Техніка накладання пов'язок

Будь-яка, навіть невелика рана становить загрозу для життя потерпілого, оскільки вона може бути джерелом зараження різними мі­кробами. Основний засіб профілактики цьо­го ускладнення — якнайшвидше накладання на рану стерильної пов'язки.

Пов'язка — це перев'язувальний матеріал, яким закривають рану. Процес накладання пов'язки на рану називають перев'язкою.

Основним перев'язувальним матеріалом для надання само- та взаємодопомоги є бинти різної ширини: вузькі (3-5-7 см) для перев'язування пальців, стопи, кисті; середні (10-12 см) — для голови, плеча, передпліччя, гомілки; широкі (14-18 см) — для грудної клітини живота; сер­ветки стерильні: великі (70x68 см) і маленькі (68x35 см), а також пакет перев'язувальний індивідуальний (ППІ).

Правила накладання пов'язки:

· перед накладанням пов'язки необхідно оголити рану, не забруднюючи її, нама­гаючись не заподіяти болю хворому;

· хворого розміщують у зручному для нього положенні;

· під час накладання пов'язок частина тіла, яку бинтують, повинна бути нерухомою, розслабленою, легкодоступною, бажано на рівні грудей того, хто бинтує;

· пов'язку накладають у тому положенні, в якому вона буде знаходитися під час подальшого лікування;

· під час надання допомоги той, хто бинтує, повинен перебувати перед обличчям по­терпілого;

· пов'язку необхідно накладати від периферії кінцівки до центру в напрямку циркуляції крові;

· бинт повинен вільно розмотуватися по тій частині тіла, яку бинтують, без попере­днього відмотування;

· бинт потрібно тримати в правій руці, розмо­туючи його зліва направо, а лівою рукою під­тримувати пов'язку та поправляти хід бинта;

· бинтування розпочинається з обертового закріпляючого ходу;

· кожен наступний оберт бинта повинен за­кривати половину або 2/3 попереднього;

· закінчивши бинтування, кінець бинта зав'язують або прошивають, але не на рані;

· пов'язка не повинна бути ані дуже тугою (за винятком тих випадків, коли потрібна спеціальна туга), щоб не порушити кровообі­гу, ані дуже слабкою, щоб не сповзала з рани.

При травмах голови можуть накладатися різного виду бинтові пов'язки: 1. «Чепець» — накладають, якщо поранена волосиста частина голови (див. рис. 256):

• від бинта відрізають шматок завдовжки до 1 м, кладуть його середню частину на тім'я поверх стерильної серветки, що закриває рану, кінці опускають верти­кально донизу попереду вух і утримують у натягненому стані;

• навколо голови роблять коловий за­кріплюючий хід (1);

• дійшовши до зав'язки, обертають бинт навколо неї (2) і ведуть косо на поти­лицю (3);

• на другій стороні бинт також обертають навколо зав'язки і ведуть косо на лоб (4);

• чергуючи ходи бинта через потилицю і через лоб (2-10) і щоразу направля­ючи його вертикальніше, закривають усю волосисту частину голови;

• 2-3 коловими ходами закріплюють пов'язку;

• кінці зав'язки бантом зав'язують під підборіддям.

Хрестоподібна пов'язка — накладають при пораненні шиї, гортані або потилиці (див. рис. 238):

· бинт спочатку закріплюють коловими ходами навколо голови (1, 2);

· вище лівого вуха та позаду нього опус­кають бинт косо вниз на шию (3);

· ведуть бинт по правій бічній поверхні шиї, закривають ним її передню поверх­ню, повертаються на потилицю (4);

· повторюють зроблені тури, чергуючи один коловий і один хрестоподібний оберти;

· закріплюється пов'язка ходами бинта навколо голови.

Пов'язка на одне око (див. рис. 239):

• закріпити бинт коловим обертом;

• із потилиці вести бинт під праве вухо на праве око (або під ліве вухо на ліве око);

• чергують ходи бинта: один — через око, другий — навколо голови;

• закінчити пов'язку коловим закріплю­ючим обертом.

Пов'язка на два ока — складається із по­єднання двох пов'язок, накладених на ліве і праве око.

Пращоподібна пов'язка — накладається на ніс, лоб і підборіддя (див. рис. 259). Під пов'язку на поранену поверхню обов'язково підкладають стерильну сер­ветку чи бинт.

При травмах грудини можуть наклада­тися:

спіральна пов'язка (з лямкою) (див. рис. 241а):

— від бинта відрізають шматок завдовж­ки до 1,5 м і кладуть його на здорове передпліччя, залишивши його кінці вільно звисати на грудях;

— починаючи знизу, спіральними ходами бинтують грудну клітину;

— вільні кінці лямки зв'язують на друго­му надпліччі.

хрестоподібна пов'язка (див. рис. 2416):

— починається 2-3 коловими фіксуючими турами бинта знизу, від більш вузької частини грудної клітини;

— ведуть бинт по передній поверхні гру­дини на ліве надпліччя;

— фіксують коловим ходом;

— бинт проходить по спині через праве надпліччя;

— і знову фіксується коловим ходом і Т. д.

Рис. 241. Пов'язки на грудну клітину

При травмах живота можуть наклада­тися:

· колова пов'язка;

· спіральна пов'язка;

· колосоподібна пов'язка на живіт і пахову частину тіла (див. рис. 242):

· починається з 1-3 колових ходів на­вколо живота;

· потім бинт іде по зовнішній поверхні стегна, навколо стегна і знову по зо­внішній поверхні стегна повертається на коловий хід навколо живота.

На верхні кінцівки накладають:

спіральні пов'язки:

· на плече і передпліччя, бинтуючи від вузької частини кінцівки до широкої;

· на палець, починаючи ходом навколо зап'ястка, далі з тильного боку кисті до нігтьової фаланги, потім зробивши спіральні ходи від кінця до початку пальця, зворотнім ходом по тиль­ній поверхні кисті повертають бинт на коловий хід навколо зап'ястка, де закріплюють кінець бинта (див. рис. 243 а, в);

· хрестоподібна пов'язка:

· на долоню або тильну поверхню кисті — починають із фіксованого колового ходу

· на зап'ястку, а далі з тильного боку над долонею, потім знову по тильній по­верхні кисті повертають на коловий хід навколо зап'ястка (див. рис. 2436).

колосоподібна пов'язка:

— на плечовий суглоб і передпліччя — починають від здорового боку з пах­вової ямки по грудях (1) і зовнішній поверхні пошкодженого плеча ззаду через пахвову ямку на плече (2), далі по спині через здорову пахвову ямку на груди (3) і, повторюючи ходи бинта, поки вони не закриють весь суглоб, закріплюють кінець бинта на грудях шпилькою (див. рис. 244);

— на нижні кінцівки накладають: пов'яз­ку на п'яту — першим ходом бинта через ту її частину, що найбільше виступає (1), далі по черзі вище (2) і нижче (3) першого ходу бинта, а далі для фіксації роблять косі {4) і вісімко- подібні (5) ходи бинта (див. рис. 245).

вісімкоподібну пов'язку:

спіральну пов'язку — на гомілку і стегно накладають так само, як і на передпліччя і плече.

Крім бинтових пов'язок можна застосо­вувати косиночні або з підручних засобів. Особливо зручні й економні пов'язки за Ма- штафаровим (див. рис. 246). Для них вико­ристовують шматки тканини (з простирадла, сорочки тощо) різної величини, надрізавши їхні кінці для шворок. Спочатку на рану накла­дають стерильний бинт або серветку, а потім шматком тканини зі шворками закріплюють пов'язку.

Травматична ампутація кінцівки (від лат. amputatio — відсічення) — це травма, під час якої виникає відрив частини кінцівки людини. Ця травма супроводжується:

• чисельним пошкодженням тканин (у тому числі кісток), великих судин і нервів;

• сильною артеріальною кровотечею;

• тяжким больовим (травматичним) шоком.

Схема дій рятівника при травматичній ампутації кінцівки:

1. Накласти джгут.

2. Увести знеболювальний засіб (за наявності) або 2-4 таблетки анальгіну (для дорослої людини).

3. Накласти стерильну пов'язку на рану або використати підручні засоби.

4. Забезпечити нерухомість постраждалого.

5. Напоїти постраждалого гарячим чаєм, мі­неральною водою або простою водою.

6. Якомога швидше доставити в лікарню (на носилках у положенні лежачи).

Поиск по сайту: