Перша допомога при тепловому та сонячному ударах і відмороженнях

Тепловий удар — це хворобливий стан, обумовлений перегріванням організму в ре­зультаті тривалого впливу високої температури зовнішнього середовища.

Причиною перегріву є утруднена тепло­віддача з поверхні тіла (висока температура і вологість, відсутність руху повітря) і підви­щена продукція тепла (фізична робота, розлад терморегуляції).

Сонячний удар — це різновид теплового удару, виникає від безпосереднього впливу в жаркі дні прямих сонячних променів на го­лову, що викликає перегрів головного мозку.

Симптоми цих захворювань подібні. Спо­чатку хворий відчуває втому, головний біль. З'являються запаморочення, слабкість, болі в ногах, спині, нудота, а іноді блювота. Пізні­ше виникає шум у вухах, потемніння в очах, задишка, часте серцебиття. За відсутності до­помоги стан хворого погіршується: температура тіла підвищується до 41° і вище, хворий не­притомніє, спостерігаються судоми, марення, галюцинації, дихання стає нерівним, перестає визначатися пульс, і хворий може загинути в найближчі години в результаті паралічу ди­хання і серця.

Для надання першої допомоги хворого не­обхідно негайно перенести в прохолодне місце, у тінь, зняти одяг і покласти, дещо піднявши голову, забезпечити спокій, прикладати комп­реси або пляшки із холодною водою до голови, шиї, ділянки серця, «опахувати» потерпілого, дати понюхати нашатирний спирт, необхідно якомога більше давати пити (якщо людина при свідомості).

Відмороження — це ушкодження тка­нин організму внаслідок дії на них низьких температур.

Відмороження можливі навіть за темпера­тури вище 0°С, особливо при періодичних від­лигах. До відмороження призводить мокре і тіс­не взуття, тривале перебування в нерухомому стані на холоді і в снігу, під холодним дощем.

Відмороженню частіше схильні кінцівки (насамперед нижні), вуха, ніс. При відморо­женнях спочатку відчувається холод, що змі­нюється потім відчуттям онімінням, збліднен- ням уражених місць, відсутністю чутливості. Це пов'язано із звужуванням судин під дією холоду, недостатнім кровопостачанням ділянки тіла. Якщо своєчасно не буде надана допомога, то може статися відмирання тканин.

За тяжкістю і глибиною розрізняють 4 ступені відмороження (установити ступінь можна лише після відігрівання потерпілого, іноді через декілька днів):

I ступень (легкий) — набряклість, синюш­ність шкіри, тупі болі. Пізніше спостерігається лущення і свербіж шкіри.

II ступень (середньої тяжкості) — шкіряні покрови багряно-синього кольору, набряклість, значні болі, пухирі, наповнені прозорою рі­диною.

III ступень (тяжкий) — відмирання шкі­ри і підшкірної клітковини) — відморожена тканина багряно-синюшна, нечутлива, утво­рюються пухирі з темно-кров'яним вмістом. У подальшому спостерігається відторгнення мертвих тканин, утворення шрамів.

IV ступінь (надзвичайно тяжкий) — змерт­віння всіх м'яких тканин тіла і навіть кісток із наступним висиханням (муміфікація) і від­торгненням тканин, утворенням культі.

Перша допомога при відмороженнях по­лягає в негайному зігріванні потерпілого й осо­бливо відмороженої частини тіла:

· обережні розтирання спиртом, сухою тка­ниною, тільки не снігом;

· теплі ванни (від 20-24°С до 37-40 С) до по­яви почервоніння та болю;

· накладання стерильної теплої пов'язки з товстим шаром вати;

· загальне зігрівання потерпілого (масаж усього тіла, гарячій напій — кава, чай, молоко, обкладання грілками тощо).

При дії низьких температур на весь орга­нізм може настати загальне замерзання (най­частіше спостерігається в людей виснажених, зморених, знесилених і в стані алкогольного сп'яніння). Спочатку з'являється почуття вто­ми, сонливості, скованості, байдужості, при зниженні температури тіла — втрата свідомості, потім зупинка дихання і кровообігу.

Надаючи допомогу, потерпілого насамперед слід перенести в тепле приміщення, потім по­містити у ванну з водою кімнатної температури, провести обережний масаж усіх частин тіла, воду нагрівають до 36°С. При появі рожевого кольору шкіри та зникненні закоцюбнення кін­цівок проводять реанімаційні заходи: штучне дихання, масаж серця. При появі свідомості потерпілого переносять на ліжко, тепло укри­вають, дають гарячу каву, чай і організовують його швидку доставку в лікувальний заклад.

3. Перша допомога при ураженні електричним струмом, утопленні та приваленому здавленні частин тіла людини

Ушкодження, що виникають від дії елек­тричного струму (як технічного, так і атмос­ферного — блискавки), називаються електро- травмою.

Тяжкість ураження залежить від виду струму (змінний струм небезпечніший, ніж постійний), сили струму, віку і стану здоров'я потерпілого. Мають також значення ступінь опору тканин (так, електричний струм добре проходить крізь вологі тканини тіла і погано — крізь шкіру долонь і п'ят), шлях, який прохо­дить струм в організмі людини (найбільш небез­печне проходження струму крізь голову, серце).

Проходження електричного струму викли­кає в організмі локальні (місцеві) та загальні порушення.

Локальні (місцеві) зміни виявляються опі­ками тканини III—IV ступеня в місцях вхо­ду і виходу електричного струму — «знаки струму». При впливі струмів високої напруги можливо розшарування тканин, у кістках мо­жуть бути тріщини. При ураженні блискав­кою на шкірі внаслідок розширення капілярів з'являється зигзагоподібний малюнок, який нагадує блискавку і зберігається кілька днів.

Загальні зміни при легких ураженнях мо­жуть виявлятися у вигляді загальної слабкості, головного болю, зниження пам'яті, зору, слу­ху, непритомності; у тяжких випадках, крім зазначених симптомів, може спостерігатися втрата свідомості, судоми, зупинка дихання, глибоке пригнічення серцевої діяльності, пара­лічі тощо. При ураженні блискавкою загальні прояви більш яскраво виражені.

При наданні першої допомоги слід негайно, дотримуючись правил безпеки, припинити дію електроструму на потерпілого (вимкнути струм, перервати або відвести проводи від потерпілого сухою мотузкою, палицею). При легких ура­женнях покласти потерпілого горизонтально, звільнити від тісного одягу, дати понюхати нашатирного спирту, закутати.

У разі відсутності ознак життя — реа­німаційні заходи. На місце опіків накласти стерильні пов'язки. Усі хворі з електротравмою підлягають госпіталізації.

Поиск по сайту: