Післякастраційні ускладнення у свинок

Розвиваються, в основному, протягом перших 2-3-х діб, поки не утвориться спайка країв очеревини.

Травматизм при фіксації свинок. При фіксації тазові кінцівки зазнають значного тиску маси тіла й часто травмуються, особливо у великих самок, а також при операції без знеболювання.

Розтягування суглобів діагностують зразу після зняття тварини з операційного столу. Воно проявляється кульганням на одну або обидві тазові кінцівки. При натисканні на пошкоджений суглоб у пасивному русі кінцівки тварина проявляє больову реакцію. Якщо їй надати спокій, то кульгавість поступово зменшується і через 7-Ю днів повністю зникає.

Розтягування тазостегнової групи м 'язів буває двобічним і проявляється малопомітним розладом функцій тазових кінцівок. Пальпацією не вдається визначити болючі місця. Захворювання зникає самостійно протягом одного тижня.

Внаслідок неправильної фіксації свинок під час кастрації спостерігають інколи параліч нервів тазових кінцівок, набряки, вивихи суглобів, кровотечу з носа тощо.

З метою профілактики таких ускладнень фіксують тварин на опе­раційному столі чи драбині в горизонтальному положенні, а після підготовки операційного поля та знеболювання піднімають Задню ділянку.

Кровотечі можуть бути як із судин черевної стінки, так і з стате­вих органів. Перша спостерігається при високому розрізі (близько до зовнішнього кута клубової кістки), внаслідок пошкодження передньої гілки глибокої клубової артерії, і зупиняється самостійно або за допомогою гемостатичного пінцета, лігатури.

Кровотеча з артерії яєчників виникає при видаленні їх скальпелем, ножицями або недостатньому затягуванні лігатури, особливо під час еструсу. У молодих свинок вона може зупинитися самостійно і не супроводжуватися ускладненнями. Але якщо її виявили до накладання швів на рану, слід захопити й вивести відповідний ріг матки і накласти лігатуру на кровоточиву судину. Кровотеча, що виникла після операції (порожнинна), супроводжується ознаками гострої анемії. Вона зупиняється самостійно, і кров, що вилилася в черевну порожнину, повністю розсмоктується.

Сильне натягування яєчників інколи призводить до відривання рога матки і кровотечі з розірваної середньої маткової артерії. У такому випадку необхідно розширити рану черевної стінки і на кровоточиву судину накласти лігатуру.

Під час грубого витягування правого яєчника, при натягуванні брижі й матки, можливий розрив маточної артерії. У такому випадку слід зразу затиснути гемостатичним пінцетом кровоточиву судину і накласти на неї чи на ріг матки лігатуру. У крайньому разі ампутують матку після перев'язування її тіла міцною лігатурою і одночасно на­кладають по одній лігатурі на її широкі зв'язки.

Розрив кишки і сечового міхура можливий при перфорації очеревини хірургічними інструментами, особливо, коли вони переповнені. Виявляють відразу за запахом кишкових газів і виходом із рани їхнього вмісту. При цьому необхідно пошкоджену кишку або сечовий міхур витягнути з черевної порожнини і накласти на рану двоповерховий шов. Пошкоджену ділянку кишки промивають теплим розчином етакридину лактату (1:1000) або фізіологічним розчином, вправ-ляють в черевну порожнину і продовжують операцію, а для профілактики перитоніту застосовують антибіотики чи інші бактеріостатичні засоби в прийнятих дозах.

Випадання внутрішніх органів спостерігається при лапаротомії по білій лінії.

Випадання кишок під очеревину буває внаслідок відшарування її під час лапаротомії, після утворення кишені, якщо на очеревину не наклали шви.

Випадання кишки під шкіру виникає при широких розтинах м'язових шарів і накладанні шва тільки на шкіру, прорізанні лігатури, а також при операціях у так званому апоневротичному трикутнику. В останньому випадку петля кишки може защемлюватися, внаслідок чого виникають ознаки кишкової непрохідності.

Профілактика випадання кишок і матки при лапаротомії через бокову стінку черева полягає в запобіганні помилок лікаря при операціях. Насамперед під час розтину черевної стінки необхідно уникати надмірного розшарування тканин, особливо очеревини. Недоцільно перфорувати очеревину тупим методом, оскільки при цьому важко уникнути значного її відшарування.

Лікувальна допомога при випаданні петлі кишки або рогів матки надається якомога раніше. Потрібно зняти шви, розкрити рану і після її ревізії вправити петлю кишки або ріг матки з наступним накладанням швів на очеревину й шкіру. Якщо петля кишки була защемлена й некротизована, її резектують. Після ревізії й вправлення її, і тим більше після резекції, у черевну порожнину для профілактики інфекції вводять антибіотики, розчинені у 0,5%-ному розчині новокаїну.

Грижі виникають внаслідок: а) лапаротомії по білій ліній; б) неправильного накладання швів (не прошивають при цьому білу лінію); в) сильного стягування заглибних швів, що призводить до прорізування тканин; г) нагноєння заглибних швів; д) відсутності спокою після операції; є) годівлі свиней в перші дні після операції великою кількістю кормів. Вони найчастіше з'являються через 4-6 днів після операції і, як правило, незащемлені, але часто бувають фіксованими.

Лікування - грижорозтин. Строки операції визначають окремо в кожному випадку. Якщо грижа виникла в перші дні після кастрації, її оперують після загоєння операційної рани, а при защемленні кишки -негайно.

У профілактиці післякастраційних гриж основним є правильне накладання швів, а також дотримання загальноприйнятих правил годівлі та утримання тварин у післяопераційний період.

Термінологічний словарь:

1.Гранулема кукси сімяного канатика (granuloma funiculi spermatici ) – буває неспецифічна та інфекційна.

2.Фунікуліт (funiculitis) – запалення кукси сім’яного канатика.

Рекомендована література:

5. Борисевич В.Б., Панько І.С., Іздепский В.Й. Спеціальна ветеринарна хірургія. К. Вид-во УДАУ, 1993.

6. Калашник Л.А.,Лабунский В.М.,Мередоря В.Л.,Русинов А.О. Практикум по общей хирургии. М.Колос,1992.

7. Целищев Л.И. Практическая ветеринарная андрология М., Колос, 1982.

Поиск по сайту: