Кваліфікація посереднього підбурювання

Відповідно до поняття, наведеного у ч. 4 ст. 27 КК, підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Тут прямо не йдеться, як співучасник якого виду повинен виступати підбурюваний. Найчастіше це виконавець, але може бути організатор, пособник. Не виключене і підбурювання до підбурювання, яке ще можна іменувати посереднім підбурюванням. М. схилив Д., щоб той у свою чергу вплинув на К. і схилив останнього до вчинення угону автомобіля, а також схилив Ж. до пособництва в угоні.

Підбурювання до підбурювання, підбурювання до організації злочину, підбурювання до пособництва у злочині слід кваліфікувати як будь-яке підбурювання — за ч. 4 ст. 27 та відповідною статтею Особливої частини КК.

Чинне законодавство передбачає випадки, коли злочини можуть вчинятися лише за співучасті. Необхідний характер співучасті полягає у тому, що одна особа не може вчинити злочин, принаймні, закінчене посягання.

На відміну від співучасті у вузькому розумінні слова, коли діяльність співучасників спрямована на те, щоб викликати чи забезпечити відповідні дії виконавця, при необхідній співучасті кожна з осіб виступає як виконавець свого власного злочину - не діяльність декількох осіб утворює один злочин, а кілька злочинів (кожний з яких, у свою чергу, вчиняється одноособово або у співучасті) утворюють необхідну співучасть.

Для злочинів, які утворюють необхідну співучасть, характерна наявність спільних ознак складу, зокрема, таких, як: об'єкт, предмет посягання. Неодмінна умова таких злочинів — єдність умислу осіб, які вчиняють відповідні посягання. (одержання-давання хабара, збут, торгівля людьми)

Загальні правила кваліфікації необхідної співучасті:

1.Посягання кваліфікуються за статтями, що передбачають необхідну співучасть у злочинах, якщо встановлені всі ознаки кожного із злочинів, які утворюють таку співучасть.

2.Відсутність спільних ознак вчинюваних злочинів означає, що скоєне не може бути кваліфіковане за статтями, які передбачають необхідну співучасть.

Зв’язок між кваліфікацією дій виконавця злочину та кваліфікацією дій інших співучасників. Врахування у кваліфікації ознак, що обтяжують або пом’якшують відповідальність певного співучасника.

В теорії кримінального права і на практиці нерідко виникає питання про кваліфікуюче значення ознак складу злочину, які відносяться лише до одного чи кількох співучасників, і якими не наділені інші учасники цього ж злочину. Наприклад, особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, організувала вчинення вбивства без ознак, вказаних в ч.2 ст.115 КК. Повинен при цьому виконавець злочину нести відповідальність за ч.1 ст.115 КК, враховуючи, що він сам раніше не вчиняв умисне вбивство, чи за п.13 ч.2 ст.115 КК, враховуючи ознаки організатора цього злочину? Можлива і зворотна ситуація, коли «первинний» злочинець організував злочин “Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом”, виконавець якого був раніше судимий за злочин, передбачений цією статтею. Організатором якого злочину виступає ця особа – простого виду “Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом”, чи посягання, передбачено ч.2 ст.213 КК?

В літературі питання про можливість кваліфікації діянь співучасників за нормами, що передбачають відповідні обставини, вирішувалося з врахуванням того, на боці співучасника якого виду вони мають місце та в залежності від суб’єктивного ставлення до них.

При цьому намітилися два підходи. Один із них полягає в тому, що за нормою Особливої частини, яка передбачає посилення відповідальності виконавця злочину в зв’язку з характеристикою його особи, кваліфікуються і діяння інших співучасників. Так, на думку М.І.Ковальова, якщо закон як кваліфікуючу ознаку передбачає неодноразовість і вона є на боці виконавця, то вмінюється і співучасникам, які про це знали . Іншими словами, за неодноразове вчинення злочину повинні нести відповідальність і співучасники, які злочин вчинюють вперше. Протилежну позицію відстоює М.І.Бажанов: «Обставини, що посилюють або пом’якшують відповідальність, але характеризують лише особу співучасника, навіть, якщо решта співучасників знали про їх наявність, можуть бути поставлені в вину лише тому співучаснку, на боці якого вони є. Інакше кажучи, «особисті» обставини (наприклад, повторність, рецидив) не можуть впливати на відповідальність інших співучасників» .

Поиск по сайту: