Прокурорський нагляд за додержанням законів щодо розшуку, арешту, опису та вилучення майна боржника.

Особливу увагу прокурор повинен звертати на додержання вимог частини 2 статті 47 Закону про прийняття рішень щодо повернення виконавчого документу до суду. Виконавчий документ, прийнятий до виконання державним виконавцем, за яким стягувачем є держава, повертається до суду, що видав виконавчий лист.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до
виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених
частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу,
який пред'явив виконавчий документ до виконання.

Про повернення виконавчого документа державний виконавець
виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому
він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний
строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний
строк у порядку, встановленому цим Законом

Передбачена пунктом 2 підстава – „якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними” потребує глибокого вивчення, оскільки більшість фактів зловживань, недбалого ставлення до службових обов’язків приховується шляхом повернення виконавчих документів до суду з цієї підстави.

Про наявність таких підстав державний виконавець має складати відповідний акт.

Виконавчі дії можуть провадитися за присутності понятих.

Присутність понятих обов'язкова під час вчинення
виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових
приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке
звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене
йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення
примусового виселення з них та вселення в них; до будинків,
квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути
передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час
проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи,
які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих
дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого
провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю.
Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути
менше двох.

Понятий має право знати, для участі у провадженні яких
виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого
документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу
провадження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають
занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний
засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час
провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій
державний виконавець роз'яснює понятим їхні права і обов'язки, про
що зазначається в акті.

Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних з
виконанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до
витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Прокурору при перевірці достовірності таких актів, перш за, все належить з’ясувати повноту та якість заходів, вжитих державним виконавцем для пошуку майна боржника, на яке може бути накладено стягнення. Такі акти складаються окремими державними виконавцями навіть тоді, коли у матеріалах виконавчого провадження є неспростовні дані про наявність майна у боржника. За такими фактами у Дніпропетровській, Івано-Франківській, Сумській, Харківській областях прокурорами порушено кримінальні справи. Також мають місце випадки повернення судам виконавчих документів взагалі без складання актів про наявність передбачених законом підстав.

Перевіряючи повноту та якість заходів щодо розшуку майна боржників, слід звертати на наявність у матеріалах кримінальних справ про злочини, за які може бути додатково призначено конфіскацію майна, відомостей про його встановлення та накладення арешту під час досудового слідства. Суди, вирішуючи питання про можливість застосування до підсудного покарання у виді конфіскації майна у випадках, передбачених законом, досліджують наявність у підсудного майна або можливості реальної сплати штрафу.

Це положення закріплено і у статті 48 КВК України, відповідно до якої суд, який постановив вирок із застосуванням конфіскації майна, після набрання ним законної сили надсилає в Державну виконавчу службу не лише виконавчий лист, але і копію опису майна засудженого, а у разі відсутності опису надається довідка, що опис не проводився.

Достовірність даних про відсутність у боржника майна доцільно співставити з даними про майновий стан та доходи цієї особи за матеріалами кримінальної справи. У разі необхідності, за наявності підстав для сумніву в достовірності акту про відсутність майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, направляються запити до органів реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, автотранспорту, маломірних суден тощо, доцільно отримати додаткову інформацію про майновий стан боржника.

Якщо невідоме місце знаходження боржника відповідно до п 9.1.7.Інструкціїз організації розшуку осіб органами внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 765-2002,працівник підрозділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (ГІРФО) при отриманні рішення суду (судді) про розшук боржника (відповідача), перевіряє боржника (відповідача) за обліками УІТ (ВІТ), ОДС карного розшуку, адресно-довідкового бюро (далі - АДБ) ГУМВС, УМВС здійснює комплекс початкових розшукових заходів із встановлення місцезнаходження боржника і в разі його встановлення інформує судового виконавця.

Прокурор повинен вжити усіх заходів для встановлення повноти та своєчасності реалізації державним виконавцем повноважень щодо виявлення, арешту та звернення стягнення на кошти та майно боржника. Складання акту про відсутність майна у власності фізичних осіб, які засуджені до конфіскації майна, та його розшук, пов’язані з проведенням оглядів у приватних будинках, квартирах, де мешкають засуджені. Відповідно до статті 15 Закону при проведенні таких дій обов’язкова присутність понятих. Тому в ході перевірки слід встановити чи дійсно особи, зазначені в якості понятих у відповідних документах виконавчого провадження, існують, чи відповідають ці особи вимогам, що пред’являються законом, чи дійсно ці особи були присутні при проведенні засвідчених виконавчих дій і чи дійсно такі дії реально проводилися тощо.

Наприклад прокурор Печерського району міста Києва склав протокол про вчинення старшим державним виконавцем районного управління юстиції Ф. правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого п. „г” частини 3 статті 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”. Як було встановлено прокурорською перевіркою, Ф. склав акт про відсутність майна, що підлягає конфіскації за місцем проживання засудженого, та на його підставі виніс постанову про повернення виконавчого документу до суду. Опитуванням осіб, що мешкають у зазначеному приміщенні, встановлено, що державний виконавець у цьому помешканні ніколи не був, огляду не проводив. У подальшому майно засудженого, що підлягало конфіскації, виявлено та конфісковано в доход держави. Проте постановою суду старший державний виконавець Ф. оштрафований на 255 гривень, але від виконання функцій держави не усунений.

Своєчасне накладення арешту на грошові кошти та майно боржника, а у разі необхідності їх вилучення, є надійним заходом реального виконання покарань у виді конфіскації майна. Тому прокурорам при перевірках належить з’ясовувати, чи виявились достатніми заходи, вжиті державним виконавцем для звернення стягнення, в першу чергу, на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, на рахунках банківських установ та інших кредитних організаціях, активи в цінних паперах, що передбачено статтею 52 Закону. Слід враховувати, що готівкові кошти, що знаходяться у боржника, підлягають вилученню, активи на рахунках в банках чи інших кредитних установах, у цінних паперах - арешту. Арешт при провадженні стягнення штрафу має стосуватися активів у сумах, необхідних для його виконання.

Звернення стягнення на інше майно та його арешт допускається лише при відсутності у боржника достатньої кількості готівкових коштів та коштів на рахунках чи в цінних паперах. При цьому боржник має право вказати на види майна та предмети, на які стягнення має бути звернено в першу чергу, а державний виконавець має задовольнити таку вимогу, якщо вона не порушує прав стягувача та істотно не ускладнює процедуру виконання . Необхідно перевірити додержання державними виконавцями обов’язкового порядку вилучення належних боржникові сум від сум готівкових коштів та майна інших осіб винятково в присутності понятих за ухвалою суду та судового порядку вилучення таких коштів у банківських та фінансових установ (стаття 52 Закону).

Прокурор повинен стежити за додержанням встановленого законом порядку проведення арешту, опису майна, та вилучення майна при виконанні покарань у виді конфіскації майна з урахуванням Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком (додаток до чинного Кримінального кодексу України) та Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до Закону України „Про виконавче провадження”).

При перевірці своєчасності та повноти накладення арешту на майно боржника, слід звертати увагу на додержання державними виконавцями вимог закону щодо направлення постанови про арешт коштів та іншого майна боржника протягом наступного дня після її винесення дня самому боржникові, до банків чи інших фінансових установ, нотаріальних контор та органів, що ведуть реєстрацію майна або реєстр заборон на його відчуження ( стаття 57 Закону). Саме шляхом винесення постанови про накладення арешту без її направлення для реального виконання, створюються штучне враження належного виконання службових обов’язків, боржнику надається можливість протягом певного часу позбавитися належних йому коштів та майна шляхом переоформлення права власності на ці об’єкти на інших осіб. Виявлення таких фактів має бути підставою для проведення поглибленої дослідчої перевірки.

Закон встановлює, що вилучення майна для його подальшої реалізації провадиться в строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п’ять днів після накладення арешту. Виняток з цього правила становлять лише продукти та інші речі, що швидко псуються, а також дорогоцінні метали, каміння та вироби з них, що вилучаються негайно після накладення арешту (стаття 57 Закону).

Не менш актуальним та проблемним є питання подальшої оцінки та реалізації державними виконавцями майна боржника, як такого, що підлягає конфіскації. Прокурорам належить звертати увагу на додержання державними виконавцями вимог статті 58 Закону щодо умов та порядку оцінки майна боржника, оскільки при цьому можливі зловживання державними виконавцями.

1. Визначення вартості майна боржника проводиться державним
виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення
вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки
нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та
річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної
діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою
діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна,
майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
( 2658-14 ).

2. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів)
складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі
арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною
державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта
оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення
оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної
діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює
вартість майна, визначену державним виконавцем.

3. Державний виконавець повідомляє про результати визначення
вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з
результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право
подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня
надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з
результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна,
якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості
чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у
виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи
перебування такої сторони, достовірно встановленим державним
виконавцем.

4. У разі заперечення однією із сторін проти результатів
оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом
господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту
про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе
сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з
оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають
право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня
отримання відповідного повідомлення.

5. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається
чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом
оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення
цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Незгода ж боржника чи стягувача з оцінкою, поряд з неправомірними діями державного виконавця, тягнуть за собою обов’язок сторони, що оспорює оцінку, сплатити вартість незалежної оцінки майна, яку проводитиме суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання. Тому прокурорам треба звертати увагу на те, чи отримав державний виконавець довідку від відповідної торгівельної організації про ринкову вартість товару відповідної номенклатури та якості або діяв на власний розсуд. В окремих випадках, з метою викриття протиправної діяльності виконавця, який істотно занижує оцінку майна, прокурору доцільно самому направити такий запит про ринкові ціни на день оцінки майна, проведеної державним виконавцем.

Майно, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, об’єкти нерухомості, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна оцінюються виключно суб’єктами оціночної діяльності - суб’єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (частина 3 статті 57 Закону).

Реалізація цих об’єктів без такої оцінки є протиправною і державні виконавці, що вчинили такі дії, підлягають притягненню до відповідальності. Під час проведення відповідних перевірок належить звертати увагу на повноту і якість виконання державними виконавцями вимог постанови Кабінету Міністрів України №1340 „Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним”.

Перевіряючи додержання вимог закону під час реалізації майна, на яке звернуто стягнення, прокурорам треба виходити з вимоги статті 62 Закону, особливу увагу приділяти тому, щоб реалізація такого майна здійснювалась через спеціалізовані організації, визначені на тендерній основі, з якими Державною виконавчою службою укладено відповідні угоди. Така реалізація має відбуватися неодмінно на прилюдних торгах та аукціонах та комісійних умовах.

При перевірці порядку звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника прокурор повинен з’ясувати чи додержувались державні виконавці переліку виплат та сум, на які не може бути звернено стягнення (стаття 73 Закону):

Кошти, на які не може бути звернено стягнення

1. Стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення
працівника;

2) компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім
випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за
відпустку, не використану протягом кількох років;

3) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням,
направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим
відрядженням;

4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші
кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на
допомогу по безробіттю;

6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;

7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;

8) допомогу по догляду за дитиною;

9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей
віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій
непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також
на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

10) допомогу на лікування;

11) допомогу на поховання;

12) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням
споживання продуктів харчування місцевого виробництва та
особистого підсобного господарства громадян, які проживають на
території, що зазнала радіоактивного забруднення;

13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і
будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

2. Стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне
постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з
військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної
кримінально-виконавчої служби України, а також грошового
забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках,
передбачених законом.

Для прокурорської перевірки додержання законів при виконанні покарань у виді конфіскації майна доцільно залучати спеціалістів контрольно-ревізійного управління та Державного казначейства. Висновки цих спеціалістів будуть корисними при визначенні якості та повноти виконання органами Державної виконавчої служби про повне та своєчасне перерахування стягнутих з боржників коштів до Державного або місцевих бюджетів в порядку, що встановлений Державним казначейством України.

Прокурорські перевірки засвідчили, що діяльність працівників Державної виконавчої служби з реалізації конфіскованого майна не завжди наполеглива, оскільки майже третина виконавчих документів про конфіскацію майна, що перебуває у провадженні державних виконавців, залишається не реалізованою у встановленому законом порядку.

Поиск по сайту: