіх ресурсів не тільки знижують якість життя людей, але і загрожують життю. Через активну антропогенну діяльності проявляються негативні екологічні зміни або стани, які можна поділити на п'ять груп.

Умовно сприятливий стан - виникає в ландшафтах, які незначно змінені діяльністю людини, що не впливає на їх структуру, функції.

Друга група - задовільний екологічний стан, який характеризується змінами у навколишньому природному середовищі, що активно не впливають на існування його компонентів, не погіршують стан здоров'я людей, тварин, рослин

Третя група - напружений екологічний стан, для якого характерні активні негативні зміни в окремих екосистемах.

Критичий екологічний стан (четверта група) виникає при забрудненні грунтів, повітря, вод, для яких рівень параметричного забруднення (фізичні, фізико-хімічні фактори) та хімічного - шкідливими речовинами перевищує їх гранично допустимі значення (майже вся територія на сході України, її великі промислові міста). Для таких територій характерно руйнування екосистем, зникнення умов для подальшого існування живих компонентів - людей, тварин, рослин.

П'ята група - катастрофічний екологічний стан, при якому існування в незміненому, тобто нормальному стані людей, тварин, рослин (виникають шкідливі, летальні мутації) неможливо.

На території України в стані екологічної катастрофи знаходиться Чорнобильська зона. Тут нормальна діяльність людей буде неможливою на протязі десятків тисяч років, через забруднення радіоактивними речовинами.

За час свого існування людство безповоротно знищило біля 300 млрд т кисню, замінивши його шкідливими сполуками, з яких в процесі фотосинтезу кисень уже не може утворитися. В атмосферу щорічно надходить 800 млн т пилу, 200 млн т сполук сірки і 100-150 млн т оксидів азоту. Це сприяє виникненню кислотних опадів, які шкідливо впливають на всі живі організми, сприяючи руйнації металевих, мінерально-карбонатних об'єктів із мармуру, вапняку, туфу, прискорюючи їхню корозію, руйнацію.

Подолання цих негативних наслідків потребує великих матеріальних, моральних витрат. Орієнтовна економічна оцінка регіональних негативних антропогенних змін в Україні наведена в таблиці 6.

Отже, навмисне неграмотне, необгрунтоване втручання людей у природні процеси провокують надзвичайні ситуації. Прикладами цього є сучасні глобальні екологічні проблеми: руйнування озонового шару, парниковий ефект, кислотні опади - дощі, тумани, сніги, пилові бурі, збільшення площ пустель, деградація грунтів, зсуви, селі, землетруси, цунамі, урагани.

Таблиця 6

Прояви природно-антропогенних небезпек та їх оцінка

Отже, навмисне неграмотне, необгрунтоване втручання людей у природні процеси провокують надзвичайні ситуації. Прикладами цього є сучасні глобальні екологічні проблеми: руйнування озонового шару, парниковий ефект, кислотні опади - дощі, тумани, сніги, пилові бурі, збільшення площ пустель, деградація грунтів, зсуви, селі, землетруси, цунамі, урагани.

В результаті антропогенної діяльності температура атмосфери з початку XX сторіччя вже зросла приблизно на 2-3 градуси за Цельсієм. До 2050 року збільшиться ще на три, а в порівнянні з початком XX сторіччя ще на 6 градусів. Таке підвищення температури може призвести до повного зникнення льодових полів у Північному океані. Вже тепер, за останні 50 років рівень Світового океану підвищився на 10 см, а в ХХ1 ст. він буде зростати на 3-5 см за рік, якщо цей процес не буде зупинено. Для цього підписано ряд міжнародних договорів про зменшення викидів в атмосферу газів, які сприяють цьому ефекту.

Відбувається всепланетне забруднення і виснаження грунтів, які є літосферним утворенням і основою життя для всіх організмів. Грунт має всі властивості, характерні живій і неживій природі і складається з генетично пов'язаних структур. Грунт - верхній родючий шар літосфери.

Сучасна площа земель на планеті, придатних для ведення сільськогосподарських робіт складає не більше 7 млрд га, з яких вже використано найбільш родючих 4,5 млрд га (33 % суші), а це майже межа. За всю історію людства приведено в повну непридатність для ведення сільського господарства 1,5-2,0 млрд га раніше родючих грунтів.

За даними ООН щорічно до 57,5 млн кв. км пустель світу (47 % площі суші) додається по 7 млн га колишніх сільгоспугідь планети. А це означає втрату продуктів харчування, достатніх для харчування 21 млн людей на протязі року. Однією з причин руйнації грунтів є надмірне використання агрохімікатів. Вони зменшують кількість гумусу, погіршують якість грунтів, обумовлюють всі види ерозії (лат. еродере -руйнувати). Вітрова - виникають пилові бурі. Водна - через зменшення концентрації гумусу вода легко розмиває грунт, вимиваючи його з кожного гектара до 70 т, замулюючи водойми. Хімічна - за рахунок агрохімікатів зменшується якість і вміст гумусу, а отже і родючість. Цей вид ерозії посилює природні види ерозії (вітрова і водна), сприяє забрудненню природного середовища.

Іде страшна, катастрофічно швидка руйнація середовища життя людини в найбільш уразливому для його існування місці - педосфері - грунтовому покрову планети. Це в країні, де В.І. Вернадський створив вчення про біосферу і ноосферу, а В.В. Докучаєв дав людству нову науку - грунтознавство. "Усе починає земля..." - пророкував біля 2000 років тому древньоримський філософ Тит Лукрецій Кар.

Слід знати і про випадки недбалого, злочинного поводження з радіоактивними речовинами окремими особами, про ядерний тероризм. Так, на території Київа з 1962 р. існувало звалище радіоактивних відходів поряд з музеєм архітектури під відкритим небом. У 1979 р. на Краматорському каменедробильному заводі ампула з радіоактивним ізотопом (цезій-137) потрапила у щебінку, яку використали для виготовлення домової панелі, радіоактивний фон якої складав 200 Р/г, з-за чого загинуло 4 людини.

У 1991 р. таку ж ампулу було знайдено на території одного з київських санаторіїв, у 1993 р. затримані люди, які самі возили уран по Москві. В морському порту Одеси затримали групу з 6 чоловік, які намагалися вивезти 2 кг радіоактивної речовини. У 1995 р., після виводу військової льотної частини Бердянського гарнізону, було знайдено дві ампули з радіоактивним ізотопом цезію-137 на території військового містечка. До речі вони були знайдені випадково населенням за допомогою побутових дозиметрів.

В середині 1996 р. слухалося діло в Київському обласному суді про крадіжку з четвертого блока Чорнобильської АЕС урану, активність якого складала 2700 Р за годину. Отже, небезпеку може скласти і так званий ядерний тероризм і тому наявність у населення дозиметрів може запобігти цьому явищу.

Як правило антропогенні катастрофи - результат політики гігантизму, про що попереджали вчені ще на початку XX століття, зокрема В! Вернадський. Будь-яка система, яка складається з великої, критичної кількості взаємодіючих елементів - інтерактивна система стає некерованою.

Існує теорія самоорганізованої критичності, згідно якої складові елементи системи еволюціонують, самозмінюються до критичного стану під дією внутрішніх (наприклад механічні напруги, старіння матеріалу, генетичні зміни), зовнішніх причин (корозія, дія випромінювань).

Такими системами є не тільки складні механізми, їх комплекси, а і все народне господарство, його окремі галузі. Якщо прийняти за 100% деякий критичний рівень антропогенного навантаження, після якого відбуваються незворотні зміни, то близько 80% такого рівня досягли Луганська, Запорізька, Івано-Франківська області та Кримська автономна республіка.

Суспільство, цивілізація при сучасному стані технологій, можливостях біосфери, досягли критичної межі через перенаселеність планети при низькій комфортності заселених територій. Тому в 1992 р. з'явилася аналітична праця братів Герберта та Джона Медоузів "За межами", яка аналізує сучасний стан планети і висуває для невідкладного вирішення три проблеми. Перша - скоротити населення планети до 1 млрд людей, виділивши на 2020 рік квоту для кожної держави. Для Росії - 50 млн, для України - 10-15 млн Друга - державам третього світу заборонити розвиток промисловості по західному типу, а орієнтувати їх на "зелену революцію". Третя - всім державам скоротити матеріально-речовинні потреби, підвищивши духовні. Але чи можливо це за такий короткий час і чи не призведе це до різкого погіршення загального стану антропогенної системи, що може проявитися непередбачуваними наслідками.

8Екологічний стан довкілля в Україні і здоров’я населення.

Здоров'я людини залежить від багатьох факторів. Вважається, що приблизно на 50% здоров'я визначає спосіб життя - умови праці, звички, харчування, моральне і психологічне навантаження, матеріально-побутові умови, взаємовідносини в сім'ї тощо. На 20% здоров'я залежить від генотипу і на 20% - від стану природного середовища. 1 лише па 10% здоров'я обумовлене системою охорони здоров'я.

Людина - складна біосоціальна система, продукт довготривалої біологічної і соціальної еволюції, в процесі якої формувалися її біологічні потреби та вимоги до середовища проживання. Різка зміна чинників довкілля протягом життя одного покоління ставить їх у протиріччя з біологічними можливостями організму людини.

Серед різноманітних факторів навколишнього середовища, які впливають на здоров'я населення, найбільш очевидним є мікробний, котрий мас величезне значення у виникненні інфекційних захворювань. Наявність специфічного збуджувача в навколишньому середовищі, елементами якого є не тільки повітря, вода, фунт, харчові продукти, а іі рослини і тварини, являється обов'язковою умовою розповсюдження захворювання.

Більш складна й менше вивчена роль стану й змін навколишнього середовища в неінфекційній захворюваності населення.

Збудники захворювань мають різні властивості (тривалість, стійкість та таке інше). Наприклад, радіонукліди переходять з повітря в воду та фунт, у рослини і тварини, охоплюють, мігруючи, усе навколишнє середовище. А холерний вібріон, добре почуваючи себе в вологому середовищі, гине на сонці.

Людина с кінцевою ланкою чисельних ланцюгів живлення, у які сама втручається під час господарської діяльності, включаючи до біологічного кругообігу екологічних систем нові хімічні засоби. Багато хімічних речовин, що мають кумулятивні властивості, накопичуються в кожному наступному ланцюзі живлення і найбільшою мірою - в організмі людини, порушуючи при цьому обмінні процеси.

Нормальний обмін мікроелементів у живих організмах спостерігається, коли в фунті міститься кобальту 0,0007...0,0030%, міді 0,0015...0,0060%, марганцю 0,04...0,30%, цинку 0,03...0,07%, молібдену 0,0003...0,0030%, стронцію 0,06...0,10%, йоду 0,0002...0,0030%. Нестача або надлишок мікроелементів у воді і фунті впливає на розповсю-дженість багатьох захворювань. Справа в тому, що мікроелементи мають високу біологічну активність і беруть участь у різних видах обміну: білковому, жировому, вітамінному, вуглецевому, мінеральному, газовому і тепловому, а також впливають на тканинне дихання. Вплив мікроелементів на обмін речовин тісно пов'язаний з їх впливом на активність ферментів. Частина мікроелементів входить у структуру гормонів і вітамінів.

Вміст хімічних елементів у природних сферах теж впливає на здоров'я людини. Наприклад, в "м'якій" воді мало кальцію, магнію, ванадію, які виконують захисні функції по відношенню до серцево-судинної системи. Вживання питної води з вмістом фтору менше ніж 1 мг/л призводить до карієсу зубів. На розвиток ендемії зобу, окрім йоду, впливає нестача у воді і фунті брому, кобальту, міді, цинку, барію, марганцю, бору та надлишок стронцію.

В останнє десятиріччя збільшилася кількість алергічних захворювань, гострих респіраторних вірусних інфекцій, захворювань на грип. Головна причина - забруднення атмосфери. Вірус діє на фоні високої забрудненості хімічними канцерогенами, що збільшує його дію.

Злоякісні новоутворення виникають внаслідок опромінювання та з інших причин. Онкогени потрапляють до організму різними шляхами:

- через повітря (вдихання канцерогенів азбестового пилу, гематину, біхлорвінілового ефіру, бензолу, бензопірену);

- через травний тракт (з харчовими продуктами та водою, в яких присутні хром, кадмій, мінеральна олія, смоли);

- через шкіру (сажа та інші речовини).

Для дії онкогенних хімічних речовин характерне те, що пухлини виникають через латентний період (15-20 років), який тим коротший, чим більша доза і тривалість дії онкогену.

У живому організмі різні органи по-різному реагують на радіонукліди та онкогени. Органи, опромінення яких даною дозою спричиняє найбільше ушкодження, називають критичними органами.

На стан здоров'я значно впливають штучні стійкі органічні забруднювачі (СО₃), які втручаються в дію гормональної ендокринної системи чи навіть руйнують її. Наслідками є затримання розумового розвитку, репродуктивні проблеми, онкозахворювання тощо. СО₃ не розчиняються у воді, накопичуються у харчовому ланцюгу, стійкі у природному середовищі. Вони мають спорідненість із жировою тканиною живих організмів. Накопичуються в організмах тварин і людей, потрапляючи перш за все через продукти харчування. Найбільш розповсюджені СО₃ - це поліхлорований біфеніл (ПХБ), фурам, діоксан, ДДТ, токсафен. Світове виробництво СО₃збільшилося з 150 тис. тонн у 1935 році до 150 млн. тонн у 1994-му.

У табл. 4.3 наведені дані про вплив забруднювачів на показники здоров'я людини, а в табл. 4.4 - значення граничної концентрації деяких забруднювачів повітря.

Таблиця 4.3 Залежність показників здоров'я від шкідливих речовин

Таблиця 4.4 Значення ГДК

У здоров'ї населення України в останні роки намітилась ціла низка негативних тенденцій, багато з яких значною мірою пов'язані з тяжкою екологічною ситуацією. Зростає кількість захворювань (злоякісні новоутворення, цукровий діабет, психічні розлади, бронхіальна астма, виразки шлунку, хронічний бронхіт, серцево-судинні хвороби). Якщо у 1962-1965 роках частота випадків генетичних розладів у людини від впливу атомної радіації становила 5,65%, то у 1968-1988 роках - вже 10,65%. На кінець 1996 року кількість хворих туберкульозом досягла 700 тис. У 1997-му померло 9 тис. чол. У день захворює 70 чол. Захворюваність дітей за рік збільшилася в 4,5 рази.

Після Чорнобильської катастрофи в Україні велика увага приділяється радіотоксичності - властивості радіоактивних ізотопів спричиняти патологічні зміни в живому організмі.

За даними Міжнародного агентства з вивчення раку, виникнення приблизно 85% пухлин людини можна пов'язати із впливом чинників навколишнього середовища. Професійною хворобою можна вважати рак для шахтарів, сажотрусів, брикетників, робітників анілінофарбової промисловості.

На територіях, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, зараз проживає 2,5 млн. людей. Але практично все населення України більшою чи меншою мірою стикається з чорнобильськими радіонуклідами через воду, їжу, промислову продукцію. Медики встановили зв'язок змін у стані здоров'я з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вже у трьох тисяч осіб. Зокрема, виявлено значний вплив радіаційного опромінення на прискорення темпу старіння організму у людей віком до 50 років. Встановлено, що жінки більш чутливі

до опромінення, ніж чоловіки. Виявлено знищення показників клітинного та гормонального імунітету великої кількості людей. Особливе занепокоєння викликає зростання кількості захворювань на рак щитовидної залози у дітей. Якщо у 1986 році було 5 нових випадків захворювань, то у 1998 році - 50. В Україні річна частота захворювань на лейкемію щорічно зростає на 2...7%.

9.Основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища.

Забруднення антропогенне або штучне — вплив на навколишнє середовище, спричинений діяльністю людини, світовим господарством.

Поиск по сайту: