Виконання Державного бюджету України та бюджетів місцевого самоврядування

Цей розпис є основним документом, на основі якого виконується бюджет. Розпис доходів і видатків бюджету має правове значення, оскільки є основним оперативним планом виконання бюджету, адже показники, які він містить, конкретизують показники з бюджету та є обов'язковими для виконання. Детальне визначення надходжень доходів до бюджету за джерелами виражає конкретні обов'язки фінансових органів з мобілізації коштів до бюджету та є підставою для здійснення прав з контролю за виконанням підприємствами та установами зобов'язань з бюджету. На основі розпису визначають­ся також обов'язки фінансових органів з фінансування бюджету, права з контролю за використанням бюджетних коштів.

Державний бюджет України виконується за розписом, який за­тверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний термін. Примірник затвердженого бюджетного розпису передаєть­ся до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подаль­шим інформуванням про внесені до нього зміни. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність роз­пису Державного бюджету України встановленим бюджетним при­значенням.

Після підписання розпису Міністерство фінансів підписує квар­тальний і місячний розпис. Асигнування, включені до розпису є гра­ничними для витрачання головними розпорядниками. Якщо у про­цесі виконання бюджету виявиться, що прогноз надходження доходів буде нижчим, ніж передбачалося при затвердженні державного бю­джету, Міністр фінансів лімітує показники річного розпису з по­місячним розподілом. На основі уточненого прогнозу Міністерство фінансів встановлює місячні ліміти.

Також у тижневий термін після опублікування Закону про Дер­жавний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Ав­тономної Республіки Крим, місцевих рад Мінфін України, Міністер­ство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові орга­ни доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування—це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством мають бути визначені на основі нормативів, і видається відповідно Мінфіном України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, голов­ним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відо­ма головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточ­нення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном України. Отже, лімітування витрат являє собою обмеження витрачання коштів, пе­редбачених окремими статтями бюджетної класифікації; в останню чергу лімітуються статті захищених видатків, видатки на оплату ко­мунальних послуг та енергоносіїв.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок бюджетних коштів, бюджетні асигнування надаються розпорядни­кам бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. Повноваження розпорядників вста­новлюються у межах бюджетного асигнування на поточний бюджет­ний період відповідно до бюджетного призначення на взяття бю­джетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету. Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяють­ся на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (другого та третього ступеня).

На основі лімітів, встановлених фінансовими органами головним розпорядникам, вони протягом 3 днів доводяться до підвідомчих ус­танов, керівники яких лімітують показники кошторисів і реєстру­ють їх у казначействі. Збільшення асигнувань на покриття витрат для бюджетних організацій і установ можливе в тому разі, коли збільшуються ліміти, а установи не мають заборгованості за розра­хунками і можуть здійснити оплату в межах виділених лімітів. Якщо розміри витрат були затверджені до встановлення лімітів, то головні розпорядники мають вжити заходів щодо приведення у відповідність своїх витрат до доведених лімітів.

Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають Мінфіну України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам уточ­нені проекти зведених кошторисів та проекти зведених планів асиг­нувань для складання і затвердження річного розпису асигнувань відповідних бюджетів та помісячного розпису асигнувань загально­го фонду відповідних бюджетів. Уточнені проекти кошторисів та складені проекти планів асигнувань мають відповідати певним лімітним довідкам.

Головний розпорядник передає казначейству за 1 місяць до по­чатку бюджетного року документи про розміщення мережі бюджет­них установ і організацій, між якими розподілятимуться кошти. Коли змінюється територія розміщення мережі установ (не частіше як один раз на квартал), про це повідомляється Головне управління Дер­жавного казначейства не пізніше як за 10 днів до початку кварталу. На основі розпису головного розпорядника фінансовим органом затверджуються ліміти для розпорядників і одержувачів коштів, які можуть відрізнятися від обсягу бюджетних асигнувань на квартал. Фінансовий орган може відстрочити надання ліміту на витрачання коштів до 3 місяців. Одержувачі коштів мають право взяти на себе обов'язки зі здійснення витрат і платежів шляхом складання платіжних документів у межах доведених до них лімітів за кошторисом доходів і витрат.

У період до затвердження кошторисів і планів асигнувань (не більше як ЗО календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету) видатки бюджетних установ та організацій здійснюються згідно з тимчасовим кошторисом доходів і видатків, затвердженим керівником установи.

Державне казначейство витрачає бюджетні кошти після перевірки відповідності поданих платежів документам, затвердженим коштори­сам і доведеним лімітам. Підтвердження виконання бюджету обов'яз­ково здійснюється не пізніше 3 днів з часу подання документів до каз­начейства, на яких керівник казначейства ставить дозвільний підпис. Казначейство може відмовити у дозволі з таких причин:

• якщо взяті бюджетні обов'язки не відповідають положенням
Бюджетного кодексу;

• не відповідають акту про бюджет або доведеним лімітам;

• не відповідають затвердженому кошторису;

• якщо реєстраційний рахунок заблокований.

Розпорядники коштів несуть відповідальність за правильне офор­млення рахункових документів. Попередній контроль перевіряє не­обхідність проведення виплати коштів і доцільність витрат. Витра­чання бюджетних коштів здійснюється шляхом списання коштів з реєстраційного рахунку в розмірі підтвердженого бюджетного асиг­нування на користь фізичних чи юридичних осіб. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Держав­ного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодек­сом та Законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на по­криття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взя­того бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України. У свою чергу Казначейство здійснює платежі за дорученнями розпорядників бю­джетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу
у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних
бюджетних асигнувань. Державне казначейство з 1999 р. набуло статусу учасника Національної системи масових електронних платежів Національного банку України і, здійснюючи обслуговування бюджетів, працює на принципах, притаманних кредитно-фінансовим установам.

Зміна бюджетних асигнувань порівняно з доведеним у повідомленні про бюджет асигнуванням кожному одержувачу може статися при: введенні секвестру; зменшенні доходів бюджету; пересуванні бюджет­них асигнувань головним розпорядником у межах його повноважень.

Якщо надходження зменшуються до 15% запланованих, то Мінфін може самостійно зменшити ліміти і прийняти рішення про введення режиму секвестру, якщо більше як на 15% — виконавчий орган по­винен надати представницькому органові проект зміни до акта про бюджет.

Як правило, бюджетні розрахунки проводяться у безготівковій формі, але в деяких випадках дозволяється готівкою. За такої потре­би розпорядник бюджетних коштів за 55 днів до початку кварталу подає касову заявку на отримання готівки до операційно-контрольного управління районного чи обласного управління Держав­ного казначейства, в якому є реєстраційний рахунок. Зведена касо­ва заявка передається до установи банку не пізніше як за 45 днів до початку кварталу. Готівка видається за грошовим чеком і довірені­стю розпорядника бюджетних коштів особі, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Разом з грошовим чеком касир подає до банку платіжне доручення на перерахування суми прибуткового податку і внесків до Пенсійного фонду.

Казначейське виконання бюджету базується на принципі єдино­го казначейського рахунку — системі бюджетних рахунків, на яких: 1) відображається баланс єдиного казначейського рахунку як резуль­тат операцій на всіх реєстраційних рахунках; 2) відбувається рух коштів за доходами і видатками державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації; 3) відбувається рух коштів у місцевих бю­джетах; 4) відображаються результати виконання бюджету за дохо­дами і видатками.

Єдиний казначейський рахунок забезпечує:

• повну незалежність органів, що виконують бюджет, від банків
щодо контролю та обліку доходів і видатків, досконалу базу даних
бюджетних показників;

• щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять
з бюджету;

• розподіл доходів і видатків між бюджетами;

• перерахування коштів місцевими бюджетами;

• додержання принципу цільового використання коштів.

• можливість своєчасного інформування законодавчих і виконавчих органів про операції з бюджетними коштами;

• можливість прийняття оперативних рішень.

Для касового виконання бюджету Казначейство укладає догово­ри з комерційними банками, які після цього одержують статус упов­новажених банків, у яких Казначейство відкриває всім розпорядни­кам державних коштів реєстраційні рахунки. Такий договір надає банкам право використовувати тимчасово вільні кошти, за що вста­новлюється певна плата. Плата за використання тимчасово вільних коштів не повинна перевищувати 50% облікової ставки Національ­ного банку України, яка діє протягом звітного місяця. При її зміні змінюється і плата. Взаєморозрахунки між комерційними банками і Казначейством узгоджуються з Мінфіном¹.

Касовими видатками бюджету вважаються суми, які видані бан­ком готівкою або за безготівковим розрахунком з рахунку Казна­чейства за всіма видатками бюджету при перерахуванні коштів на рахунок юридичної особи та оплату рахунків розпорядників бюджет­них коштів. Фактичні видатки — це дійсні витрати установ і орга­нізацій, оформлені відповідними документами при видачі заробіт­ної плати, стипендії та інших аналогічних платежів.

Оскільки при виконанні бюджету досить часто показники запла­новані і реальні не збігаються, казначейство має займатися секвест­руванням видатків, тобто пропорційним зниженням державних ви­трат за всіма статтями бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закінчення поточного періоду.

Факт перевиконання бюджету визначається за результатами офі­ційних висновків Рахункової палати та Міністерства фінансів за підсумками третього кварталу. Якщо перевиконання становить більше ніж 15%, Мінфін до 15 жовтня подає до Верховної Ради Ук­раїни свої висновки про це, а уряд повинен протягом 2 тижнів скла­сти і подати до парламенту проект закону про внесення змін і допов­нень до Закону про Державний бюджет.

Згідно з Бюджетним кодексом зміни до державного бюджету вно­сяться тоді, коли виникли відхилення оцінки прогнозу виконання від планових показників. Мінфін зобов'язаний щомісяця перевіряти відповідність прогнозу надходжень показникам, які встановлені у державному бюджеті. Якщо за місячним звітом про виконання за­гального фонду бюджету виявиться, що з урахуванням граничного рівня бюджетного дефіциту не вистачає коштів для фінансування запланованих витрат, Мінфін обмежує фінансування.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі орга­ни відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (якщо ви­конавчі органи не створено) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи: здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бю­джету; координують діяльність учасників бюджетного процесу з пи­тань виконання бюджету.

Місцевий бюджет виконується за розписом, що затверджується керівником місцевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням. Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, що відкритий у територіальному органі Державного каз­начейства. Вони не можуть акумулюватися на рахунках органів стяг­нення і визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з мо­менту зарахування на рахунок відповідного бюджету.

Процедура виконання місцевих бюджетів за видатками визначе­на у ст. 51 БКУ. Після набрання чинності Закону про Державний бюджет органам державної влади та їх посадовим особам заборо­няється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бю­джетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відпо­відне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів АРК, місцеві дер­жавні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають пра­во здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджет­ний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передба­чених ч. 4 ст. 15 та ч. 4 ст. 23 БКУ. До прийняття рішення про місце­вий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється.