Бюджетні правовідносини

Бюджетні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані бюджетно-правовими нормами, що пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фондів коштів, що акумульовані бюджетною системою країни.

Особливості бюджетних правовідносин:

1. суб’єктний склад:
• фізичні особи не можуть бути учасниками бюджетних правовідносин;
• основна роль відводиться органам державної влади (затвердження та виконання бюджету).
2. значна деталізація нормативно-правового регулювання бюджетних відносин.

Об’єкт бюджетних правовідносин – фінансові (бюджетні) операції щодо:

1. розробки проекту бюджету;
2. прийняття бюджету;
3. виконання бюджету;
4. контролю за виконанням бюджету.

Зміст бюджетних правовідносин – взаємні права та обов’язків учасників бюджетних правовідносин.

Бюджетне законодавство:

1) Конституція України;

2) Бюджетний Кодекс;

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу та інших законів України;

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України;

7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених вище.

Особливості бюджетного законодавства:

• при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу та закону про Державний бюджет України.
• якщо міжнародним договором України, поданим на ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах бюджетного законодавства України, такі положення приймаються окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.
• розгляд законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, здійснюється за особливою процедурою, що визначається Бюджетним Кодексом.

1. Бюджетна система України. Бюджетна класифікація

До структури бюджетної системи України входять:

1) Державний бюджет України – це бюджет, який регулює доходи та видатки держави. Державний бюджет забезпечує діяльність всього державного механізму, при цьому також виділяє частину фінансових ресурсів на потреби місцевого самоврядування та отримує від них певну частку фінансових ресурсів. Таким чином, державний бюджет реалізує засади неупередженості і справедливості розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, передбачені статтею 95 Конституції України.

2) Місцеві бюджети – це бюджети, які регулюють доходи і видатки територіальних громад. Місцеві бюджети складаються з бюджетів:

2.1) Автономної Республіки Крим – бюджет, який регулює доходи і видатки АРК та приймається Верховною Радою АРК відповідно до пункту 13 частини 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим та Закону України «Про Автономну Республіку Крим» та Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим». Виконання бюджету АРК покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим.

2.2) областей – бюджети, які регулюють доходи і видатки в межах областей та приймаються обласними радами. Виконання обласних бюджетів покладається на обласні державні адміністрації, які виконують повноваження виконавчих органів обласних рад.

2.3) районів – бюджети, які регулюють доходи і видатки в межах районів та приймаються районними радами. Виконання районних бюджетів покладається на районні державні адміністрації, які виконують повноваження виконавчих органів районних рад.

2.4) районів у містах – бюджети, які регулюють доходи і видатки в межах районів міст на основі їх територіального поділу і приймаються районними у містах радами. Виконання цих бюджетів, як правило, покладається на виконавчі комітети районних у містах рад.

2.5) бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад, які відокремлені від обласних, районних та районних у містах бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад:

а) міст;

б) селищ;

в) сіл;

г) об’єднань вищеназваних територіальних громад.

Слід відмітити, що бюджети міст республіканського значення – Києва і Севастополя мають особливості, що зумовлені наявністю у них особливого статусу адміністративно-територіальної одиниці. Зокрема, відповідно до статті 19 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» держава фінансує у повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування міста Києва столичних функцій (кошти, необхідні для здійснення цих функцій, щороку передбачаються в Законі про Державний бюджет України). Доходи міського бюджету та бюджетів районів формуються за рахунок власних та закріплених доходів, 100-відсоткового відрахування податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, плати за землю, а також субвенцій та субсидій з Державного бюджету України на виконання столичних функцій, але не менш як 50 відсотків від суми податків, зборів і обов’язкових платежів, які справляються на території міста Києва. А при затвердженні Державного бюджету України на відповідний рік передача коштів з бюджету міста Києва до Державного бюджету України у вигляді перевищення доходів над видатками та інших внесків не допускається.

Зведений бюджет

Важливо вказати, що крім розглянутого вище підходу до бюджетної системи України стаття 6 Бюджетного кодексу України визначає наявність зведеного бюджету, який є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Зведений бюджет держави є економічно-аналітичним бюджетом, який не приймається реально, а лише містить сукупність зведених показників бюджетів держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

В свою чергу, зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

Бюджетна класифікація

Всі можливі доходи та видатки бюджетів відображено та закріплено в бюджетній класифікації, яка становить єдине систематизоване угрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відпо­відно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Важливим аспектом бюджетної системи України є бюджетна класифікація, яка застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівняльності бюджетних показників.

Значення цього документа складно переоцінити:

1) Насам­перед він є основою для складання проектів і виконання бю­джетів: на його підґрунті встановлюють розподіл доходів і ви­датків, фінансування бюджетів, визначають права й обов'язки розпорядників бюджетних коштів тощо.

2) Окрім того, бюджетну класифікацію застосовують при здійсненні фінансового конт­ролю за своєчасністю та повнотою надходження коштів у бюд­жети, а також їх цільовим використанням;

3) вона забезпечує за­гальнодержавне та міжнародне порівняння бюджетних показ­ників;

4) також забезпечує адресне виділення коштів, економічний аналіз видатків, що означає зведення всіх витрат, незалежно від їх орієнтування, в єдині економічні категорії.

Затверджує бюджетну класифікацію Міністр фінансів Ук­раїни, про що в обов'язковому порядку інформують Верховну Раду України (це забезпечує досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків, взаємозв'язок між функціональ­ними призначеннями й економічним характером видатків бюд­жету). Зміни до неї також затверджує Міністр фінансів.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) Класифікація доходів бюджету, які класифікуються за наступними розділами:

1.1) податкові надходження – це передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі;

1.2) неподаткові надходження – це:

До неподаткових надходжень належать:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності;

а) доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження від перевищення валових доходів над витратами Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів; дивіденди, які нараховано на акції (долі, паї) господарських товариств; рентна плата; інші надходження; надходження коштів, які отримано від продажу акцій відкритих акціонерних товариств за компенсаційні сертифікати; надходження коштів від відшкодування збитків сільськогосподарського та лісогосподарського виробництв);

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей в школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл, профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна; державне мито; митні збори; єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний кордон України);

в) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

в) надходження від штрафів і фінансових санкцій (суми, які стягнуто з осіб, що винні за шкоду, якої нанесено підприємству, установі, організації; перерахування підприємцями частки вартості виготовленої нестандартної продукції за дозволом п.і тимчасове невиконання вимог відповідних стандартів; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки);

г) інші неподаткові надходження.

г) інші неподаткові надходження (надходження сум різниці в ціні на природний газ; відрахування від сум перевищення розрахункового розміру фонду оплати праці; пеня за порушен­ня строків розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов'язань; доходи від операцій з кредитуван­ня та надання гарантій; власні надходження бюджетних уста­нов; плата за послуги, що надають бюджетні установи, інші джерела власних надходжень бюджетних установ; додаткові збори на сплату пенсій).

1.3) доходи від операцій з капіталом – це доходи від використання державного майна (доходи від продажу капітальних активів, природних ресурсів чи права на їх використання і державних запасів);

Доходи від операцій з капіталом складають шляхом акуму­ляції:

а) надходжень від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безхозного майна, скарбів тощо; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; надходження від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, перебуває в комунальній власності);

б) надходжень від реалізації державних запасів товарів (матеріальних цінностей державного резерву та розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву);

в) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів;

г) податків на фінансові операції та операції з капіталом.

1.4) трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

До складу офіційних трансфертів за Бюджетною класифікацією належать:

а) офіційні трансферти від органів державного управління (кошти, що надходять з інших бюджетів; дотації; субвенції);

б) кошти від урядів зарубіжних країн і міжнародних організацій (надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях; гранти; дари);

в) з іншої частини бюджету (із загального фонду бюджету в бюджет розвитку).

2) Класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету, які класифікуються за:

2.1) функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація видатків). Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

а) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

б) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Така класифікація включає видатки на:

1) загальнодержавні функції (утримання вищих органів дер­жавного управління, органів місцевої влади та місцевого са­моврядування; фінансову та зовнішньоекономічну діяльність; економічну допомогу зарубіжним країнам; інші функції дер­жавного управління", фундаментальні дослідження; дослідження та розробки в галузі державного управління; проведення ви­борів і референдумів; обслуговування боргу; міжбюджетні трансферти);

2) оборону (військову та цивільну оборону; військову допо­могу зарубіжним країнам; військову освіту; дослідження та роз­робки в галузі оборони; іншу діяльність у галузі оборони);

3) громадський порядок і судову владу (діяльність щодо забезпечення громадського порядку; боротьбу зі злочинністю та охорону державного кордону; протипожежний захист і ряту­вання; судову владу; діяльність у сфері безпеки держави; утри­мання кримінально-виконавчої системи; представницькі функції в суді; дослідження та розробки в галузі громадського поряд­ку, безпеки й судової влади; іншу діяльність у сфері громадсь­кого порядку, безпеки й судової влади);

4) економічну діяльність (загальну економічну, торгову та трудову діяльність; лісове та сільське господарство, полюван­ня, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; іншу промисловість і будівництво; транспорт; зв'язок, телекомуні­кації та інформатику; інші галузі економіки; іншу економічну діяльність);

5) охорону навколишнього природного середовища (запобі­гання та ліквідацію забруднення навколишнього природного середовища; збереження природно-заповідного фонду; дослідження та розробки в сфері охорони навколишнього природного середовища; іншу діяльність у цій галузі);

6) житлово-комунальне господарство (житлове господарство; комунальне господарство; дослідження та розробки в сфері житлово-комунального господарства; іншу діяльність у цій галузі);

7) охорону здоров'я (медичну продукцію та обладнання; поліклініки й амбулаторії, швидку допомогу; лікарні та санаторно-курортні установи; санаторно-профілактичні та протиепідемічні дії та установи; дослідження й розробки в галузі охорони здоров'я; іншу діяльність у цій галузі);

8) духовний і фізичний розвиток (фізичну культуру та спорт; культуру й мистецтво; засоби масової інформації; дослідження та розробки в сфері духовного й фізичного розвитку; іншу діяльність у цій галузі);

9) освіту (дошкільну освіту; загальну середню освіту; про­фесійно-технічну освіту; позашкільну освіту; програми матеріального забезпечення учбових закладів; дослідження та роз­робки в сфері освіти; іншу діяльність у цій галузі);

10)соціальний захист і соціальне забезпечення (соціальний захист на випадок непрацездатності; соціальний захист пенсіонерів; соціальний захист ветеранів війни і труда; соціальний захист сім'ї, дітей і молоді; соціальний захист безробітних; допомога в розв'язанні житлових питань; соціальний захист інших категорій населення; дослідження та розробки в сфері соціального захисту; іншу діяльність у цій сфері).

2.2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків). Економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України

Поточні видатки включають:

а) витрати на товари та послуги;

б) виплати процентів (доходу) за зобов'язаннями;

в) субсидії та поточні трансферти;

До складу капітальних видатків належать:

а) придбання основного капіталу;

б) створення державних запасів і резервів;

в) придбання землі та нематеріальних активів;

г) капітальні трансферти.

Нерозподілені видатки складають видатки з резервних фондів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Склад нерозподілених видатків визначає Закон про Державний бюд­жет України або рішення відповідної місцевої ради.

Перелік видатків, що складають кредитування за вираху­ванням погашення, визначає Міністерство фінансів України. До них належать:

а) надання внутрішніх кредитів за вирахуванням погашення;

б) надання зовнішніх кредитів за вирахуванням погашення.

2.3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків). Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає розподіл бюджетних призначень за основними розпорядниками бюджет­них коштів, якими ст. 2 Бюджетного кодексу визначає бюд­жетні установи в особі їхніх керівників, які відповідно до ст. 22 цього нормативного акту отримують повноваження шляхом вста­новлення бюджетних призначень. На її підставі Державне каз­начейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр розпорядників бюджетних коштів.

До відомчої класифікації видатків Державного бюджету України входять видатки на фінансування Управління справа­ми Верховної Ради, Державного управління справами, Госпо­дарського управління Секретаріату Кабінету Міністрів, Вер­ховного Суду, Вищого господарського суду, Конституційного Суду, Генеральної прокуратури України, Міністерств, Держав­них комітетів, Державних управлінь і комісій, обласних дер­жавних адміністрацій тощо. Відомчу класифікацію видатків місцевих бюджетів визначають відповідно до рішення про місце­вий бюджет (ч. З ст. 22 Бюджетного Кодексу).

2.4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків). Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом, тобто видатки підпорядковані системі державних і місцевих програм, які фінансуються з державного бюджету.

Програмну класифікацію видатків бюджету побудовано на розподілі бюджетних призначень за бюджетними програмами. Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу бюджетна програма є систематизованим переліком заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Розробку, аналіз і відбір програм на стадії пла­нування, складання проекту здійснює головний розпорядник коштів, обґрунтовує свої пропозиції. Відповідно до загальних положень Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі метою його запровадження є встанов­лення безпосереднього зв'язку між виділенням коштів і резуль­татами їхнього використання¹.

Якщо функціональна класифікація бюджетних видатків лише визначає загальний тип видатків із бюджету, то кожна програ­ма має чітку цільову прив'язку, що відображено в структурі кодування програмної класифікації видатків Державного бюд­жету. Код програмної класифікації містить сім знаків, якими кодують інформацію про головного розпорядника, бюджетну програму, інституційні та інвестиційні проекти, резервний фонд, капітальні вклади, напрями діяльності бюджетної програми. Код визначено цифрами від «1» до «9».'

У ст. 13 Бюджетного кодексу закладено загальні підстави структури бюджету (незалежно від його рівня), вертикальний і горизонтальний його розподіл. Так, вертикальний розподіл бюд­жету дозволяє вирізнити в його складі загальний і спеціальний фонди, тоді як горизонтальний розподіл визначає склад доходів (ст. 29 — до Державного бюджету, статті 64 — 69 до місцевих) і видатків (статті ЗО, 31 — з Державному бюджету та ст. 70 — з місцевих бюджетів).

3) Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

3.1) фінансування за типом кредитора — за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань;

3.2) фінансування за типом боргового зобов’язання — за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

4) Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, при цьому борг класифікується за:

4.1) типом кредитора;

4.2) типом боргового зобов’язання.

Слід вказати, що метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв’язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов’язковому порядку Верховну Раду України. Тобто безпосередньо бюджетну класифікацію формує Міністерство фінансів України на основі вищенаведеної, у зв’язку з чим воно наділяється відповідними повноваженнями.

Безпосередньо бюджетну класифікацію можна побачити в таблицях додатків до державного бюджету, де вона набуває вигляду цифрових позначень до кожного пункту доходів, видатків, фінансування та боргу.

Розглянувши склад бюджетної системи, не можна не розгляну принципи її побудови, тому що склад відображає зовнішню форму, а принципи формують зміст бюджетної системи.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

1) принцип єдності бюджетної системи України — єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) принцип повноти — до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності — при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості — Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. Бюджетна відповідальність найчастіше може полягати в зменшенні бюджетного фінансування на суми нецільового використання коштів, поверненні коштів, витрачених не за бюджетним призначення тощо.

Місцеві бюджети

Поиск по сайту: