Визначте єдино вірну відповідь в тестах. 1. Суспільні та політичні об’єднання – це:

1. Суспільні та політичні об’єднання – це:

а) суб’єкти впливу в державному регулюванні;

б) суб’єкти виконання в державному регулюванні.

2. Забезпечення на всій території країни прав і свобод кожної людини та громадянина – це:

а) політична функція держави;

б) соціальна функція держави;

в) міжнародна функція держави;

г) економічна функція держави

3. Хто ввів в обіг термін „політико-управлінські науки”:

а) М. Вебер;

б) Г. Лассуелл;

в) А. Файоль;

г) П. Друкер

4. До якого з блоків соціально-гуманітарних дисциплін відноситься економічна наука:

а) соціально-політичного;

б) когнитивно-епистемологічного;

в) менеджерського

5. Демократизм слід віднести до такої групи принципів державного управління, як:

а) загальні принципи;

б) принципи побудови організаційної структури;

в) структурні принципи;

г) структурно-функціональні принципи;

д) структурно-процесуальні принципи

6. Стратегічне планування слід віднести до такої групи функцій державного управління національною економікою, як:

а) основні;

б) загальні;

в) допоміжні

7. Національну безпеку слід віднести до таких функцій державного управління національною економікою, як:

а) політико-адміністративні;

б) економічні;

в) соціальні;

г) гуманітарні

8. В якій країні вперше був запроваджений інститут омбудсмена:

а) у США;

б) у Швеції;

в) у Франції;

г) в Україні

Питання для самоконтролю

1. Які основні риси державного управління?

2. Які ознаки державного управління Ви знаєте?

3. Кого у державному управлінні слід віднести до суб’єктів управління?

4. На які 5 фундаментальних запитань повинна знайти відповідь будь-яка економічна система?

5. Чим обумовлена необхідність державного втручання в економіку?

6. Що повинно бути базовою основою державної економічної політики?

7. Яка повинна бути державна політика?

8. Які фактори негативно впливають на обґрунтування та реалізацію державних управлінських рішень?

9. Які показники характеризують рівень економічного розвитку та якості життя?

10. В яких випадках державне регулювання економіки необхідне?

11. Чи ідентичні інтереси галузі та регіону?

12. Що передбачає виконання соціальної функції держави?

13.В чому зміст судового контролю?

14.Від чого залежить застосування методів державного управління?

Література: 3, 6, 9, 10, 12, 16, 25, 26, 27

ТЕМА 8 ДЕМОКРАТІЯ, ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ПОРЯДОК

Лекції – 4 год.

Семінари – 0 год.

Сам. роб. – 8 год.

Теми рефератів

1. Особливості максимізації приватного інтересу у сфері державної діяльності.

2. Ресурси влади громадян відносно держави.

3. Виробництво інформації про створені колективні блага – основна мета державних агентів.

4. Практика „парашутування” та її використання в Україні.

5. Вплив економічного ринку на розвиток демократії.

6. Глобалізація, інформаційний вибух та демократія.

7. Особливості місцевого самоврядування в Україні.

8. Кланово-олігархічні об’єднання та їх роль в українській політиці.

9. Формування та розвиток нової політичної системи України.

10. Українська багатопартійність та етапи її розвитку.

11. Конфлікти і кризи у суспільно-політичному житті та шляхи їх подолання.

Понятійний апарат

Політична рента – сукупність індивідуальних благ (економічних, політичних, правових, духовних та ін.), що отримує або може отримати державний агент поверх грошових доходів і інших благ, котрі він отримує як безпосередній еквівалент витраченої ним праці.

Практика „парашутування” – спускання чиновників на теплі та відповідальні місця в фінансово-економічних структурах з можливим їх поверненням через деякій час в політику.

Демократія – суспільна самоорганізація, котру здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь у розгляді і вирішенні громадських справ шляхом голосування.

Консолідація демократії – процес перетворення випадкових угод між політичними елітами в період демократичного переходу в стійкі норми відносин суперництва та співробітництва між головними діючими особами політичного процесу.

Федералізм – розподіл управлінських функцій між центральними та місцевими органами влади.

Парламент – виборний і колегіальний вищий орган держави, котрий представляє інтереси громадян і діє від їх імені, затверджує закони.

Парламентські фракції – організовані групи депутатів парламенту або органів місцевого самоврядування (легіслатур), що належать до однієї або декількох родинних політичних партій, мають загальні позиції, намагаються проводити у колегіальному органі визначену лінію, дотримуються фракційної дисципліни.

Міністерство (з лат. ministro – служу, керую) – центральний орган, що керує якою-небудь галуззю державної політики.

Державний комітет – центральний орган виконавчої влади, що здійснює міжгалузеве управління відповідними сферами.

Виборча система – сукупність визначених законодавством правил, що регулюють хід виборчої компанії та спосіб визначення переможців і розподілу між ними депутатських мандатів.

Абсентеізм – відмова від участі в голосуванні викликана відсутністю інтересу до виборів та впевненістю, що їх особиста участь у виборах нічого не змінить.

Медіатизація політики – політика починає підпорядковуватися внутрішнім законам засобів масової інформації.

Мобільність населення – зміна робітниками своїх позицій на ринковому просторі.

Флексибільність – здатність підприємства пристосовувати кількість і якість робочої сили до змін бізнес-циклів.

Індекс людського розвитку – фіксує рівень доходів, тривалість життя та рівень освіти громадян конкретної країни.

Соціальний капітал – відносини між людьми, моральні та правові засади цих відносин, що виступають основою стабільності та прогресу суспільства.

Соціальна політика – розгалужена мережа видів діяльності державних та недержавних структур, спрямованих на втручання в економічні процеси з метою підвищення добробуту та надання соціального захисту населенню.

Політична система суспільства – цілісна, інтегрована сукупність політичних суб’єктів, структур та відносин, що відображає інтереси всіх політичних та соціальних сил суспільства.

Політичний режим – сукупність характерних для будь-якого типу держави політичних відносин, засобів та методів реалізації влади, відносин між державною владою і суспільством, пануючих форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

Тоталітаризм (з франц. Totalite – сукупність, повнота; з лат. totus – увесь, цілий) – політичний режим, який характеризується повним контролем держави на усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав та свобод громадян, репресіями відносно опозиції.

Політична партія – організована частина суспільства, члени якої об’єднуються з метою завоювання влади в державі та утримання її.

Суспільні об’єднання – добровільні формування, які виникають внаслідок вільного волевиявлення громадян, об’єднаних на засадах загальних інтересів.

ЗМІ– розгалужена система закладів, що займаються підбором, обробкою, розповсюдженням інформації.

Політичне маніпулювання – приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дій напротиріч власним інтересам.

Вибори – демократичний засіб формування періодичної або позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий термін, процедури призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних осіб шляхом голосування за кандидатів, які висунуті відповідно встановленим законом правилам і процедурам.

Питання для самостійного вивчення

1. Держава і система влади. Трансформація системи влади.

2. Місце та роль держави в економічному житті. Магічний трикутник.

3. Економічна політика держави. Позитивне та нормативне політичне вторгнення.

4. Суспільний вибір та політичний ринок. Політичний діловий цикл.

5. Демократія. Особливості сучасної демократії. Демократична традиція в Україні.

6. Демократія і децентралізація влади. Роль політичних партій у розвитку демократії.

7. Демократія і державна політика. Проблема сумісності націоналізму та демократії.

8. Демократія як спосіб функціонування політичної системи. Політичне прогнозування.

Поиск по сайту: