Федеративна Республіка Німеччина

Республіка Австрія

З метою забезпечення існування незалежного кіновиробництва в Австрії на федеральному рівні та на рівні земель були створені інституції, які надають фінансову підтримку національним кіновиробничим компаніям. За підсумками 2008 року така фінансова підтримка склала 41,42 млн. євро.

Питання фінансової підтримки національного кіновиробництва регулюється Федеральним законом про сприяння австрійському кіновиробництву від 25 листопада 1980 року (зі змінами та доповненнями від 26.08.2010). Відповідно до закону, на федеральному та земельному рівнях є 10 інституцій, які надають таку підтримку (Австрійський інститут кіно, Віденський фонд кіно, Австрійський телевізійний фонд, Угоди громадського телеканалу ОРФ про виробництво фільмів і телепрограм, Відомство федерального канцлера, Сіне Тіроль, Сіне Штирія, Федеральна земля Нижня Австрія, Федеральна земля Верхня Австрія, Федеральна земля Зальцбург).

Крім цих інституцій, підтримка австрійській кіноіндустрії надається також Європейським Союзом у рамках програми EURIMAGES i MEDIA-Programms. 2008 року фінансова підтримка, надана австрійській кіноіндустрії MEDIA-Programms склала 1,2 млн. євро. Фонд EURIMAGES, бюджет якого формується з внесків країн-членів, надав австрійським кіновиробникам у 2008 році фінансову підтримку на 571 000 євро. Для порівняння, внесок Австрії до Фонду EURIMAGES того року склав 453 478 євро.

Австрійська політика у сфері кіновиробництва здійснюється на основі п’яти принципів:

- підвищення конкурентноздатності австрійських фільмів шляхом надання фінансової та консультаційної підтримки Австрійським інститутом кіно;

- підтримка фільмів власного виробництва Австрійським телевізійним фондом;

- підтримка фільмів на мистецьку тематику (незалежно від економічної рентабельності) Відомством федерального канцлера за допомогою Ради з питань кіно;

- створення сприятливих правових рамок для розвитку австрійського кіно (Закон про кіновиробництво, Угода телеканалу ОРФ про виробництво фільмів і телепрограм);

- презентація австрійських фільмів всередині країни та за кордоном.

Щороку Департаменту мистецтва Відомства федерального канцлера для підтримки виготовлення кіносценаріїв, на розвиток проектів та виробництво фільмів з державного бюджету виділяються субвенції у розмірі 1,3 млн. євро.

Закон про підтримку кіновиробництва передбачає також, що фінансова підтримка для зйомки фільму надається за умови, що певну частину витрат на зйомки фільму заявник несе сам. Нині вона складає мінімум 5% бюджету фільму. Крім того, одержувач субвенцій повинен надати державі безкоштовну копію кінцевого продукту (архівну копію), авторський екземпляр сценарію та кошторис реклами цього фільму для здійснення документації австрійської кіноіндустрії.

Австрійський інститут кіно надає для виробництва фільмів позики з пільговими процентами, дотації, які підлягають поверненню у випадку економічної успішності фільму, а також дотації, які поверненню не підлягають.

Закон про підтримку кіновиробництва визначає також, коли фільм, виробництву якого було надане фінансове сприяння Австрійським інститутом кіно, може випускатись на носіях кінозображення.

З другої половини 2010 року перелік інституцій, які надають фінансову підтримку виробництву національного кіно, розширився за рахунок 2 нових інституцій – Австрійського бізнес агентства та Австрійського економічного сервісу. На другу половину цього року бюджет цих фондів складає 5 млн. євро, на 2011 та 2012 роки – по 7,5 млн. євро. Ці інституції підтримуватимуть австрійські художні та документальні фільми, а також австрійсько-іноземні спільні виробництва з бюджетом не менше 1 млн. євро для художніх фільмів, 200 000 євро – для документальних. Мінімальна тривалість фільмів повинна складати 79 хвилин (для дитячих фільмів – 59 хвилин). Фінансова підтримка для спільних проектів надається лише у випадку, коли 25% бюджету фільму буде витрачено в Австрії. У великих проектах з бюджетом понад 10 млн. євро ця частка може складати 20%.

Підтримка надається також міжнародним кінопроектам у галузі художніх, телевізійних і документальних фільмів, які відповідають певним вимогам. Деякі австрійські фонди, що надають фінансову підтримку таким проектам, вимагають, наприклад, співпрацю з австрійською знімальною компанією. Ця компанія подає заявку на надання фінансової підтримки до австрійських інституцій.

Щороку в Австрії випускається 20-30 кінофільмів, половину з них складають художні та документальні.

Королівство Бельгія

Відповідно до Конституції Бельгії від 17 лютого 1994 року (ст. 127-130) питання культури, яке включає також і виробництво фільмів, належить до компетенції культурно-мовних суб’єктів федерації: Французької, Фламандської та Німецькомовної спільнот. Кожна спільнота на законодавчому рівні формує власну політику та забезпечує її реалізацію.

Загальну координацію політики у галузі кіновиробництва здійснюють, відповідно, Міністерство культури, аудіо відео ресурсів, здоров’я та рівних можливостей Французької спільноти, Міністерство навколишнього середовища, природи і культури Фламандської спільноти та Міністерство культури, мас-медіа і туризму Німецькомовної спільноти.

Велика Британія

Профільним урядовим органом у сфері кінематографії у Великобританії є Рада з питань кінематографу (The UK Film Council, http://www.ukfilmcouncil.org.uk), головним завданням якої є створення та підтримка потужної галузі кіноіндустрії країни, що, у свою чергу, вносить свій внесок у культурний та економічний розвиток.

Основними інструментами фінансової підтримки кіноіндустрії у Великобританії є:

- гранти у вигляді допомоги на потреби кінематографу (основна частина коштів надходить від організації Національної лотереї). Розподільником коштів виступає Рада з питань кінематографу. Наприклад, цьогорічна сума отримана у лотерейній компанії, яка буде направлена на підтримку галузі орієнтовно складатиме близько 27 млн. ф. ст.;

- податкові пільги. Рада з питань кінематографу співпрацює з Казначейством Великобританії (Мінфіном) щодо питання оптимізації податкового навантаження кіноіндустрії. Наприклад, сума звільнення від податків у зазначеній сфері сягає більше 100 млн. ф. ст. щороку.

Для отримання податкових пільг, компанія-кіновиробник заповнює та відправляє до Ради з питань кінематографу спеціальну форму (S.42 and S.48 tax relief applications). Після розгляду Радою, фільм отримує рекомендації, а у випадку відповідності - сертифікат (British Film Certificate), який засвідчує, що фільм несе у собі цінність для культурного спадку або економічну привабливість та може отримати державні дотації. Для фільму з бюджетом до 20 млн. ф. ст. кіновиробник може претендувати на відшкодування витрат у розмірі до 25%, якщо бюджет фільму перевищує 20 млн. ф. ст. – до 20%.

Слід також, зазначити, що цільове призначення коштів, отриманих від національної лотереї, є достатньо різноманітним, і включає виробництво, навчання, освіту та виставкову діяльність. Кошти розподілені на три основні фонди:

- “Premiere Fund” – підтримка комерційних проектів.

- “New Cinema Fund” – підтримка концептуально нового та інноваційного кіно.

- “Feature Development Fund” – підтримка обдарованої молоді, а також продюсерів та режисерів зі світовим визнанням.

Однак, 26 липня 2010 р., рішенням Уряду Великобританії в рамках скорочення витрат міністерства культури на 40%, Британська національна Рада по кінематографії була закрита. Її функції були перерозподілені між іншими відомствами. До оголошення офіційного рішення щодо реорганізації (орієнтовно до кінця 2010 року) Рада виконуватиме свої основні функції, зокрема, щодо сертифікації кінопродукції.

Розширена інформація щодо діяльності Міністерства культури Великобританії в галузі кінематографії міститься на офіційному сайті міністерства: http://www.culture.gov.uk/what_we_do/creative_industries/3269.aspx.

Річний бюджет відомства становив £15 млн. (приблизно $23 млн.), а працювало в ньому 75 осіб. За допомогою національної лотереї їй вдалося залучити приблизно $240 млн. за 10 років свого існування, які направлялись на зйомки більше 900 фільмів. Крім фільмів, Рада займалась й іншими проектами. За її допомогою було відкрито 240 цифрових кінотеатрів, і тепер в Англії їх більше, ніж у будь-який іншій європейській країні.

Королівство Данія

З метою вивчення зазначеного питання були проведені переговори в Датському інституті кінематографії (ДІК) Міністерства культури Данії.

Датський інститут кінематографії (ДІК) є державним агентством яке, згідно з датським законом “Про кінематограф” від 1997 року, діє в рамках Міністерства культури Данії. До основних обов’язків ДІК входить підтримка датського кінематографу шляхом надання грантової допомоги на виробництво фільмів та на реалізацію інших ініціатив. ДІК також підтримує розвиток кінематографу як виду мистецтва та формує культуру датського кіно.

Починаючи з 1999 року питання фінансового забезпечення, а також основні цілі датської політики в галузі кінематографії закріплюються в “Угодах щодо політики в галузі кінематографу”, які затверджуються законодавчо парламентом Данії.

На потреби культури в державному бюджеті 2009 року було виділено кошти в розмірі 1% ВВП (близько 1 млрд. євро), на потреби кінематографу, в рамках видатків на потреби культури, у 2010 році було виділено 50 млн. євро.

Обсяги фінансування потреб кінематографу закріплюються законодавчо на 4 річні періоди в “Угоді щодо політики в галузі кінематографу”. Останній такий документ було підписано у 2007 році на період до 2010 року. Зараз триває робота із узгодження положень нового документа на період з 2011 до 2014 років.

Відповідно до схеми надання грантової допомоги ДІК, найбільша частка (46%) грантів надається на виробництво художніх фільмів. Працівники ДІК переконані, що фінансування кінематографу в Данії не здійснюється за рахунок жодних спеціальних податків чи відрахувань.

Представники ДІК поінформували також про проблеми, з якими зіштовхнувся Інститут у ході реалізації політики підтримки кінематографу:

- протягом останнього часу в Данії, як і в більшості країн Європи, індустрія виробництва кінопродуктів знаходиться під тиском: зменшуються прибутки від переглядів телевізійних програм вдома та платного телебачення з одночасним збільшенням “піратських” послуг;

- відповідно до “Угоди щодо політики в галузі кінематографу 2007-2010” значною мірою зріс вплив датських національних телерадіокомпаній (DR, TV2), які зобов’язані здійснювати відрахування на фінансування кіноіндустрії в Данії, на формування політики надання грантової допомоги. У цьому зв'язку національні ТРК практично отримали право “вето”, більшу увагу приділяючи телепередачам та рейтинговим показникам, аніж “творчим амбіціям або поміркованим стратегіям з продажу для глядачів, які відвідують кінотеатри”;

- значна “зарегульованість” державою сектору кінематографу, що основну увагу приділяє “процесу та деталям”, аніж результату та творчим ідеям, унеможливлюють швидке реагування на умови ринку, що швидко змінюються.

Очікується, що прийняття нової “Угоди щодо політики в галузі кінематографу на 2011-2013 роки” сприятиме подальшому розвитку датського кінематографу.

Естонська Республіка

Державні субсидії щодо розвитку вітчизняної кінематографії здійснюються через Естонський фонд кіно (EФК). Естонський фонд кіно фінансується з державного бюджету і працює під егідою Міністерства культури Естонії.

EФК був створений у 1997 році в якості приватного юридичного інституту з метою фінансування виробництва естонського кіно, встановлення та розвитку міжнародних контактів, заохочення естонських фільмів на батьківщині та за кордоном, надання підтримки у підготовці естонських кінематографістів та аудіовізуальних професіоналів, створення та ведення бази даних естонського кінематографу.

EFF представляє Естонію на міжнародних кінофестивалях, ринках та організаціях. Естонія є членом MEDIA Plus, European Audiovisual Observatory та Eurimages.

Естонське кіновиробництво залежить від державних субсидій, які у 2008 та 2009 роках склали 9,1 млн. дол. США і стали досить вдалими для естонського кінематографа. Було знято 10 повнометражних картин, включаючи анімаційний фільм та телевізійний фільм.

17 повнометражних фільмів естонського виробництва були представлені на 128 міжнародних фестивалях, 26 анімаційних естонських фільмів взяли участь у 269 фестивалях, а 10 документальних – у 34 фестивалях. Усі ці картини зібрали 39 міжнародних нагород та були показані у 55 країнах світу.

У 2010 році з державного бюджету EФК виділено 53,73 млн. естонських крон (3,43 млн. євро), які використовуються для виробництва вітчизняних фільмів.

На законодавчому рівні питання протекціонізму у галузі кінематографії не врегульоване.

Королівство Іспанія

Основним органом, який відповідає за розвиток кінематографії та проведення державної політики у сфері кіно в Іспанії, є Інститут кінематографії та аудіовізуального мистецтва при Міністерстві культури Іспанії (ІССА). До компетенції цього органу також належить прийняття рішень щодо надання грантів у галузі кінематографії.

Законодавство Іспанії передбачає надання грантів на покриття вартості вже знятого повнометражного або короткометражного кіно або на реалізацію їх проектів, розповсюдження фільмів, участь у міжнародних кінофестивалях або на їх організацію тощо.

Гранти надаються на конкурсній основі, після направлення заявки на адресу Інституту кінематографії та аудіовізуального мистецтва. Оголошення конкурсів, які проводить Міністерство культури Іспанії у сфері кіно, публікується на веб-сторінці Міністерства культури разом із заявкою для заповнення, інформацією про його умови, а також з посиланням на відповідне законодавство. Після розгляду заявки Інститут приймає рішення щодо надання гранту або відмови та, у разі позитивного рішення, визначає суму фінансової допомоги, яка буде надана.

Італія

Питання державного протекціонізму до галузі кінематографії в Італії регулюється положеннями Закону „Реформа в галузі кінематографічної діяльності” від 22 січня 2004 року № 28.

Так, стаття 9 зазначеного Закону встановлює перелік характеристик, відповідність яким передбачає можливість отримання кінострічкою державних пільг. Основними вимогами є присутність у фільмі культурно-художніх, образно-видовищних якостей та технічної відповідності, наявність яких визначається підкомісією Генеральної дирекції кіно Міністерства культурної спадщини і діяльності Італії з урахуванням задоволення вимог попередньо оголошеного Підкомісією проекту. Водночас, державними пільгами не можуть користуватись фільми, зняті на замовлення державних органів або державних адміністрацій.

Стаття 10 „Стимулювання виробництва” закріплює за італійськими компаніями з виробництва фільмів право на отримання фінансової винагороди, „розрахованої у відсотковому співвідношенні до розміру касових зборів, отриманих від показу фільмів у кінозалах, щонайдовше протягом 18 місяців з моменту першого дня показу, за виключенням будь-якого іншого доходу з використання фільму”.

Відсотковий розмір винагороди визначається з використанням прогресивного критерію. Граничний максимальний рівень винагороди встановлюється міністерським указом на основі сукупної вартості виробництва фільму. При обрахуванні розміру винагороди до уваги також беруться терміни та способи реінвестиції отриманих коштів у виробництво, а також технічні засоби моніторингу за використанням виділених коштів.

Кошти у вигляді фінансової винагороди першочергово йдуть на погашення кредитів, пов’язаних з виробництвом фільму. Решта суми надходить у бюджет компанії-виробника і в подальшому використовується в якості реінвестицій у виробництво. Цим же Указом запроваджено періодичність перевірки за надходженням касових зборів з метою формування виплат згаданих фінансових винагород. Подібні виплати не здійснюються для стрічок, що за вказаний період отримали касові збори нижче встановленого міністерським указом рівня.

Окремо передбачається винагорода, що також обчислюється у відсотковому співвідношенні до розміру касових зборів, для режисера, авторів та сценаристів кінострічки, які є громадянами Італії або Європейського Союзу.

Фінансова винагорода відкликається у випадках порушення приписів міністерського указу, перш за все її нецільового використання. Відкликання призводить до недопущення на наступні п’ять років будь-якої процедури представлення фільму з метою отримання пільг за державний кошт.

Окрім того, при Міністерстві культурної спадщини та діяльності Італії діє Фонд з виробництва, дистрибуції, експлуатації та технічних засобів, кошти якого використовуються на:

- підтримку інвестицій на виробництво кінострічок, фонограм та розробку оригінальних сценаріїв особливого культурного та соціального значення;

- виплату винагород компаніям-дистриб’юторам, у тому числі за реалізацію версій визнаних фільмів, що представляють культурний інтерес;

- виплату по кредитним відсоткам та надання кредитів компаніям-власникам з метою будівництва нових кінозалів або ремонту старих, закупівлі нового обладнання;

- надання десятирічних кредитів з пільговою відсотковою ставкою на реалізацію, реструктуризацію, трансформацію та структурне коригування павільйонів, майданчиків та пост-виробничих центрів;

- фінансову підтримку інших потреб кінематографічного сектору.

Латвійська Республіка

У Латвії існує єдина форма підтримки кінематографії на державному рівні – спеціальні дотації з бюджету. До 2009 року в країні сфера кіновиробництва обкладалася пільговим податком на додану вартість – замість 21% ПДВ складав лише 5%. Однак, через скрутну фінансово-економічну ситуацію, спричинену кризою, у 2010 році ця норма була скасована.

Основним розпорядниками згаданих дотацій з держбюджету є дві агенції: Національний кіноцентр (НКЦ, National Film Center), підпорядкований Міністерству культури Латвії, та Фундація культурного капіталу (Culture Capital Foundation) – державна неприбуткова організація. При цьому, НКЦ займається професійним виробництвом фільмів, у той час як Фундація має ширший спектр дії і підтримує не тільки виключно кінематографічні проекти.

Законодавче підґрунтя

Законом про кінематографію, прийнятим 30 червня 2010 року, визначено умови та принципи надання фінансового сприяння для створення кінофільмів. Зокрема, у статті 8 зазначено, що проект може отримати фінансове сприяння, якщо він відповідає щонайменше трьом із таких критеріїв:

1) дія фільму відбувається, переважно, у Латвії, іншій державі – члені Європейського Союзу, державі-члені Європейської економічної зони, або у Швейцарії;

2) принаймні один з головних героїв фільму пов'язаний з культурою Латвії;

3) режисер фільму або автор сценарію є громадянином (негромадянином) Латвії, або особою, яка отримала дозвіл на постійне перебування у Латвії, або ж автор сценарію вільно володіє латиською мовою;

4) головна тема фільму пов’язана з культурою, історією, політичними або соціальними питаннями Латвії;

5) щонайменше одна основна версія фільму озвучена латиською мовою;

6) в основу сценарію фільму покладено літературний твір латвійського письменника.

Якщо проект є фільмом спільного виробництва, то тоді фінансове сприяння може надаватися або у випадку, якщо фільм відповідає критеріям, визначеним у параграфі 1 Статті 8, або ж його фінансування з державного бюджету Латвії передбачене у відповідних міжнародних договорах.

Слід зауважити, що державне фінансування для створення фільмів можуть отримати виключно продюсери (виробники фільмів), які зареєстровані у відповідному реєстрі кінематографістів.

Рішення про надання/ненадання державного фінансування для підтримки відповідного проекту у галузі кінематографії приймає голова НКЦ на основі рішення експертної Ради. До її складу входять по три експерти з кожної з таких галузей: художні фільми, документальне кіно, анімація та інші проекти, які пов’язані з кінематографом (фестивалі, музей кіно тощо). Експерти не можуть бути співробітниками Центру. Вони представляють ділові кола кінематографа і призначаються Стратегічною радою НКЦ, до якої входять представники Кіноцентру, Союзу кінематографістів Латвії, Асоціації продюсерів ЛР, Асоціації з дистрибуції, Національного телебачення тощо. При цьому, експерти не повинні мати жодних інтересів у проектах, які виносяться на конкурс.

Статтею 9 Закону про кінематограф визначається, що рішення Національного кіноцентру можна оскаржити у Міністерстві культури Латвії, або, у разі незгоди з рішенням Міністерства культури – у суді. Водночас оскарження або заперечування рішення не зупиняє його дію.

Повна процедура оголошення і проведення конкурсу на здобуття державного фінансування проектів кінематографічної галузі викладена у Положенні Кабінету Міністрів Латвійської Республіки “Процедура виділення фінансування з державного бюджету для проектів кіноіндустрії” № 429 від 10.06.2008.

Статистика

Загалом, щороку Латвійська держава виділяє, орієнтовно, 3-3,5 млн. євро на підтримку кінематографічної галузі. Точні дані наведені у таблиці 1.

Таблиця 1. Щорічні видатки з державного бюджету

на підтримку кіноіндустрії (у євро)

Як видно з даних, наведених у таблиці, найбільше коштів з державного бюджету на підтримку галузі було виділено у 2008 році; у подальші роки - через фінансово-економічну кризу, яка охопила усі сфери діяльності держави, видатки зазнали суттєвих скорочень.

Фінансова криза позначилася не лише на Латвії. В інших державах Балтії кіноіндустрія також зазнала суттєвих скорочень: з 6,6 млн. євро у 2008 р. до 3,5 млн. євро в Естонії; з 2,857 млн. євро у 2008 р. до 1,303 млн. євро у Литві.

При цьому, незважаючи на значно менше фінансування галузі, ніж в Естонії, у 2009 Латвії вдалося забезпечити випуск 18 нових фільмів (в Естонії – лише 9). Латвійське національне кіно також займає більшу частку на ринку, ніж в сусідніх країнах: у Латвії цей показник становить 4,3%, в Естонії – 2,03%, в Литві – 0,10%.

Щоправда, значну частину касових зборів (8,361 млн. євро у 2009 році) забезпечує прокат американських та європейських фільмів: серед 10 лідерів кінопрокату 2009 року немає жодного латвійського фільму.

Сфери, на які виділяються державні кошти

У 2010 році експерта Рада вирішила спрямувати державне фінансування на такі проекти:

39% - створення художніх фільмів;

14% - створення документального кіно;

14% - анімація;

13% - інші проекти кіногалузі (фестивалі, виставки у музеї кіно тощо);

11% - видатки адміністрування;

9% - внесок за членство у програмі Euroimages.

Міжнародне сприяння

З метою розширення ринку кіно та збільшення фінансування цієї галузі, Національний кіноцентр забезпечує участь у таких міжнародних організаціях і програмах, як Media (Програма за підтримки Європейської Комісії в аудіовізуальній області, яка займається фінансуванням виробництва кінофільмів, сприяє поширенню європейських фільмів, а також пропонує можливості для освіти у сфері кіноіндустрії) та у фонді Euroimages (під егідою Європейської Ради, надає фінансове сприяння випуску фільмів).

Федеративна Республіка Німеччина

Питання державного протекціонізму у сфері кінематографії регулюються Федеральним законом про сприяння кінематографії в останній редакції від 6 серпня 2010 р.

З урахуванням федерального устрою країни питанням сприяння кінематографії на федеральному рівні займається Відомство Уповноваженого федерального уряду з питань культури та медіа, якому підконтрольною в питаннях фінансування є недержавна інституція, що має назву Інститут сприяння кінематографії.

Згідно з чинним законодавством ФРН, податки та обов’язкові збори стягуються лише з відео, кіно та телеіндустрії.

Оподаткуванню підлягають власники ліцензійних прав на трансляцію, ретрансляцію та продаж продукції останньому споживачу тривалістю понад 58 хвилин і чий річний бюджет сягає 50 тисяч євро.

Збори та податки на сприяння кінематографії коливаються у межах від 1,8% до 3,6%.

Що стосується державних дотацій та субсидіювання, то Інститут сприяння кінематографії здійснює такі дотації як для майбутніх фільмів, так і для фільмів, які вже вийшли в прокат і користуються великим попитом та отримали відповідні оцінки журі одного чи іншого кінофестивалю. При цьому частка субсидіювання різниться в залежності від бюджету фільму та його тривалості. В середньому вона складає від 10% до 25%.

Республіка Польща

Нормативно-правове регулювання у галузі кінематографії базується на таких законодавчих актах:

- Закон про кінематографію від 30 червня 2005 року;

- Розпорядження Міністра культури та національної спадщини Республіки Польща щодо надання додаткового фінансування Польському Інституту Кіномистецтва на проведення заходів у галузі кінематографії від 27 жовтня 2005 року;

- Європейська конвенція про спільне кінематографічне виробництво від 2 жовтня 1992 року.

Основним нормативно-правовим документом, яким визначаються головні принципи підтримки кіномистецтва та інших видів діяльності у галузі кінематографії та охорони ресурсів кіномистецтва є Закон про кінематографію (далі Закон).

Законом визначено, що держава здійснює патронат над діяльністю в галузі кінематографії, як частиною національної культури, який полягає в наданні підтримки кіновиробництву та його промоції, поширенню кіно культури та збереження культурної спадщини в кіномистецтві.

Згідно з Законом, з метою підтримки розвитку кінематографії створено Польський Інститут кіномистецтва (далі - Інститут), який є державною юридичною особою та реалізує завдання у сфері державної політики в галузі кінематографії, зокрема, шляхом:

- створення умов для розвитку польського кіновиробництва та спільного кінематографічного виробництва;

- підтримка розвитку всіх видів польського кіномистецтва, а особливо художніх кінофільмів, в т.ч. підготовка кінопроектів, виробництво та розповсюдження кінофільмів;

- підтримка кінодебютів та розвиток творчих здібностей молодих кінематографістів;

- надання сприяння польському кіномистецтву;

- додаткове фінансування заходів щодо підготовки кінопроектів, виробництва, показу та розповсюдження кінофільмів, підтримки польського кіномистецтва, в т.ч. кіновиробництва за участю польської діаспори;

- підтримка розвитку потенціалу польського незалежного кінематографічного виробництва, зокрема малих і середніх підприємств, які працюють у галузі кінематографії.

При реалізації вищезазначених завдань Інститут співпрацює з органами виконавчої влади та органами територіального самоуправління.

Інститут не може займатись господарською діяльністю. Нагляд за діяльністю Інституту здійснює Міністр культури та національної спадщини Польщі.

Інститут отримує доходи за рахунок:

1) дотацій з державного бюджету, які надходять через Міністра культури;

2) доходи від показу фільмів, на які розповсюджуються авторські права Інституту;

3) дарчих та спадщини;

4) коштів, визначених Міністром культури з Фонду сприяння Культури (з доходів від азартних ігор)

Інститут може отримати також цільові дотації з державного бюджету на реалізацію інвестиційних завдань.

Згідно зі статтею 19 Закону передбачено наступні обов’язкові сплати на користь Інституту:

1.Суб’єкт господарської діяльності, який здійснює показ фільму - 1,5% від прибутку отриманого від демонстрації фільмів та реклам в кінотеатрах, перед тим, як розрахується з дистриб’ютором.

2. Дистриб’ютор - 1,5% від прибутку отриманого від продажу або оренди кіноносіїв, на які записані фільми, та договорів, на підставі яких доручається таке право.

3. Телеорганізації, які транслюють телевізійні програми - 1,5% від прибутку, отриманого від емісії реклам, телепродажу та спонсорських програм або доходу від абонентських оплат за доступу до трансляції телевізійних програм.

4.Оператори цифрової платформи - 1,5 % від прибутків, отриманих від оплат за доступ до телевізійних програм, які транслюються або ретранслюються на цифровій платформі.

5. Оператори кабельного телебачення - 1,5% від прибутку, одержаного від оплат за доступ до ретрансляції телевізійних програм та пов’язаних з цим послуг.

6. Суб’єкти господарювання, що контролюються в рамках фінансової групи, - 1,5% від прибутків зазначених в пп. 1-5.

7. Державні телеорганізації повинні виділяти на кіновиробництво не менш, ніж 1,5% річних надходжень від сплати абонементу за володіння телевізійними приймачами.

8. Оплати, зазначені в пп.1-6 , сплачуються щоквартально, в строк 30 днів після закінчення кварталу.

Законом також передбачено додаткове фінансування Інститутом заходів, яке відбувається у випадку наявності наступних критеріїв:

1) мають художнє, пізнавальне та етичне значення;

2) значення для національної культури та зміцнення польських традицій та мови;

3) збагачення європейського культурного розмаїття;

4) прогнозований результат запланованого заходу;

5) економічні та фінансові умови для реалізації.

Дофінансування відбувається у формі дотацій, а у випадку підготовки кінопроектів та кіновиробництва, а також у формі надання позики або запоруки.

Додаткове державне фінансування не може бути більшим ніж 50% кошторисної вартості фільму, за винятком фільмів, зміст та форма яких представляють високомистецьку цінність, режисерських дебютів, експериментальних та малобюджетних фільмів. В кожному випадку сума дофінансування не може перевищувати 90% кошторисної вартості заходу.

Інститут надає додаткове фінансування шляхом укладення договору, який від імені Інституту підписує його Директор після отримання оцінки експертів.

Інститут, як орган, що надає додаткове фінансування заходів, зобов’язується контролювати видатки та доходи від заходу, який дофінансовується. Контролю підлягає також правильність використання наданих коштів.

Суб’єкт, який отримав дофінансування, у випадку отримання прибутку від заходу, зобов’язується повернути кошти дофінсування на умовах зазначених у положеннях бюджетного кодексу.

На сьогоднішній день польський кінематографічний ринок дуже розширений і надалі розвивається. В Польщі існує понад 300 фірм, які займаються кіновиробництвом. Найбільшу підтримку кінематографії надають державні інвестори (Польський Інститут Кіномистецтва, TVP SA, Міністерство культури і державної спадщини Польщі, регіональні кіно фонди) та приватні інвестори (комерційні телеканали, зокрема Canal+, TVN, Polsat, HBO), телевізійні дистриб’ютори, закордонні співвиробники, міжнародні кінофонди, зокрема Eurimages i Media Plus, страхові компанії, кіностудії, банки і фірми, які інвестують в кінопродукцію на умовах product placement), кіностудії, які займаються художніми та документальними фільмами ( „Tor”, „Oko”, „Kadr”, „Perspektywa”, „Zebra” „Kronika”, „Czołówka”, Wytwórnia Filmów Fabularnych, Wytwórnia Filmów Dokumentalnych i Fabularnych, Wytwórnia Filmów Oświatowych i Programów Edukacyjnych, Łódzkie Centrum Filmowe, Studio Miniatur Filmowych i Studio Filmów Rysunkowych).

Російська Федерація

Російська галузь кінематографії фінансується за рахунок дотацій з бюджету та комерційних коштів. При державній підтримці створюються не тільки дебютні, дитячі і арт проекти, але і бюджетні вітчизняні фільми розраховані на широку аудиторію.

Повноваження щодо здійснення державної підтримки російської кіноіндустрії, відповідно до рішення Уряду Російської Федерації та Федерального закону РФ „Про державну підтримку кінематографії”, покладено на Міністерство культури РФ, яке, у свою чергу, займається фінансуванням та розвитком національного кіно, зокрема, тиражуванням, прокатом і показом національних фільмів.

Окрім Міністерства культури РФ, програми з реалізації розвитку кіноіндустрії здійснює Федеральний фонд соціальної та економічної підтримки вітчизняної кінематографії, який був створений у грудні 2009 року відповідно до рішення Урядової Ради з питань розвитку вітчизняної кінематографії. Фонд на основі пропозицій піклувальної ради приймає рішення щодо фінансування як державної, так і комерційної кінопродукції.

Крім цього, відповідно до Федерального закону, суб’єкти кінематографічної діяльності звільняються від податку на додану вартість з реалізації кінопродукції та прав на її використання. Зокрема, від податку на операції з реалізації робіт і послуг із виробництва фільмів, виробництва кінолітописів, а також тиражування, прокату та показу.

До того ж, російські організації кінематографії звільняються від обов’язкового продажу валютних коштів, отриманих від експорту кінопродукції і прав на її використання, кіноматеріалів, кінообладнання, виконання робіт і надання послуг з виробництва та тиражування фільмів, у випадку, якщо ці кошти використовуються на придбання кіноматеріалів, кінообладнання і виробництва кінопродукції.

Також, організації кінематографії звільняються від орендної плати за землю. Зокрема, дозволяється включати в собівартість кінопродукції суму витрат на страхування виробництва фільму й отримання фінансових гарантій щодо завершення виробництва фільму в розмірі до 9 відсотків кошторисної вартості продукту.

Румунія

У Румунії питання протекціонізму в галузі кінематографії врегульовані законом “Про кінематографію” № 630 від 27 листопада 2002 року. Головним структурним підрозділом, який реалізує заходи у галузі кінематографії є Національний центр кінематографії.

Для забезпечення належного фінансування і розвитку кінематографії та для виконання покладених на Центр завдань, в Румунії створено Фонд кінематографії. Джерелами надходження коштів до Фонду є відрахування з державного бюджету та позабюджетні кошти.

З метою ефективного розвитку кіноіндустрії та підтримки кіновиробництва Центр вживає заходів для залучення позабюджетних коштів шляхом:

- стягнення зборів у розмірі 8% з доходу за прокат кінематографічних фільмів;

- стягнення зборів з трейдерів у розмірі 2% за продаж чи оренду кінострічок;

- стягнення зборів у розмірі 3% від вартості реклами з державних та приватних підприємств;

- стягнення зборів у розмірі 3% з суб’єктів підприємницької діяльності від їх доходу з інших видів діяльності в галузі кінематографії;

- стягнення податку у розмірі 25% від чистого прибутку, отриманого від продажу права на використання румунських фільмів, з дотриманням авторських та суміжних прав;

- здачі в оренду, лізинг або продаж нерухомості, що знаходиться на балансі Центру, відповідно до чинного Закону;

- використання продуктів кінематографії та управління активами цієї галузі, що знаходяться в державній чи приватній власності;

- стягнення плати за проведення класифікації та реєстрації для включення до загального реєстру;

- стягнення зборів у розмірі 1% від щомісячної плати абонементу за доступ до програм, трансляція яких перевищує 60% добового ефірного часу;

- отримання коштів з інших видів діяльності, в тому числі пожертвувань та спонсорських коштів.

Відповідно до Закону, суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані до 25 числа поточного місяця надавати Центру відповідну інформацію щодо укладених контрактів у галузі кінематографії з зазначенням надходжень від їх реалізації. Невиконання згаданих положень тягне накладення відповідних штрафів та застосування санкцій згідно з Законом.

Доходи, отримані від додаткових надходжень можуть бути використані Центром для забезпечення капітальних витрат, витрат на персонал чи матеріальні засоби, що необхідні для виконання Центром покладених на нього завдань.

Слід відзначити, що, згідно з чинним Законом, суми позабюджетних коштів, які не були використані у поточному році, автоматично переносяться на наступний рік із збереженням статей видатків, за якими вони можуть бути використані.

Водночас, суб’єкти економічної діяльності, що беруть безпосередню участь у виробництві румунських кінофільмів, які в подальшому будуть включені до національного реєстру, користуються такими привілеями:

- власники кінозалів, що забезпечують показ протягом року щонайменше 15% продукції румунського виробництва, отримують знижку в розмірі 25% на податок, що стягується з доходів від прокату фільмів та іншої кінопродукції;

- звільнення від сплати митних зборів на імпорт машин та обладнання (які не випускаються в Румунії), необхідних для виробництва кінофільмів;

- звільнення від сплати тієї частини податку на дохід, яка в подальшому реінвестується в кіноіндустрію;

- зниження ставки податку до 20% для підприємств кіноіндустрії, на яких створюються нові робочі місця з кількістю працівників щонайменше на 10% більше, порівняно з попереднім фінансовим роком.

Для розвитку та створення належних умов функціонування кінематографії в Румунії також передбачене надання безвідсоткових кредитів для реалізації проектів у галузі кіноіндустрії, зокрема для:

- виробництва румунських кінофільмів на конкурсній основі;

- розповсюдження та прокату румунських фільмів у кінотеатрах, у відповідності з чинним законом;

- підтримання у належному стані та збереження фільмів, що входять до архіву національної спадщини.

Термін погашення безвідсоткового кредиту не може перевищувати 7-ми років.

Угорська Республіка

В Угорській Республіці зазначене питання регулюється Законом від 2004 року за номером ІІ “Про кінематографію”, дія якого поширюється на виготовлення, прокат та архівування угорської кінопродукції і кінопродукції з участю угорської сторони. Однією з головних цілей цього Закону, як сказано у його четвертій статті, є забезпечення належної правової бази та фінансових джерел для успішної присутності угорської кінопродукції на міжнародному, особливо – європейському, ринку аудіовізуальної продукції.

Закон УР “Про кінематографію” (у подальшому – Закон) складається з шести розділів, другий з яких присвячений темі підтримки державою вітчизняного кіновиробництва. Для розподілу бюджетних коштів, виділених для вказаної мети, згідно з Законом, в Угорщині Урядом і профспілками кінематографічної галузі спільно створено спеціальний Фонд “Угорський кінофільм” (у подальшому – Фонд). Фонд займається розподілом за призначенням коштів, які надходять з державного бюджету та інших фінансових джерел, розробляє відповідні конкурсні умови, слідкує за дотриманням принципу рівноправності, а також за тим, щоб угорське кіномистецтво і продукція угорського кіновиробництва постійно були присутні на вітчизняному, європейському та світовому ринках, пропагує угорську культуру кіно та її поширення в Угорщині.

Щороку, до 28 лютого Фонд оприлюднює план проведення тендерів на поточний рік, визначаючи при цьому головні цілі у галузі кіномистецтва, на досягнення яких протягом даного року виділятимуться кошти. Крім цього, Фонд повідомляє про умови проведення тендерів, які також регламентуються Законом. Закон зобов’язує Фонд щороку, до 31 березня звітувати перед компетентним у питаннях культури міністром про результати використання коштів, розподілених в попередньому році.

Законом визначено також, що, за розпорядженням відповідного міністра, утворюється спеціальна Координаційна Рада (в подальшому – Рада), метою якої є узгодження використання в угорському кіновиробництві коштів, які надходять з різних джерел, в т.ч. й бюджетних. Рада займається узгодженням всіх тендерів у галузі кіновиробництва, розробляє їх календар, організовує спільні тендери тих структур, які представлені в самій Раді, сприяє участі вітчизняних кіновиробників у міжнародних тендерах.

Нарешті, слід зазначити, що Законом визначаються три типи допомоги, яка надається у галузі кіновиробництва: селективна, нормативна та структурна. Допомога може бути такою, що не підлягає поверненню, і такою, яка повертається. Обсяги і умови повернення допомоги визначаються тією структурою, яка її надає. Згідно з Законом, допомога надається на такі види діяльності в галузі кіновиробництва: написання сценаріїв, підготовка до знімання кінофільмів, зйомки кіно, кінопрокат, копіювання, відновлення і архівування фільмів, навчання та проведення дослідницьких робіт в галузі кінематографії, організація різного роду заходів у сфері кіно та участь у таких заходах, виготовлення видань в галузі кіномистецтва та відповідна видавницька діяльність, розвиток інфраструктури кіно.

Будь-які податкові пільги або спеціальні податки в галузі угорської кінематографії згаданим Законом не передбачені.

Поиск по сайту: