Психологічна гра: визначення і формула гри

Психологічна гра – набір прихованих транзакцій (експлуатуючих та доповнюючих), які містять пастку. Ігри періодично повторюються.

Ознаки психологічної гри:

1. Ігри повторюються.

2. Ігри не усвідомлюються Дорослим.

3. Ігри завжди закінчується тим, що гравці відчувають вимагацькі почуття.

4. Ігри включають обмін прихованими транзакціями.

5. Ігри завжди містять елемент подиву чи розгубленості.

Незрозуміло, яким чином люди знаходять собі партнерів по іграм. Вони це роблять якось інтуїтивно. Створюється враження, що кожна людина носить футболку, на кій написане запрошення до гри. Спереду написане гасло, яке ми хочемо свідомо продемонструвати світу, а позаду – «таємне послання» психологічного рівня. Саме це посилання на спині визначає, з ким ми дійсно хочемо мати справу.

Ігри мають різні ступені. Ігри першого ступеня завершуються розв’язкою, яку гравець готовий обговорювати у своєму колі. Ці ігри обговорюють на вечірках. Ігри другого ступеня завершуються більш серйозною розв’язкою, про яку гравець волів би не говорити. Ігри третього ступеня граються до кінця і закінчуються на операційному столі, у залі суду, у морзі.

Формула «Г» (формула гри). Гачок + Зачіпка = Реагування → Поворот → Збентеження → Виплата.

За повідомленням соціального рівня приховано Гачок. Коли партнер дає сигнал, що готовий грати, він розкриває сою Зачіпку. Це сценарне слабке місце людини, яке змушує людину чіплятися за Гачок. Стадія Реагування складається з ряду транзакцій, які можуть тривати різну кількість часу. Згодом відбувається Поворот у психологічних ролях Драматичного Трикутника (Жертва – Переслідувач – Рятівник), який закінчується відчуттям Збентеження (розгубленості). Обидва гравці одразу збирають належну їм Виплату у вигляді вимагацьких почуттів.

Драматичний Трикутник. Переслідувач – це людина, яка пригнічує і принижує інших людей. Переслідувач вважає інших не-ОК та нижчими за себе. Рятівник теж вважає інших не-ОК, але він пропонує допомогу. Жертва вважає саму себе нижче за інших і не-ОК. Кожна з ролей пов’язана з певним нехтуванням. Переслідувач і Рятівник нехтують іншими, їхньою цінністю. Жертва нехтує власними здібностями.

Контрактний метод в транзакційному аналізі. Види контракту. Умови ефективного контракту терапевт-клієнт

Контракт – явно прийняте двостороннє зобов’язання з приводу якого чітко визначеного напрямку діяльності. Це – зобов’язання щось змінити, яке дається Дорослим самому собі чи іншій особі.

У контрактах зазначається:

ü хто бере участь в укладанні контракту;

ü у чому полягатиме спільна діяльність сторін;

ü скільки це займе часу;

ü яка ціль чи майбутній результат цього процесу;

ü як сторони довідаються про те, що мету досягнуто;

ü яку користь чи/і задоволення від того отримає клієнт.

У контракті клієнт чітко визначає, яких змін хоче домогтися, і вказує, що він збирається робити для того, щоб їх досягти. Терапевт висловлює згоду співпрацювати з клієнтом у досягненні поставленої мети і визначає свій внесок у цей процес.

Чотири умови Стайнера.

1. Взаємна згода. Терапевт і клієнт не нав’язують одне одному мети лікування.

2. Адекватна компенсація (винагорода за витрачений час).

3. Компетентність. Обидва мають бути здатні виконувати те, про що домовилися.

4. Законність.

Контракти існують для того, щоби запобігти дії прихованих (несвідомих) планів клієнта і терапевта. Також він дає орієнтир на ціль, яку необхідно досягти.

Ефективний контракт.

Мета контракту повинна бути сформульована позитивно: відкидаємо частку не.

Мета повинна враховувати ресурси клієнта та ситуацію його життя.

Мета повинна бути визначеною та доступною для спостереження.

Зміни повинні бути безпечними.

Мета контракту повинна укладатися Дорослим при взаємодії з Вільною Дитиною. Контракт, укладений Дитиною-Пристосованцем, майже завжди призводить до укріплення життєвого сценарію.

Досягнення мети пов’язане з певними витратами.

Лекція 3. Особливості формування життєвого сценарію

Мета:ознайомлення студентів з особливостями формування життєвого сценарію та впливу на поведінку субєкта.

Професійна спрямованість:формуваннянавичок діагностики життєвих сценаріїв.

План:

1. Природа та походження життєвого сценарію.

2. Життєві позиції: визначення і види .

3. Сценарні послання та матриця сценарію.

4. Перебіг життєвого сценарію.

5. Сценарні схеми та їх подолання.

Література

1. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы / Пер. с англ. – Мн., 1999. – 512 с.

2. Берн Э. Трансактный анализ в психотерапии : Системная индивидуальная и социальная психиатрия / Эрик Берн ; пер. с англ. – М., 2001. – 320 с.

3. Берн Э. Что вы говорите после того, как сказали «привет», или Психология человеческой судьбы. – М., 2004. – 416 с.

4. Гулдинг М., Гулдинг Р. Терапия нового решения / Мэри и Роберт Гулдинг. – К., 2002. – 159 с.

5. Стюарт Й., Джойнс В. Основи ТА: Транзакційний аналіз / Пер. с англ. – К., 2002. – 393 с.

6. Штайнер К. Сценарии жизни людей. Школа Эрика Берна. – СПб., 2003. – 416 с.

Поиск по сайту: