Методи оцiнки конкурентоспроможностi потенцiалу пiдприсмства

Взагальному виглядi процес оцiнки конкурентоспроможностi потенцiалу пiдвриємства складасться з наступних етапiв:

1 визначення мети оцiнки конкурентоспроможностi (обгрунтування претензiй на зовнiшнi iнвестицiйнi ресурси, виявлення резервiв економiчного эростання, iншi цiлi поточного управлiння);

2. вибiр групи пiдприємств-конкурентiв з урахуванням можливостей отримання необхiдної первинної iнформацiї для цiлей оцiнки конкурентоспроможностi;

3. визначення груп ключових показників конкурентоспроможностi, якi пiдлягають оцінюванню (групування доцiльно здiйснювати за складовими потенцiалу пiдприсмства, а саме: показники маркетингового потенцiалу, виробничого, фiнансового, iнновацiйного, кадрового, органiзацiйної структури управлiння та ін.

4.розрахунок одиничних, групових, iнтегральних показникiв конкурентоспроможностi для кожного пiдприємства;

5. обгрунтування висновку про рiвень конкурентоспроможностi об’єкта оцiнки та розробка заходiв, спрямованих на полiпшення або утримання конкурентних позицiй.

Комплексний характер поняття копкурентоспроможностi потенцiалу обумовлює необхiднiсть обгрунтування системи iндикаторiв (критеріїв), якi можуть розглядатися як ключовi показники конкурентоспроможностi та охоплюють найбiльш важливi аспекти якостi та ефективностi використання потенцiалу пiдприсмства.

Як iндикатори звичайно виступають такi показники та характеристики:
• конкурентоспроможнiсть продукцї;

• якiсть, надiйнiсть продукцiї;

• вiдмiннi властивостi товарiв;

• iмiдж пiдприємства;

• вiдносна частка ринку;

• рiвень витрат;

• методи продажiв;

• рентабельнiсть реалiзації;

• темп зростання виручки вiд реалiзації;

• фiнансовi коефiцiєнти;

• ефективнiсть використання ресурсиого нотенцiалу (фондовiддача, продуктивнiсть тiрацi, енергоємнiсть, ефективнiсть технології, ефективнiсть iнформацiйних ресурсiв, ефективнiстъ заходiв для пiдвищення творчої активностi персоналу таiн.);

• темпи зростання вартостi пiдприємства;

• ефективнiсть реклами i способiв стимулювання эбуту;

• компетенцiя та досвiд персоналу

• рiвень плинностi кадрового складу;

• показники екологiчностi виробництва;

• ефективнiсть обслуговування i т. iн.

Перерахованi показники можуть бути змiненi та доповненi залежно вiд особливостей оцiнюваних пiдприсмств. Крiм того, можливе їхнє групування за структурними елементами потенцiалу: показники розвитку технiко-технологiчного, кадрового, iнформацiйного, фiнансового потенцiалу i т. д. У цъому випадку на початку дається кiлъкiсна оцiнка iндивiдуальним показникам, що входять до складу групи, а потiм обчислюються iнтегральнi груповi показники. На хнiй основi, залежно вiд методу оцiнки конкурентоспроможностi, може розраховуватися загальний показник конкурентоспроможностi потенцiалу пiдприємства або шляхом зiставлення з показниками пiдприсмств-конкурентiв даватися пряма оцiнка рiвня конкурентоспроможностi за кожним напрямком.

Останнє пов’язано з використанням таких iндикаторних метдiв як методу рiзниць i методу рангiв [20].

Суть методу рiзниць полягає у прямому визначеннi переваг i недолiкiв пiдприсмств-конкурентiв за окремими iндикаторами-показниками конкурентоспроможностi, що мають бути визначенi на етапi iдентифiкації ключових iндикаторiв конкурентоспроможностi.

Застосування даного методу передбачас порiвняння пiдприємства, що оцiнюсться, тiльки з одним пiдприсмством-конкурентом. За кожним ключовим показником конкурентоспроможностi визначасться не тілъки позицiя оцiнюваного тiiдприємства, а й кiлькiсний розрив у досягнутих значеннях

Метод рангiв, на вiдмiну вiд попереднього методу, передбачає порiвняння об’єкта оцiнки з групою пiдприємств-конкурентiв та дозволяє визначити його мiсце в конкурентнiй боротьбi, випереджальнi чинники успiху, а також такi, результати за якими гiршi, нiж у конкурентiв.

Даний метод передбачає визначення мiсця пiдприємств-конкурентiв за кожним ключовим iндикатором конкурентоспроможностi потенцiалу шляхом ранжування досягнутих значень показникiв. Ранжування здiйснюється за правилами, однаковими для всiх оцiнних iндикаторiв. Так, наприклад, максимальний ранг може призначатися iндикаторам за тими позицiями, значення яких найкращi, або, в зворотному порядку, коли найкраще значения iндикатора отримує мiнiмальний ранг.

Загальна сума рангiв за всiма ключовими iндикаторами дозволяє визначити пiдприсмєтво лiдера дослiджуваної групи, рiвень конкурентоспроможностi якого найнищий за критерiєм мiнiмуму (максимуму) рангiв, i аутсайдерiв групи, якi посiли останнi мiсця за рiвнем конкурентоспроможностi.

Даний метод є досить простим i не вимагас застосування спецiального математичного апарату. Iндикаторами конкурентоспроможностi тут можуть бути як кiлькiснi, так i якiснi показники, порiвняння яких вiдбуваєтъся за абсолютними значеннями. Водночас метод рангiв усереднює ступiнь впливу кожного з ключових iндикаторiв на рiвень конкурентоспроможностi, не дозволяс оцiнити ступiнь вiдставання пiдприємства вiд його основного конкурента.

У тому випадку, якщо на основi iндивiдуальних (iнтегральних або групових) показникiв розраховується загальний показник конкурентоспроможностi, то застосовуються матричнi методи, якi дають бiльш об’єктивнi результати оцiнки.

Сутнiсть матричних методiв полягає у визначеннi кiлъкiсного значения iнтегрального рейтингового показника конкурентоспроможностi окремого пiдприємства або у графiчному визначеннi його конкурентної позиції у матрицi конкурентоспроможностi за певними параметрами. Кожна вiсъ матрицi у графiчнiй iнтерпретацй розбивасться на декiлька рiвнiв i характеризус один iз параметрiв конкурентоспроможностi (однокритерiальна вiсь) або декiлька параметрiв, об’єднаних iнтегральним критерiєм їхнього вимiрювання (багатокритерiальна вiсъ). В результатi отримується низка комбiнацiй, кожна з яких вiдповiдає певнiй позицiї в конкурентнiй боротьбi.

Один з поширених матричних методiв метод балiв. Його застосування передбачас виконання наступних етапiв:

1. Формування матрицi вихiдних оцiночних показникiв, до складу якої входять т ключових показникiв конкурентоспроможностi для п об’єктiв. Кожен i-й показник (1 ≤ j ≥ т) на j -му об’єктi (1 ≤ j ≥ п) задається величиною вiдповiдного коефiцiснта: К_ij, У результатi одержуємо матрицю Х, рядки якої характеризують аспекти конкурентоспроможностi об’єкта за т рiзними показниками:

К₁₁ К₁₂ К₁₃ К_1n

Х = K₂₁ K₂₂ K₂₃ K_2n

… … … …

K_m1 K_m2 K_m3 K_mn

2. Ранжирування оцiночних показникiв за ступенем вагомостi.

Результатом цього етапу є побудова деякого вектора (k₁,k₂ … k_m) де k - коефiцi’нт вагомостi кожного показника. У вiтчизнянiй аналiтичнiй практицi вагомiсть показникiв прийyято визначати експертним шляхом з урахуванням уявлення про важливiсть того чи iншого показника саме для оцiнки конкурентоспроможностi об’єкта.

3. Побудова вектора, що складається з максимальних значень за кожним з т показникiв. Цей вектор становить додатковий рядок чисел (К_max) - показникiв пiдпри’мства-еталона, де

К_max = max K_j (1 ≤ i ≥ п)

4. Складання нормалiзованої матрицi Х’ шляхом стандартизації показникiв вихiдноТ матрицi (К_у) вiдносно вiдповiдного показника еталонного пiдггриємства за формулою:

К_у = K _іj / К_max

Слiд зазначити, що стандартизацiя дозволяє уникнути неявного ранжирування показникiв, коли мала варiацiя окремого показника може вплинути на результати оцiнки.

5. Розрахунок балiв, отриманих пiдприємствами за певним оцiночним показником шляхом порiвняння їх фактичних значень з найкращими в данiй сукупностi:

Б_ij = К_ij * Б _max

де Б _max - максимально встановлений бал оцiнювання окремого показника.

6. Отримання узагалъненоi бальної оцiнки конкурентоспроможностi та ранжирування пiдприємств у порядку зростання iнтегрального показника з використанням наступної формули:

Кспр_j = ∑ Б_ij * k_i

Застосування цього методу дозволяє не тiльки визначити основних конкурентiв та мiсце, вконкурентнiй боротьбi пiдприємства, яке оцiнюється (за критерiєм максимуму набраних балiв), ай кiлькiсно оцiнити вiдставання вiд найбiльш конкурентоспроможного пiдприємства.

Поиск по сайту: