Матеріали і напівфабрикати з деревини

Круглі матеріали – очищені від сучків, а часто й від кори, відрізки стовбурів дерев, призначені для використовування в промисловості й будівництві.

Розміри круглих лісоматеріалів записують двома числами і знаком множення між ними (6,5*18); перше число означає довжину матеріалу в метрах, друге – товщину в сантиметрах (середній діаметр, що дорівнює половині суми найбільшого і найменшого діаметрів).

За товщиною круглі лісоматеріали поділяють на три групи:

Дрібні – діаметром 8–13 см з градацією 1 см

Середні – 14–24 см 2 см

Великі – 26 см і більше 2см

Круглі лісоматеріали, з яких виготовляють пиломатеріали, мають довжину 3–6,5м.

Пиломатеріали і заготовки складають основну частину пиляної продукції, яку випускає лісопильна промисловість.

Пиломатеріали одержують розпилюванням колод на спеціаль­них верстатах. До них належить продукція визначених розмірів і якості з двома плоскопаралельними площинами. Пиломатеріали бувають у вигляді дощок, брусків і брусів.

Дошки – пиломатеріали товщиною до 100 мм і шириною, більшою подвійної товщини.

Бруски – пиломатеріали товщиною до 100 мм і шириною, не більшою подвійної товщини.

Бруси – пиломатеріали товщиною до 100 мм і більше.

За способом обробки пиломатеріали поділяють на необрізані (кромки не пропиляні); односторонньо обрізані (одна пропиляна кромка); обрізані (обидві кромки пропиляні по всій довжині).

За кількістю пропиляних сторін бруси бувають дво-, три- і чотирикантовими.

У пиломатеріалів розрізняють такі елементи: пласть – поздовжня широка сторона сортименту, а також кожна поздовжня грань пиломатеріалів квадратного перерізу; кромка – поздовжня вузька сторона; ребро – лінія перетину двох суміжних граней; торець – площина, яка утворюється поперечним перерізом матеріалу; обапіл – необрізана частина зовнішньої поверхні колоди.

Заготовками з деревини називають пиломатеріали, вирізані відповідно до габаритних розмірів необроблених деталей з припусками на висихання, стругання і обторцьовування.

Заготовки бувають таких видів: пиляні – виготовлені пилянням; клеєні – виготовлені з кількох більш дрібних заготовок склеюванням їх по довжині, ширині й товщині; калібровані – висушені й оброблені до заданого розміру.

Широке застосування в деревообробній промисловості має шпон і фанера. Шпон – тонкий листовий деревинний матеріал, який виготовляють із кряжів або брусів струганням (струганий шпон) або лущенням колоди (лущений шпон).

Струганий шпон одержують з дуба, бука, горіха, клена, ясена, червоного дерева та інших порід, які мають красиву текстуру. Його виготовляють на шпоностругальних верстатах.

Струганий шпон випускається товщиною 0,5–1,5 мм, шириною від 80 мм і більше, довжиною 400–3000мм.

Лущений шпон призначений для виготовлення фанери і як облицювальний матеріал. Виготовляють його з деревини берези, бука, липи, сосни, модрини та інших порід. Розміри шпону: довжина 800–2500 мм (з градацією 100 мм), ширина 150–200мм, товщина 0,35–4,0 мм.

Фанеру клеєну виготовляють склеюванням трьох або більше листів лущеного шпону так, щоб напрям волокон у суміжних листах був взаємно перпендикулярним.

Розміри листів фанери такі, мм: ширина – 1220–2440, довжина – 725–1525, товщина – 1,5–18.

Фанера має ряд переваг порівняно з пиломатеріалами: мало коробиться, менше розтріскується, має великі розміри, що спрощує виготовлення широких і порівняно тонких деталей.

У виробництві меблів, а також у будівництві широко викорис­товують плитні матеріали: деревинностружкові й деревоволокнисті плити. Сировиною для виготовлення деревинностружкових плит (ДСП) є відходи лісопиляння і деревообробки (стружка, тирса, обрізка).

Технологічний процес виробництва плит здійснюється так. Стружку від деревообробних верстатів подають у цех виготовлення плит. Відходи великих розмірів подрібнюють на дрібні тріски. Заготовлену стружку сортують на вібраційних ситах: пил і дріб’язок відправляють у котельну для спалювання, великі тріски – на повторне подрібнення, а відсортовану стружку – в сушарню. У сушарні стружку висушують до вологості 4–6%, після чого вона надходить у змішувач, де перемішується із зв’язуючим матеріалом (розчини синтетичних смол).

З підготовленої маси за допомогою вібраторів формують килим, тобто дозують її і розподіляють на стальній плиті. Після цього підготовлений килим надходить у гарячий прес, де під дією тепла (135–140°С) й тиску склеюється ДСП.

Вийняті з преса плити витримують 5–10 діб на складі в стосах з тим, щоб вони рівномірно охололи. Готові плити обрізують до потрібного розміру, іноді шліфують і облицьовують.

Промисловість випускає плити довжиною 2440–5500, шириною 1220–2440, товщиною 10–26 мм.

Деревоволокнисті плити (ДВП) виготовляють з деревини, подрібненої до волокон, та спеціальних добавок. Деревинні волокна, під дією великого тиску й високої температури, спресовують в однорідний рівномірний матеріал. Сухі плити обрізують до стандартних розмірів, мм: довжина 1200–3000, ширина 1000–2140, товщина 2,5–25.

Деревоволокнисті плити використовують для стін, перегородок, панелей, дверей, а також для опорядження пасажирських вагонів, телефонних будок та інших приміщень. Стіна з ізоляційних деревоволокнистих плит товщиною 10 мм за теплоізоляцією відповідає дерев’яній стіні товщиною 30 мм і цегляній – 150 – 170 мм.

ТЕСТИ

ТОВАРОЗНАВСТВО МЕБЛІВ

Поиск по сайту: