про закриття кримінальної справи

м.Львів 17 серпня 1998 року

Слідчий СВ Франківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській обла­сті майор міліції Миронюк Т.Д., розглянувши матеріали кримінальної справи № 144-4571 по обвинуваченню Буяра Володимира Михайлови­ча у вчиненні злочину, передбаченого ст. 114 КК України,—

Встановив:

Буяр В.М. згідно рішення Галицького райсуду м.Львова № 217 від 13.12. 1996 року зобов'язаний сплачувати аліменти на користь Буяр Ніни Володимирівни в розмірі і частини із всіх видів заробітку щомі­сячно на утримання дочки Катерини — 10.02. 1992 р.н. починаючи з 04.12.1996 року і до повноліття дитини. Із-за неуплати аліментів, до­пустив заборгованість на 01.08.1998 року на суму 144 гривні 50 копійок.

Будучи притягнутим і допитаним в якості обвинуваченого Буяр В.М, показав, що він від сплати аліментів на утримання дитини не відмовляється, від сплати аліментів не ухилявся, але із-за того що на протязі довгого часу не міг ніде влаштуватися на роботу, не мав реальної змоги своєчасно сплачувати аліменти на утримання дитини. В даний час Буяр В.М. заборгованість по аліментам сплатив в сумі 145 грив-нів, зобов'язується в найкоротший термін влаштуватися на роботу і своєчасно сплачувати аліменти гр.Буяр Н.В. на утримання дитини, просить закрити відносно нього кримінальну справу.

Стягувачка Буяр Н.В. у зв'язку з тим що Буяр В.М. погасив забор­гованість по аліментам теж звернулася з заявою про те, що вона в даний час притензій до Буяра В.М. не має і не заперечує проти закриття кримінальної справи відносно Буяра В.М. з урахуванням того, що Буяр В.М. в подальшому зобов'язується своєчасно сплачувати алімен­ти і не буде допускати заборгованості.

Беручи до уваги, що скоєний злочин В.М.Буяром являється не тяжким, а в результаті зміни обстановки Буяр В.М. перестав бути суспільно небезпечним, проти закриття кримінальної справи не заперечує, керуючись ст. 7 ч. 214 КПК України, —

1. Закрити кримінальну справу № 144-4571 по обвинуваченню Буяра Володимира Михайловича у вчиненні злочину передбаченого ст. 144 КК України.

2. Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд Буяру В.М. відмінити.

3. Про закриття кримінальної справи повідомити зацікавлених осіб.

4. Копію постанови направити прокурору Франківського району м.Львова.

Слідчий СВ Франківського РВ ЛМУ

УМВСУ у Львівській області

майор міліції Миронюк Т.Д.

СЛОВНИЧОК ПРАВНИЧОЇ ЛЕКСИКИ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Аварія — 1) велике пошкодження або вихід з ладу машини, агрегату, апарата; 2) шкода, збитки, пов'язані з нещасним випадком; 3) переносно — нещасний випадок, велика невдача; 4) транспортна подія, пов'язана із зіткненням автомашин, суден, сходженням поїздів з рейок (СІС, 1974, 11).

Адвокат — 1) юрист, який подає професійну правову допомогу населенню, установам, підприємствам та організаціям порадами, складанням юридичних документів і головним чином захистом їхніх інтересів на суді; 2) той, хто виступає на захист кого-небудь або чого-небудь (СІС, 1985, 25).

Адвокатура — 1) організація, колегія адвокатів; 2) професія адвоката (там само, 25).

Амністія — 1) передбачене актом найвищого органу державної влади повне або часткове звільнення від покарання та його правових наслідків і пом'якшення покарання певної категорії осіб, засуджених судом, дотримання й припинення порушеного кримінального переслідування, а також зняття судимості з осіб, що відбули покарання або звільнені від покарання; 2) переносно — прощення, помилування взагалі (СІС, 1974, 44).

Арбітр — 1) посередник, що його обирають сторони за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку з метою розв'язання спору; 2) службова особа, що розв'язує майнові спори між підприємствами, установами й організаціями; 3) член арбітражу; 4) суддя в спор­тивних змаганнях (там само, 64).

Арбітраж — 1) спосіб розв'язування спору, коли сторони звертаються не в судові органи, а до окремих осіб — арбітрів, обраних за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку; 2) купівля іноземної валюти на одному офіційному ринку і продаж на іншому, щоб дістати прибуток на різниці в курсах валют або цінностей (СІС, 1974, 65).

Арго — умовна говірка якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, що містить специфічні слова і вирази, незрозумілі для сторонніх (СІС, 2000, 52).

Арешт — запобіжний захід, який застосовується до обвинуваченого, підозрюваного під час проведення попереднього розслідування (СЮТ, 1997, 10).

Банда — 1) озброєна група людей, шо вчинює злочинні дії; в широкому розумінні — всяка злочинна зграя, кліка (СІС, 1974, 86); 2) додатковий ансамбль, розміщений окремо від основного складу оркестру (СІС, 1985, 103).

Бандитизм — злочин, що полягає в участі у бандах і вчинюваних

ними нападах (СІС, 1974, 86). Банкноти — кредитні знаки грошей, що їх випускають емісійні банки

для заміни металевих грошей як засіб обігу і платежу. Інша назва —

банківські білети (СІС, 1985, 103). Баталія — 1) бій, битва; 2) переносно — гучна сварка (СІС, 1985, 109). Бізнес — поширена назва підприємницької діяльності, що дає прибуток

(СІС, 1985, 115). Бізнесмен — ділок, комерсант, взагалі людина, що робить бізнес (СІС,

1985, 115).

Бравада — показні хоробрість, сміливість, зневага до небезпеки, удаване молодецтво (СІС, 1985, 129).

Браконьєр — особа, що займається полюванням і рибною ловлею в недозволених місцях, у заборонений час, відстрілом і виловлюванням тих видів тварин і птахів чи риб, що їх за законодавством заборонено здобувати (СІС, 1985, 129).

Браунінг — система автоматичної вогнепальної нарізної зброї (пістолет, кулемет тощо). Від прізвища американського конструктора Д.Браунінга (1855-1926) (СІС, 1985, 130).

Бухгалтерія — 1) ведення бухгалтерського обліку; 2) структурний підрозділ підприємства, установи, організації, який здійснює бухгалтерський облік і звітність, контроль за додержанням фінан­сової і кошторисної дисциплін (СІС, 1985, 138).

Бюджет — 1) затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави на певний термін; 2) план доходів і видатків установи, підприємства або окремої особи на певний період (СІС,

2000, 97). Бюрократизм — канцелярщина, тяганина, зневажливе ставлення до суті справи під виглядом або заради додержання формальності (СІС,

1985, 139). Вакансія — 1) незаймана посада в штаті установи; 2) вільне місце для

вступників у навчальні заклади (СІС, 1985, 141).

Вакханалія — 1) у Стародавньому Римі містерії на честь Вакха, які в

пізніші часи супроводжувалися оргіями; 2) переносно — розгульне

бенкетування, безтямна пиятика (СІС, 1985, 141).

Валюта — 1) грошова одиниця країни; 2) тип грошової системи, що

діє в країні; 3) іноземні гроші, а також векселі, чеки, акредитиви

тощо, використовувані в міжнародних розрахунках (СІС, 1985, 142).

