Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Матеріали і напівфабрикати з деревини



Круглі матеріали – очищені від сучків, а часто й від кори, відрізки стовбурів дерев, призначені для використовування в промисловості й будівництві.

Розміри круглих лісоматеріалів записують двома числами і знаком множення між ними (6,5*18); перше число означає довжину матеріалу в метрах, друге – товщину в сантиметрах (середній діаметр, що дорівнює половині суми найбільшого і найменшого діаметрів).

За товщиною круглі лісоматеріали поділяють на три групи:

Дрібні – діаметром 8–13 см з градацією 1 см

Середні – 14–24 см 2 см

Великі – 26 см і більше 2см

 

Круглі лісоматеріали, з яких виготовляють пиломатеріали, мають довжину 3–6,5м.

Пиломатеріали і заготовки складають основну частину пиляної продукції, яку випускає лісопильна промисловість.

Пиломатеріали одержують розпилюванням колод на спеціаль­них верстатах. До них належить продукція визначених розмірів і якості з двома плоскопаралельними площинами. Пиломатеріали бувають у вигляді дощок, брусків і брусів.

Дошки – пиломатеріали товщиною до 100 мм і шириною, більшою подвійної товщини.

Бруски – пиломатеріали товщиною до 100 мм і шириною, не більшою подвійної товщини.

Бруси – пиломатеріали товщиною до 100 мм і більше.

За способом обробки пиломатеріали поділяють на необрізані (кромки не пропиляні); односторонньо обрізані (одна пропиляна кромка); обрізані (обидві кромки пропиляні по всій довжині).

За кількістю пропиляних сторін бруси бувають дво-, три- і чотирикантовими.

У пиломатеріалів розрізняють такі елементи: пласть – поздовжня широка сторона сортименту, а також кожна поздовжня грань пиломатеріалів квадратного перерізу; кромка – поздовжня вузька сторона; ребро – лінія перетину двох суміжних граней; торець – площина, яка утворюється поперечним перерізом матеріалу; обапіл – необрізана частина зовнішньої поверхні колоди.

Заготовками з деревини називають пиломатеріали, вирізані відповідно до габаритних розмірів необроблених деталей з припусками на висихання, стругання і обторцьовування.

Заготовки бувають таких видів: пиляні – виготовлені пилянням; клеєні – виготовлені з кількох більш дрібних заготовок склеюванням їх по довжині, ширині й товщині; калібровані – висушені й оброблені до заданого розміру.

Широке застосування в деревообробній промисловості має шпон і фанера. Шпон – тонкий листовий деревинний матеріал, який виготовляють із кряжів або брусів струганням (струганий шпон) або лущенням колоди (лущений шпон).

Струганий шпон одержують з дуба, бука, горіха, клена, ясена, червоного дерева та інших порід, які мають красиву текстуру. Його виготовляють на шпоностругальних верстатах.

Струганий шпон випускається товщиною 0,5–1,5 мм, шириною від 80 мм і більше, довжиною 400–3000мм.

Лущений шпон призначений для виготовлення фанери і як облицювальний матеріал. Виготовляють його з деревини берези, бука, липи, сосни, модрини та інших порід. Розміри шпону: довжина 800–2500 мм (з градацією 100 мм), ширина 150–200мм, товщина 0,35–4,0 мм.

Фанеру клеєну виготовляють склеюванням трьох або більше листів лущеного шпону так, щоб напрям волокон у суміжних листах був взаємно перпендикулярним.

Розміри листів фанери такі, мм: ширина – 1220–2440, довжина – 725–1525, товщина – 1,5–18.

Фанера має ряд переваг порівняно з пиломатеріалами: мало коробиться, менше розтріскується, має великі розміри, що спрощує виготовлення широких і порівняно тонких деталей.

У виробництві меблів, а також у будівництві широко викорис­товують плитні матеріали: деревинностружкові й деревоволокнисті плити. Сировиною для виготовлення деревинностружкових плит (ДСП) є відходи лісопиляння і деревообробки (стружка, тирса, обрізка).

Технологічний процес виробництва плит здійснюється так. Стружку від деревообробних верстатів подають у цех виготовлення плит. Відходи великих розмірів подрібнюють на дрібні тріски. Заготовлену стружку сортують на вібраційних ситах: пил і дріб’язок відправляють у котельну для спалювання, великі тріски – на повторне подрібнення, а відсортовану стружку – в сушарню. У сушарні стружку висушують до вологості 4–6%, після чого вона надходить у змішувач, де перемішується із зв’язуючим матеріалом (розчини синтетичних смол).

З підготовленої маси за допомогою вібраторів формують килим, тобто дозують її і розподіляють на стальній плиті. Після цього підготовлений килим надходить у гарячий прес, де під дією тепла (135–140°С) й тиску склеюється ДСП.

Вийняті з преса плити витримують 5–10 діб на складі в стосах з тим, щоб вони рівномірно охололи. Готові плити обрізують до потрібного розміру, іноді шліфують і облицьовують.

Промисловість випускає плити довжиною 2440–5500, шириною 1220–2440, товщиною 10–26 мм.

Деревоволокнисті плити (ДВП) виготовляють з деревини, подрібненої до волокон, та спеціальних добавок. Деревинні волокна, під дією великого тиску й високої температури, спресовують в однорідний рівномірний матеріал. Сухі плити обрізують до стандартних розмірів, мм: довжина 1200–3000, ширина 1000–2140, товщина 2,5–25.

Деревоволокнисті плити використовують для стін, перегородок, панелей, дверей, а також для опорядження пасажирських вагонів, телефонних будок та інших приміщень. Стіна з ізоляційних деревоволокнистих плит товщиною 10 мм за теплоізоляцією відповідає дерев’яній стіні товщиною 30 мм і цегляній – 150 – 170 мм.

 

ТЕСТИ

ТОВАРОЗНАВСТВО МЕБЛІВ




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.