Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основи конституційного права Канади





 


менту. Це створює враження дуже широких повноважень. Та насправді вони не такі всеосяжні, як здається, у зв'язку з детальним тлумаченням судами цього питання. Як наслідок, усе трудове законодавство (максимальний робочий час, компенсації робітникам, безпека праці, взаємовідносини у промисловості) віднесено до сфери провінційного законодавства, крім деяких галузей. Соціальне забезпечення (за винятком страхування по безробіттю, що є питанням загальнонаціональним, а також поділені повноваження щодо пенсій) входить до компетенції провінцій. Проте національний парламент фактично створив загальнонаціональне лікарняне та медичне страхування, надаючи субсидії провінціям за умови, що їхні плани мають відповідати певним стандартам. Через тлумачення судами провінційних та національних повноважень телерадіомовлення та повітряну навігацію було передано до компетенції парламенту, щоб він видавав закони для "миру, порядку та доброго врядування Канади", в інших випадках компетенцію парламенту було зведено до рівня повноважень за надзвичайних умов, у період війни чи у разі настання глибокої національної кризи, зокрема голоду, епідемії, високої інфляції (хоч деякі випадки не входять до цього переліку).

Та однак ще засновники Конфедерації, незадоволені наданням парламентові того, що вони вважали широкими загальними повноваженнями, доповнили "для більшої певності" довгий перелік зразків виключно загальнонаціональних повноважень, де оподаткування, пряме та непряме, регулювання торгівлі та комерції, пошта, перепис населення та статистика, оборона, навігація та судноплавство, карантин, Морські лікарні, рибальство, міжпровінційні та міжнародні пороми, залізниці, телеграф тощо. Поправка до Конституції 1940 року надала парламенту виключне повноваження щодо страхування по безробіттю, а особливий розділ Акта 1867 року надав повноваження для створення судів "для кращого втілення законів Канади". Це дозволило парламенту створити Верховний суд Канади та Федеральний суд.

Хоч парламент не може передавати будь-які повноваження провінційним Законодавчим зборам, а провінційні Законодавчі збори не можуть передавати свої повноваження парламенту, парламент має право делегувати втілення федерального акта провінційним установам (як це він зробив з регу-


люванням міжпровінційного та міжнародного дорожного руху), таким самим чином провінційна законодавча установа може делегувати виконання провінційного акта федеральній установі. "Адміністративне делегування" — важливий аспект гнучкості Конституції Канади. Звичайно, визнання двомовності з боку офіційних установ досі обмежене, проте з часом воно набирає поширення. Наприклад, у зв'язку з настійним проханням місцевого уряду провінції Нью-Брансвік, у Конституції було збережено визнання французької та англійської мов як офіційних мов провінції. В Онтаріо, де, за винятком Квебеку, проживає найбільший відсоток франкомовного населення, для жителів провінції французького походження запроваджено французькі школи, надаються послуги французькою мовою, обсяг яких постійно зростає. У цьому напрямі зробили кроки й кілька інших провінцій. Та, згідно з Конституцією, кожна провінція, за винятком Квебеку, Нью-Брансвіка та Манітоби, вільна у виборі офіційних мов. Приміром, Нова Шотландія може проголосити гель-ську мову єдиною офіційною мовою, або однією з двох, трьох, десяти офіційних мов цієї провінції. В Альберті єдиною офіційною мовою може бути українська, а може бути й три офіційні мови — українська, польська і класична грецька. Квебек, Нью-Брансвік та Манітоба також вільні у виборі офіційних мов, але до цього списку вони повинні додати англійську та французьку мови.

Провінційними законодавчими установами створюються муніципальні уряди великих та малих міст, сіл, округів, районів, столичних регіонів. Повноваження їм надають на свій розсуд ті самі законодавчі установи. Мери, глави сільських та міських рад, члени ради муніципалітету обираються за вимогами провінційних законодавчих установ. У країні нині існують майже п'ять тисяч муніципальних урядів, що займаються наданням таких послуг, як водопостачання, створення каналізаційної та сміттєзбиральної мереж, упорядження доріг, тротуарів, будинків, спортивних майданчиків, бібліотек, поліпшення вуличного освітлення, насадження парків тощо. Нагляд за роботою шкіл здійснюють, в основному, шкільні управління та комісії.


336


Глава 19


Основи конституційного права Канади


337


 


Судова система Канади

У Канаді існує традиційна англосаксонська правова система, де галузі права формуються за наявності визначеної кількості норм, що регулюють подібні відносини. У сучасно-, му загальному праві поряд із традиційними галузями (ци'т, вільне право і процес, кримінальне право І процес, конституційне право) значно збільшується перелік галузей — дитяче право, залізничне право, право охорони навколишнього середовища, право, що регулює планування міст і зонування. Багато галузей одержали подальший розвиток. Наприклад, новим змістом наповнився договір купівлі-продажу в зв'язку з розвитком нових форм торгівлі. Частково з деліктного права розвилося право соціального страхування. Такі галузі, як трудове право, право соціального забезпечення, особисто виявляють взаємодію правової й соціальної систем.

Вищою судовою інстанцією Канади є Верховний суд країни, який був створений 1875 року. Він складається з дев'яти суддів, з яких троє повинні представляти Квебек. Суддів довічно признає Генерал-губернатор. На засіданні суду для ухвалення рішення, як правило, Досить участі п'яти його членів. Суд розглядає скарги на постанови з цивільних і кр'и-" мінальних справ, винесені вищими судовими інстанціями провінцій і Федеральним судом, і приймає остаточні рішення. Скарги на рішення судів з цивільних справ можуть бути подані лише з дозволу судів, що їх винесли, або самого Верховного суду, якщо той вважає, що при розгляді справи ви^ никли питання, які ''виходять за рамки безпосередніх інтересів сторін". Верховний суд розглядає скарги лише по справах про більш тяжкі злочини, якщо початковий виправдувальний вирок був відмінений вищестоящим судом або якщо при розгляді справи виникла суперечка з питання права. На прохання Генерал-губернатора або уряду Верховний суд може як консультативний орган розглядати питання, пов'язані з тлумаченням конституційних актів, перевіркою конститу-ційності законів, прийнятих парламентом і законодавчими зборами провінцій, і суперечки між ними про компетенцію.

Федеральний суд Канади, створений 1970 року замість колишніх установ, містить у собі судове відділення (13 суддів) і апеляційне відділення (9 суддів). Він очолюється головою і його заступником. Весь склад суду призначається до-


вічно Генерал-губернатором. У судовому відділенні розглядаються цивільні позови до федеральної влади і від їх імені, суперечки про громадянство, скарги з питань податків, патентів і торгових марок, суперечки між федеральним урядом і органами виконавчої влади провінцій тощо. Це єдиний суд у Канаді, діяльність якого обмежується застосуванням лише федеральних законів. Усі інші суди застосовують як закони федерації, так і закони провінцій.

Верховний суд кожної з 10 провінцій виступає як суд першої Інстанції у найбільш важливих і кримінальних справах, а також розглядає апеляційні скарги на постанови ниж-честрящих судів провінцій по всіх категоріях справ. У складі Верховного суду провінції Онтаріо, наприклад, голова і дев'ять інших суддів. Він складається з двох відділень: Апеляційного суду І Високого суду правосуддя. Як апеляційний суд справи слухає колегія з трьох суддів. Справи по першій інстанції розглядаються одним суддею з присяжними або без них. У деяких провінціях відділення Верховного суду носять інші назви (наприклад, Суд королівської дави).

Суди графств (у деяких провінціях — округів, у Квебеку — провінційні суди) розглядають по першій інстанції цивільні справи, як правило, із сумою позову від 300 до 3000 доларів, а також кримінальні справи про злочини середньої тяжкості (крадіжки, автодорожні злочини тощо). Цивільні справи по позовах на суму до 300 доларів розглядаються в судах по дрібних позовах (у деяких провінціях — по дрібних боргах). Кримінальні справи про найменш тяжкі злочини, переслідувані в сумарному порядку, а також про деякі злочини, переслідувані по обвинувальному акту, розглядаються магістратськими суддями (у Квебеку — світовими сесійними судами). На них припадає понад 90% кримінальних справ. За винятком справ, переслідуваних у сумарному порядку, і тих, що входять у виняткову компетенцію магістратських судів, обвинувачуваний вправі вимагати, щоб його справа була розглянута за участю суду присяжних. Однак на практиці більшість обвинувачуваних відмовляються скористатися з цього права. Законодавство передбачає розгляд і деяких категорій цивільних справ за участю суду присяжних. Журі присяжних з кримінальних справ складають 12 (у провінції Альберта— 6) членів, і при винесенні вердикту, зазвичай, потрібна



Глава 19


 


їх одноголосність. З цивільних справ журі складають від 5 до 12 присяжних, і рішення приймається більшістю голосів.

У деяких провінціях Канади є роздільні суди із справ неповнолітніх (розглядають обвинувачення у злочинах і дрібних правопорушеннях) і сімейні суди (суперечки про дітей, позови про сплату аліментів тощо). В інших провінціях вони об'єднані в суди, що розглядають обидві категорії справ. Відповідно до прийнятого 1982 року Закону про неповнолітніх правопорушників справи про карні злочини підлітків у віці 12—18 років повинні розглядатися у названих судах за правилами процедури загальних судів, із залученням адвоката і дотриманням інших гарантій прав обвинувачуваного. У Канаді немає системи адміністративних судів: скарги на дії адміністративних органів розглядаються, як правило, загальними судами (провінцій і федерації) на підставі спеціально виданих законів (наприклад, Закон провінції Онтаріо про процедуру судового розгляду адміністративних скарг 1971 року).

На свої посади усі судді призначаються федеральною владою, за винятком магістратських суддів, призначуваних владою провінцій. Усунення судді з його посади може бути зроблено Генерал-губернатором лише на настійну вимогу федерального парламенту.

Розслідування кримінальних справ проводиться, головним чином, поліцією. Обвинувачення у суді магістратів можуть підтримувати приватні особи, однак, генеральні аттор-неїфедерації або провінції вправі на будь-якій стадіїсудового розгляду призупинити розгляд обвинувачення, пред'явленого приватною особою. Обвинувачення в судах більш високих інстанцій підтримується представником Генерального атторнея провінції. Ним може бути як постійно виступаючий у такій якості юрист, так і приватно практикуючий адвокат, якому доручається ведення конкретного процесу. Генеральний атторней Канади очолює Міністерство юстиції. Його представники можуть підтримувати обвинувачення у будь-яких судах. Захист по кримінальних справах і представництво інтересів сторін по цивільних справах здійснюють лише адвокати, що є членами корпорацій юристів відповідних провінцій.


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.