Клімактеричний період — закономірний етап розвитку людини. Розрізняють поняття фізіологічного і патологічного клімаксу. У разі фізіологічного клімаксу поряд зі згасанням функцій розвиваються компенсаторні механізми. Патологічний клімакс має перебіг з важкими проявами, він порушує фізіологію старіння людини. Клімактеричні прояви у жінок поділяють на генітальні та екстрагенітальні, до останніх належать серцево-судинні, нервово-психічні, ендокринні порушення.
За терміном розвитку розрізняють такі види клімаксу:
• ранній — до 45 років;
• пізній — після 55 у жінок і після 60 років у чоловіків.
Ранній клімакс має важкий перебіг і належить до патологічного, що зумовлено порушенням менструального циклу, постменструальними кровотечами, причиною яких можуть бути рак тіла матки, міоматоз, метрит, ендометрит, пухлини яєчників, спричинені гормонами. До патологічних станів належать клімактеричний синдром і дисфункціональні маткові кровотечі.
Відбувається вікова перебудова вищих вегетативних центрів з порушенням циклічної гонадотропної діяльності гіпофіза, циклічної діяльності яєчників з припиненням овуляції і репродуктивної здатності організму в жінок, значним зниженням функції яєчок у чоловіків.
Клімактеричний синдром включає такий симптомокомплекс:
• серцево-судинні порушення — гіпертензія, тахікардія, мігрень, парестезії, ангіоспазм, пітливість, припливи жару, біль у ділянці серця;
У патологічному клімаксі виділяють 3 форми психоневрологічних порушень:
• гіперстенічна — збудливість, підвищена втомлюваність, вазомоторні реакції — гіперактивні й астенічні;
• гіпостенічна — послаблення процесів збудження і гальмування в корі, млявість, сонливість, зниження емоцій, загальмованість, послаблення пам'яті, депресія; вазомоторні реакції такі самі;
• ендокринні порушення — порушення обміну білків, жирів, вуглеводів, відзначають обмінні артрити, екземи, дизуричні явища.
У чоловіків більше, ніж у жінок, виражений серцево-судинний синдром, що пов'язано з атеросклеротичними змінами (вони розвиваються у чоловіків на 10 років раніше, ніж у жінок).
Розрізняють три симптоми серцево-судинних порушень:
1) гіпертензивний (48,2 %);
2) стенокардичний (19,4 %);
3) вазорегуляторно-астенічний (82,4 %).
Гіпертензивний тип — артеріальний тиск швидко підвищується і знижується, спостерігається діастолічна гіпертензія, що знижує пульсовий тиск.
Стенокардичний тип — важкість за грудниною, біль у серці, задишка. У чоловіків напади пов'язані з фізичним навантаженням серед повного здоров'я. Ці порушення погано лікуються без застосування тестостеронів.
Вазорегуляторно-астенічний синдром — втомлюваність, м'язова слабкість, яка не залежить від фізичного навантаження. Це пов'язано з порушенням периферійного кровотоку (зниження швидкості кровотоку, неадекватність його розподілу).
Сечові та статеві порушення характерні для патологічної клініки у чоловіків і пов'язані зі зниженням тонусу сечового міхура, зменшенням кількості статевих гормонів. Біль тупий у ділянці сечового міхура, зменшення струменя сечі, утруднення початку сечовиділення, зниження потенції, що призводить до конфлікту між бажанням і можливостями статевого життя.
На статеве життя впливає не тільки зниження діяльності статевих залоз, а й зміни психічної і фізичної діяльності.
Ендокринні порушення, характерні для патологічного клімаксу:
1. Відсутня фаза овуляції, не утворюється жовте тіло. Зберігається естрогенна функція яєчників. Ступінь порушення різний. Може швидко розвиватися виснаження функцій яєчників. Перший прояв — затримка менструації на 2—3 міс, що може бути пов'язано з постменструальною кровотечею і проявом клімактеричного синдрому.
2. Поступово приходить стійка менопауза, екскреція гормонів знижується, але повного припинення немає. Найбільш виражене зниження гормонів спостерігається через 3 роки менопаузи. Розвиваються компенсаторні реакції, які замінюють нормальну тканину в разі загальної атрофії. Компенсація здійснюється завдяки естрогенам з інших залоз. Різко виражений клімактеричний синдром. Велике значення має ЛГ і кора надниркових залоз — головні адаптивні реакції.
З віком підвищується секреція гонадотропінів — лютеїнізувального і фолікулостимулювального гормонів (ЛГ і ФСГ). Ще в період правильного менструального циклу у віці 40 років добова екскреція з сечею ЛГ і ФСГ збільшується майже в 4 рази (мал. 16). З віком, як тільки зменшується продукція естрогенів, підвищується продукція ФСГ.
Продукція естрогенів поступово знижується, особливо у віці 40 років, і різко зменшується в період менопаузи. Збільшення концентрації гонадотропінів у крові призводить до надмірної стимуляції яєчників і до гіперплазії інтерстиціальної тканини.
У період менопаузи у жінок спостерігається високий рівень у крові естрону. Естрон постачається в кров завдяки біотрансформації андро-стендіолу в інтерстиціальній тканині яєчника і в корі надниркових залоз, процес відбувається в жировій тканині. Тому в жінок у період менопаузи паралельно з підвищенням естрогенів збільшується маса тіла.
Таким чином, на зміну естрадіолу в менопаузі з'являється естрон. Добова продукція естрадіолу в менопаузі 6 мкг (у зрілому віці — 80— 500 мкг), а естрону — 400 мкг (98 % естрону постачається завдяки біотрансформації).
Таким чином, підвищення рівня гонадотропінів у крові спричинюється до зниження продукції класичних естрогенів. Цей механізм у розвитку клімаксу іноді можна ліквідувати і відновити у жінок ритмічну функцію яєчників, якщо циклічно застосовувати 5—6 курсів естрогенів (прогестинів), які забезпечують зниження рівня гонадотропінів у крові.
У чоловічому організмі репродуктивна система працює в циклічному, постійному режимі. Синтез і секреція тестикулярних андрогенів регулюється ЛГ, а сперматогенез — ФСГ. Продукція тестостерону і секреція ЛГ, ФСГ саморегулюється за механізмом зворотного зв'язку. Секреція тестостерону, ФСГ, кортизолу має добовий ритм, а продукція ЛГ — постійна, не змінюється протягом доби. Концентрація тестостерону в крові залишається постійною у віці від 16 до 50 років, але після 60 років продукція гормону знижується (табл. 3). Вікові зниження екскреції 17-КС із сечею пов'язані з гіпофункцією яєчок, а також із гіпофункцією надниркових залоз, яка зумовлена підвищенням вмісту в крові гонадотропінів (табл. 4).
У чоловічому організмі відбуваються зміни в тонічному центрі гіпоталамуса, але сперматогенез не припиняється. Якщо розглядати клімакс як виключення репродуктивної функції, то тоді в чоловічому організмі клімакс відсутній.
Зниження секреції тестостерону обмежує репродуктивний потенціал. У старечому віці у чоловіків паралельно збільшується кількість у крові естрогенів, особливо естрадіолу. З віком в організмі налагоджується стабільне продукування глюкокортикоїдів.
Андрогени надниркових залоз чинять патогенну дію на передміхурову залозу. З віком у чоловіків збільшується частота аденокарцином передміхурової залози.
Збільшення маси тіла, зниження толерантності до вуглеводів, холес-теринемія формують клімакс вікових змін, які можна визначити як хворобу компенсації в період старіння організму в чоловіків.