Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основні напрями з розвитку мовлення



Зміст занять з розвитку мовлення включає такі основні напрямки роботи:

1. Розвиток мовленнєвої здібності дітей раннього та дошкільного віку з порушеннями слуху. Розуміння шляху оволодіння мовленням як процесу розвитку у дитини мовленнєвої здібності пов'язано насамперед з формуванням особливого типу активності, готовності та вміння сприймати мовлення, наслідувати чуже мовлення, засвоювати нові слова та вирази, застосовувати їх, незважаючи на недосконалість їх звукового і смислового наповнення, в реальних ситуаціях спілкування, доповнюючи їх вказівками на предмети, природніми жестами та іншими засобами. На різних етапах навчання дошкільника розвиток мовленнєвої здатності припускає формування різноманітних мовленнєвих умінь, проте воно завжди пов'язане з мовною активністю дитини, прагненням до використання мовлення.

Для розвитку мовленнєвої здібності має важливе значення формування різних видів сприйняття: слухового, зорового, тактильно-вібраційного. Особливе значення для дітей з недостатмі слуху має створення умов для розвитку слухового і слухо-зорового сприйняття мовлення, поліпшення сприйняття звукової та ритміко-інтонаційної сторони мовлення, що пов'язано з постійним використанням звукопідсилюючої апаратури та систематичною роботою з розвитку мовленнєвого слуху та навчанню вимові.

Важливого значення набувають ігри, спрямовані на розвиток тривалої уваги і сприйняття, - як пов’язані з розвитком сенсорних здібностей, так і безпосередньо пов'язані з сприйняттям мови. Спочатку це проявляється у формуванні уваги до лиця людини що говорить, міміці, співвіднесенню предметних і мовних дій.

Розвиток мовленнєвої здібності дитини раннього й дошкільного віку пов’язано з наслідуванням предметним, ігровим, мовним діям. Дітей спеціально вчать наслідувати артикуляції педагога, вимовляти по наслідуванню повні слова, організовуючи відповідні ігри. Важливе значення в навчанні надається розвитку навичок віддзеркаленого і сполучено- віддзеркаленого говоріння як основи для розвитку в подальшому самостійного говоріння.

На всіх етапах навчання заохочується застосування дітьми засвоєних мовних засобів, незважаючи на їх недосконалість в звуковому відношенні. Мовленнєва активність дитини підтримується і стимулюється. Педагог допомагає дитині висловити свої бажання, прохання, пропонуючи зразки висловлювань, в якості яких можуть виступати таблички з надрукованими словами і фразами, усне говоріння педагога, усно-дактильно відтворення. Для розвитку мовленнєвої здібності важлива організація цікавою для дитини діяльності. У зв'язку з цим в заняття включаються ігри, малювання, конструювання, дії з реальними предметами, з приводу яких може відбуватися спілкування і які стимулюють мовну активність дитини.

У процесі навчання використовуються різні типи символів, що підкріплюють і розширюють значення слів: це різні картинки, піктограми, схеми, стрілки, плани, малюнки, фігурки. Дуже важливе значення слід надавати таким засобам символізації, як використання уявних ситуацій, дії з уявними предметами, уявне перетворення, застосування предметів-замінників. Ці засоби дозволяють абстрагуватися від предметної віднесеності слова, зробити його значення більш узагальненим, що має значення в процесі засвоєння мовленнєвих засобів.

2. Формування різних форм мовлення на кожному етапі навчання; спеціальне відпрацювання різних видів мовленнєвої діяльності. Взаємозв’язок форм мовлення в навчанні мові глухих та слабочуючих дітей раннього та дошкільного віку визначається рядом факторів: віком дитини, станом його слуху і початкового рівня мови, рівнем інтелектуального розвитку. У зв'язку з цим використання різних форм мовлення виглядає по-різному стосовно до глухим дітям з тривалим терміном навчання (чотирьох п'яти років) зі скороченими термінами дошкільного виховання (двох- трьох років); до слабочуючих дітям; до глухих і слабочуючих дітям зі складною структурою порушень розвитку. Однак завжди усна мова виступає як вихідна і основна на всіх етапах навчання, оскільки вона використовується в якості основного засобу спілкування і є основою для формування інших форм мовлення.

На початковому етапі навчання глухих та слабочуючих дітей (у віці двох-трьох років) вихідної і ведучою є усна мова. Дитина сприймає слова і фрази слухо-зорово, а у своїй промові наближено відтворює слова (у вигляді голосових реакцій, звукосполучень, контуру слова, усіченого слова). Розвиток сприйняття і відтворення усного мовлення на даному етапі передбачає посилення роботи з розвитку слухового в слухо-зорового сприйняття формуванню первинних вимовних навичок. Розвиток усного мовлення передбачає формування таких видів мовленнєвої діяльності, як слухо-зорове і слухове сприйняття, говоріння.

Однак усна мова не може виступати для глухих і слабочуючих дитини як єдина форма мови внаслідок численних труднощів у її сприйнятті і відтворенні. Тому вже на першому році навчання дітей навчають глобальному сприйняттю слів, що пред'являються в друкованому вигляді на табличках. Письмова форма мови, яка виступає в якості допоміжної в навчанні глухих та слабочуючих дітей, допомагає більш точно зафіксувати сказане, готує дитину до подальшого аналізу слова. Навчання глобальному читання слів, якому приділяється значна увага на першому-другому роках навчання, проходить на різному тематичному матеріалі з включенням дидактичних ігор і мовних вправ. У молодшій групі діти сприймають слова і пропозиції глобально і вчаться співвідносити їх з предметами і явищами. Оволодіння письмовою формою промови передбачає формування відповідних видів мовленнєвої діяльності: глобальне, т. Е. Цілісне, читання слів, списування окремих знайомих слів друкованими літерами.

У дошкільних закладах для глухих на третьому році навчання (у середній групі) в якості допоміжної використовується дактильна форма мови. Дактилологія необхідна для аналізу письмового слова, запам'ятовування його структури. Ця форма мови дозволяє сформувати техніку аналітичного читання в короткі терміни, приблизно протягом кварталу. Дактилологія, у міру оволодіння нею, починає виступати як самостійна форма мови, проте тісно пов'язана з двома іншими - усній і письмовій. Через читання і дактілірованіі у дітей розвивається вміння точно сприймати фразу або слово і більш точно відтворювати їх структуру. У тих випадках, коли у дітей будуть виникати труднощі в сприйнятті і відтворенні слів або фраз, в допомогу одній формі мови може бути залучена інша.

У старшій і підготовчій групах підвищується роль усного мовлення: діти сприймають слухо-зорово і відтворюють усно весь знайомий відпрацьований матеріал. Письмова мова використовується у вигляді аналітичного читання і самостійного листи дітей друкованими літерами. Дактилологія підключається у випадках труднощів у сприйнятті нового або недостатньо засвоєного мовного матеріалу, при запам'ятовуванні структури складних слів.

У навчанні слабочуючих дітей формується інша взаємозв'язок форм мовлення. На всіх етапах їх навчання усне мовлення залишається провідною, вона застосовується як основний засіб навчання та спілкування. Письмова мова в силу труднощів у сприйнятті усного мовлення використовується паралельно, підкріплюючи усну мову з боку точності сприйняття і відтворення. Письмова мова пов'язана з формуванням декількох видів мовленнєвої діяльності: глобального і аналітичного читання, власного письма друкованими літерами, роботою з розрізної азбукою.

В залежності від структури порушень, успіхів дитини в оволодінні аналізом слова формування навичок читання педагог може обмежитися використанням тільки усній або письмен ний мові чи як допоміжний засіб підключати дактилологія. Як правило, дактильна форма мови використовується в роботі з дітьми зі складними вадами розвитку або тими хлопцями, хто тривалий час не опановує аналітичним читанням, не запам'ятовує склад слова. Після формування техніки читання з використанням дактилологія дітей переводять на усне читання. У спілкуванні зі слабочуючими дітьми усно-дактильна мова не використовується.

3. Робота над значенням слів і накопичення мовного матеріалу в зв'язку з тематичною організацією занять з розвитку мовлення, використання його в різних ситуаціях спілкування та дитячої діяльності. Програма з розвитку мовлення пропонує 25 тем, які в сукупності охоплюють основні сфери діяльності дошкільника. Тематична організація мовного матеріалу на заняттях і включення його в мовне спілкування в різноманітній діяльності дозволяють засвоювати кожну мовленнєву одиницю я єдності змісту і форми шляхом включення їх у різні види мовленнєвої діяльності: говоріння, слухо-зорове сприйняття, читання глобальне і аналітичне, лист.

Слова, що пред'являються в різних темах, не використовуються ізольовано, а включаються в різні типи фраз, структура яких я залежно від віку дітей і етапу навчання може значно відрізнятися. Найбільш поширені варіанти фраз пов'язані з включенням слів у спонукання, запитання, повідомлення, заперечення, т. Е. Найбільш поширені типи комунікативних висловлювань. Використання слів у різних контекстах дозволяє розширити сферу вживання слова, а також уточнити, диференціювати його значення, сприяє засвоєнню дітьми між слівних, синтагматических зв'язків. Однак для засвоєння значення уточнення його предметної віднесеності і узагальнюючого компонента важливо проведення лексико-семантичної роботи, в процесі якої відпрацьовуються смислові, парадигматичні зв'язки. З цією метою на заняттях з розвитку мовлення використовуються гри і мовні вправи, в яких значення слова розглядається я зв'язку з різними смисловими зв'язками. Це може бути уточнення видо-родових відносин і включення в мову дітей узагальнюючих слів; уточнення слів, що мають протилежне значення (антонімів); уточнення близьких за значенням слів (синонімів) спонукання старших дошкільників, особливо слабочуючих, до варіювання висловлювань і застосуванню синонімів. Уточнення та систематизація словникового матеріалу пов'язані з використанням таких методичних прийомів, як опис предметів і картин, складання розповідей про події з життя дітей, розповідання, бесіди з різної тематики.

Темпи засвоєння та накопичення мовного матеріалу у всіх дітей виявляються різними. Це залежить від поєднання низки факторів: термінів навчання, слухових та інтелектуальних можливостей дитини, методів навчання, співпраці педагогів і батьків. Умови вживання мовного матеріалу пов'язані з ситуаціями спілкування. Тому частина слів дається для активного використання дітьми в самостійній мові, інші слова виявляються лише у сфері розуміння дитиною в певних ситуаціях.

4. Спеціальні мовні спостереження в цілях уточнення значень слів, оволодіння звуко-буквеної структурою, граматичної формою слів у складі цілих речень. Даний напрямок роботи пов'язане з засвоєнням системного будови мови і в дошкільному періоді навчання носить характер початкового, попереднього по відношенню до систематичного навчання мови в школі. Дітей вчать помічати аналогією в освіті питань, спонукань, повідомлень і заперечень; розуміти, в яких ситуаціях використовуються питання, як відповісти на них. Незважаючи на те, що формування граматичних узагальнень не виявляється в дошкільному віці в якості самостійного напрямку роботи, дітей навчають помічати подібність у різних граматичних формах, накопичувати запас стійких словосполучень, вживати їх у відповідних пропозиціях, уточнювати значення близьких за структурою однокореневих слів. Елементарні мовні спостереження входять у заняття з різної тематики.

Різні напрямки роботи з розвитку мовлення реалізуються паралельно, в руслі єдиної тематики, обумовленої віком дітей і рівнем їх загального та мовного розвитку.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.