Правові засади організації і діяльності Пенсійного фонду України

Лекція: Правовий режим цільових державних і місцевих фондів коштів

1. Поняття і класифікація державних і місцевих фондів коштів

2. Правові засади організації і діяльності Пенсійного фонду України.

3. Порядок правового забезпечення загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

4. Правові засади функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

5. Правові гарантії у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів.

Поняття і класифікація державних і місцевих фондів коштів

Централізовані спеціальні фонди утворюють особливу ланку, фінансової системи держави. Вони, як правило, мають конкретне цільове призначення та визначену законодавством самостійність. Характерною рисою централізованих фондів є чітко визначені дже­рела формування і напрями використання коштів. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, що стоять перед дер­жавою, тому їх склад та включення до бюджетів є різним. Кошти, що надходять до цільових фондів, переважно спрямовані на прове­дення соціальної політики держави — фінансування забезпечення зайнятості населення, державного страхування на випадок безро­біття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, виплату державних пенсій тощо.

Отже, основним призначенням державних цільових фондів є забезпечення соціального захисту населення шляхом виплат пенсій, субсидій, фінансування інфраструктури, а також фінансування при­родоохоронних заходів та сприяння розвиткові національного ви­робника шляхом розміщення мобілізованих до фондів ресурсів у національну економіку (у тому числі шляхом фінансування, креди­тування, надання субсидій). Створення та діяльність цільових фондів регулюється відповідними законами та нормативно-правими акта­ми, прийнятими на виконання таких законів. Кошти, що мобілізу­ються до цільових фондів, необхідні державі як гарантія постійного та реального фінансового забезпечення фінансування певних її по­треб та завдань, що мають особливе значення і гарантуються зако­нодавством, в першу чергу Конституцією України.

З 2001 р., з моменту набрання чинності Бюджетного кодексу Ук­раїни, створення позабюджетних фондів органами державної вла­ди, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місце­вого самоврядування та іншими бюджетними установами не допус­кається (ч. 4 ст. ІЗ).

За цільовим призначенням фонди можна поділити на економічні та соціальні. До соціальних фондів, зокрема, належать Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань, Фонд загаль­нообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

За способами утворення цільові фонди поділяються на такі, що включені до бюджету (цільові фонди, утворені Верховною Радою АРК, органами місцевого самоврядування та місцевої влади) та мають влас­ний апарат управління (наприклад, Пенсійний фонд України).

Джерелами формування доходів державних цільових фондів є бюджетне фінансування, обов'язкові відрахування юридичних та фізичних осіб, доходи від інвестування власних коштів, добровільні внески та спонсорська допомога тощо.

Кошти державних цільових фондів, крім Пенсійного фонду Ук­раїни, обслуговуються органами Державного казначейства України. Водночас Кабінету Міністрів України протягом 2003 р. доручено здійснити організаційні заходи щодо консолідації коштів Пенсійно­го фонду України на єдиному казначейському рахунку Державного казначейства України.

Правові засади організації і діяльності Пенсійного фонду України

Правовий статус Пенсійного фонду України визначається Указом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001. Відповідно до Указу Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечен­ня, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Раніше Пенсійний фонд діяв на підставі «Положення про Пенсій­ний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1994 р. № 345.

Основними завданнями Пенсійного фонду є:

• участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері
пенсійного забезпечення та соціального страхування;

• забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених
для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування
витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

• ефективне використання коштів Пенсійного фонду України,
здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Законодавством закріплено, що рішення Пенсійного фонду Ук­раїни, прийняті у межах його компетенції, є обов'язковими для ви­конання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Для здійснення своїх завдань і функцій Пенсійний фонд повинен мати відповідні фінансові ресурси. Бюджет Пенсійного фонду Ук­раїни формується за рахунок: збору на обов'язкове державне пен­сійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному зако­нодавством; коштів Державного бюджету України та місцевих бю­джетів; коштів, що надходять за регресними вимогами; добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян; сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; бан­ківських кредитів; інших не заборонених законодавством надходжень.

Бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджує Кабінет Міністрів України.

Акумульовані кошти Пенсійний фонд спрямовує на: фінансуван­ня виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фон­ду України, у тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон; погашення банківських кредитів та процентів за їх використання; створення та функціонування системи персоні­фікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування; утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази; організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України.

Кошти Пенсійного фонду України зберігаються на окремих по­точних рахунках і субрахунках в установах банків, використовують­ся виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Хоч , як уже зазначалося, Кабінет Міністрів України повинен вирішити про­тягом 2003 р. питання щодо переведення Пенсійного фонду України на обслуговування до Державного казначейства України.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюєть­ся Правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональ­ний склад якого затверджує Кабінет Міністрів України. Голову Прав­ління Пенсійного фонду України та його заступників призначає на посаду та звільняє з посади Президент України у встановленому по­рядку.

Правові засади справляння збору на обов' язкове державне пенсій­не страхування визначаються законами України «Про збір на обо­в'язкове державне пенсійне страхування», «Про порядок погашен­ня зобов'язань платників податків перед бюджетами та державни­ми цільовими фондами», Положенням про Пенсійний фонд Украї­ни, затвердженим Указом Президента України, та прийнятою Правлінням Пенсійного фонду Інструкцією на виконання визначе­них завдань та функцій Фонду¹.

Платникамизбору на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм влас­ності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Законодавство визначає також інші категорії платників залежно від видів здійснюваної діяльності.

Об'єктомоподаткування виступає фонд оплати праці роботодавця, розмір сукупного оподатковуваного доходу, вартість договорів на відчу­ження майна, інші об'єкти залежно від виду діяльності, організаційно-правової форми платника збору та наявності найманих працівників.

Ставкизбору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів. Основна ставка становить 32 % фактичних витрат на оплату праці працівників.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про максималь­ну величину фактичних витрат на оплату праці найманих праців­ників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподаткову­ваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справ­ляються страхові внески (збори) до соціальних фондів» від 7 берез­ня 2001 р. № 225 із суми сукупного оподатковуваного доходу, яка перевищує 1600 грн. на місяць у розрахунку на кожного працюючо­го, з 1 березня 2001 р. збір на обов'язкове державне пенсійне стра­хування не нараховується.

Для підприємств, установ та організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4% від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32% від об'єкта оподаткування для інших пра­цівників такого підприємства.

Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менш як 50% від загаль­ної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4% від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств. Для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — у розмірі 32% від суми оподатковува­ного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Ка­бінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, у тому числі члени творчих спілок тощо, встановлюються такі ставки:

- 1% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України, якщо сукупний оподатковува­ний дохід не перевищує 150 грн.;

— 2% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відпо­відно до законодавства України, якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн.

При здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини й дорогоцін­ного каміння ставка встановлюється у розмірі 5 % вартості реалізо­ваних ювелірних виробів.

Юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом, сплачують збір у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, визначе­ної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків тор­говельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служ­би, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

При придбанні нерухомого майна (за винятком державних підприємств, установ та організацій, що придбавають нерухоме май­но за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетом і привілеями) збір стягується за ставкою 1% вартості нерухомого майна.

Особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'яз­ку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоп­латно, сплачують збір за ставкою 6% вартості послуг. Законодавство містить інші ставки, що застосовуються до платників збору залежно від видів здійснюваної діяльності.

Реєстрація. Платники збору зобов'язані зареєструватися в орга­нах Пенсійного фонду або за своїм місцезнаходженням, або за місцем проживання (якщо платниками виступають фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності). Термін реєстрації — 10 днів з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприєм­ницької діяльності чи прийняття рішення про створення установи, організації. Після реєстрації платникові збору видаються повідом­лення за встановленою формою та довідка для пред'явлення в банк для відкриття рахунків, що є обов'язковою для банків при відкритті ними рахунків. Якщо платник у встановлений термін не зареєстру­вався, орган Пенсійного фонду має право припинити його операції на рахунках у банках та притягнути платника до адміністративної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Порядок обчислення і строки сплати збору та інших платежів. Зобов'язання щодо сплати збору визначається самостійно платником або органом Пенсійного фонду (якщо останній виявив внаслі­док перевірок ухилення від сплати збору, недоплату або арифметичні помилки тощо). У разі одержання від підприємств доходів у нату­ральній формі, тобто продукцією їх власного виробництва, розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведе­но нарахування доходів. Збір з оплати праці (доходу, винагороди), одержаної в іноземній валюті, сплачується у гривнях. Доходи, одер­жані в іноземній валюті, перераховуються у гривні за офіційним курсом валют, що діяв на дату одержання доходу.

Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється відповідно до законів України «Про збір на обов'язко­ве державне пенсійне страхування» та «Про порядок погашення зо­бов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільо­вими фондами». Особи, які користуються найманою працею і не мають рахунків в установах банків, сплачують збір поштовим пере­казом або через установи банків.

Розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове держав­не пенсійне страхування подається органам Пенсійного фонду про­тягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за встановленою формою. Пенсійний фонд Ук­раїни та його органи на місцях здійснюють персоніфікований облік в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі, відділи — у районах та містах.

Запровадження системи персоніфікованого обліку здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованого пер­соніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» від 8 червня 1998 р. № 832.

Відомості про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язко­вим державним пенсійним страхуванням, збираються і зберігають­ся у документальній та електронній формі органами Пенсійного фонду у встановленому порядку протягом життя фізичної особи та протягом 75 років після її смерті.

На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова кар­тка з постійним індивідуальним ідентифікаційним номером Держав­ного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'яз­кових платежів. У персональній обліковій картці застрахованої осо­би містяться її анкетні дані, нагромаджуються щорічні звіти про сплату страхового збору (внесків) та відомості про стаж роботи з усіх місць роботи, а також відомості про нарахування, сплату пенсій фізичній особі та надання їй соціальних послуг.

Законодавство передбачає порядок застосування заходів відповідальності щодо нарахування і сплати збору. Відповідальність за повноту і своєчасність сплати штрафних санкцій несуть керівники підприємств, установ, організацій та громадяни — платники збору. Стягнення фінансових санкцій визначається аналогічно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків пе­ред бюджетами та державними цільовими фондами».

Поиск по сайту: