Вікові зміни кровообігу обмежують адаптивні можливості організму і тому створюють умови для розвитку захворювань. У процесі старіння змінюється структура судинної стінки, особливо у великих артеріях. Це проявляється у вигляді склеротичних змін інтими (внутрішньої оболонки), атрофії м'язового шару, зниження еластичності. Порушується здатність судин до розширення і звуження, збільшується швидкість пульсової хвилі, змінюється форма кривої реограми. З віком зменшується кількість функціонуючих капілярів на одиницю площі, стовщується їх базальна мембрана, що призводить до порушень мікроциркуляції.
З віком систолічний тиск має тенденцію до більшого зростання, ніж діастолічний тиск (мал. З 5). Втрата судинами еластичної тканини призводить до збільшення периферійного опору судинної стінки, що зумовлює підвищення з віком артеріального тиску. Розширення великих судин, особливо аорти, зменшує серцевий викид крові. Цей механізм зниження серцевого викиду обмежує ріст систолічного тиску. Розширюється також загальний просвіт венозної системи і це обмежує ріст венозного тиску.
У старості зменшується ЧСС, ударний об'єм серця.
З віком знижується хвилинний об'єм крові (мал. 36). З 50 років серцевий викид зменшується на 1 % у рік за рахунок зменшення систолічного об'єму і зменшення ЧСС. Постачання кисню зменшується з віком на 0,6 % у рік.
Зниження ХОК розглядають як реакцію серцево-судинної системи на знижену потребу тканин організму в кисні.
Абсолютні величини центрального об'єму крові (ЦОК) з віком не змінюються. Співвідношення ЦОК і маси циркулюючої крові збільшується.
Відносне підвищення ЦОК у людей похилого віку пов'язане зі збільшенням залишкового об'єму крові в порожнинах серця (мал. 37). З віком швидкість кровотоку зменшується.
Коронарне і мозкове постачання кров'ю залишається з віком на достатньому рівні, але ниркове і печінкове кровопостачання значно зменшується. З віком збільшується артеріовенозна різниця щодо кисню, це пов'язано із затримкою кровотоку на різних ділянках серцево-судинної системи. Така перебудова компенсує збільшення енерговитрат під час роботи серця в умовах збільшення опору серцевого викиду та підвищеного периферійного опору. З віком зменшується скоротлива здатність міокарда. Цьому передують такі явища:
• склероз міокарда;
• вогнищева атрофія м'язових волокон;
• розростання сполучної тканини;
• зниження енергетичних процесів;
• порушення мінерального обміну;
• зниження резерву адаптації серця.
У старості збільшуються пороги впливу симпатичної нервової системи. Через напружену діяльність серця складаються умови енергетично-динамічної недостатності серця.
Важлива характеристика старості — це зниження рівня процесу репо-ляризації в міокарді. Вона проявляється зменшенням амплітуди зубця Т електрокардіограми в усіх відведеннях. З віком розширюється комплекс СЖ5 (у нормі не більше ніж 0,1 с). Електрична вісь відхиляється вліво, збільшується електрична систола серця, затримується передсердно-шлу-ночкова провідність.
В умовах старіння організму послаблюються умовні рефлекторні впливи на серцево-судинну систему. Виявляється інертність судинних реакцій як результат порушень гемодинаміки.
У старості послаблюються впливи на серце окремих структур мозку, симпатичної нервової системи, блукаючого нерва. Порушується енергетика, ритм міокарда. Змінюється відповідь серця на катехоламіни й ацетилхолін.
Порушення,
Які виявляють під час обстеження
Серцево-судинної системи
Діяльність серцево-судинної системи слід оцінювати з урахуванням віку пацієнта, базуючися на даних комплексного дослідження серця і судин. Комплексне дослідження передбачає анамнез, огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, лабораторне та інструментальне обстеження.
Анамнез
У пацієнта необхідно довідатися про такі симптоми:
• чи є у нього задишка;
• яка задишка: у стані спокою чи після фізичного навантаження;
• чи спостерігається ціаноз губ, нігтів, загальний ціаноз шкіри;
• ціаноз буває в стані спокою чи після фізичного навантаження;
• коли з'являються набряки ніг, попереку, обличчя, можливо, вони збільшуються під кінець дня;
• чи спостерігається серцебиття;
• чи відчувається біль у ділянці серця, його локалізація, час виникнення, тривалість, інтенсивність, іррадіація, провокуючі чинники, індивідуальні прояви;
• чим знімається біль у ділянці серця;
• час появи шуму в серці;
• наявність у родині осіб із захворюваннями серця;
• частота захворювань на гострі респіраторні вірусні інфекції, ангіни, наявність хронічного тонзиліту тощо.
Огляд
Під час проведення огляду важливо дати оцінку функцій серцево-судинної системи за такими критеріями:
• важкість загального стану і положення в ліжку;
• серцева задишка (експіраторна чи змішана), посилюється в положенні лежачи чи послаблюється, коли пацієнт сідає (іноді задишка супроводжується ціанозом, це ядухо-ціанотичний синдром);
• шкіра бліда або ціанотична (відтінок шкіри може бути синім, вишнево-червоним, фіолетовим тощо), у ділянках ціанозу шкіра холодна;
• збільшення шийних вен, їх пульсація;
• набряки на нижніх кінцівках;
• зміна форми фаланг пальців рук і ніг (форма "скельця годинника");
• розширення вен.
Під час огляду ділянки серця важливо звернути увагу на такі показники, як серцевий поштовх і серцевий горб.