Вандалізм — безглузде знищення культурних і матеріальних цінностей

(СІС, 1985, 143). Варвар — 1) у древніх греків і римлян — чужоземець; 2) перенос­но — жорстока, груба людина, руйнівник культурних цінностей (СІС, 1985, 144).

286

287

Вексель — письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає позикодавцю незаперечне право вимагати від боржника сплати зазначеної суми грошей у вказаний строк (СІС, 1985, 147).

Вердикт — 1) рішення присяжних засідателів у суді з приводу винності чи невинності підсудного; 2) переносно — прийняти й оголосити рішення з будь-якого питання (СІС, 2000, 105).

Верифікація — 1) перевірка істинності, встановлення вірогідності; 2) один з принципів позитивізму, згідно з яким істинність будь-якого твердження має бути встановлена шляхом його зіставлення з чуттєвими даними (СІС, 2000, 105).

Версія — 1) один з кількох, відмінних один від одного викладів або пояснень якого-небудь факту, події; 2) у слідчій і судовій діяльності — припущення з приводу вчиненого злочину, що підлягає перевірці в проце­суальному порядку (СІС, 1985, 151).

Вето — 1) остаточна чи умовна заборона, яку може накласти вищий державний орган на рішення нижчого; 2) в міжнародному праві — відсутність одноголосності постійних членів Ради Безпеки ООН, що перешкоджає прийняттю якогось рішення; 3) в Стародавньому Римі право народних трибунів накладати заборону на постанови патриціанських магістратів і сенату (СІС, 1985, 152).

Віза — 1) напис службової особи на документі, що свідчить про його справжність або надає йому юридичної сили; 2) позначка на закордонному паспорті, яка є дозволом на в'їзд, виїзд, проживання або проїзд через територію іншої держави (СІС, 1985, 153).

Вінчестер — назва магазинних, а пізніше автоматичних рушниць, що випускалися в середині 19 ст. американською фірмою стрілецької зброї (за ім'ям її засновника О.Д.Вінчестера) (СІС, 1985, 158).

Вотум — думки, рішення, висловлені голосуванням (СІС, 1985, 160).

Галантний — вишукано ввічливий, привітний, чемний (там само).

Гарантія — 1) порука, забезпечення; 2) документ, який дає право на безкоштовний ремонт або заміну певної речі (СІС, 2000, 117).

Гауптвахта — приміщення для утримання під арештом військово­службовців (СІС, 2000, 119).

Гашиш— наркотик, який видобувають з індійських конопель. При введенні в організм спричинює порушення функцій центральної нервової системи, що супроводжується галюцинаціями (СІС, 1985, 173).

Гашишизм — один з видів наркоманії, характеризується хворобливою пристрастю до вживання гашишу, що призводить до тяжких психічних і фізичних розладів (там же).

Геноцид — винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами; один з найтяжчих злочинів проти людства (СІС, 2000, 124).

Гуманізм— ставлення до людей як до найвищої цінності, захист права особистості на рівноправність, свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей (СІС, 2000, 148). Гуманний— людяний у своїх діях і ставленні до інших людей (СІС,

2000, 148). Ґешефт— спекулятивна торгова операція (СІС, 2000, 149). Дактилограма— відбиток, утворений притисненням пальців рук, покритих спеціальною фарбою, до паперу. Використовується для ідентифікації особи (СІС, 2000, 150). Дактилографія— 1) письмо пальцем на будь-якій поверхні — допоміжний засіб спілкування з глухим або сліпоглухим; 2) техніка письма на друкарській машинці (СІС, 2000, 150). Дактилоскопія— розділ криміналістики, що вивчає розташування папілярних ліній пальців рук з метою встановлення особи, реєстрації і розшуку карних злочинців (там само). Дамніфікація— зазнання збитків, втрата майна (там само). Дебош— буйство, бешкет, бійка (СІС, 1974, 191). Декрет— 1) постанова верховної влади з якогось питання, що має силу закону; 2) урядовий акт, що видається в порядку виконання, управління, на відміну від законодавчих актів (СІС, 2000, 156). Декувер— різниця між оцінкою майна і страховою сумою, що

лишається на ризик страхувальника (СІС, 2000, 156). Делікт— будь-яка дія, що суперечить законові; правопорушення (СІС,

2000, 157). Делівері— передавання права власності на товар однією особою іншій

(там само). Демагогія— обман брехливими обіцянками, лозунгами, лестощами,

навмисним перекрученням фактів тощо (СІС, 1974, 197). Деморалізація— 1) моральний розклад, занепад, розбещеність; 2) занепад дисципліни, настрою, втрата здатності до дії (СІС, 2000, 159). Депортація— примусове виселення з місця постійного проживання

як засіб покарання (СІС, 2000, 161). Деспот— жорстока, свавільна людина (там само, 162). Детектив— 1) агент таємної служби розшуку; 2) літературний твір, кінофільм, зміст яких присвячено розкриттю заплутаного злочину (СІС, 1985, 247). Де-факто— фактично, насправді (там само).

Де-юре— згідно із законом, законодавчо, формально (там само, 165).

Директива— розпорядження, керівна вказівка, настанова, що її дають

вищі органи підпорядкованим, керівник — підлеглим (там само, 170).

Дискримінація— 1) обмеження або позбавлення прав певної категорії

громадян за расовою чи національною належністю, політичними чи

релігійними переконаннями, статтю тощо; 2) в міжнародних від-

288

289

носинах — створення умов, що ставлять якусь державу (групу

держав) у гірше становище порівняно з іншими державами (СІС,

1974, 215). Документ- 1) матеріальний об'єкт, в якому міститься та або

інша інформація, призначений для передачі його в часі і просторі;

2) діловий папір, що підтверджує будь-який факт або право на

щось; 3) офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка тощо;

4) історично достовірні письмові джерела (СІС, 1974,224). Досьє- сукупність документів, матеріалів, що стосуються певного

питання, справи, особи, а також папка, в якій містяться ці матеріали

(СІС, 1974, 225). Експерт- фахівець, який здійснює експертизу (СІС, 1974, 237). Експертиза— розгляд, дослідження експертом якихось справ, питань,

що поіребують спеціальних знань (напр., медична експертиза,

бухгалтерська експертиза, судова експертиза) (СІС, 1974, 237). Екстрадиція— видача іноземній державі особи, що вчинила злочин

(СІС, 1974, 239). Екстрений— терміновий, надзвичайний, невідкладний; той, що вимагає

негайного втручання, розв'язання (там само, 240). Ефект— 1)результат, наслідок яких-небудь причин, заходів, дій;

2) сильне враження, спричинене ким-небудь або чим-небудь; 3) засіб, що

має на меті справити враження, викликати здивування (СІС, 1974, 262). Ешафот- поміст, на якому здійснювалася прилюдна страта (СІС,

2000, 210). Жаргон- 1)соціальний діалект, відрізняється від літературної мови

спеціальною лексикою і вимовою, браком власної фонетичної й

граматичної систем; 2) те саме, що йарго (СІС, 2000, 212). Журі- 1)група експертів, яка розв'язує питання про розподіл місць

і вручення нагород на конкурсах, змаганнях, виставках тощо; 2) в

Англії, Франції, США — склад присяжних засідателів у суді (СІС,

2000, 213). Зона— ділянка, область, смуга або частина простору, що має певні,

притаманні їй ознаки (СІС, 1974, 267). Імітація- 1) наслідування; 2) підроблення; 3) повторення музичної

теми або мелодії (СІС, 1974, 276). Імпічмент- спеціальні правила (процедура) щодо притягнення до

відповідальності вищих службових осіб у випадках порушення ними

законів даної країни (СІС, 1974, 277). Інкримінування— пред'явлення обвинувачення у вчиненні злочину

(СІС, 2000, 229). "Інтерпол"- неурядова міжнародна організація, створена 1923 року

з метою міжнародного співробітництва в боротьбі проти загально-

кримінальної злочинності, зокрема торгівлі наркотиками, бандитизму

на авіалініях цивільної авіації (СІС, 1985, 359).

Каземат— 1) приміщення в оборонних спорудах, яке захищає від снарядів та авіабомб; 2) броньоване закрите приміщення на кораблях; 3) приміщення у фортеці, де тримали ув'язнених (СІС, 2000, 243).

Казуїстика— 1) застосування чинних норм права до окремих юридичних випадків (казусів); 2) застосування до окремих випадків загальних догматичних положень; 3) переносно — спритність у доведенні хибних або сумнівних положень, хитросплетених у суперечці, крутійство (СІС, 1985, 372).

Казуїстичний— 1) той, що стосується казуїстики; заснований на казуїстиці; 2) заплутаний, хитросплетений, крутійський (СІС, 1985, 372).

Казус— і) у праві — подія, настання якої не викликане виною особи і яка, як правило, виключає відповідальність за правопорушення; 2) випадок, оказія, пригода; 3) складна або заплутана судова справа (СІС, 1985, 372).

Касація— 1) форма оскарження і перевірки судом вищої інстанції рішень, вироків, ухвал чи постанов суду, які ще не набрали законної сили; 2) процесуальний документ, в якому заявник оскаржує вирок, рішення, ухвалу чи постанову суду (СІС, 2000, 258).

Кіднепінг— викрадення людини (найчастіше — дитини), щоб одержати викуп (СІС, 1974, 327).

Кілер— професійний вбивця, вбивця-найманець (СІС, 2000, 268).

Кодекс— 1) єдиний систематизований законодавчий акт, в якому містяться норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин; 2) сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися в даному суспільстві; 3) збірник правил, інструкцій, що регулюють певну галузь діяльності (СІС, 2000, 275).

Кодифікація— одна з форм систематизації законів та інших нормативних актів, що регулюють певну галузь суспільних відносин (СІС, 2000, 275). Здійснюється, як правило, з метою перегляду діючого і скасування застарілого законодавства (СІС, 1985, 419).

Колегія— 1) у Стародавньому Римі група людей, зв'язаних спільним виконанням релігійних відправ або спільною професією; 2) спілка людей ряду професій (к. адвокатів); 3) адміністративний, розпоряд­чий чи дорадчий орган, що складається з офіційно затвердженої чи обраної групи осіб (СІС, 2000, 277).

Колізія— 1) зіткнення протилежних сил, інтересів, прагнень; 2) гострі суперечності й зіткнення поглядів персонажів, що виявляється в ряді подій, зображених у художньому творі; 3) розходження між правовими нормами, що регулюють однакові правовідносини (СІС, 2000, 277).

Комісар— 1) у різних країнах службова особа, наділена урядом особливими повноваженнями; 2) у деяких країнах чин поліцейського керівництва, а також особа, що має цей чин; 3) спеціальний уповноважений, що має такий чин (СІС, 2000, 281).

291

Компетентність— поінформованість, обізнаність, авторитетність (там само, 282).

Компетенція— коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід (там само).

Конституція— 1) у Стародавньому Римі акти, які видавав імператор; 2) основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій; 3) будова, фізіологічні й анатомічні особливості організму (СІС, 2000, 291).

Конфіденційний— довірчий, секретний, який не підлягає розголо­шенню, публікації (СІС, 2000, 295).

Конфірмація— 1) у деяких країнах затвердження вищою владою судового вироку; 2) право Папи Римського утверджувати єпископів (СІС, 2000, 295).

Конфіскація— 1) примусове безоплатне вилучення у власника держави всього або частини майна в судовому або адміністративному порядку; 2) вилучення з обігу друкованих творів (СІС, 2000, 295).

Криміналістика— юридична наука, що вивчає і розробляє засоби, прийоми, методи та організаційні засади розкриття й розслідування злочинів і запобігання їм (СІС, 2000, 304). Кримінальна (відповідальність)— обов'язок особи, яка вчинила

злочин, відповідати перед державою (СЮТ, 1997, 63). Кримінальна (справа)— сукупність процесуальних документів, які складаються в ході проведення дізнання, попереднього розслі­дування, судового розгляду кримінальної справи (там само). Кримінальний— 1) злочинний; 2) який стосується вивчення злочинів і злочинності, боротьби з ними й запобігання злочинам (СІС, 2000, 304). Кримінологія— наука, що вивчає злочинність як соціальне явище

(там само).

Легалізація— 1) узаконення, надання законної сили якому-небудь актові або дії; 2) у міжнародному праві — засвідчення консулом підписів на документах, що виходять з іноземних установ (СІС, 1974, 386).

Легальний— законний, відповідний до закону (СІС, 1974, 386).

Легіслатура— 1)законний термін, а також фактичний період діяльності, повноважень законодавчого органу; 2) сукупність законо­давчих органів в якійсь країні (СІС, 2000, 319).

Легітимація— 1)визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; 2) документи, що засвідчують це право або повноваження; 3) узаконення позашлюбних дітей, тобто надання їм прав законних дітей (СІС, 2000, 319).

Лібералізм— 1) у первісному розумінні — вільнодумство; 2) ідеологічна та громадсько-політична течія, яка об'єднує прихильників демократичних

свобод і вільного підприємництва; 3) переносно — терпимість, потурання

(звичайно, шкідливе) комусь чи чомусь (СІС, 2000, 321). Ліквідація— 1) припинення діяльності якоїсь установи, підприємства,

організації; 2) знищення, скасування, припинення існування кого-

небудь, чого-небудь (СІС, 2000, 323). Лінчування— самосуд, звіряча розправа без слідства й суду над

представниками чорного і кольорового населення у США (СІС, 2000,

324). Ліцензія— 1) дозвіл, що надається державним органам, на право ввозу товарів з-за кордону й вивозу їх за кордон; 2) дозвіл, який надається державними органами приватним особам чи організаціям, на ведення якої-небудь діяльності; 3) надання власникові патенту права використовувати технічну документацію і запатентований винахід

(СІС, 2000, 326). Лобі— представники державних або виборних структур, що чинять

тиск на законодавців і державних чиновників з метою прийняття чи

відхилення тих чи інших законів (СІС, 2000, 326). Лобізм— система впливу на членів законодавчих органів з метою

ухвалення або неухвалення того чи іншого законопроекту (СІС,

1974, 397). Магістратура— 1) у Стародавньому Римі почесні державні посади і сукупність осіб, що їх посідали; 2) загальна назва судових посад, відомств у деяких країнах; 3) підготовка, яка підвищує кваліфікацію фахівця у вищих навчальних закладах, а також відділ, що забезпечує таку підготовку (СІС, 2000, 332).

Маніяк— психічно хвора людина з нав'язливими ідеями, охоплена якоюсь манією (СІС, 2000, 333).

Маргінал— особа, яка знаходиться поза своєю соціальною групою

(СІС, 2000, 341). Маузер— назва системи ручної зброї, розробленої 1896 року. Від прізвища німецьких інженерів-винахідників братів Маузер (СІС,

2000, 345). Мафія— 1) злочинна організація, що виникла наприкінці 18 ст. на Сіцілії і поширила сферу своєї діяльності в США та інші країни. Для М. характерні жорстокість і безумовне виконання наказів її керівника — хрещеного батька; 2) переносно — організована група людей, яка діє у власних інтересах таємно і не зважаючи на закон

(СІС, 2000, 345).

Медіація— у міжнародному праві — один із засобів мирного розв'я­зання спорів між двома державами при посередництві третьої держави або міжнародної організації, а також особи, яка не брала участі у спорі (СІС, 2000, 347).

Менталітет— образ думок, світосприймання, психологія окремої особи, соціальної групи, національної спільності (СІС, 2000, 350).

Мерія— 1) муніципальне місцеве управління, очолюване мером; 2) приміщення, будинок муніципального управління (СІС, 2000, 351).

Міліція— 1) в окремих країнах вид ополчення, що комплектується здебільшого під час війни для тилової служби; 2) в Україні та деяких інших країнах система правоохоронних органів, що здійснює охорону громадського порядку, державної власності, особи, особистих та майнових прав громадян, працівники цієї системи (СІС, 2000, 360).

Муніципалітет— 1) у ряді країн виборний орган місцевого, переважно міського, самоврядування; 2) будинок, у якому міститься орган місцевого самоврядування (СІС, 2000, 375).

Наркоманія— непереборний хворобливий потяг людини до вживання наркотиків (опіуму, кокаїну, морфіну) з метою збудження, сп'яніння. Вживання наркотиків призводить до порушення життєдіяльності організму, до глибоких нервово-психічних розладів (СІС, 1985, 569).

Наркотики— речовини, переважно рослинного походження, що збуджують або пригнічують центральну нервову систему людини й тварини. У медицині й ветеринарії використовують для знеболювання (там само).

Нейтралітет— 1) невтручання в чужі суперечки, в боротьбу між двома сторонами; 2) в міжнародному праві становище держави, яка не бере участі у війні, зберігає з воюючими державами мирні відносини і не подає жодній з них воєнної допомоги (СІС, 1974, 460).

Нелегальний— незаконний, заборонений законом, такий, що вияв­ляється поза законом; підпільний (СІС, 1985, 576).

Нотаріальний— засвідчений органами нотаріату (СІС, 1985, 588).

Нотаріат— система органів, на які покладено обов'язки посвідчувати права і факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (СІС, 1985, 589).

Нотаріус— службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, довіреності) (там само).

Нотифікація— 1) у міжнародному праві — офіційне повідомлення однією державою іншої про свою позицію з якогось питання зовнішньої політики; 2) у цивільному праві — повідомлення векселедержателем векселедавця про опротестування виданого ним векселя (СІС, 1974, 472).

Ноу-хау — у сучасних міжнародних економічних відносинах форма обміну фахівцями, технічною документацією, рекомендаціями щодо впровадження й використання технічних досягнень (СІС, 1974, 472).

Нюанс —' відтінок, ледве помітна різниця (СІС, 1985, 590).

Обструкція— демонстративна дія, вид протесту, що застосовується з метою зриву якихось заходів, пропозицій тощо. Один з методів парламентської боротьби (СІС, 1985, 592).

Оказія— 1) нагода; 2) надзвичайна пригода; 3) випадковий транспорт, яким можна під'їхати кудись, передати щось (СІС, 2000, 399).

Оперативний— 1) який стосується операції, випливає з неї, супроводжується операцією; 2) пов'язаний з безпосереднім здійсне­нням тих чи інших завдань, планів, починань; 3) який вміє швидко виконувати завдання; дійовий (СІС, 2000, 404). Опозиція— 1)опір, протидія, протиставлення однієї політики, одних поглядів іншій політиці, іншим поглядам; 2) група осіб всередині якої-небудь організації, партії тощо, яка веде політику протидії, опору більшості (СІС, 2000, 405). Оптант— особа, що має право вибрати громадянство (там само). Оптимальний— найкращий з можливих варіантів чогось, найбільш

відповідний даному завданню, умовам (СІС, 2000, 405). Орган— 1) установа, організація, що виконує певні функції в галузі державного управління, контролю, нагляду тощо (О. влади, судові О.); 2) частина тваринного чи рослинного організму, яка виконує одну чи кілька специфічних функцій; 3) періодичне видання (газети, журнали тощо) державної установи, партії або іншої громадської організації, що відображає їхні погляди й діяльність; 4) переносно — знаряддя, засіб чого-небудь (СІС, 1974, 484). Оргія— 1) культовий обряд на честь давньосхідних, давньогрецьких і давньоримських богів; 2) переносно — розгульний бенкет (СІС,

2000, 407). Ордалії— за середньовіччя спосіб визначення винуватості особи, підозрюваної в якомусь злочині, за допомогою "суду Божого", тобто випробовування підозрюваного вогнем, водою, розпеченим залізом тощо. Підсудний, який витримував катування, оголошувався не­винним (СІС, 1974, 485). Ордер— 1)письмовий наказ; документ, що містить розпорядження державного органу про вчинення тих чи інших дій; 2) наказ керівника підприємства, установи, організації тощо касі на видачу або прийняття грошей готівкою; 3) військ. — розташування військових кораблів у походному порядку; 4) архіт. — один із видів архітек­турної композиції, що складається з вертикальних несучих частин — підпор у вигляді колон, стовпів або пілястрів і горизонтальних частин — антаблемента (СІС, 2000, 407). Оренда— 1) найм майна (житлових чи інших приміщень, землі тощо) з правом тимчасового користування ним за певну плату; 2) плата за користування таким майном (СІС, 1974, 486). Оригінал— 1)справжній твір або документ (не копія); 2) первинний, вихідний документ; 3) рукопис, малюнок, креслення, фото для поліграфічного відтворення, друку; 4) переносно — несхожа на інших, дивна людина, дивак (СІС, 2000, 408). Ортодокс— людина, яка неухильно додержується певних переконань, напрямів, учень (там само).

294

Офіс— контора, канцелярія, службове приміщення (СІС, 2000, 411).

Офіцер— особа командного та начальницького складу збройних сил, що має військове звання від лейтенанта до полковника (СІС, 1974, 491).

Офіціал— 1) в Стародавньому Римі урядовець, який відав двірцевою канцелярією; 2) за середньовіччя службова особа при єпископі, яка здійснювала церковно-судові функції (СІС, 1974, 491).

Офіційний — 1) урядовий; 2) службовий; 3) переносно — формальний, сухий (СІС, 2000, 411).

Паніка— нездоланний страх, збентеження, що раптово охоплює людину чи багатьох людей (там само).

Парадокс— 1) формально-логічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності й хибності певного висловлювання; 2) думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, неначебто суперечить здо­ровому глуздові, хоч насправді може бути і не хибною (СІС, 2000, 419).

Паспорт— 1) документ, що посвідчує особу громадянина; 2) реєстраційне свідоцтво, що містить основні відомості про конкретне підприємство, устаткування, предмет господарського вжитку (СІС, 2000, 424).

Патрон— 1) з'єднані гільзою, пороховий заряд і капсуль; 2) запобіжна циліндрична оболонка з картону або металу; 3) верстатний пристрій, в якому затискують заготовку або інструмент; 4) пристрій для приєднання електроламп до електромережі (СІС, 1985, 633).

Пістолет— ручна вогнепальна зброя з коротким дулом (СІС, 2000, 441).

Пістон— 1) металевий ковпачок з вибуховою речовиною, що запалює пороховий заряд у рушничних та пістолетних патронах; 2) паперова облатка з малою кількістю вибухової речовини для іграшкових пістолетів та рушниць; 3) деталь вентиля в духових мідних музичних інструментах; 4)скорочена назва корнет-а-пістона (СІС, 1985, 652).

Поліція— особливий адміністративний орган і підлеглі йому загони озброєних людей, що охороняють суспільний лад і порядок (СІС, 2000, 451).

Портупея— плечовий (або поясний) ремінь для пристібування холодної та вргнепальної ручної зброї, польової сумки тощо (СІС, 1985, 672).

Презумпція— 1) припущення, що грунтується на ймовірності; 2) юрид. — закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів (СІС, 1974, 543).

Презумпція невинності— принцип, за яким особа, підозрювана або обвинувачена у вчиненні злочину, вважається невинною доти, поки її вина не доведена в порядку, передбаченому законом (СІС, 2000, 457).

Претензія — пред'явлення права на щось; вимога, скарга, позов (СІС,

2000, 459). Приватний — особистий, неофіційний, домашній, несуспільний (тамсамо). Пріоритет — 1) першість у відкритті, винаході, висловленні ідеї;

2) переважне право, значення чогось (СІС, 2000, 461).
Провокація — навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав

тощо з метою підбурити їх на згубні для них вчинки або рішення (там само, 462).

Процесуальний — той, що належить до судочинства взагалі (СІС, 1974, 557).

Процесуальне право — галузь права, що регулює судочинство, а також діяльність органів держави щодо розгляду і розв'язання адмініст­ративних справ (СІС, 2000, 471).

Пунктуальність — точність, акуратність, систематичність, неухильне дотримання якихось правил, умов (СІС, 2000, 475).

Ранг — 1) ступінь, чин, спеціальне звання, категорія; 2) розряд, рівень (СІС, 2000, 480).

Рапорт — 1) передбачена статутом форма усної або письмової доповіді підлеглих військовослужбовців начальникові; 2) звіт про виконання завдання, взятих на себе зобов'язань (СІС, 2000, 480).

Ратифікація — затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з цього моменту набирає юридичної сили для даної держави (там само).

Реабілітація — 1) поновлення доброго імені, репутації; 2) визнання особи, необгрунтовано притягнутої до кримінальної відпо­відальності, невинною повністю або у певній частині обвинувачення;

3) переносно — комплекс медичних заходів, спрямованих на
повернення працездатності хворого (СІС, 2000, 482).

Ревізія —1) обстеження, перевірка стану або результатів діяльності підприємства, установи, організації або службової особи з метою встановлення правильності або законності їхніх дій; 2) перегляд учення, теорії з внесенням змін, що порушують або перекручують їхні основи (там само).

Регламент — 1) звід, система правил, які визначають порядок організації і діяльності органів державної влади в цілому та їх складових частин; 2) сукупність процедурних правил, що визначають порядок проведення сесій, засідань, зборів; 3) назва деяких актів міжнародних конференцій і конгресів (СІС, 1985, 712).

Реквізит — 1) сукупність речей (справжніх або бутафорських), які необхідні акторам під час вистави; 2) обов'язкові (вихідні) дані для оформлення офіційних документів; 3) вихідні дані друкованого видання (СІС, 1985, 718).

297

Рекламація— 1) у цивільному праві — вимога однієї сторони до іншої (покупця до продавця, замовника до підрядчика) усунути недоліки, виявлені в одержаній ним продукції чи у виконаній для цього роботі, або у зв'язку з цим знизити ціни, відшкодувати збитки тощо; 2) переносно — скарга, нарікання, заперечення (СІС, 1985, 719).

Репресалії— у міжнародних відносинах примусові заходи, які застосовує одна держава у відповідь на неправомірні дії іншої держави з метою примусити державу-порушника припинити ці дії й прийняти поставлені їй вимоги (СІС, 1985, 726).

Репресія— захід державного примусу, покарання (СІС, 1985, 726).

Репутація— загальна думка про окрему особу, групу або колектив людей (СІС, 1985, 726).

Респектабельний — поважний, гідний, солідний (СІС, 1985, 727).

Референдум— всенародне голосування з найважливіших питань державного життя (СІС, 1985, 728).

Рецидив— 1) повернення клінічного виявлення хвороби, її повторення в типовій формі після одужання; 2) юрид. — повторне (чи неодноразове) вчинення злочину; 3) повернення, повторення будь-якого явища після гаданого його зникнення (СІС, 1985, 731).

Рецидивіст— особа, яка раніше була засуджена за вчинення злочину і зноеу вчинила злочин. Повторність вчинення злочину є обставиною, що обтяжує відповідальність (СІС, 1985, 730).

Рутина— побоювання змін, відсутність почуття нового, консерватизм, косність, слідування шаблону, віджилим правилам і навикам (СІС, 1985, 739).

Саботаж— 1) навмисний зрив роботи шляхом прямої відмови від неї або свідомо недбалого її виконання; 2) прихована, замаскована протидія будь-яким заходам, намагання перешкодити здійсненню їх (СІС, 1985, 740).

Садизм— 1) вид статевого збочення, при якому хворий або хвора зазнає сексуального задоволення тільки в тому разі, коли під час статевих зносин завдає своєму партнерові чи партнерці фізичного чи морального страждання; 2) патологічна пристрасть до жорстокості, катувань, насолода від страждань інших (СІС, 1985, 740).

Санкція— 1) схвалення, дозвіл; 2) затвердження відповідним дер­жавним органом якогось акта, що надає йому сили закону; 3) складова частина статті закону, в якій визначено заходи дер­жавного впливу у разі невиконання даного закону; покарання за злочин; 4) захід впливу, який застосовують щодо держави, яка не виконує міжнародної угоди (СІС, 1985, 743).

Систематичний— 1)який утворює певну систему, побудований за певним планом; строго послідовний, планомірний; 2) такий, що постійно повторюється (СІС, 1985, 767).

Ситуація— 1)сукупність обставин, що створюють певне становище; 2) зображення на карті або плані за допомогою умовних знаків рельєфу, річок, лісів (СІС, 1985, 767).

Соціальний— суспільний, громадський, пов'язаний з життям і відно­синами між людьми в суспільстві (СІС, 1985, 779).

Спорадичний— поодинокий, випадковий (СІС, 1985, 783).

Стабільний— міцний, стійкий, стабільний, сталий (СІС, 1985, 784).

Стимул —1)спонукання до дії, спонукальна причина поведінки; 2) зацікавленість у здійсненні чого-небудь; 3) подразник, який викликає подразнення (СІС, 1985, 792).

Суб'єкт— 1) носій предметно-практичної діяльності й пізнання; джерело активності, спрямованої на об'єкт; 2) юрид. — особа або організація, що має певні права й обов'язки; 3) у граматиці — підмет; 4) у логіці — частина судження, що є поняттям про предмет, на який спрямована думка; 5) переносно — іронічна назва особи, ім'я якої не хочуть називати (СІС, 1985, 797).

Суб'єктивність— 1) ставлення до чогось, яке визначається особистими поглядами, інтересами суб'єкта; 2) відсутність об'єктивності, суб'єктивізм (СІС, 1985, 797).

Субординація— службова підлеглість молодшого старшому, додер­жання правил службової дисципліни (СІС, 1985, 798).

Субституція— заміщення одного іншим, звичайно функціонально схожим; у праві - призначення в заповіті другого спадкоємця (СІС, 1985, 798).

Суперарбітр— голова третейського суду, до складу якого входить кілька арбітрів (СІС, 1985, 800).

Супермен- 1) людина, впевнена у своїй перевазі над іншими людьми, надлюдина (ірон.); 2) герой детективних коміксів, кінобойовиків тощо, наділений незвичайними якостями (СІС, 1985, 800).

Сурогат— замінник, що має деякі загальні властивості натурального продукту (предмета), але позбавлений основних якостей його (СІС, 1985, 801).

Табу— 1)у первісних народів релігійна заборона певних дій, предметів, слів, порушення якої нібито жорстоко карається; 2) переносно — щось суворо заборонене (СІС, 1985).

Такса— точно встановлена державою чи органами самоврядування розцінка товарів або розмір оплати праці та послуг (СІС, 1985,807).

Такт- почуття міри, вміння поводитися, додержання правил при­стойності (СІС, 1985, 807).

Тактика— 1) складова частина воєнного мистецтва, наука про підготовку, організацію і ведення бою, підпорядкована стратегії; 2) в широкому розумінні — визначення методів, шляхів, засобів, форм боротьби, що найбільше відповідають конкретним обставинам

у даний момент і забезпечують стратегічний успіх; 3) переносно — прийоми, засоби досягнення якоїсь мети, ліній поведінки когось (СІС, 1985, 807). Тактичний— той, що належить до тактики, випливає з принципів і

правил тактики (СІС, 1985, 808). Тактовний— той, що володіє почуттям міри, яке підказує людині найделікатнішу лінію поведінки, вміння додержувати відповідних норм (СІС, 1985, 808). Тандем— 1)розташування машин чи їх частин в агрегаті один за одним, на одній осі, лінії; 2) двомісний велосипед з двома, розта­шованими одне за одним, сідлами; 3) переносно — про спільну, злагоджену роботу, діяльність двох осіб, організацій (СІС, 2000, 563). Терор— політика залякування, насильства, розправи з політичними

противниками (СІС, 1985, 822). Тероризм— здійснення терору, діяльність і тактика терористів (там

само). Теракт— терористичний акт. Терорист— той, хто здійснює терористичний акт, є учасником

терористичної організаціїЧСІС, 1985, 822). Типовий— 1)той, що є зразком, взірцем, стандартом для ряду явищ, випадків або відповідає певному зразкові; 2) характерний; властивий певному типові явищ (СІС, 1985, 826). Токсикоманія— хворобливий потяг, пристрасть до вживання токсичних речовин, переважно шляхом вдихання, з метою привести себе у стан збудження або розслаблення (СІС, 2000, 577). Толерантність— терпимість до чужих думок і вірувань (СІС, 1985,

829). Травма—порушення цілості й функцій органів і тканин тіла людини або тварин внаслідок ушкодження їх чинниками навколишнього середовища (механічні, термічні, хімічні, електричні, психічні травми тощо) (СІС, 2000, 581). Трагедія— 1) драматичний жанр, для якого характерні гострота і непримиренність зображуваних конфліктів; окремий твір цього жанру; 2) переносно — нещастя, страшна подія; тяжке переживання, безвихідь, що може призвести до загибелі (СІС, 1985, 835). Трагічний— пов'язаний з трагедією; страшний, вражаючий, повний

страждань (там само). Трансакція— 1) операція, угода (політична, юридична), що супро­водиться взаємними поступками; 2) банківська операція, цільовий переказ коштів (СІС, 2000, 582). Траст— 1) довіра, висказувана певній особі, групі осіб; 2) у розм. — довірче товариство (СІС, 2000, 586).

Третирувати— зневажливо ставитися до когось, не рахуватися, безцеремонно поводитися з кимсь (СІС, 2000, 587).

Трибунал— 1) надзвичайний судовий орган, який проводить розгляд військових та особливо тяжких цивільних злочинів; 2) розгляд судових справ цим органом (СІС, 2000, 588).

Трибунали— 1) станові шляхетські апеляційні суди, що існували з 16 ст. у феодальній Литві та Польщі; 2) надзвичайні суди часів Французької буржуазної революції кінця 18 ст.; 3) революційні Т. — спеціальні суди, які існували в Радянській державі у 1917-1922 рр. 4) військові Т. — суди, що входять до єдиної судової системи і розглядають справи про всі злочини військовослужбовців, а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних зборів тощо; 5) міжнародні воєнні Т. — кримінальні суди, створені на основі спеціальних міжнародних угод з метою покарання головних воєнних злочинців 2-ї світової війни (СІС, 1974, 679).

Узурпатор— 1) той, хто незаконно захопив владу в країні; 2) особа, яка привласнила чиїсь права на щось (СІС, 2000, 595).

Ультиматум — 1) рішуча, категорична вимога, супроводжувана по­грозами; 2) в міжнародних відносинах — дипломатична нота з категоричною вимогою однієї держави до іншої про виконання в певний строк тих чи інших дій або утримання від них, супро­воджувана погрозою застосувати санкції (СІС, 1974, 688-689).

Уніформа— 1)формений одяг; 2) в цирку — одягнутий у спеціальні костюми персонал, що обслуговує арену під час вистав (СІС, 1974, 691).

Утилітарний— 1) розрахований виключно на практичне використання або вигоду, практичний; 2) ужитковий; 3) пройнятий утилітаризмом (СІС, 1974, 692).

Утрирування— перебільшення, спотворення надмірним підкрес­люванням яких-небудь рис у чому-небудь, доведення чогось до крайності (СІС, 2000, 599).

Фабрикація— 1)виготовлення будь-чого, звичайно у великій кількості;

2) виготовлення виробів фабричним способом у великих кількостях;

3) створення чого-небудь непорядного, ганебного; сприяння
формуванню чогось негативного (СІС, 2000, 600).

Факт— 1) дійсна подія, явище; 2) реальність, дійсність (там само). Фактичний— дійсний, справжній, який насправді існує, наявний (СІС,

2000, 601). Фактор— 1)умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу;

чинник; 2) посередник, дрібний місіонер (там само). Фальсифікат— підробка, підроблений продукт (СІС, 2000,603). Фальсифікація— 1) умисне викривлення або неправильне тлумачення

тих чи інших фактів, подій, явищ; 2) вчинена з корисливих мотивів

підробка чогось, зміна вигляду або властивостей предмета і надання

300

йому такого зовнішнього вигляду, який не відповідає його справжній суті (СІС, 1974, 695).

Фамільярний— безцеремонний, надто вільний, розв'язний у по­водженні, панібратський (СІС, 1974, 696).

Фарисейство— 1)вчення фарисеїв; 2) переносно — показне благо­честя, лицемірство (СІС, 2000, 605).

Феміда— 1) у давньогрецькій філософії богиня правосуддя; 2) переносно — правосуддя (СІС, 2000, 608).

Фіаско—цілковита невдача, поразка, провал (СІС, 2000, 610).

Фіктивний— який є фікцією, вигаданим, недійсним (СІС, 2000, 613).

Фікція— щось неіснуюче, хибне, видаване з певною метою за дійсне (СІС, 2000, 613).

Філер— агент таємної поліції, що стежить за ким-небудь (там само).

Формальність— 1)дія, умова, необхідна для виконання обов'язкових правил, законності; 2) щось виконуване для форми, незалежно від суті справи, а часто й всупереч їй (СІС, 2000, 623).

Хакер— особа, яка через власний комп'ютер проникає в інформаційні мережі банків, промислових та інших установ зі злочинною метою (СІС, 2000, 632).

Хуліган— той, хто грубо порушує громадський порядок, зухвало і непристойно поводиться, демонструє неповагу до людської гідності (СІС, 2000, 639).

Цинізм— зневажливе ставлення до моральних цінностей, загально­прийнятих норм поведінки (СІС, 2000, 644).

Цинік— людина цинічної поведінки, безсоромна людина (там само).

Шантаж— залякування погрозою розголошення відомостей, які можуть скомпрометувати кого-небудь з метою одержання якихось вигод; злочин, пов'язаний з такими діями (СІС, 2000, 650).

Юридичний— правовий, який стосується правознавства (СІС, 2000, 661).

Юрисдикція—повноваження давати правову оцінку фактам, розв'я­зувати правові питання (СІС, 2000, 661).

Юрисконсульт — постійний консультант з правових питань в установах, організаціях, на підприємствах (СІС, 2000, 661).

Юриспруденція— сукупність правових наук, правознавство (там само).

Юстиція— сукупність судових установ, діяльність суду щодо здійснення правосуддя, а також судове відомство (там само).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

/. Антисуржик / За ред. О.А.Сербенської. — Львів, 1994.

2. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К., 1991.

3. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990.

4. Артикуца Н.В. Нові підходи до мовної підготовки майбутніх юристів і викладачів вузів // Право України. — 1997. - № 12.

5. Артикуца Н.В. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології // Українська термінологія і сучас­ність. - К., 1997.

6. Бабич Н. Сила мовленого слова: Науково-публіцистичні нариси з культури мови. — Чернівці, 1996.

7. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навчальний посібник. — К., 1998.

8. Вовк П. С. Сучасна українська літературна мова: Рухомий наголос в іменниках і дієсловах. — К., 1996.

9. Волкотруб Г.І. Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфологічних засобів мови: Навч. посібн. — К., 1998.

10. Грицин В. Українські правники і рідна мова // Рідна мовЬ-^1931. - Ч. 7.

11. Демченко Т., Філіпчук І. Українська мова — правові проблеми // Право України. — 1996. — № 7.

12. Дорошенко СІ. Граматична стилістика української мови. — К, 1985.

13. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмов­ного літературного мовлення. — К, 1973.

14. Єрмоленко СЯ. Нариси з української словесності: Сти­лістика і культура мови. — К., 1999.

15. Жоль К.К. Методьі научного иознания и логика (для юри-стов). - К., 2001.

16. Зразки документів з адміністративної діяльності діль­ничного інспектора / за ред. Регульського В.Л. — Львів, 1991.

17. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація: Тези про місце і роль мови в національному відродженні України. — Дрогобич, 1992.

18. їжакевич Г.П. Взаємодія стилістики мови і стилістики мовлення //Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. — К., 1972.

19. КараванськийС. Секрети української мови. — К., 1994.

20. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. — К., 1990.

303

21. Коваль А.П. Культура української мови. — К., 1970.

22. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української
мови. - К.,1978.

23. Кондратюк С.В., Сокол Р.В. Про культуру поведінки мо­
лодого юриста, правоохоронця: Посібник з етикету. — Львів, 2001.

24. Кочан І.М. Про правничу термінологію як відкриту сис­
тему // Матеріали міжвузівської науково-практичної конфе­
ренції "Проблеми функціонування державної мови в Україні та
методика її викладання у навчальних закладах системи МВС". —
Львів, 1997. - С. 91-97.

25. Кочан І.М. Системна організація української правничої
термінології //Стан кодифікаційного процесу в Україні: систе­
мність, пріоритети, уніфікація: Тези III Всеукраїнської конфе­
ренції. - К., 1995.- С. 136.

26. КочанІ.М., ТокарсьшН.С. Культура рідної мови. — Львів, 1996.

27. Левицький М. Паки й паки (Про нашу літературну мову). —
Відень; Київ, 1920. - С. 6-7.

28. Леонова М.В. Стилістичні помилки та їх характер //
Укр. мова і література в школі. — К., 1972. — № 5.

29. Лимак Д.Д. Мудрість прадавніх про право, закон, вла­ду, правосуддя. —К., 2000. — 135 с.

30. Марахова А. Ф. Діловий стиль сучасної української мови // Мова і час. - К., 1977.

31. Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів. — К„ 1981.

32. Мова і культура. — К., 1986.

33. Мова і час: Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. — К., 1977.

34. Мова сучасної масово-політичної інформації. — К., 1979.

35. Молдаван В.В. Судова риторика. — К., 1998. — 317 с.

36. Молдаванов М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий доку­мент і зразки найважливіших документів українською мовою. — К., 1992.

37. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. — Харків, 1997.

38. Одарченко П. Про культуру української мови: Збірник статей. — К., 1997.

39. Ощипко І.Й, Практична стилістика сучасної українсь­кої літературної мови: Лексика і фразеологія. —Львів, 1968.

40. Ощипко І.Й. Практична стилістика сучасної українсь­кої літературної мови: Синтаксис. — Львів, 1965.

41. Пазяк О., Кисіль Г. Українська мова і культура мовлен­ня. - К., 1995.

42. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. — К, 1993.

304

43. Пащук Р.Я., Поліщук Н.М., Таран Н. Є. Ділове мовлен­ня правоохоронця. — Луганськ, 2001.

44. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: Пробний підручник для гімназій гуманітарного профілю. — К., 1994.

45. Перебийніс В. С. Методи дослідження стилістики мови і стилістики мовлення //Теоретичні проблеми лінгвістичної сти­лістики. — К., 1972.

46. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. — К, 1976.

47. Пилинський М.М. Літературні норми. Типи та їх кла­сифікація //Мовознавство. — 1974. — № 3.

48. Полешко А. С. Термінологія судових документів // Ра­дянське право. — № 3. — 1980.

49. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української літе­ратурної мови. — К., 1992.

50. Редько Ю.К. Відмінювання, правопис і наголос україн­ських прізвищ //Про культуру мови. — К., 1964.

51. РусанівськийВ.М. Чи правильно це написано? — К., 1972.

52. Русанівський В.М. Запозичені особові імена і прізви­ща: Складні питання сучасного українського правопису. — К., 1980.

53. Самійленко В. Чужомовні слова в українській мові // Бібліотека української літератури. — К., 1990.

54. Сливка С.С. Інформаційна культура юриста. — Івано-Франківськ, 1996.

55. Сливка С.С. Юридична деонтологія. — Львів, 1996.

56. Сучасна українська літературна мова: Стилістика. — К., 1973.

57. Тараненко О. О. Про поняття офіційної мови в законо­давстві: Офіційне роз'яснення // Літературна Україна. — 1994. - № 34.

58. Токарська А. С. Ділова українська мова: Навчальний посіб­ник для слухачів і курсантів вищих навчальних закладів МВС. — Львів, 1995.

59. Токарська А.С., Гдакович М.С., Медвідь Н.В. Ділове українське мовлення правників у тестах. — Львів. — 1997.

60. Токарська А.С. Навчальний посібник з удосконалення мовної підготовки (для курсантів і студентів вищих навчальних закладів освіти МВС України). — Львів, 2001.

61. Український правопис. — К., 1995.

62. Угрин-Безгрішний М. Варваризми в українській мові // Рідна мова. -1934. -Ч. 4 (16).

63. Усенко І.Б. Маловідомі сторінки історії правничо-
термінологічних досліджень // Українська термінологія і су­
часність. — К., 1996.

305

64. Федик Є. І. Формування правової культури студентів-юристів: теоретичний та прикладний аспекти //АКД / Львів. ун-т. - Львів, 1996.

65. Чайковський А. Чи правникам потрібне знання україн­ської мови // Рідна мова. - 1933. —4.1.

66. Чак Є. Складні випадки українського слововживання -К., 1979.

67. Чак Є. Складні випадки вживання слів. — К., 1984.

68. Чередниченко І.Г. Нариси із загальної стилістики сучас­ної української мови. — К., 1962.

СЛОВНИКИ

/. Бурячок А.А. Правописний словник імен та найпоши­реніших прізвищ. — К., 1996.

2. Головащук СІ. Словник-довідник з правопису та слово­вживання. — К., 1989.

3. Головащук СІ. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. — К., 1995.

4. Головащук СІ. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. — К., 1995.

5. Голоскевич Г. Правописний словник. — Нью-Йорк; Па­риж; Сідней; Торонто; Львів. — 1994.

6. ГринчишинД.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів укра­їнської мови. — К., 1986.

7. ГринчишинД.Г., Капелюшний А.О., Сербенська О. А., Тер-лак З.М. Словник труднощів української мови. — К., 1989.

8. ГринчишинД.Г., Капелюшний А. О., Сербенська О. А., Тер-лак З.М. Словник-довідник з культури української мови. — Львів, 1996.

9. ДемськаО., КульчицькийІ. Словник омонімів. — Львів, 1996.

10. Караванський С Практичний словник синонімів укра­
їнської мови. — К., 1993.

//. Кельман М.С. Словник термінів та визначень з курсу правознавства. — Львів, 1999. — 54 с.

12. Культура української мови: Словник-довідник. — К, 1990.

13. Лесин В., Пулинець Г. Словник літературознавчих термі­нів. - К., 1984.

14. Орфографічний словник української мови. — К., 1999.

15. Погрібний М.І. Словник наголосів. — К., 1959.

16. Полюга Л.М. Словник антонімів. — К., 1999.

17. Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. — К., 1969.

18. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. — К., 1974.

19. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. — К., 1985.

20. Словник іншомовних слів / Уклад. С.М.Морозов, Л.М.Шкарапута. - К., 2000.

21. Словник синонімів української мови: У 2 т. — К., 1999.

22. Словник української мови: В 11 т. - К., 1970-1980.

23. Токарська А. С Довідник з фахового мовлення для пра­цівників правоохоронних органів. — Львів, 1999.

24. Українська літературна вимова і наголос: Словник-довід­ник. - К., 1973.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА................................................................................................ З

1. ФАХОВЕ МОВЛЕННЯ ПРАВНИКА ЯК НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ 6

2. ФУНКЦІЇ МОВИ В ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА...................................... 8

3. ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.... П

3.1. Офіційно-діловий стиль у фаховому мовленні правника.............. 13

3.2. Мовні особливості офіційно-ділового стилю................................. 23

4. ДЕЩО З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВНИЧОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ 24

5. СУЧАСНІ ДІЛОВІ ДОКУМЕНТИ ПРАВНИЧОЇ СФЕРИ ................ 32

5.1. Класифікація ділових правничих документів................................ 32

5.2. Основні процесуальні документи.................................................... 33

5.3. Допоміжні процесуальні документи............................................... 37

5.4. Законотворчість................................................................................ 40

5.5. Ознаки законодавчого підстилю..................................................... 40

5.6. Правила оформлення нормативних актів....................................... 41

5.7. Вимоги до мовлення нормативних актів ....................................... 41

5.8. Юридична техніка............................................................................. 42

6. ТЕРМІНОЛОГІЯ ЯК ОСНОВА ПРАВНИЧОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ 44

6.1. Термінологія .................................................................................... 44

6.2. Ядро правничої термінології........................................................... 48

6.3. Периферія юридичної термінології................................................. 48

6.4. Слова іншомовного походження в сучасній юридичній

термінології..................................................................................... 52

7. КУЛЬТУРА МОВИ І МОВЛЕННЯ. МОВНА НОРМА .................... 58

7.1. Поняття мовної норми..................................................................... 60

7.2. Словники як джерело збагачення мовлення.................................. 63

7.3. Види словників................................................................................. 64

8. З ІСТОРІЇ ЮРИДИЧНОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ....................................... 66

8.1. Юридична лексикографія................................................................ 67

8.2. Змістова точність мови документів ............................................... 69

9. УСНЕ ЛІТЕРАТУРНЕ МОВЛЕННЯ .................................................... 71

9.1. Мовленнєвий етикет......................................................................... 73

9.2. Види мовленнєвого етикету............................................................ 74

9.3. Милозвучність української мови .................................................. 86

9.4. Деякі правила евфонічності............................................................. 86

10. ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ 88

11. АКЦЕНТОЛОГІЧНІ НОРМИ.............................................................. 91

11.1. Словесний наголос......................................................................... 91

11.2. Основні правила наголошування слів у сучасній українській мові 93

11.3. Наголошування прізвищ................................................................ 94

11.4. Наголошування прикметників ..................................................... 95

11.5.Наголошування числівників.......................................................... 95

11.6.Наголошування займенників ........................................................ 96

11.7. Наголошування дієслів.................................................................. 96

11.8. Фразовий наголос........................................................................... 97

12. КУЛЬТУРА УСНОГО ВИСТУПУ ЮРИСТА.................................... 100

12.1. Виступ перед аудиторією............................................................... ЮЗ

12.2. Полемічні промови........................................................................ 106

12.3. Судові промови.............................................................................. Ю7

13. ПИСЕМНЕ МОВЛЕННЯ. СУЧАСНІ ПРАВОПИСНІ НОРМИ ПО 13.1. Орфографічні норми Ш

14. ОСНОВНІ ПРАВИЛА УЖИВАННЯ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ . 133

14.1. Розділові знаки у простому реченні ............................................. 133

14.2. Розділові знаки при однорідних членах речення ....................... 136

14.3. Розділові знаки при відокремлених членах речення................... 140

14.4. Розділові знаки при уточнювальних членах речення.................. 145

14.5. Розділові знаки при вставних словах, вставних реченнях

і звертаннях.................................................................................... 148

14.6. Розділові знаки у складносурядному реченні.............................. 150

14.7. Розділові знаки у складнопідрядному реченні............... :............ 153

14.8. Розділові знаки у складному безсполучниковому реченні .... 157

15. НОРМИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЯК УСНОГО, ТАК І
ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ................................................................ 161

15.1. Лексичні норми............................................................................... 161

16. ФРАЗЕОЛОГІЯ У ПРАВНИЧІЙ СФЕРІ............................................ 183

17. МОВНІ ШТАМПИ ТА КАНЦЕЛЯРИЗМИ........................................ 188

17.1. Мовні штампи.............................................................. •................ 188

17.2. Канцеляризми................................................................................. 189

18. ТАВТОЛОГІЯ І ПЛЕОНАЗМ .............................................................. 192

19. СЛОВОТВІРНІ НОРМИ........................................................................ 194

19.1. Способи словотвору....................................................................... 194

19.2. Нормативність творення відто

Поиск по сайту: