1. Внутрішньоутробний період — час від моменту зачаття до народження дитини. У ньому виділяють фази плацентарного та ембріонального розвитку. Це один із найважливіших періодів життя людини, який обумовлює всі наступні періоди.
2. Період новонародженості (перші 28 днів життя людини) — ранній та пізній періоди адаптації до зовнішнього середовища.
3. Період грудного віку (з 4 тиж до 12 міс життя).
4. Переддошкільний період (від 1 року до 3 років).
5. Дошкільний період (від 3 до 5 років).
6. Молодший шкільний вік (від 6 до 11 років).
7. Старший шкільний вік (від 12 до 17 років).
8. Молодий і зрілий вік (від 18 до 44 років).
9. Середній вік (від 45 до 59 років).
10. Похилий вік (від 60 до 74 років).
11. Старечий вік (від 75 до 89 років).
12. Довгожителі (понад 90 років).
Внутрішньоутробний період починається від утворення зиготи до народження дитини і продовжується 280 днів. Доношена дитина повинна народитися на 38—42-му тижні вагітності.
Виділяють п'ять періодів внутрішньоутробного розвитку.
Гермінальний період триває 1 тиж — від утворення зиготи до імплантації бластоцита в слизову оболонку матки.
Період імплантації продовжується 2 доби. У цей період під впливом терато генних чинників зародок може загинути і запліднена яйцеклітина не розвиватиметься. У разі хромосомних аберацій і мутантних генів можуть формуватися важкі вади розвитку.
Ембріональний період триває 5—6 тиж. Харчується зародок завдяки жовточному мішку. Відбувається процес органогенезу майбутньої дитини. Негативний вплив тератогенних чинників призводить до виникнення ембріопатій — вад розвитку. Термін вагітності від 3 до 7 тиж вважають критичним періодом розвитку плода.
Бмбріофетальний період триває 2 тиж. У цей період формується плацента, що в основному збігається із закінченням закладення внутрішніх органів. Від правильного формування плаценти залежить подальший розвиток плода.
Фетальний період починається від 9-го тижня ембріогенезу.
Фетальний період поділяють на два підперіоди.
Ранній фетальний підперіод — від 9-го до 28-го тижня ембріогенезу. Характеризується інтенсивним ростом і диференціюванням клітин в органах плода. Вплив негативних чинників призводить до порушення росту, гіпоплазії органів, дисплазії тканин. У відповідь на інфікування відбуваються проліферативні реакції з розростанням сполучної тканини, що призводить до розвитку цирозу і фіброзу. Можливе переривання вагітності, народження незрілої або недоношеної дитини. Патологічні зміни плода в цей період об'єднуються під терміном "ранні фетопатії".
Пізній фетальний підперіод починається після 28-го тижня вагітності й триває до початку пологів. Негативні чинники в цей період не викликають порушень формування внутрішніх органів, але можуть викликати передчасні пологи.
Пізній фетальний період переходить в інтернатальний, який починається від моменту регулярних пологових переймів до перев'язування і перерізування пуповини. У цей період можливі пологові травми.
Умови дозрівання і розвитку плода мають велике значення, бо харчування організму плода, який інтенсивно розвивається і ріст його збільшується в 5000 разів, відбувається за рахунок материнського організму.
Ембріон і плід дуже чутливі до тератогенних чинників, які підрозділяються на 3 групи: екзогенні; генетичні; змішані (генетичні з екзогенними).
Після перерізування пуповини починається наступний період — період новонародженості. Це перші 28 днів життя людини, цей період ще називають позаутробним, або неонатальним. Він підрозділяється на два підперіоди.
Ранній неонатальний підперіод триває 7 днів. Цей період адаптаційний для дитини. Під час переходу дитини до позаутробного способу життя починається легеневе дихання, працює мале коло кровообігу, перекриваються шляхи внутрішньоутробної гемодинаміки, змінюється енерге-
тичний обмін, терморегуляція, починає функціонувати травна система. Стан усіх систем організму новонародженого нестійкий. Адаптаційні механізми можуть легко порушуватися. Стан, який відображає адаптацію дитини, характеризується фізіологічною еритемою новонародженого, жовтяницею, статевими кризами, сечокислим інфарктом, фізіологічною втратою маси, катаром кишок тощо. Захворювання цього періоду зумовлені розладами і порушеннями процесів розвитку у внутрішньоутробний період і під час пологів. Виявляються різні аномалії розвитку, фетопатії, спадкові захворювання і хвороби, що пов'язані з антигенною несумісністю крові матері. Проявляються пологові травми, перенесена асфіксія, внутрішньоут-робне інфікування або інфікування під час пологів, аспірація навколоплідних вод. У перші дні можуть виникати гнійно-септичні захворювання через недостатній рівень імунітету в новонароджених. Важливе значення для ранньої діагностики має синдром дихальних розладів, в основі якого лежить незрілість легеневої тканини, нестача сурфактанту. Перші дні життядля дитини є критичними щодо налагодження грудного вигодову-иаиня, відповідного догляду за дитиною, забезпечення асептичних умов для захисту дитини від інфекції, антенатального температурного режиму. Велике значення в цей період відіграє контакт немовляти з матір'ю під час спільного перебування їх у відповідному відділенні пологового будинку.
Пізній неонатальний підперіод триває 21 день (з 8-го по 28-й день життя дитини). Здорова новонароджена дитина перебуває вдома під опікою дільничного лікаря-педіатра і медичної сестри. Систематичне спостереження здійснюється під патронажем медичного працівника на дому. У пізній неонатальний період можуть виявлятися вади розвитку, шіутрішньоутробна гіпотрофія, внутрішньоутробна інфекція. Цей період емоційного контакту дитини з матір'ю вважають початком психічного розпитку новонародженого.
Період грудного віку триває від 29-го дня життя дитини до 1 року. Мані годує дитину грудним молоком. У цей період спостерігається дуже інтенсивний ріст та нервово-психічний, моторний, інтелектуальний розвиток дитини. Максимальний темп розвитку відбувається на 2—4-му місяці життя.Зріст дитини протягом 1-го року збільшується на 50 % (24—28 см), а маса тіла потроюється. Такий темп розвитку забезпечується переважанням анаболічних процесів. Висока інтенсивність обміну речовин пояснює ЧЮТІпорушення обміну речовин, що призводить до виникнення рахіту, гіпотрофії, залізодефіцитної анемії.
Неадекватність харчування в цей період може стати причиною затримки фізичного і нервово-психічного розвитку. Порушення розвитку й обміну речовин часто є причиною виникнення захворювань. У грудний
період медична сестра повинна контролювати проведення дитині ЛФК, масажу, загартування. Важливими є підготовка і проведення щеплень проти дитячих інфекцій.
Переддошкільний період триває від 1 до 3 років. Він характеризується зниженням темпів фізичного розвитку дітей. До кінця 2-го року закінчується прорізування зубів. Відбувається інтенсивне формування лімфоїдної системи, яка часто може призвести до гіпертрофії мигдаликів, виникнення аденоїдів. У дитини розширюються рухові можливості й тому виникає проблема травматизму. Із захворювань частіше виникають гострі респіраторні захворювання. Формується більша частина алергійних захворювань, проявляються дитячі інфекційні хвороби. Навчання в цей період здійснюється через гру, у дітей проявляються риси характеру, формується поведінка. Виховання поступово стає головним елементом догляду за дітьми.
Дошкільний період триває від 3 до 7 років. Для нього характерний посилений ріст кісток. Наростання маси тіла стає меншим, але збільшується довжина кінцівок, формується обличчя. Імунний захист досягає зрілості. Із захворювань на перше місце виходять інфекційні хвороби, хвороби органів дихання, посилюється травматизм.
У цей період починається зміна молочних зубів на постійні. Вік 5— 6 років називають періодом розвитку інтелекту. Значно поліпшується •пам'ять, діти навчаються музики, малювання, іноземних мов.
Молодший шкільний вік триває від 7 до 11 років. У цей період закінчується заміна молочних зубів на постійні. Між хлопчиками і дівчатками виявляються різні ознаки в типі росту і дозріванні, у формуванні конституційного типу складу тіла. У дітей розвивається складна координація рухів дрібних м'язів, поліпшується пам'ять, підвищується інтелект. Навчання в школі стимулює їх самостійність. У цей період виявляються порушення постави, гостроти зору, часто діагностується карієс. Залишається високою частота інфекційних хвороб, з'являються шлунково-кишкові захворювання, серцеві та алергійні хвороби. Збільшується кількість дітей із зайвою масою тіла. Залишається високим травматизм.
Старший шкільний вік триває від 12 до 17—18 років. Цей період характеризується різкими змінами функцій ендокринних залоз. Для дівчат — це період бурхливого статевого дозрівання, для хлопців — початок статевого дозрівання. На цей вік припадає другий період посиленого росту. У кожної дитини може бути індивідуальний темп біологічного розвитку. Для цього періоду характерні порушення фізичного розвитку, статевого дозрівання. Поширені захворювання травного тракту, системи крові, кровообігу, зміни у вегетативній регуляції.
Старший шкільний вік є важким періодом психологічного розвитку, формування волі, моралі, свідомості, часто проявляються конфлікти. Зростає кількість неврологічних захворювань. Підлітки потребують допомоги і боку невропатолога і психіатра.
Відповідно до прийнятої періодизації, молодий вік настає в чоловіків у 22 роки, у жінок — у 21 рік.
У віці ЗО—35 років здійснюється перехід від молодого віку до зрілого. І Іерший період зрілого віку визначається до 35 років, другий — до 44 років.
Вік від 45 до 59 років називають середнім. За класифікацією ВООЗ, середній вік вважається першою стадією старіння організму. У цьому віці відбуваються деякі зміни фізіологічних реакцій, зміни обміну, певною мірою обмежуються можливості людей займатися окремими видами спорту і трудової діяльності. Разом з тим виникають механізми, які забезпечують адаптаційні реакції.
Похилий вік починається в чоловіків з 61 року, у жінок — з 56 років. І (,ей вік, за класифікацією ВООЗ, є другою стадією старіння організму. Багато людей зберігають у цьому віці працездатність. Період старіння організму розглядається як етап онтогенезу.
Старечий віку чоловіків і жінок починається в 75 років. Його розглядають як третю стадію старіння організму.
Люди, вік яких понад 90 років — довгожителі.
ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ
• Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза.
• Геронтологічні зміни гіпофіза.
• Порушення, які виявляють під час обстеження гіпофіза.
• Анатомо-фізіологічні особливості щитоподібної залози.
• Геронтологічні зміни щитоподібної залози.
• Порушення, які виявляють під час обстеження щитоподібної залози.
• Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз.
• Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз.
• Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз.
• Геронтологічні зміни надниркових залоз.
• Проблеми, які виникають у пацієнтів у разі порушення функцій надниркових залоз.
• Анатомо-фізіологічні особливості інсулярного апарату підшлункової залози.
• Геронтологічні проблеми інсулярного апарату підшлункової залози.
• Проблеми, які виникають у пацієнтів у разі порушення внутрішньосекреторної діяльності підшлункової залози.
• Розвиток статевих систем у хлопчиків та дівчаток.
• Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання чоловіків і жінок.
• Вікові зміни статевого апарату в чоловіків і жінок. Механізм клімаксу.
• Проблеми, які виникають у пацієнтів у разі порушення функцій статевих залоз.
• Питання для самоконтролю.
Залози внутрішньої секреції виробляють і виділяють у кров або лімфу ви-сокореактивні речовини — гормони, які регулюють усі функції організму і підтримують гомеостаз. Наука, що вивчає будову, функції та захворювання залоз внутрішньої секреції, називається ендокринологією.