Біографія композитора.

Михайло Іванович Глінка

Біографія композитора.

Миха́йло Іва́нович Глінка (20 травня— 3 1857, Берлін) — російський композитор, засновник російської композиторської школи.

Народився у селі Новоспаське Смоленської губернії. Дитинство композитора проходило в маєтку батька, відставного капітана Івана Миколайовича Глінки.

У 1817 році батьки привозять Михайла до Санкт-Петербургу і поміщають у Шляхетний пансіон при Головному педагогічному інституті. У Петербурзі Глінка бере уроки у провідних музикантів, у тому числі в ірландського піаніста і композитора Джона Філда.

У 1830 подорожував до Італії, познайомився з багатьма музикантами, у тому числі з Белліні і Доніцетті. У 1833—1834 жив у Берліні, де займався гармонією і контрапунктом із З. Деном. Після повернення в Росію, Глінка взявся до роботи над першою своєю оперою «Життя за царя» (прем'єра в Петербурзі, 27 листопада 1836). Був призначений капельмейстером Придворної співочої капели (на цій посаді залишався близько двох років).

1836 року відбулася прем'єра першої опери Глінки — «Життя за царя». Прем'єра другої опери, «Руслан і Людмила» за поемою Пушкіна, відбулася в 1842 не дуже вдало, хоча згодом саме ця опера була визнана найбільшим досягненням композитора.

Михайло Глінка неодноразово бував у Чернігові та Ічні, Ніжині, Григорівці, Монастирищах. А в Качанівці у маєтку Тарновських у 1838 році працював над оперою «Руслан і Людмила», уривки з якої вперше виконав хор мецената Григорія Тарновського. Його іменем названа вулиця у Чернігові та альтанка у Качанівці.

На сороковому році життя Глінка відправився в тривалу подорож Іспанією та Францією. Перебуваючи у Мадриді й Севільї, записав кілька народних мелодій, які пізніше використав у своїх творах (симфонічні увертюри «Ніч у Мадриді» і «Арагонська хота»); в Парижі познайомився і зблизився з Берліозом. Потім Глінка повернувся на якийсь час у Росію; останні роки його життя пройшли в невпинних мандрівках.

Крім двох опер, Глінка склав багато романсів, ряд п'єс для фортепіано і для оркестру (у тому числі Камаринську і Вальс-фантазію), кілька камерно-інструментальних ансамблів.

Помер Глінка в Берліні 3 (15) лютого 1857.

Хорові твори Михайла Івановича Глінки.

В творчості Михайла Івановича Глінки хорова творчість займає важливе місце. Це і чоловіча кантата «Пролог», і жіночі хори «Прощальные песни воспитанниц Екатеринского и Смольного институтов» і деякі духовні хорові твори a cappella.

Серед них виділяється блискучий «Полонез» для хору та оркестру і «Патриотическая песня» («Москва») для хору без супроводу з характерними рисами народної пісенності: широкою розспівною мелодією, перемінністю ладу, простотою гармонії.

Викликають захоплення багато вокальних творів Глінки, перекладених М. Балакірєвим («Венецианская ночь», «Колыбельная»), В.Калінніковим («Рыцарский романс»), А. Єгоровим ( «Попутная песня», «Ночной смотр» ), П.Богдановим («Ты, соловушка, умолкни»).

Даргомижський Олександр Сергійович

Біографія композитора.

Олекса́ндр Сергі́йович Даргоми́жський (2 (14) лютого 1813, село Троїцьке, нині Тульської області, Росія — † 5 (17) січня 1869, Санкт-Петербург) — російський композитор.

Учився співу, грі на фортепіано й скрипці — у Адріана Данилевського. Наприкінці 20 — початку 30-х р. XIX століття видані перші твори Даргомижського (романси, фортепіанні п'єси).

В 1837-41 він написав першу оперу — «Есмеральда» (за романом В. Гюго «Собор Паризької богоматері»), у якій відбилися романтичні тенденції, характерні для його ранньої творчості.

В 40-х рр. створив ряд найкращих романсів, у тому числі «Я вас кохав», «Весілля», «Нічний вітер(Ночной зефир)». А також один з центральних творів — оперу «Русалка» (за однойменною драматичній поемі Пушкіна).

В 60-х рр. Даргомижський звернувся до симфонічного жанру й створив 3 оркестрові п'єси, засновані на народних темах: «Баба-Яга, або З Волги nach Riga» (1862), «Малоросійський козачок» (1864), «Чухонская фантазія» (1867).

В 1864-65 зробив закордонну поїздку (уперше був за кордоном в 1844–1845), під час якої в Брюсселі виконувалися деякі його добутки. В 1866 він почав працювати над оперою «Кам'яний гість», поставивши новаторське завдання — написати оперу на повний, незмінений текст літературного твору. Робота не була завершена. За заповітом автора незакінчену 1-ю картину дописав Ц. А. Кюї, а інструментував оперу Н. А. Римський-Корсаков.

Поиск по сайту: