Акропостит Постит Баланопостит Дифузний постит

Лекція № 9 (2 години)

ХВОРОБИ СЕЧОСТАТЕВИХ ОРГАНІВ

ЗАПАЛЕННЯ ПРЕПУЦІЯ (Роstitis)

Спостерігається переважно у биків-плідників, баранів і кнурів. Зважаючи на локалізацію, особливості етіопатогенезу та клінічний перебіг, їх класифікують на акропостит (ураження тканин вільно звисаючої ділянки препуція), постиш (запалення слизової оболонки в ділянці поздовжніх і поперечних складок), баланопостит (одночасне ураження слизової оболонки фундальної ділянки препуція і головки пеніса), дифузний постиш (запалення всіх оболонок препуція).

Етіологія: забруднення гноївкою живота і препуція при антисанітарному утриманні тварин; затримка сечі в препуційному мішку внаслідок атрофії препуційних м'язів після кастрації; подразнення слизової оболонки сечею з надто кислою реакцією (внаслідок висо-коконцентратної годівлі плідників чи тривалої годівлі кислим силосом і бобовими кормами, ураженими плісеневими грибами); механічні пошкодження препуція і статевого члена під час спарювання, взяття сперми за допомогою штучної вагіни, обробленої вазеліном (при тривалому використанні може викликати гіперкератоз); травми при випасанні тварин на пасовищах з чагарниками та остистими рослинами; хімічні подразнення при утриманні на підстилці із торфу; зниження тканинної резистентності, що полегшує патогенну дію анаеробної і гнильної мікрофлори; специфічні збудники (віруси, грибки, мікоплазми, палочки некробактеріозу, личинки стронгілят і вольфартової мухи).

Схильність до баланопоститів у биків зумовлена довгим та вузьким препуційним мішком, у кнурів - наявністю в останньому дивертикулу і порівняно вузьким препуційним отвором, що сприяє затримці в каналі сечі та смегми (подразників слизової оболонки). Як вторинне захворювання баланопостит розвивається при сечокам'яній хворобі, гнійному циститі чи уретриті.

Патогенез та клінічні ознаки. В умовах дії того чи іншого етіологічного фактора розвиваються певні патоморфологічні зміни, за якими запальні процеси препуція у биків і баранів класифікують та­ким чином (за Целіщевим Л. І.).

Класифікація поститів

Акропостит Постит Баланопостит Дифузний постит

Екзематозно- Серозний Серозний Серозний

виразковий Серозно- Гнійний Флегмонозний

Фолікулярно- фібринозний Адгезивний

виразковий Гнійний Виразковий

Фібринозний Гангренозний

Бластоматозний

У баранів акропостит екзематозно-виразковий реєструється на початку стійлового утримання, досягаючи піку свого розвитку в березні - квітні. Спочатку на кінцевій ділянці препуція формується невелика болюча припухлість. Тварина часто б'є ногами по стінці живота. Далі на шкірі з'являються папули, а на їх місці - виразки, вкриті струпом. Останні рубцюються, тому припухлість стає щільною та ма-лоболючою.

Фолікулярно-виразковий акропостит у них розвивається в основі волосяних піхв: формується кілька дрібних гнійників, які поступово збільшуються, а навколо них розростається фіброзна тканина; після їх розтину утворюються глибокі виразки. Така форма реєструється в червні - липні, коли ураження ускладнюються личинками мух. Внаслідок цього посилюється розростання фіброзної тканини, що призводить до звуження препуційного отвору. Нерідко у місцях інвазо-ваних виразок утворюються абсцеси.

У биків акропостит перебігає лише в екзематозно-виразковій формі. Спочатку на шкірі навколо препуційного отвору розвивається запалення, потім у різних місцях формуються виразки, вкриті грязно-сірим іхорозним ексудатом. Кінцева ділянка препуція проростає фіброзною тканиною і помітно збільшена. Сечовиділення болюче. Пізніше межі омозолілої, з мікроабсцесами виразки досягають слизової препуція. Його отвір істотно звужується, стає щільним і болючим. Виділення сечі (тонкою цівкою) супроводжується больовою реакцією.

При серозному поститі у биків із порожнини витікає тягучий світлий ексудат, який склеює волосся навколо препуційного отвору. Слизова оболонка сильно набрякла. Серозно-фібринозна форма (формування фібринових плівок, що важко видаляються) поступово переходить у гнійну (витікання гнійного ексудату та утворення на слизовій у ділянці поперечних складок виразок).

У баранів постит розвивається, здебільшого на дорсальній стінці препуція. При всіх його формах відмічається часте, невеликими порціями, виділення сечі, спочатку мутної, а потім прозорої. Дифузний серозний і серозно-фібринозний постити характеризуються накопиченням ексудату в міжфасціальних прошарках і у підслизовому шарі. Тому весь препуцій припухлий, гарячий, болючий. Головка статевого члена максимально втягнута, сечовиділення утруднене. Гнійний постит характеризується запальним набряком черевної стінки з наступним абсцедуванням на стінці препуція.

Баланопостит серозний характеризується спочатку тістуватою, малоболючою припухлістю, при стисканні якої виділяється в'язка, з опалесценцією, рідина (до 100 мл). З часом до неї домішується фібрин, що покриває слизову оболонку фундальної ділянки і легко знімається, головка статевого члена при цьому гіперемійована, набрякла.

У кастратів найчастіше реєструється адгезивна форма баланопоститу, при якій статевий член не виводиться. Процес ускладнюється сечовими коліками, уремією, на фоні яких можлива загибель тварини.

Невчасне лікування при баланопоститі призводить до його гнійної чи гангренозної форми. У тварин підвищується температура тіла, сечовиділення утруднене, часте і невеликими порціями. Пахові лімфовузли збільшені та болючі.

При гнійному баланопоститі у биків часто уражується лімфоїдна тканина в товщі внутрішнього листка фундальної ділянки; виразки на місці лімфофолікулів розкидані по всій головці пеніса.

Гангренозний баланопостит зустрічається у бичків-кастратів та валахів. Спочатку уражується головка пеніса, а потім волога гангрена поширюється на стінку препуція, в ексудаті з'являються мертві тканини, внаслідок чого тварина швидко гине від сепсису.

Псевдомонозний баланопостит спричинює катарально-гнійне запалення уретри, мікоплазмозний - велику кількість білих плівок на головці пеніса і слизовій препуція; лімфатичні фолікули збільшені, іноді кровоточать. При ректальному дослідженні реєструють збільшення придаткових статевих залоз.

Діагноз ставиться за характерними клінічними ознаками. Для виявлення ступеня ураження тканин статевого члена обов'язково застосовують провідникову анестезію за методом Ісаєва-Фатькіна (50-100 мл 2-3%-ного розчину новокаїну в ділянку 8-подібного згину статевого члена). Слід виключити також баланопостити трихомонозного, вібріозного, псевдомонозного походження.

Адгезивний баланопостит нагадує сечо-кам'яну хворобу за клінічними ознаками. Диференціюють їх шляхом анестезії статевого члена за Вороніним (введення новокаїну в параректальний простір з боку сіднич-но-прямокишковї ямки), або вдувають повітря у препуційний мішок.

Після блокади при адгезивному баланопоститі статевий член не виводиться з препуційного мішка, тоді як при сечокам'яній хворобі він випадає; після вдування повітря в препуційний мішок він повніс­тю не розкривається і статевий член не випадає, чого не відмічається при сечокам'яній хворобі.

Прогноз на початкових стадіях хвороби (серозне, серозно-фібринозне і гнійне запалення) сприятливий: своєчасне і правильне лікування сприяє видужанню тварини. При хронічних процесах з розростанням фіброзної тканини - сумнівний; при змертвінні уражених тканин і розладі сечовиділення - несприятливий.

Лікування раннє і комплексне, з урахуванням форми поститу, його стадії. За необхідності специфічний баланопостит виключають бактеріальним дослідженням змивів із препуційного мішка. Проводять ретельну механічну і антисептичну обробки вентральної черевної стінки, шкіри препуція та його порожнини. При екзематозних і виразкових формах перевагу надають антисептичним пудрам, до складу яких входять окис цинку, ацетилсаліцилова та борна кислоти, стрептоцид (Целіщев Л. І.).

При серозно-гнійних і гнійно-виразкових формах - антисептичні лініменти (за Вишневським, стрептоциду, синтоміцину), а також мазі на гідрофільній основі (Рубленко М.В.). Місцеве лікування слід доповнити новокаїно- та антибіотикотерапією (широкого спектру дії), особливо при флегмоні препуція. У випадку псевдомонозного баланопоститу перевагу слід надати гентаміцину і поліміксину, а мікоплазмозного - тетрациклінам. При гангренозному - негайно ам­путують пеніс.

На стадії фіброзного розростання тканин, для попередження звуження його отвору, застосовують теплові процедури, лікувальні грязі, тканинну терапію, а при звуженні препуційного кільця, адгезивному баланопоститі проводять розтин його вентральної ділянки з наступним накладанням швів на шкіру і слизову оболонку розсіченого препуція. При масивних фіброзних розростаннях виконують уретротомію - в сечостатевий канал вставляють жолобуватий зонд і по ньому розсікають уретру на 3-4 см довжини, слизову оболонку якої підшивають до шкіри.

Профілактика. Тварин утримують на сухій, чистій підстилці, надають моціон і доброякісні корми, до і після отримання сперми (у плідників) обмивають вентральну черевну стінку, використовуючи один раз на тиждень розчини антисептиків. Не рекомендується стригти захисне волосся на препуції.

Термінологічний словарь:

1. Постит (Роsthitis) – запалення препуціального мішка.

2. Баланіт (balanitis) – запалення шкіри головки статевого члена

3. Баланопостит (balanopostitis) – запалення шкіри головки статевого члена і препуціального мішка.

Рекомендована література:

1. Общая ветеринарная хирургия /Под ред. В.А. Лукъяновского.- М.: Агропромиздат, 1990.
2. Загальна ветеринарна хірургія/ В.Б.Борисевич І.О.Поваженко
3. Калашник Л.А.,Лабунский В.М.,Мередоря В.Л.,Русинов А.О. Практикум по общей хирургии. М.Колос,1992.
4. Поваженко И.Е, Братюха С.И. Общая ветеринарная хирургия. К.:Вища школа, 1991.

Поиск по сайту: