Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Сутність і типологія групових конфліктів



Затверджую

Завідувач кафедри педагогіки та соціального управління

Доцент Козловський Ю.М.

«_____»__________________2015 р.

 

ПЛАН

Проведення лекційного заняття з навчальної

дисципліни «Конфліктологія»

Спеціальність – «Облік та аналіз», «Економіка підприємства»,

 

Курс– 3

 

Групи –ОА-31, ОА-32, ОА-33, ОА-34, ЕП-31, ЕП-32, ЕП-33.

 

 

Лекція- №7

 

Тема 7. Групові та міжгрупові конфлікти

 

 

Питання:

1. Сутність і типологія групових конфліктів.

2. Особливості міжгрупових конфліктів.

3. Стратегії і характер протікання конфліктів в організації.

4. Особливості та характер протікання сімейних конфліктів.

 

Час – 2 год.

 

Навчальна мета: Сформувати в студентів знання про сутність і зміст групових конфліктів, їх типологію, особливості внутрішньогрупових і міжгрупових конфліктів, характер перебігу конфліктів в організації, причини, особливості та характер перебігу сімейних конфліктів.

Виховна мета

§ сформувати інтерес до вивчення основних понять з даної дисципліни

§ виявити ставлення студентів до проблем психології конфліктів

Місце проведення:

навчальна аудиторія за розкладом

 

Інформаційно-технічне забезпечення:

§ дошка, крейда

§ роздатковий матеріал

Основна література:

1. Гірник А.М. Основи конфліктології / А.М. Гірник. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010. – 222 с.

2. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління: Навчальний посібник / Т.В. Дуткевич. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 456 с.

3. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. – К. : видавництво «Наукова думка», 1996. – 191 с.

4. Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник. − К. : МАУП, 2003. – 360 с.

 

Додаткова література:

1. Ануфрієва Н.М. Психологія конфлікту: Навч. Посібн. – К. : Інститут післядишюмної освіти КНУ, 2005. – 101 с.

2. Бандурка А.М. и др. Конфликтология. − Харьков: Университет внутренних дел, 1997. – 351 с.

3. Гришина Н.В. Психология конфликта. 2-е изд. − СПб. : Питер, 2008. − 544 с. (Серия «Мастера психологии»).

4. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – 3-е изд., доп. и перераб. – СПб. : Питер, 2009. – 384 с.

5. Ложкін Г. В., Юрковський Е., Моначин І. Практикум з конфліктології. − Тернопіль: Воля, 2005. − 168 с.

6. Тихомирова Є.В., Постоловський С.Р. Конфліктологія та теорія переговорів: Підручник. – 2-ге вид., випр. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 240 с.

 

ПЛАН

Проведення заняття

№ п/п Зміст Час (хв.)
І Вступна частина: · перевірка наявності студентів, їх готовності до заняття; · оголошення теми лекційного заняття і питань; · надання основної та додаткової літератури за темою; · визначення навчальної та виховної мети заняття; · визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю;   до 10
ІІ Основна частина: 1. Сутність і типологія групових конфліктів. Висновки до 1-го питання   2. Сутність і типологія групових конфліктів. Висновки до 2-го питання   3.Стратегії і характер протікання конфліктів в організації. Висновки до 3-го питання   4.Особливості та характер протікання сімейних конфліктів. Висновки до 4-го питання      
ІІІ Підсумкова частина заняття 1) висновки до лекції; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття. до 10

 

Вступ

Як важливий елемент соціальної взаємодії досить поширеними в сучасному суспільстві є групові конфлікти, які пронизують усе наше життя. До суб’єктів групових конфліктів належать не тіль­ки окремі індивіди, але й трудові колективи, сім’ї, сусіди, соці­альні прошарки, класи, державні й релігійні організації, партії, масові рухи і т.д.

Найскладнішими вважаються конфлікти в умо­вах взаємодії функціональних і цільових груп, утворених за про­фесійною або суспільно-політичною ознакою (партії, громадські організації, масові рухи). Цим групам властива специфічна струк­тура, відособленість стосовно інших груп, досить високий органі­заційний рівень, виражена ідентифікація їх членів. У них індиві­ди, об’єднані за політичною, ідеологічною або професійною озна­кою, прагнуть реалізувати свої не тільки подібні, але й досить різні потреби.

Конфліктні відносини малих і великих соціальних спільностей неминуче обростають безліччю більш дрібних суперечностей і конфлік­тів, аж до індивідуальних. Тому можна з великою впевненістю стверджувати, що соціальна спільність (група) відіграє фундамен­тальну роль у розумінні конфлікту. Зрозуміло, при цьому не слід забувати, що дії будь-яких соціальних груп виявляються в кінце­вому рахунку через дії конкретних індивідів. Кожна з них здійс­нюється з волі людини, але опосередковується вона організацією, а нерідко й здійснюється від її імені.

За наслідками впливу на суспільне життя важливу відіграють міжгрупові конфлікти.

Сутність і типологія групових конфліктів

Групові конфлікти − це конфлікти, у яких однією зі сторін конфліктної взаємодії є група. Вони виражають стан дезорганізації стосовно попередньої рівноваги в групі. В основі такого конфлік­ту лежать групові суперечності, хоча конкретні особистості тут ві­діграють важливу роль, наприклад лідери, керівники. Більше того, епізодом групового конфлікту може бути сутичка двох або кількох людей. Проте основним тут буде відстоювання групових, а не індивідуальних інтересів. Фахівці вважають, що групові кон­флікти відрізняються нетерпимістю й прагненням втягнути в про­тиборство всіх членів групи. Це підсилює конфліктуючі групи та підвищує соціальну небезпеку й напруженість.

Під час групових конфліктів не завжди спостерігається чітка ідентифікація груп.

Цей тип конфлікту має багато спільного з міжособистісним конфліктом, проте він більш багатоплановий. Група містить у собі цілу систему відносин, вона певним чином організована, у ній, як правило, є формальний і/або неформальний лідер, координаційнаманері поведінки та життєвому досвіді; незадовільні комунікації; особистісні якості учасників конфлікту.

Є два види групових конфліктів: особистість/особистості − гру­па (внутрішньогрупові конфлікти) та група − група (міжгрупові конфлікти).

Внутрішньогрупові конфлікти мають різні прояви. Вони мо­жуть бути латентними й проявлятися в несподіваних для сторон­нього спостерігача емоційних спалахах. Вони також можуть існу­вати тривалий час і систематично проявлятися в цькуванні неугод­ного члена колективу. Подібно до інших типів конфліктів внутрі­шньогрупові можуть бути як конструктивними, так і деструктив­ними. У першому випадку розв’язання конфлікту сприяє зміцнен­ню зв’язків особистості з групою, формуванню особистісної і гру­пової ідентифікації та інтеграції. У другому випадку, навпаки, від­буваються дезідентифікація особистості й групова дезінтеграція.

Внутрішньогрупові конфлікти відрізняються такими особли­востями:

1. Структура внутрішньогрупового конфлікту містить:

- суб’єктів − представлені різними соціальними акторами « осо­бистість або особистості, з одного боку, та група, з іншого;

- конфліктна взаємодія відбувається на основі зіткнення особи− стісних і групових інтересів;

- образи конфліктної ситуації існують як в індивідуальних по­глядах і оцінках, так і в групових.

2. Специфіка причин внутрішньогрупового конфлікту обумовлена місцем індивіда в групі та виникаючими між особистістю й групою:

- порушеннями рольових очікувань;

- неадекватністю внутрішньої установки статусу особистості (особливо часто конфліктність особистості з групою має місце при завищенні внутрішньої установки).

3. Формами прояву внутрішньогрупового конфлікту можуть бути: застосування групових санкцій; істотне обмеження або по­вне припинення неформального спілкування членів групи з кон­фліктуючим; різка критика на адресу конфліктуючих; ейфорія з боку конфліктуючого.

4. Наслідки конфліктів виявляються: в утворенні підгрупи і/ або в видаленні інакомислячих членів, і/або у виборі козла відпу­щення, і/або в організованих змінах у групі, і/або в появі або зміні керівника, і/або в розпаді групи.

Характер розгортання внутрішньогрупового конфлікту зале­жить від низки чинників, зокрема:

- групової згуртованості;

- зрілості колективу й характеристик особистості;

- особливостей спільної предметної діяльності.

Вважають, що позитивними для групи бу­дуть ті конфлікти, що не торкаються основ існування групи, і, навпаки, якщо конфлікт пов’язаний з найважливішими ціннос­тями груп, він несе в собі тенденцію до руйнування групи та під­вищує її конфліктність.

Висновок до 1 питання:

1. Групові конфлікти – це протидії, протистояння і протиборство, які виникли на основі групових суперечностей, і в яких однією зі сторін взаємодії є група.

2. Розрізняють два види групових конфліктів: 1) внутрішньогрупові конфлікти – це протидії, протистояння і протиборство особистість/особистості − гру­па та 2) міжгрупові конфлікти – це протидії, протистояння і протиборство група − група.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.