Правове та організаційне забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні покарань у виді штрафу і конфіскації майна.

Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України

Кафедра підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України

Л Е К Ц І Я

на тему: „Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань у виді штрафу і конфіскації майна”

Київ – 2011

План

Правове та організаційне забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні покарань у виді штрафу і конфіскації майна.

Організація і здійснення перевірок додержання законів при виконанні покарань у виді штрафу і конфіскації майна.

Прокурорський нагляд за додержанням законів щодо розшуку, арешту, опису та вилучення майна боржника.

Основні нормативно-правові акти та література:

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III: Офіційний текст. – К.: А.С.К., 2003. – 224 с.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року № 1129-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 3–4. – Ст. 21.

4. Кримінально-процесуальний Кодекс України від 28 грудня 1960 року № 1001-05 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1961. – № 2. – Ст. 15.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984

6. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 24. – Ст. 207 із змінами та доповненнями, внесеними ЗУ у 1999-2010 роках.

7. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1998. – № 36. – Ст. 243.

8. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – № 53. – Ст. 793.

9. Наказ Генерального прокурора України № 7 гн від 06 квітня 2011 року „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян”;

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. N 1340 „Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним”;

11. Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року;

12. Інструкція про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) // Затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України від 25.06.02 № 607/56/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.06.02 за № 541/6829;

13. Шинальський О.І.Організація та забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні покарань у виді штрафу та конфіскації майна // Вісник прокуратури. – 2006. №4 С. 9 – 22;

Правове та організаційне забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні покарань у виді штрафу і конфіскації майна.

Прибічником застосування майнових видів кримінальних покарань та обмеження смертної кари був Ш. Монтеск’є. Він вважав, що за вчинення майнових злочинів доцільно обмежуватись накладенням грошових штрафів, залежно від матеріальної спроможності злочинця та виду злочину.

Кримінальним кодексом України (пункти 1 та 7 статті 51) передбачено застосування до осіб, визнаних винними у вчиненні певних злочинів, покарань у виді штрафу і конфіскації майна. Відповідно до статті 52 КК України штраф може застосовуватись як основне, так і додаткове покарання. Статтею 59 КК України встановлено, що конфіскація майна може застосовуватись лише як додаткове покарання.

Виконання покарань у виді штрафу і конфіскації майна полягає у застосуванні до засудженого встановлених законом заходів примусу, суть яких – вилучення у боржника грошей або певного майна у доход держави.

Як свідчить судова практика, що склалася за останні роки, у структурі кримінальних покарань спостерігається зменшення чисельності осіб, засуджених до позбавлення волі.

Поняття штрафу та конфіскації майна, як кримінальних покарань, підстави їх призначення та заміни на інші види покарань встановлені Кримінальним кодексом України, а порядок і умови їх виконання – Кримінально-виконавчим кодексом України, нормами ряду законів та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. Як додаткове покарання штраф може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Штраф як основне та додаткове покарання може бути застосовано до неповнолітніх, лише тих, хто має самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення (ст. 99 КК України). При цьому розмір штрафу може бути встановлений судом в межах до 500 встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Однією з кваліфікаційних ознак злочинів і адміністративних правопорушень є неоподаткований мінімум доходів громадян, сума якого для кваліфікації таких протиправних діянь встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, що обчислюється з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, яка щорічно збільшується. ( Розділ 20 підрозділ 1 ст. 5 Податкового кодексу України від 2.12.2010 №2755-V1 (набув чинності з 1 січня 2011 року)

Відповідно до Закону України від 15.04.2008 Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності, ст.53 КК після частини третьої доповнено новою частиною, що набрала чинності з 1 січня 2009 року, якою передбачено, що з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років.

У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Покарання у виді конфіскації майнапередбачене ст. 59 КК України і полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. При цьому слід мати на увазі, що цей вид покарання не застосовується до неповнолітніх, якщо у санкції статті Особливої частини КК України і передбачено такий вид додаткового покарання (ст.98 КК України).П. 19. Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” передбачено, що конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК), а також неповнолітнім, навіть у тому разі, коли вони на час розгляду справи судом досягли повноліття.

Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України, зокрема предмети, необхідні для засудженого, членів його родини, які знаходяться на його утриманні. Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму не допускається.

Відповідно до пункту 4 статті 121 Конституції України нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, покладено на прокуратуру. Це положення Основного Закону також закріплено у пункті 4 частини 1 статті 5 Закону України „Про прокуратуру”, тобто здійснення такого нагляду є однією з основних, конституційних функцій прокуратури.

Стаття 44 Закону України „Про прокуратуру” визначає предмет нагляду за додержанням законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, органах і установах, що виконують кримінальні покарання або заходи примусового характеру, які признача­ються судом, додержання встановленого зако­нодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особа­ми в цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Відповідно до ст. 22 КВК України, нагляд за додержанням законів у діяльності органів і установ, що виконують кримінальні покарання, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Основними завданнями нагляду на цьому напрями є:

- забезпечення додержання законів про недоторканність особи, соціально-еко­номічні, політичні, особисті права і свободи громадян, гарантовані Конституцією України, захист їх честі і гідності;

- усунення порушень, пов’язаних з невідповідністю актів органів та установ, що виконують кримінальні покарання, вимогам Конституції України та чинним законам.

При здійсненні нагляду прокурор наділений відповідними повноваженнями, передбаченими ст.ст.20, 44-45 Закону України „Про прокуратуру” та галузевим наказом Генерального прокурора України 7гн - 2011 року.

У відповідності до п. 2 галузевого наказу №7 гн від 06.042011 року при здійсненні наглядової діяльності пріоритетними напрямами вважати додержання:

- законів при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

Відповідно до п. 3наказу на управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України покладено організація наглядової діяльності та здійснення безпосереднього нагляду за додержанням законів у центральних органах виконавчої влади, відповідальних за організацію виконання судових рішень у кримінальних справах та застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, зокрема - Державній виконавчій службі України - у частині організації виконання покарання у виді конфіскації майна.

Пунктом 4 наказу організацію наглядової та іншої прокурорської діяльності підпорядкованих прокурорів та здійснення безпосереднього нагляду за додержанням законів у регіональних підрозділах державної виконавчої служби покладено на відділи нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів (старших помічників і помічників прокурорів) прокуратур обласного рівня.

Пунктом 6. наказу встановлено, що в органах державної виконавчої служби України щодо додержання законів при виконанні кримінального покарання у виді конфіскації майна в районах, містах, районах у містах здійснюють нагляд районні, міські, міжрайонні прокурори відповідно до розмежування їх повноважень, розташування та підпорядкування піднаглядних установ, перевірки додержання законів при виконанні покарань у виді конфіскації майна повинні проводитись щоквартально (п.9 наказу).

Поиск по сайту: