Перша допомога при внутрішніх і зовнішніх кровотечах

Порядок надання першої допомоги при пораненнях:

• зупинити кровотечу з рани різними засо­бами;

• швидко закрити рану стерильною пов'язкою за допомогою індивідуального перев'язу­вального пакету, чисто випраною бавов­няною тканиною або носовою хустинкою. Запам'ятайте :

— не можна торкатися рани руками;

— недопустимо промивати рану водою, прикладати землю та інші так звані «народні ліки»;

— забруднену шкіру біля рани слід протер­ти стерильною ватою, марлею з індивіду­ального перев'язувального пакету (ІПП);

— якщо сприяють умови, краї рани зма­зати йодом або зеленкою (не допускати попадання їх у рану — може бути опік і повільне заживання);

— не вилучати з рани зайві предмети, осо­бливо ті, які знаходяться в тканинах;

— закрити рану стерильною серветкою чи марлею (не ватою), а потім зверху накласти вату та забинтувати;

• створити нерухомість (іммобілізацію) місця пошкодження;

• провести прості протишокові заходи (вве­дення знеболювальних ліків, які є в інди­відуальній аптечці; давати пити гаряче, якщо не ушкоджений живіт; укутування потерпілого);

• забезпечити обережне транспортування потерпілого в лікувальний заклад.

Кровотечами називають виток крові з ушкоджених кровоносних судин. Залежно від того, куди саме виливається кров, кровотечі бувають зовнішніми (кров витікає через рану в шкірі або з порожнин) і внутрішніми (кров виливається в тканини й органи тіла).

Залежно від характеру ушкодження судин розрізняють: артеріальні, венозні, капілярні та паренхіматозні (пошкодження внутрішніх органів) кровотечі.

Бувають і змішані кровотечі. Крім того, розрізняють помірні (крововтрата до 500 мл), середні (до 1000 мл), великі (до 1500 мл) і дуже великі (крововтрата понад 1500 мл — може призвести до смерті).

Залежно від виду кровотечі та засобів, що є під рукою, при наданні першої допомо­ги здійснюють тимчасову або повну зупинку кровотечі.

У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості на обличчі, зблід- нення і похолодання кистей і стоп, почасті­шання пульсу, запаморочення голови, шуму у вухах, холодного поту — потерпілого слід негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є така можливість, у тому місці тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий пузир із льодом чи холод­ною водою.

Тимчасово зовнішню кровотечу можна зу­пинити одним із таких способів: накласти тугу здавлюючу пов'язку; затиснути пальцем суди­ну, що кровоточить; накласти кровоспинний джгут або джгут-закрутку; максимально зігнути кінцівку в суглобі. Додатково при будь-якій кровотечі треба створити підвищення для по­раненої кінцівки: руку підвісити на хустинці; під ногу підкласти валик з одягу, подушку (завдяки цьому зменшується кровонаповнення кінцівки, швидше згортається кров у рані).

Накладання тугої здавлюючої пов'язки — найпростіший спосіб зупинки капілярної, ве­нозної та невеликої артеріальної кровотечі. Для такої пов'язки використовують індивідуальний пакет або бинт і вату: рану закривають стериль­ним матеріалом (ватно-марлева подушечка, сер­ветка, бинт), поверх накладають бинт або вату або другу подушечку пакету перев'язувального індивідуального, згорнуті у вигляді валика, а потім туго забинтовують. Проте тугу пов'язку не слід накладати занадто туго.

Якщо після накладання пов'язки нога чи рука посиніє, то це означає, що пов'язка зда­вила вени, відтік крові до серця ускладнений і вона застоюється. У такому випадку крово­теча може тільки посилитися.

Пальцеве притискання артерії — най­більш простий спосіб тимчасового припинення артеріальної кровотечі. Затискання здійснюєть­ся не в рані, а вище — ближче до серця, в тій точці, де артерія лежить неглибоко та може бути знайдена за пульсом і придавлена до кіст­ки (див. рис. 228).

При ушкодженні судин обличчя або голо­ви, шиї потрібно швидко притиснути сонну артерію збоку від гортані до хребта.

При кровотечах у районі плеча і плечо­вого пояса потрібно притиснути підключичну артерію — до першого ребра в надключичній ямці або пахвову артерію — до плечової кістки в пахвовій ямці.

При кровотечі з рани на кисті або перед­пліччі потрібно придавити плечову артерію з внутрішнього боку плеча до плечової кістки. При кровотечах із ран стегна, гомілки і сто­пи, притискують стегнову артерію на середині пахової складки.

Ще одним досить простим методом при­пинення артеріальної кровотечі є максимальне згинання кінцівки в суглобі.

При ураженні підключичної артерії зупи­нити кровотечу можна, якщо зігнути в ліктях руки та максимально відвести їх назад і за­фіксувати на рівні ліктьових суглобів (див. рис. 229а).

Якщо уражена кисть або передпліччя, потрібно зігнути руку в ліктьовому суглобі до відказу і зафіксувати її в такому положенні (див. рис. 229г).

Якщо поранено гомілку або стопу, потріб­но покласти в підколінну ямку валик із вати і марлі, максимально зігнути ногу в колінному суглобі і в такому положенні затягнути її ре­менем (бинтом, рушником, косинкою) (див. рис. 229в).

При пульсуючій кровотечі з рани стегна потрібно ватно-марлевий валик покласти в па­хову ділянку, стегно максимально притиснути до живота і^ч закріпити в такому положенні (див. рис. 2296). При припиненні кровотечі треба доставити потерпілого в лікарню не пізніше, ніж через годину.

Проникаюі поранення грудної клітини надзвичайно небезпечні тим, що при них мо­жуть бути пошкоджені внутрішні органи (серце, легені, аорта), поранення яких ведуть до тяжко­го внутрішнього крововиливу і швидкої смерті. Крім того, небезпека для життя пораненого обумовлена попаданням повітря в плевральну порожнину (пневмоторакс) і в результаті цьо­го здавлюванням легенів, зміщуванням серця (див. рис. 230).

На рану грудної клітини слід негайно на­класти герметизуючу (оклюзіонну) пов'язку за допомогою липкого пластиру, який наклада­ється у вигляді черепиці, за допомогою марлі, змоченої вазеліном, або з ППІ: на рану кла­деться стерильна ватно-марлева подушечка, потім прогумована оболонка індивідуального перев'язувального пакета, що не пропускає повітря, і туго забинтовується. Герметизуючий матеріал повинен повністю закривати рану, виступаючи за її краї на 1-2 см.

Проникаючі поранення живота можуть призвести до розриву печінки, селезінки з ряс­ною внутрішньою кровотечею або до ушко­дження шлунка та кишки і запаленню очере­вини (перитоніту). Описана ситуація нерідко ускладнюється випаданням через рану черевної стінки кишківника або сальника.

Органи, що випали, в жодному разі не вправляти, а прикрити стерильною (чи­стою) тканиною, марлею, поверх якої накласти шар вати і закріпити пов'язкою. Не поїти і не годувати хворого, не давати ліки через рот. Транспортувати його в лежачому положенні з піднятою верхньою частиною тулуба та зі­гнутими в колінах ногами.

Найбільш надійним способом припинення сильної артеріальної кровотечі є накладання джгута.

Сучасний гумовий джгут — гумова стрічка довжиною 125 см, шириною 2,5 см із кріплен­ням на кінцях.

Поиск по сайту: