У тижневий термін після ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні доводить до місцевих виконавчих органів показники міжбюджетних відносин.

На підставі отриманих даних місцеві виконавчі органи готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети й до подання радам схвалюють їх. Разом з проектом подаються: пояснювальна записка до проекту, прогноз показників відповідного бюджету та зведеного бюджету, інші матеріали, обсяг і форму яких визначає відповідний місцевий орган.

Бюджетним кодексом встановлено два терміни затвердження бюджетів різного рівня.

Так, бюджети Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст (Києва і Севастополя, міст республіканського та обласного значення) затверджують ухвалою відповідної ради не пізніше як у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Міські (міст районного значення) районні у містах, селищні, сільські бюджети затверджують рішенням відповідної ради не піз­ніше як у двотижневий термін після затвердження бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст.

Виконання місцевих бюджетів забезпечують місцеві виконавчі органи або голови міських, сільських, селищних рад.

Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу. Казначей­ське виконання здійснюють територіальні органи Державного каз­начейства України.

Доходи місцевого бюджету зараховують безпосередньо на рахунок відповідного бюджету й вони не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

Виконання за видатками регулює ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Після введення в дію закону про Державний бюджет України забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов’язань, не забезпечених бюджетним асигнуваннями. Якщо до початку нового бюджетного пе­ріоду не ухвалено рішення про відповідний місцевий бюджет, місцеві виконавчі органи мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, визначені у рішенні про відповідний місцевий бюджет за попередній період — щомісяч­ні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків на попередній рік.

Територіальні органи Державного казначейства України та органи стягнення складають і подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів.

Квартальний та річний звіти подаються до відповідних місцевих рад місцевими органами виконавчої влади у двомісячний тер­мін після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірку звіту здійснює Рахункова палата Автономної Республіки Крим або комісія з питань бюджету відповідної ради, після чого ці ради затверджують звіт.

Згідно зі ст. 114 Бюджетного кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за виконанням рішення відповідної ради про бюджет та інші повноваження в сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Крім загальних видів відповідальності, установлених для всіх порушників бюджетного законодавства, для органів місцевого самоврядування Бюджетним кодексом (ст. 122) встановлено відповідальність особливого виду. Так, у разі порушення вимог Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет щодо формування відповідного бюджету в частині делегованих повнова­жень голові виконавчого органу ради вищого рівня надається право впродовж місяця з дня прийняття рішення про відповідний бюджет місцевого самоврядування призупиняти його дію з одночасним зверненням до суду.

У ст. 64 Бюджетного кодексу визначено вичерпний перелік податків і зборів, які закріплено за бюджетами місцевого само­врядування. За рахунок цих надходжень формують бюджет делегованих повноважень, тобто це ті ресурси, що виділяє дер­жава на виконання функцій і завдань держави на місцях. Саме тому їх формують за рахунок загальнодержавних податків і зборів, інших надходжень, справляння яких регулюється вик лючно законами (спеціальні податкові закони, Кодекс про адмі­ністративні правопорушення тощо).

Податок із доходів фізичних осіб належить до переліку за­гальнодержавних податків і зборів (ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»). Це означає регулювання його вик­лючно Верховною Радою, але не пов'язано з надходженням коштів від нього до Державного бюджету України. За рахунок надходжень від цього податку держава забезпечує формування фондів коштів у місцевих бюджетах для виконання функцій і завдань держави на місцях. За бюджетами міст Києва й Севас­тополя, міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) і обласного значення, міст районного значення, сіл, селищ і їхніх об'єднань закріплено:

1) 100% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб за бюджетами міст Києва й Севастополя, який справляється на їхній території;

2) 75% податку — за бюджетами міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) і обласного значення, який справ­ляється на їхній території;

3) 25% податку — за бюджетами міст районного значення, сіл, селищ і їхніх об'єднань, який справляється на їхній тери­торії.

Поняття бюджету розвитку визначено в ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» як доходи й видатки місце­вого бюджету, які утворюються і використовуються для реалі­зації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення ма­теріально-фінансової бази. Статтею 71 Бюджетного кодексу визначено складові доходів і витрат бюджету розвитку. Дохо­ди бюджету розвитку формують за рахунок частини податко­вих надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих полик, трансфертів з інших бюджетів (ч. 5 ст. 63 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Бюджети Автономної Республіки Крим і міські бюджети прий­мають виключно стосовно дефіциту бюджету розвитку, тобто перевищення видатків відповідних бюджетів понад їхніми до­ходами, які утворюються та використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку зміцнення матеріаль­но-фінансової бази (ст. 72 Бюджетного кодексу, ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, фак­тично, закріплено заборону щодо дефіциту під час затвердження поточного бюджету. Отже, фінансування обов'язкових, життє­во необхідних витрат для територіальних громад здійснюють обов'язково (поточний бюджет) або забезпечують просте відтво­рення. Дефіцит же розповсюджено виключно на видатки щодо розширеного відтворення.

Запозичення як шлях покриття дефіциту Автономної Рес­публіки Крим, міських бюджетів деталізовано в статтях 73, 74 Бюджетного кодексу.

[1] Див.: Лебедєв В. А. Финансовое право: Учебник. — М.: Статут, 2000. - С. 171-172.

[2] Див. докладніше: Финансовое право: Учебник / Под ред. О. Н. Горбуновой. - М.: Юриста, 1996. - С. 99-100.

[3] Виключне право затвердження Державного бюджету є повноваженням Верховної Ради, яке закріплено в Конституції України. Показово, що навіть тоді, коли функції законотворчості було передано Кабінету Міністрів (1992 — 1993 роки) і Декрети Кабінету Міністрів мали силу законів, було прийнято один Закон України «Про державний бюджет України на 1993 рік».

Поиск по сайту: