Тема. Різноманітність птахів

Ряд Горобцеподібніобʼєднує понад 5000 видів птахів. Близько 63% видів птахів, які населяють Землю, належать до цього ряду. Найбільше їх у лісах теплих і тропічних широт.

Горобцеподібні – це птахи середніх та малих розмірів. Найбільший представник ряду – ворон – має вагу 1100-1600 г, а деякі нектарниці 3-4 г.

Зовні горобцеподібні птахи дуже різноманітні. Дзьоб у них різної форми, частіше більш-менш прямий, але буває й довгий зігнутий, іноді короткий масивний, іноді трикутний, сплюснутий згори вниз, із широким розрізом рота.

Більшість видів горобцеподібних птахів повʼязані з деревною та чагарниковою рослинністю. Деякі з них, наприклад пищухи, повзики, корольки та інші, проводять майже все життя на деревах. Деяких (ластівок) можна назвати мешканцями повітря. Наземних видів відносно небагато (жайворонки, окрім лісового; трясогузки, камʼянки, чекани). Горобцеподібні – моногамні нагніздні птахи. Пташенята в них вилуплюються з яєць безпорадними, сліпими, голими або вкритими ріденьким пухом. Вигодовують пташенят майже завжди і батько, і мати.

Їжа горобцеподібних птахів різноманітна. Деякі види всеїдні (воронові), інші живляться рослинною їжею і лише пташенят вигодовують комахами, більшість видів комахоїдні.

Ряд Гусячі. Гусячі – великі та середнього розміру птахів, рідше менших розмірів. Великий представник ряду – лебідь-шипун – досягає ваги 13 кг, малий – чирок-свистун – 200-300 г.

У звʼязку з водним способом життя тіло в гусячих міцне, валькуватої форми, з подовженою, а іноді з дуже довгою шиєю, що полегшує добування їжі з-під води. Ноги чотирипалі, помірної довжини, дещо відставлені назад. Три передні пальці відносно довгі, зʼєднані плавальною перетинкою, задній – короткий, розташований вище від передніх. Дзьоб зазвичай сплюснутий і широкий, укритий тонкою чутливою шкіркою, яка переходить на верхівці у тверде рогове потовщення, так званий «нігтик».

По землі більшість гусячих пересуваються погано, ходять перевальцем, і тільки гуси й казарки можуть доволі швидко бігати. Зате гусячі, як правило, чудово плавають і пірнають, залишаючись під водою близько 3,5 хвилин і занурюючись на глибину до 40 метрів.

Життя птахів цього ряду тісно повʼязане з водою. Вони населяють найрізноманітніші морські та внутрішні водойми, в яких здобувають їжу, або ж годуються на їхніх узбережжях. Чимало видів, які населяють холодні й помірні широти, регулярно здійснюють дальні сезонні перельоти.

Гніздяться гусячі переважно окремими парами, рідше – розрідженими колоніями. Гнізда споруджують найчастіше поблизу водойм у траві, в берегових заростях, на заломах очерету, іноді на воді, у дуплах, у земляних норах або в заглибленнях серед скель. Гусячі належать до виводкових птахів. Пташенята вилуплюються вкриті пухом і через декілька годин, щойно обсохнуть, здатні плавати, пірнати, бігати й самостійно їсти, перебуваючи при цьому під наглядом самки або обох батьків. У разі небезпеки останні самовіддано їх захищають.

Їжа в гусячих досить різноманітна. Деякі з них живляться тільки тваринами – рибою, ракоподібними, комахами, донними молюсками тощо, яких здобувають, пірнаючи у воду.

Гусячі мають велике значення як предмет любительського полювання. Вони дають цінне мʼясо, високоякісне пірʼя й пух, пухові шкурки. Ряд видів одомашнені, що на значну міру підвищує господарську значущість ряду.

Ряд Зозулясті. Зозулі – птахи середніх розмірів. Найменші за величиною види поступаються шпакам, найбільші – завбільшки з ворону. Ці птахи поширені по всій земній кулі, їх немає тільки в Антарктиці та Арктиці. Найбільше зозуль у теплих країнах. На острові Суматра, наприклад, відомо 25 видів зозуль.

Деякі види, які гніздяться в помірних широтах, - перелітні, решта осілі або кочові. Спосіб життя зозуль надзвичайно різноманітний: є види, котрі все життя проводять серед крон дерев і дуже рідко, лише на короткий час, спускаються на землю; є суто наземні види, які мешкають на чагарникових рівнинах, у степах і напівпустелях. Відповідно до цього є види, що добре літають, є види, які пристосовані тільки до лазіння по гілках і майже все життя проводять на деревах, а деякі види добре бігають по землі. Більшість видів зозуль живляться комахами, деякі, окрім того, поїдають також дрібних плазунів.

Ряд Соколині.Цей ряд обʼєднує близько 290 видів птахів середніх та великих розмірів: від кондора (загальна довжина 110-115 см, розмах крил близько 3 м, вага 10-12 кг) до сокола-крихітки (загальна довжина 14-15 см, вага 35 г).

Для всіх видів хижих птахів характерний міцний, загнутий гачком дзьоб, основа якого вкрита голою яскраво забарвленою (зазвичай у жовтий колір), часом ніби лакованою шкірою – восковицею, де відбуваються зовнішні отвори ніздрів. Ноги помірної довжини (окрім довгоногого птаха-секретаря), але дуже сильні, із серпоподібно-зігнутими гострими кігтями.

Соколині поширені по всьому світу: їх немає тільки в Антарктиці та на деяких океанічних островах. У північних і помірних широтах більшість видів перелітні, частина видів осіла й кочує поза сезоном розмноження. Тривалість життя соколиних досить значна. Великі орли, кондори та грифи доживають у природі приблизно до 50 років, невеликі орли, шуліки, канюки, яструби тощо живуть 15-25 років, маленькі яструби й соколи – 5-15 років.

Гніздяться соколині один раз на рік, кондори та деякі орли – через рік. Гнізда зазвичай роблять на деревах, іноді в дуплах, на скелях, на землі. Нерідко займають готові гнізда (наприклад, усі справжні соколи), побудовані іншими видами хижих птахів, воронових, чапель тощо. Зазвичай одна й та сама пара щороку займає одну й ту саму гніздову ділянку.

Яйця насиджує головним чином самка, самець змінює її лише на короткий час. Види великих розмірів насиджують яйця майже 2 місяці, види середньої величини – приблизно один місяць. Пташенята вилуплюються добре опушеними й зрячими, але потребують годування, тепла й захисту від ворогів.

Соколині ведуть денний спосіб життя (звідси їхня колишня назва – денні хижі птахи), лише деякі з них полюють у сутінках. Більшість соколиних відповідають другій назві ряду – хижі птахи. Вони мʼясоїдні, тобто годуються в основному хребетними тваринами: ссавцями, птахами, рептиліями, амфібіями, яких здобувають активним полюванням. Але серед них немало видів (особливо невеличких соколів), які полюють майже тільки на комах. Грифи, кондори й каракари живляться падаллю.

Свого роду відродження переживає зараз полювання з ловецькими птахами, яке бере свій початок у сивій давнині. Достовірне зображення сокольничого з мисливським соколом було знайдене при розкопках Хорсабада на Середньому Сході, який процвітав за 750 років до нашої ери. У Європі розквіт соколиного полювання припав приблизно на ХІІ-ХVІІ ст.., а занепад – на кінець ХІХ ст. У Київській Русі полювання з ловецькими птахами відоме принаймі з Х століття. У Середній Азії з беркутами полювали, ймовірно, ще раніше. Як ловецьких птахів використовували, головним чином, соколів (кречет, сапсан, шахин, балабан, лагар, вербник), яструбів (тетервʼятник, яструб Купера, перепелятник), а в Азії також орлів (беркут).

Поиск по сайту: