Нерідко зовнішній вигляд людини, яка потрапила в біду, значні ушкодження, нерухомість її тіла можуть створити враження, що вона померла. Тому необхідно насамперед виявити ознаки, які вказують на те, що потерпілий живий і потребує медичної допомоги.
Порядок дій щодо визначення ознак життя: однією рукою або вухом зліва, нижче соска визначити роботу серця й одночасно другою рукою перевірити наявність пульсу на сонній або променевій артеріях [див. рис. 219); перевірити наявність дихання — рух грудної клітини та живота; за допомогою дзеркала (блискучого предмета), прикладеного до рота (якщо пітніє) або ворушіння вати, піднесеної до носових отворів (див. рис. 220).
Рис. 219. Місця визначення пульсу і прослуховування тонів серця
Рис. 220. Виявлення ознак життя за допомогою дзеркала та шматка вати
Для визначення реакції зіниці на світло необхідно рукою підняти віко, щоб побачити величину зіниці та її реакцію на світло: зіниця звужується при наближенні джерела світла (запаленого сірника, електричного ліхтарика); розширюється при віддаленні; при денному світлі — на деякий час закрити око рукою, потім швидко відвести руку в бік — при цьому повинно бути помітно звуження зіниці.
Наявність хоча б однієї з ознак життя сигналізує про необхідність негайного здійснення заходів щодо оживлення постраждалого.
Запам'ятайте! Відсутність серцебиття, пульсу, дихання і реакції зіниць на світло, ще не свідчить про те, що постраждалий мертвий.
Смерть практично ніколи не настає відразу. Їй завжди передує період вмирання — термінальний стан.
У термінальному стані можна виділити З фази або стадії:
• пред азональний стан, у якому свідомість потерпілого ще зберігається, але вона сплутана, пульс різко частішає і стає ниткоподібним, дихання ускладнене, шкіряні покрови бліді;
• агонія, під час якої відсутні свідомість, пульс, реакція зіниці на світло, дихання носить характер заковтування повітря з частотою 2-6 на хвилину (так дихає риба, викинута на берег);
• клінічна смерть — короткочасна перехідна стадія між життям і смертю, яка наступає при припиненні серцевої діяльності й диханні. Її ознаки називають вірогідними ознаками смерті: відсутність дихання й серцебиття, відсутність реакції на больове подразнення та реакції зіниць на світло, шкіряні покрови холодні.
Тривалість клінічної смерті дуже коротка — 3-6 хв. Проте в цей період можливе відновлення життєвих функцій. У більш пізні терміни настають незворотні зміни в тканинах (насамперед у головному мозку) і клінічна смерть переходить у біологічну.
При визначенні біологічної смерті виходять із вірогідних її ознак (як при клінічній смерті) й абсолютно явних.
Явними ознаками біологічної смерті є:
• помутніння і висихання роговиці ока (див. рис. 221);
• наявність симптому «котяче око» — при здавлюванні ока з боків зіниця набуває вертикальної витягнутої форми, нагадуючи око кішки (див. рис. 222);
• охолодження тіла і з'явлення трупних плям. Ці синьо-фіолетові плями виступають на шкірі. При положенні трупа на спині вони з'являються в області лопаток, попереку, сідниць, а при положенні на животі — на шиї, грудях, животі (див. рис. 224); • трупне окляклення, яке з'являється через 2-4 год. після смерті (див. рис. 223).
а б
Рис. 221. Явні ознаки смерті: а — око живої людини; б — помутніння роговиці в мертвої людини
Після зупинки дихання й серцевої діяльності необхідно негайно розпочати реанімацію (оживлення).